Церква за франшизою?

24 листопада 2017, 14:55 | Відкрита тема | 3 |   | Код для блогу |  | 

Дмитро ГОРЄВОЙ

Яку модель церковного буття відстоюють релігійні лідери? Парафії це дочірні підприємства чи добровільно об’єднанні громади зі спільним віровченням? Церква це пірамідальна єрархічна структура чи конгломерат рівних громад?

22 листопада 2017 року відбулось вже друге судове засідання у справі УПЦ (МП) проти Міністерства культури України. Суть позову – державний орган не зареєстрував статути. Чиновники бачать у запропонованих проектах статутів порушення українського законодавства. Церква наполягає, що ці пункти – її принципова позиція. На інтернет-ресурсах, пов’язаних з цією конфесією, вже з’явились численні публікації щодо суперечки.

Насправді ж все зводиться до різного бачення сторонами державно-церковних стосунків. В УПЦ (МП) наполягають, що Церква має свою єрархічну структуру: митрополія-єпархія-парафія. І держава в принципі проти цього нічого немає. Згідно з Конституцією в нас релігійні організації відокремлені від держави, а відтак остання немає права втручатись в їхню діяльність. Причому цей принцип працює і в зворотному порядку, про що іноді забувають (чи свідомо ігнорують?) окремі релігійні діячі. А відтак влада не може диктувати Церквам, які структури в середині своєї організації мати. Більше того, в Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» вказано, що Держава визнає право громади на підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-якому центру (ст. 8).

Тобто згідно із законом, центром релігійного життя є громада, яка сама обирає підпорядкованість та має право на її вільну зміну. А відтак вся церковна структура – це конгломерат добровільно об’єднаних під єдиним центром громад. Принципово, що всі ці громади юридично є рівними між собою. Така собі схема представленості на Вселенських соборах. Правда там виступали єпископи, представляючи думку певної церковної області. Однак голос кожного єпископа був рівний за силою голосу іншого єпископа. Важливо, що в практиці Вселенських соборів прийняття рішення відбувалось не за сучасним принципом – одна помісна церква має один голос. Тоді єпископ, а не структура (патріархат чи помісна церква) мав право голосу. Власне схожу позицію відстоює Мінкульт, спираючись на українське законодавство. Є церковна одиниця – парафія, яка є суб’єктом права і тому сама вирішує свою підлеглість.

Дещо іншу позицію має Українська Православна Церква. Згідно з поданими статутами, а також з аргументації голови юридичного відділу прот. Олександра Бахова, в юридичному полі Церква має виглядати як пірамідальна структура, яка має розгалужену мережу регіональних представництв. До певної міри так і є. Є центральний офіс – Київська митрополія, є рада директорів – Синод, є загальні збори з регіональними директорами – Архиєрейський собор. На місцях всім керують регіональні директори, які наймають на роботу персонал – рядове духовенство. Так було би, якщо б робітники нижчого рівня (священики) отримували гроші від структури. Тоді цілком логічно, що змінити підпорядкованість громади неможна, бо вона є майном організації. Не подобається наш менеджер (священик) – в кращому випадку можемо замінити. В гіршому, не подобаються послуги фірми – не користуйтеся ними.

Однак, як відомо, священики не отримують зарплати від єпархіальних центрів, а живуть лише від пожертв віруючих. Більше того, в православних юрисдикціях існує певний податок, який священики мають сплачувати в єпархію щомісячно. Таким чином модель відносин в середині церкви нагадує франчайзинг. Є володар ексклюзивних прав (наприклад на використання бренду «канонічний» на території України). Він може за певного розміру роялті користуватись в своїй діяльності цією маркою. Умовний підприємець за свої гроші будує своє робоче місце, купує франшизу і потім нею користується. Власника торгової марки не турбує як йде твій бізнес, чи успішно ти побудував діло чи «прогорів». Керівник зайнятий лише пошуком нових покупців франшизи. Володар бренду не тільки нічого не сплачує підприємцеві, а ще й отримує від нього щомісячні роялті. Приблизно така система взаємин єрархічних рівнів в Православних Церков в Україні.

Так ось при таких обставинах неможливо насильно змушувати підприємців користуватися тільки твоїм брендом. Якщо у нього виникне бажання змінити торгівельну марку, то не вийде йому в цьому завадити (я не беру до увагу зобов’язань по підписаним контрактам, оскільки в церковній сфері такого немає). Таким чином і стає безглуздим втримувати парафії, які ніяк не залежать від центру при їхньому бажанні змінити підлеглість. Це при тому, що за законом парафія право на таку зміну.

