Олександр САГАН: РПЦ підставила Болгарську Церкву у питанні "переслідування" канонічної Церкви в Україні

18 грудня 2015, 09:42 | Коментарі | 7 |   | Код для блогу |  | 

Олександр СаганЦими днями Інформаційний відділ УПЦ (МП) оприлюднив звернення Синоду Болгарської Православної Церкви до Президента України. Що спричинило появу такого документу, чому саме Болгарську Церкву зацікавила ситуація в Україні — з такими запитаннями ми звернулися до професора Олександра САГАНА, спеціаліста з світового Православ’я і державно-конфесійних стосунків.

1. Щодо актуальності і терміновості появи документу. Ця заява Синоду Болгарської ПЦ свідчить про те, що Московський патріархат не на жарт стурбований фактами переходів громад із його філії УПЦ (МП) в УПЦ КП. Відтак вживаються усі можливі засоби впливу на керівництво України з тим, щоб руками самих українських чиновників фактично зупинити переходи громад. Принаймні їх максимально ускладнити. Закордонний фактор в уявленні московських стратегів – найбільш ефективний. Тому згодом слід очікувати ідентичне звернення від Польської, Чеських земель і Словаччини, Сербської, Американської православних церков, які теж будуть «дуже стурбовані» ситуацією в Україні. Очікується, що згодом будуть «підключені» й європейські правозахисні структури – недарма ж вже кілька місяців т.зв. «правозахисники» на кшталт Олега Денисова їздять по закордонних заходах і волають про «порушення прав конфесії УПЦ у Західній Україні».

Проте поява нової форми громадської активності – електронних петицій, зокрема щодо виведення Києво-Печерської Лаври із УПЦ (МП) і передачі УПЦ КП, прискорила темпи «захисту». 11 грудня 2015 р. були синхронно оприлюднені два відкриті листи намісників Святогірської Лаври митрополита Арсенія та Почаївської Лаври митрополита Володимира (у Києво-Печерській Лаврі чомусь не знайшлося свого «захисника»). Уже через 4 дні (15 грудня) ці листи були розглянуті на Синоді Православної Церкви сусідньої держави, а 17 грудня УПЦ (МП) отримало офіційного листа від Синоду Болгарської ПЦ на захист Лавр, який й був розміщений на сайті УПЦ (МП) (Святогірська Лавра, незважаючи на відкритий лист намісника, чомусь не потрапила у перелік святинь, які, за версією болгар, треба захищати). Одразу скажу – такі темпи і експресія можливі лише для співробітників Відділу зовнішніх церковних зв‘язків Російської ПЦ. Як і саме формулювання головного посилу листа – не чіпайте Лаври, бо це «дестабілізує суспільну ситуацію в Україні». Церковні люди навряд чи написали б таку відверто політичну тезу у церковному документі, якби їх настійно не попросили б «шановані люди».

2. Щодо ідентичності тексту звернення, оприлюдненого інформаційним відділом УПЦ (МП). За формою подачі текст звернення Синоду Болгарської ПЦ, оприлюднений на офіційному сайті Болгарської ПЦ значно відрізняється від того тексту, який російською мовою оприлюднив інформаційний відділ УПЦ (МП). Кидається в очі, що російського перекладача коробило звернення «Шановний пане Президенте» (перекладено як «Уважаемый Петр Алексеевич»). Вилучено із тексту інше звернення «пане Президенте» і навіть звичне для звернення такого рангу «З повагою» також видалося перекладачеві зайвим. Є значні «неточності» і у власне смислових тезах листа. Наприклад, прохання захистити «від всяких інших форм насильства» («и от всякакви други форми на насилие») у варіанті московських перекладачів звучить так: «а также иных форм оказываемого на нее силового, информационного и иного давления». Перелік можна продовжувати – «Братські» відносини у російському варіанті замінено на «тісні» відносини, замість «численні факти» («многочислените факти») перекладено «численні зафіксовані факти» («многочисленные зафиксированные факты») і т.п. Відтак ми можемо говорити про значне спотворення змісту оригінального тексту, прийнятого Синодом Болгарської ПЦ. Я можу припустити, що оприлюднений московськими джерелами текст і був тим взірцем, який очікували отримати у Москві. Проте болгари значно пом‘якшили категоричність, зняли деталізацію і додали порядності.

