Без правди світові справді кінець

29 грудня 2016, 11:55 | Відкрита тема | 20 |   | Код для блогу |  | 

Мирослав Маринович

Мирослав МариновичОстанні місяці, ніби спалахом, освітили проблему, про яку людство здогадувалось уже давно, проте досі ніяк не хотіло надавати цьому вирішального значення. Йдеться про спроможність світу жити за правдою. Виявляється, давній солженіцинський заклик «Жить не по лжи» сьогодні втрачає свій сенс, бо розрізнити правду від брехні людям стає щораз важче.

Термін «постправда» у світових медіях спалахнув, наче жмуток сухої соломи. Навіть несила й установити його авторство, бо на нього претендують уже кілька авторів. За всієї своєї умовності, термін цей добре передає відчуття, що світ опинився поза звичною дихотомією «правда – брехня». Мало того, це не просто модний термін – постправда. Щораз більше говорять про те, що це – новітня «зброя масового знищення».

Більшість висновків, поданих нижче, визріли в мені інтуїтивно впродовж останнього року, проте сьогодні для мене вже цілком очевидно, що я не зміг би захистити своє авторство щодо жодного з них. Це той випадок, коли ідеї витають у повітрі. Тому я легко зрікаюся того авторства, пропонуючи натомість лише свою інтерпретацію того, про що сьогодні говорять усі.

Проблема 1. Вторгнення фейків, тобто свідомо сконструйованої неправди

У час свого становлення постмодернізм виробив тепер уже класичний постмодерний метод забезпечення достовірності інформації. Засадничими для нього є критерії об’єктивності й безсторонності. Відповідно до них, ніхто не є носієм абсолютної істини, а правда, що її має кожен із нас, є лише відносною. Відтак немає «правди» та «брехні» – є просто різні точки зору. Бо сказати, що щось є брехнею, означає дати цьому моральну оцінку. А це вже, мовляв, не є безсторонністю. Отже, істина в цьому випадку є «середнім арифметичним» між різними опініями.

Така система працює достатньо добре, поки в ній беруть участь люди, які дотримуються певних моральних принципів, або, як кажуть, певних правил гри. Проте виявилося, що поява свідомих брехунів цю систему легко руйнує. Це нутром відчули Путін і шеф його пропаганди Сурков, продукуючи пропагандистські фейки на державному рівні й заполонюючи ними світовий інформаційний простір.

Як реагує постмодерний світ? Він не відкидає їх як неправду. Фейкову інформацію беруть до уваги як опінію, як російську точку зору, а відтак «відраховують» правду як середнє арифметичне з її врахуванням. Зрозуміло, що в цьому випадку ось так «вирахувана» правда віддаляється від істини на кілька світлових років.

Про це прекрасно сказав недавно Едвард Лукас: «Наші медії цінують більше справедливість, ніж правду. Якщо західні джерела кажуть, що авіалайнер над Україною збила російська ракета, а прокремлівські голоси заперечують це, то значно легше дати слово обом сторонам, ніж виключити одну сторону як надто тенденційну. Однак ця схильність до балансу є вибірковою. В редакціях відповідальні особи не збалансовують тих, хто вважає, що земля кругла, і тих, хто вважає її плоскою; або ж не збалансовують астрономів з астрологами. Але вони почуваються цілком щасливими, вміщуючи опінії Кремля, так начебто останні є цілком легітимними та розважливими».

Проблема 2. Зомбування як втрата здатності розрізняти правду й облуду

У радянські часи, щоб унеможливити доступ правдивої інформації, влада наглухо закривала кордони (для друкованої продукції) і вмикала глушники (для блокування радіопередач з-за кордону). Але якщо інформація все-таки просочувалася, люди здебільшого відразу сприймали її як правду.

Сьогодні кордони достатньо відкриті, і глушниками інформацію не заблокуєш, бо є інтернет. Що тоді слід авторитарній владі зробити, щоб заблокувати дію правди? Відповідь проста: треба позбавити сприймача інформації здатності розрізняти правду й брехню, тобто зазомбувати. Щоб досягти цього ефекту, владі слід впливати на інстинкти, на глибинні пласти стереотипів. Для прикладу, типовий росіянин автоматично резонує на версії змови Заходу проти Росії. Це глибинна парадигма, яка закладена ще в часи формування доктрини Третього Риму і діє майже безвідмовно.

Так-от: для зомбі не треба глушників. Він і так не сприймає правду. Точніше, він сприймає правду як підступну провокацію, спрямовану на те, щоб затуманити його.