В УПЦ (МП) знають, що закон змінити вони не в силах, свою політику вони проводитимуть й надалі, а тому розуміють, що процес перетікання невдоволених громад продовжиться. У Церкві вирішили піти обхідним шляхом і реєструвати такі статути, в яких будь-які рішення не можуть бути реалізовані без візи керівництва. Навіть більше, в деяких навіть майно переписують на керівництво, а громада яка будувала храм, записується як тимчасовий орендатор. Робиться це все формально на зборах громади, проте не спокушені юридичними та релігійними тонкощами віруючі погоджуються з тим, що пропонує їм авторитетна особа (священик чи архиєрей). Відтак громада стає повністю залежною від волі вищестоящого керівництва.

Цікаво, що вже існує прецедент судового рішення по цій темі – справа «Свято-Михайлівська парафія проти України». Європейський суд з прав людини виніс рішення на користь громади, підтвердивши її право на вільну зміну юрисдикції. Більше того, страсбурзькі судді зазначили, що подібна конфліктна ситуація виникла внаслідок того, що в законі немає чітко визначеної процедури зміни юрисдикції. Також вони висловили рекомендації українським законодавцям врегулювати цю лакуну. Принциповим для страсбурзької Феміди було відстоювання принципу автономії релігійної громади. В зазначеному судовому рішенні громада розглядається як суб’єкт приватного права, а тому в своїй діяльності керується власним установчим документом (статутом) і не залежить від інших суб’єктів права. Проте цей документ має не протирічити українському законодавству. Детально про нюанси рішення ЄСПЛ та його апробації в українській судовій практиці можна прочитати на сайті РІСУ.

Таким чином в суперечці між УПЦ (МП) та Мінкультом зіштовхнулись два різні погляди на внутрішньо церковну структуру. В УПЦ (МП) обстоюють російську модель церкви за франшизою, з розширеним розумінням корпоративних майнових прав. В Міністерстві культури України, відповідно до профільного закону, розглядають церковні структури як конгломерати добровільно об’єднаних громад. Звичайно, що справа кожної парафії самостійно визначати, у відповідності до власних вподобань, підлеглість та ступінь залежності від релігійного центру. Проте, в моделі українській є місто і для тих, хто хоче користуватись правом вибору підлеглості, і для тих, кому це право не потрібно. В той час, як в російській моделі є місце лише для тих, кому це право не потрібно. Виходить, що відстоюючи нині існуючу модель державно-церковних стосунків, Міністерство культури воліє та відстоює право парафій мати більше прав і свободу ніж хочуть для них їхні ж всечесні отці. Однак в церковному середовищі це йменується «гоніннями та практикою переслідувань за віру».

Система Orphus
Рейтинг
0
0
3коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • bopa | 1 грудня 2017, 21:22
    Коментувати коментар

    У http://ufpp.gov.ua/content/PDF/zakonodavstvo/konstitychiya.pdf читаємо: "Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, ..." То яким же потрібно бути лукавим, щоб насмілитися стверджувати: "Це положення явне безглузде з точки зору українського права, особливо з точки зору Конституції – там же немає нічого про Бога." Жах!