3. «Cura te ipsum»Вилікуйся сам, перш ніж лікувати інших»). Болгарська ПЦ пережила достатньо складний період розділення у 90-х роках минулого століття. Ми пам‘ятаємо, як ця Церква активно апелювала до Болгарської держави за захистом їх прав і свобод. Проте ми пам‘ятаємо і той факт, що 22 липня 2004 р. болгарська поліція із застосуванням сили забрала у кліриків Паралельного Синоду їхні храми (250 храмів і чотири монастирі) і передала їх Церкві, яку у той час очолював скандальний патріарх Максим. Восени 2008 р. Європейський суд з прав людини вирішив справу про вилучення храмів в 2004 р. на користь Паралельного Синоду митрополита Іннокентія, але храми так і не повернуті й донині. Тобто, припускаючи можливість «доцільності» втручання світської влади і нехтування міжнародним законодавством у вирішенні болгарських питань церковної власності, Болгарський православний Синод чомусь вважає можливим звинувачувати Президента іншої держави у недостатній роботі із «захисту прав Української Православної Церкви» і закликати його «вжити всіх необхідних заходів», інакше «дестабілізація суспільного стану в Україні» та фактичний бойкот Лавр, якщо їх передадуть УПЦ КП. Отакої. Як на мене, співробітники відділу зовнішніх церковних зв‘язків Руської (Російської) ПЦ просто «підставили» цим листом своїх болгарських колег.

І на завершення – очікуємо таку ж принциповість болгарського православного Синоду, яку він виявив щодо «захисту» українських святинь, і щодо захисту інших православних святинь. Православні в Антиохійській, Кіпрській, Олександрійській та деяких інших Церквах потребують таких самих безкомпромісних звернень до Президентів та політиків.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
7коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Vladimir Haniak | 21 грудня 2015, 19:18
    Коментувати коментар

    Наскільки знаю цей спеціаліст зі світового Православ’я і державно-конфесійних відносин завжди виступає апологетом УПЦ КП, тому є певні сумніви в неупередженності його оцінок.

    • dutchak1 | 21 грудня 2015, 20:21
      Коментувати коментар

      Дебільне релігійне законодавство в першу чергу завдає шкоди світському, цивільному праву.Так що я апологет, мабуть, правової держави...

  • dutchak1 | 20 грудня 2015, 17:55
    Коментувати коментар

    Браво! Здоровий глузд у Вас включається. Так, дійсно, неможливо «запитати», неможливо знайти «механізм» і далі, далі по здоровому глузду! Ці конфлікти неможливо вирішити в правовому полі держави. А тому всім законодавцям і релігієзнавцям, які творили це дебільне релігійне законодавство, необхідно вийти і сказати – Дорогий український народе! Дорогі віруючі! Ми більше двадцяти років дурили вас. Ми обіцяли вам законодавчий захист в питаннях, які виникають при розколі громади і особливо в питаннях поділу Храму Божого. Але це неможливо. Храм Божий для віруючого це не споруда яка може бути предметом судового позову, яку можна брати у власність чи оренду, використовувати для «задоволення культових потреб» чи для зберігання овочів. Це дім Божий але це не означає що Бог там поселяється, прописується, виїжджає чи іноді їде у відрядження. Після цього зібрати керівництво українських православних церков, пояснити їм неможливість законодавчого регулювання цього питання і запропонувати їм перейти на інший, позадержавний метод регулювання. Тобто зробити перший крок для запровадження договірного регулювання відносин між церквами і державою, до запровадження цивілізованих конкордатів. І перше речення в кожному конкордаті просте – церкви живуть, утворюють парафії, регулюють майнові питання ВИКЛЮЧНО тільки по внутрішніх правилах, тобто по церковному чи канонічному праву. В тому числі і питання належності храмів.