Проблема 3. Визнання вірогідності хибних тверджень

Раніше непрофесійні, немудрі, а то й просто хуліганські висловлювання не могли завоювати суспільну увагу: відомі авторитети уневажнювали їх. Сьогодні соціальні мережі, зокрема Фейсбук, дають людині нагоду знайти однодумців навіть у випадку явно помилкових чи образливих висловлювань. У стрічці фейсбуківських постів усі рівні – професійний експерт, моральний авторитет і цинічний троль. Мало того, той останній має більше шансів завоювати симпатії, оскільки він добре розуміє логіку популізму і не вагається застосовувати заборонені прийоми. Отож на такі висловлювання з’явився запит, вони дають можливість навіть виграти вибори (Дональд Трамп у США).

Американська преса лише тепер після виборчого «землетрусу» починає серйозно осмислювати цей феномен: «Існує соціальний дозвіл на такий дискурс. До того ж через ті самі соціальні мережі ви можете знайти людей, які згодні з вами і які тим самим надають вірогідності вашим думкам та опініям. Це створює нову дозвільну мережу, певне соціальне визнання для того, що раніше було немислимим. Це – фундаментальна зміна».

Який вихід?

Фундаментальність перелічених змін спонукає мене шукати якихось промовистих метафор. Всі ми знаємо біблійну притчу про дерево пізнання добра і зла. Так-от, у мене таке враження, що посеред наших земних нетрів стоїть велике дерево пізнання правди й облуди. І кожен, хто скуштує плід цього дерева, стає неспроможним розрізнити правду й брехню.

Наслідки цього феномену катастрофічні. Передусім, це суттєво руйнує спроможність людини (а значить, і урядів) приймати правильні рішення. Адже рішення, прийняте з урахуванням фейків, не може бути правильним у принципі. Тому не справитися з цією проблемою означає приректи себе на те, що управлінські похибки лише множитимуться, а це неминуче призведе до краху.

Катастрофічними є й духовні наслідки. Задумаймося над знаменитою фразою Папи Бенедикта XVI з енцикліки Caritas in Veritate: «Суспільство, щораз більш глобалізоване, зближує нас, але не робить братами» (19). Точність цього спостереження дивовижна, а розгадка – очевидна: брак суспільної довіри.

Те саме і з Україною. Недавно я спитав у свого знайомого народного депутата: «Якщо так багато народних депутатів розуміють, що справи зайшли в глухий кут, то чому не з’явиться когорта сміливих політиків, які б і сформували кістяк нової й чесної політичної сили?». Відповідь була феноменальною: «Брак взаємної довіри». Зверніть увагу: не брак політичної платформи, не брак коштів, не наявність ворога, а брак взаємної довіри – категорія знову ж таки духовна. 

То як братися за відновлення довіри? Найпершим джерелом довіри є любов, яка, як відомо, складає суть Бога: «Бог є любов», каже євангелист Іван (4, 8). Проте цим не вичерпуються імена Бога, а отже й не вичерпуються джерела довіри. У тій самій енцикліці Caritas in Veritate Папа Бенедикт ХVІ стверджує, що немає любові без правди і правди без любові. Отже, ще одним джерелом довіри є правда, і про це дуже точно говорить Блаженніший Любомир Гузар: «Якщо хочемо створити середовище, в якому панує довіра, постановімо собі не торгувати правдою».

Але як обстоювати правду, коли людина втрачає саму спроможність відрізнити її від облуди? Як відновити довіру, якщо нас приваблює брехня? Наші погляди, природно, звертаються у бік Церкви, адже сам Ісус висловився дуже чітко: «Я – дорога, правда і життя» (Ів. 14:6, виділення моє. – М. М.). Отже, ці слова не залишають Церкві іншого виходу, як вважати проблему правди й олжі своєю. Це означає завдання виступити на захист усього людства, оберігаючи його від захланності лукавства та брехні.

Чи готова Церква, зокрема ціла когорта її богословів, до цього завдання? Найнебезпечнішою була б постава цілковитої заборони: мовляв, не дивіться інтернет, не користуйтеся Фейсбуком тощо. Принциповим є те, щоб Церква уникнула спокуси психологічно вертатися в «старий добрий» домодерний час. Сьогодні щораз більше мислителів кажуть, що постмодернізм «наказав довго жити», і в цьому для Церкви в її суспільному служінні з’являється великий шанс. Однак вектор цього шансу спрямований не в минуле, а в майбутнє. Бо якщо люди опиняються серед новітніх загроз, Церква мусить осмислювати ці «знаки часу», перебуваючи з ними і «пахнучи» їхніми болями і тривогами.

