Благословення - не схвалення!
Дикастерія у справах віровчення оприлюднила Декларацію “Fiducia supplicans” про пасторальне значення благословення. Цей документ викликав шквал реакції в різних середовищах і медіях. Дехто почав подавати цю новину як дозвіл Папи благословляти гомосексуальні пари, як визнання гомосексуальності в Церкві як норми і як крок в напрямку до уділяння таїнства подружжя гомосексуальним парам.
Про що ж насправді документ? Точно не про визнання чи схвалення гомосексуальних стосунків і в жодному разі не про зміну постійного вчення Церкви про шлюб і статевість людини.
Документ пояснює різні типи благословень. Чітко розрізняє благословення як частину Літургії чи інших богослужбових практик і обрядів. Дикастерія у справах віровчення чітко наголошує, що благословення з боку священника може стосуватися лише того, що є Богоугодним. Додаючи при цьому, що благословення може означати дію, яка приймає усіх людей, які прагнуть утвердитися в Бозі і, розуміючи свої слабкості та недосконалості, просять про розуміння їхнього становища і про допомогу. У цьому сенсі ніхто не може бути відкиненим. Церква повинна приймати усіх задля того, щоб дати силу усім жити згідно з Євангелією.
Таким чином, коли буде уділятися благословення парам, які живуть у складних обставинах, чи гомосексуальним парам, не йдеться про схвалення їхнього теперішнього способу життя, а про участь Церкви у їхньому житті з метою їхнього утвердження в дусі Євангелія, щоб жити згідно з Божим планом. Тому, цей текст – це про пастирську второпність задля навернення тих, які ще не живуть за Божим планом. Окрім того, в тексті Декларації неодноразово наголошено, що спосіб уділення благословення не може спричинити хибних тлумачень, а тим більше призвести до якогось скандалу. Тому благословення не може передбачати навіть натяків на богослужіння. Священик, уділяючи благословення, не можу бути в священичих облаченнях, ані не може робити символів чи жестів, які би на це натякали.
Чому з'явилися такі інтерпретації, навіть з боку деяких священиків, а головно від представників різних ГО і представників ЛГБТ? Тут є декілька пояснень. Одні хочуть бачити і чути те, що їм хочеться, і видавати це за дійсність, не прочитавши самого документу. Інші чинять тиск на Ватикан з метою зміни доктрини Церкви і шукають будь-яку зачіпку, будь яке слово чи кому, які бодай віддалено нагадують їхній порядок денний. Проте, на мою думку, це все спричинене стилем висловлювань Папи Франциска. Як відомо він робить особливий акцент на пасторальному вимірі Церкви, і багато хто сприймає це як відхід від доктринальних моментів. Дійсно, на жаль, часто висловлювання Папи і його документи відкривають можливість для різних тлумачень. І декларація “Fiducia supplicans” не є винятком. Бо вона радше не про благословення гомосексуальних пар, а про душпастирську опіку над ними і допомогу у віднайдені шляху до Бога. Окрім того, мені здається, що це своєрідний діалог з позицією Німецької Церкви і її варіанту Синодального шляху та відповідь на неодноразовий тиск з боку прогресистських ГО щоб Церква змінила своє вчення про шлюб, сім’ю та статевість людини. Це свого роду спроба поставити крапку в дискусії навколо цих домагань. Але сам документ, який дискутує благословення гомосексуальних пар, на жаль, відкриває шлях до експлуатації цієї теми і створення своєрідного вікна Овертона.
Про автора: Юрій Підлісний, Голова Комісії УГКЦ у справах родини і мирян і завідувач кафедри політичних наук УКУ