  • oksana1555 | 20 грудня 2015, 15:35
    Коментувати коментар

    На порядку денному серйозна необхідність пошуків практичного вирішення в країні конфліктних ситуацій на релігійному ґрунті. А ви - «запитати Господа».

  • dutchak1 | 19 грудня 2015, 08:34
    Коментувати коментар

    жаль, що немає функції редагування; правильніше буде так:"....Якщо немає закону або його не знаєш - можна по здоровому глузду..."

  • dutchak1 | 19 грудня 2015, 08:17
    Коментувати коментар

    Є чи нема «переслідування» - це питання вторинне. Первинне то, що в країні дикунське, варварське законодавство, що регулює утворення і діяльність релігійних організацій. Таке ж варварське відношення до цього і населення. Чого тільки варте паралельне збирання петицій на предмет Лаври. І це після більше як 20-річного існування правової держави. У нас що, ці питання «рішаються» петиціями і закликами «рішуче вирішити»? Рішуче, звичайно, можна, пославши вирішувача «матроса Железняка». Але хотілося б хоч мінімум по закону (якщо є мінімум і максимум по закону). Якщо не знаєш закону - можна по здоровому глузду. Адже закон це здоровий глузд, укладений в юридичні терміни. І ось по здоровому глузду, перше - напевно треба не громаду питати, а віруючих; не всіх - віруючі-мусульмани напевно виключаються; друге - треба мати «механізм», який зуміє відокремити віруючих від тих, хто намагається обдурити складачів петицій і справді віруючим не є; ну і третє, найскладніше - протиставлені групи віруючих звинувачують один одного в тому, що вони «неправильно» вірять в Бога; тут можливо тільки одне - запитати самого Господа. От якось так…

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

  • 15 жовтня 2019, 16:37 | Колонка Тетяни Деркач | 

    Визнання ПЦУ Елладською Церквою: чим може відповісти Москва

    12 жовтня 2019 року увійде в історію українського православ’я як переломний рубіж: Елладська Церква першою серед помісних Церков офіційно долучилась до визнання ПЦУ. У Московському патріархаті не змогли приховати розчарування та шок.

  • 13 вересня 2019, 11:33 | Колонка Михайла Черенкова | 

    Після Томосу вчімося жити разом

    Після Томосу Україна вчиться жити в нових умовах — коли проблему канонічності начебто усунуто, але суспільство і церква не стали менш розділеними. І виникає питання: як жити в умовах непереборного поділу, в умовах складного різноманіття?

Останні коментарі

  • Paraeklezyarh | 16 жовтня 2019, 10:57

    Ймовірніше оберуть п.п. 5-6. РПЦ зараз необхідно зберегти лице перед своїми прихильниками. Та й підготовка до такого реверансу йшла не одне десятиліття. В церковних лавках Московського патріархату

  • bopa | 15 жовтня 2019, 23:00

    Православна церква в Україні переживє тепер ювілейни період відновлення своєї автокефалії. Період повернення Митрополита Мстислава (Скипника) в Україну, його служіння і інтронізацію у Святій Софії на

  • bopa | 15 жовтня 2019, 22:45

    Тим більше, що відновлено стан Православної церкви в Україні, який вона мала у ХУІІ ст. Митрополію з перспективою на патріархію, що дає можливість користати здобуткам, досвідом інших братніх

  • bopa | 15 жовтня 2019, 22:37

    Добре, що християни в Україні почали прислухатися і усвідомлювати своїх братів по вірі. Проте, слід не забувати, що у Церкві зміни у взаємозвязках приймають очільники, предстоятелі за згодою своїх

  • Paraeklezyarh | 15 жовтня 2019, 13:47

    Те що відбувається з ПЦУ після отримання Томосу про автокефалію назвати "розвитком" важко. Швидше то були намагання створити (а в кого протидіяти створенню) автокефального Київського

Популярні статті місяця