Я особисто не бачу іншого виходу з ситуації, що склалася, як повернути у постпостмодерний дискурс етичний вимір, зокрема етичну оцінку правди чи брехні. Проблему не можна буде вирішити інакше, ніж назвиваючи фейк брехнею і вводячи моральні чи матеріальні санкції для його продуцента. Проте це вимагатиме суттєвої реконструкції тих світоглядних постулатів постмодернізму, які з’явилися на світ як засіб подолання давніших криз, але які, схоже, вмирають як догми, що породжують нові кризи.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
20коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Halo | 9 січня 2017, 13:08
    Коментувати коментар

    Між тим, ще з початку 2000-них дослідники бють на сполох та вказують на існування "довгострокового проекту з метою зміни культури" Тут є два аспекти, обидва загрозливі для суспільства - навала брехні базується на доробку італійця Антоніо Грамші, який сповідував той-же таки марксизм, але більш підступний, у порівнянні з відкритими закликами "все зруйнувати". Він пропонував змінювати свідомость людей постійними малопмітними викдами брехні та плутанини. - окультна навала з підімнами понять і вкидами стає все виразнішою. Подекуди важко відрізнити ідеологічні вкиди від окультних, богоборча мета в обох випадках спільна

  • Fr. Valerii | 2 січня 2017, 12:56
    Коментувати коментар

    "не бачу іншого виходу з ситуації, що склалася, як повернути у постпостмодерний дискурс етичний вимір, зокрема етичну оцінку правди чи брехні" - Доволі розпливчастий "вихід". Не зрозуміло, що автор має на увазі. Етика - дослівно це ήθος - звичай, який формується на підставі певних моральних принципів, які у свою чергу є плодом реалізації "понятій". У кожної групи (етнічної, релігійної, політичної) своя етика, яка за моральним виміром є відмінною від етик інших груп. Що для одних є правдою, для інших є брехнею. Крім цього, усі етики, які знаходяться поза Католицьким Християнством, з бігом часу постійно "осучаснюються", т.т. "опоганюються" або "омусульманюються". Тому, казати узагальнено, що повернувши "у постпостмодерний дискурс етичну оцінку правди чи брехні", можна вирішити проблеми, які є наслідком брехні, є лишень різновидом тієї самої брехні. Вирішити проблеми брехні можна тільки одним способом - відмовитись від "постпостмодерного дискурсу" і ввести загально зобов'язуюче виконання Християнської Католицької Етики, яка в усі часи є незмінною. Виконання Протестантських або Православних етик не може бути вирішенням проблем брехні, хоча б тому, що вони допускають вільне практикування погансько-мусульманського звичаю полігамії і поліандрії (багаторазові розлучення і поновні "шлюби" при живих чоловіках і жінках).

    • Леонтій | 2 січня 2017, 13:15
      Коментувати коментар

      "Виконання Протестантських або Православних етик не може бути вирішенням проблем брехні, хоча б тому, що вони допускають вільне практикування погансько-мусульманського звичаю полігамії і поліандрії (багаторазові розлучення і поновні "шлюби" при живих чоловіках і жінках)." Не торкатимусь тут деяких особливостей, зокрема, православної етики з цього питання. Одначе дуже прошу шановного Fr. Valerii АРГУМЕНТОВАНО довести - коли і як конкретно - ПРОТЕСТАНТСЬКА етика, мовляв, "допускає вільне практикування погансько-мусульманського звичаю полігамії і поліандрії"! Одначе будь-які тут посилання на відому пректику раннього МОРМОНСТВА ніяк НЕ ПРИЙМАТИМУТЬСЯ. Позаяк ця релігійна течія лише своїм ПОХОДЖЕННЯМ бере початок з протестантизму, але з ним - як і з цілим християнством, загалом - має, по своїй суті і змісту, досить мало спільного!

  • netoy_gaidamak | 30 грудня 2016, 17:48
    Коментувати коментар

    Пан Леонтій певно взяв відпустку від білих халатів, бо таке вже несе - шо хай Господь милує.