  • dutchak1 | 24 листопада 2017, 20:49
    Коментувати коментар

    «…..В УПЦ (МП) знають, що закон змінити вони не в силах, свою політику вони проводитимуть й надалі, а тому розуміють, що процес перетікання невдоволених громад продовжиться. У Церкві вирішили піти обхідним шляхом і реєструвати такі статути, в яких будь-які рішення не можуть бути реалізовані без візи керівництва…..» Очевидно автора цього «крутого» і «громобійного» матеріалу треба просити прокоментувати і ці, нижченаведені місця з положень інших християнських церков: Статут про управління Української Православної Церкви Київського Патріархату 19. В обов’язки єпархіального архиєрея входить: п) здійснювати контроль за релігійною, адміністративною та фінансовою діяльністю парафій, монастирів, навчальних закладів та інших підрозділів єпархії; 7. Парафія у своїй релігійній, адміністративно-фінансовій і господарській діяльності підзвітна єпархіальному архиєрею. Парафія виконує рішення єпархіальних зборів, єпархіальної ради і розпорядження єпархіального архиєрея. 9. Розпорядниками коштів парафій, монастирів, духовних навчальних закладів, братств і сестрицтв, на основі підзвітності єпархіальним архиєреям, є відповідно голови парафіяльних рад разом з членами парафіяльних рад на основі підзвітності парафіяльним зборам на чолі з настоятелями парафій, намісниками або настоятелями (настоятельницями) монастирів, ректори духовних навчальних закладів, голови братств або сестрицтв разом з членами рад братств і сестрицтв. УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА ПАРАФІЯЛЬНИЙ ПРАВИЛЬНИК Арт. 155. У разі виходу всієї спільноти з-під юрисдикції Української Греко-Католицької Церкви законне парафіяльне майно залишається власністю правонаступника, а саме єпархії як юридичної особи. КОДЕКС КАНОНІВ СХІДНИХ ЦЕРКОВ Кан. 1008 – § 1. Римський Архієрей є найвищим управителем і розподілювачем усього дочасного майна Церкви. Як бачимо, така ситуація з усіма зареєстрованими державою статутами абсолютно всіх християнських парафій. Тобто всі мають місця, які суперечать законодавству України. А ще й до того, ці явно ненормальні люди стверджують, що положення їх статутів походить від канонічного і церковного права і ці права теж не відповідають законодавству України. Наприклад, там є положення що існує Бог, який створив світ і наше суспільство. Це положення явне безглузде з точки зору українського права, особливо з точки зору Конституції – там же немає нічого про Бога. Ну а поскільки всі ці, т.з. віруючі, стверджують що їх традиції і внутрішні настанови походять від Заповідей Божих, мабуть існує необхідність теж погодити їх з українським законодавством. І, при необхідності, доручити Мінкультури і особисто п.Юрашу, внести зміни в Заповіді.

    • bopa | 1 грудня 2017, 21:23
      Коментувати коментар

      У http://ufpp.gov.ua/content/PDF/zakonodavstvo/konstitychiya.pdf читаємо: "Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, ..." То яким же потрібно бути лукавим, щоб насмілитися стверджувати: "Це положення явне безглузде з точки зору українського права, особливо з точки зору Конституції – там же немає нічого про Бога." Жах!

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

  • 13 грудня 2018, 09:10 | Колонка Катерини Щоткіної | 

    За крок до Об’єднавчого Собору: хто з чим прийшов і що маємо отримати

    Позиції майбутніх учасників Об'єднавчого Собору поступово прояснюються. Але інтрига все ще тримається, і на Соборі ми очікуємо не тільки перемог, але й несподіванок. Не завадило б ще диво — з огляду на те, що в залі зберуться люди занадто різні і одночасно дуже однакові, щоб легко відкинути другорядне і домовитися по суті.

  • 23 листопада 2018, 19:26 | Інтерв'ю | view photo | 

    Голодомор – це наша духовна і національна генетична пам’ять, — митрополит ДИМИТРІЙ (Рудюк)

    Цього року в Україні відзначають чорний ювілей Голодомору 1932-1933 рр. Про його наслідки говорять багато. А владика Димитрій (Рудюк), митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП, як історик досліджував цю тему і звертає увагу, що Голодомор мав свою передісторію.

Останні коментарі

  • storozh | 13 грудня 2018, 20:51

    Митрополiт Єпiфанiй став ним вже кiлька рокiв тому, коли був обраний намiсником...

  • velovs@ukr.net | 13 грудня 2018, 20:40

    "Ім’я кандидата від УПЦ КП наразі не розголошується." ------------ Разом з тим, згідно найостанніших повідомлень деяких ЗМІ, ним став митрополит Переяславський і Білоцерківський

  • velovs@ukr.net | 13 грудня 2018, 20:04

    Р. S. Хоча, з іншого боку, ця його, п. Ігоря, активна діяльність: відважним військовим капеланом на Сході (колишня), а також нинішня - як співзасновника і лідера Християнської служби порятунку (ХСП)

  • velovs@ukr.net | 13 грудня 2018, 19:02

    Багато, по суті, необ'єктивного, а то й навіть відвертого бруду й інсинуацій розповів екс-пастор про те християнське середовище, в якому раніше перебував і служив... ------- А от нині він розповідає,

  • erinms | 13 грудня 2018, 17:46

    Be very leery about gender identity laws in Ukraine. Take a lesson from Canada where the lgbt movement has a stranglehold on politicians. Some of these laws have created a nightmare of outlandish

Популярні статті місяця