    • Леонтій | 30 грудня 2016, 19:44
      Коментувати коментар

      Та ні, шановний netoy_gaidamak. Вам тут просто слід взяти до рук Святе Письмо та всерйоз заглибитися у його студіювання. Й, приміром та зокрема, тих його пророчих текстів та обітниць, що стосуються вже ЕСХАТОЛОГІЧНОГО, тобто ЗАВЕРШАЛЬНОГО етапу всесвітньої Історії спасіння. А вже тоді, надіюсь і сподіваюсь, Ви вже менше будете схожі на ту - затято-чварну й чорнороту, проте зовсім примітивно-глупу базарну бабу. Чи радше навіть на цих - дуже "цікавих", але всуціль дурновато-невігласних та агресивно-нечистих (хрюкаючих і гавкаючих) персонажів, про яких казав і застерігав Ісус у Своїй Нагірній проповіді (див., зокрема, Мт.7:6). А, зрештою, збагнете й усвідомите, про що саме йдеться тут, у цих моїх постах.

  • netoy_gaidamak | 30 грудня 2016, 17:46
    Коментувати коментар

    Куплено усе нашим пецюньою, та треба вертать довіру всілякими нысенітницями.

  • Леонтій | 29 грудня 2016, 18:33
    Коментувати коментар

    "БЕЗ ПРАВДИ СВІТОВІ СПРАВДІ КІНЕЦЬ". І, судячи з усього, цей, нинішнього грішного й безбожного, беззаконного і збоченного світу, "кінець" уже не за надто високими й далекими горами! Тим більше, що, дуже схоже, що він, цей сучасний світ, стрімко наближається до НЕМИНУЧОЇ легалізації т. зв. Світового уряду, на чолі якого - як його ультратоталітарний супердиктатор - і постане Антихрист. А от усю - причому, подібну до аналізованої у цій статті - цинічну й зухвалу брехню і маніпуляцію, дешевий популізм і демагогію - дуже вправно, хвацько й небувало широкомасштабно - впроваджуватиме його, Антихристовий, лжепророк та вся його потужна медіа-агітпропна служба. Ну а очевидними предтечами всього цього були і є відповідні реалії нацистського (Гітлер - Ґеббельс) і теперішнього кремлівського (Путін - патріарх Кирил - Кисельов і Ко) режимів! І слава Богові, що таке владарювання й панування Антихриста ледь не над усім світом, як про це читаємо у Святосу Письмі, не буде надто вже довгим. Й слідом за яким і відбудеться Друге - у всій Його силі, славі й тріумфі - Друге пришестя Христа Спасителя! До Своїх і за Своїми.

    • Леонтій | 29 грудня 2016, 19:24
      Коментувати коментар

      Р. S. И вот, как можно предположить, новый президент США постарается наладить "дружбу" с верхушкой нынешнего кремлёвского режима. Соответственно разделив мир на "сферы влияния" и, в частности, за счёт Украины. После чего к этому альянсу, скорее всего, постепенно присоединятся и другие ведущие державы мира и многие остальные. В т. ч. и Ватикан, а также ряд иных христианских конфессий, как и лидеры других религий, вероучений и культов мира... И т. д. и т. п. Другими словами, дорога к установлению ультратоталитарного правления едва ли не над всем миром т. наз. Мирового правительства во главе с его супердиктатором - Антихристом тогда, по сути дела, будет (де-факто) открыта... Однако же: насколько реальна именно такая - гипотетическая версия дальнейшего развития мировых событий, поживём - увидим...

  • В. Ясеневий | 29 грудня 2016, 17:33
    Коментувати коментар

    «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21: 19). "Бо через багато страждань нам треба ввійти в Царство Боже" (Дії 14,22). Радійте і веселіться (не дивлячись ні на що - В.Я.), бо нагорода ваша велика (не на землі! - В.Я.) на Небесах (Господь наш Ісус Христос)

    • Леонтій | 29 грудня 2016, 18:56
      Коментувати коментар

      Згідно євангельської проповіді і навчання Христа Спасителя, у ПРАВДИВИХ - дійсно духовно "народжених згори" (Ін.3:3,7) християн оте Царство Боже - Святим Духом - започатковується (оселяється) й утверджується в їхніх серцях ще за їх туземного життя! Так що його, цього Царства, деякі РЕАЛІЇ й ПЕРЕЖИТТЯ - блаженні, щасливі і вповні радісні - можуть бути доступними вже тут, на цій грішній землі. І тут варто в це - твердо й непохитно - ВІРИТИ й УСВІДОМЛЮВАТИ. Та, відповідно, щиро прагнути й - поступово, крок за кроком - успішно осягати. Тобто, отримувати від милосердного, преблагого і люблячого Господа.

  • В. Ясеневий | 29 грудня 2016, 16:24
    Коментувати коментар

    Смирення завжди пов’язане з терпінням. Терпіння – дійсно божественна чеснота. Господь терпеливий не тому, що Він ставиться до нас поблажливо, але тому, що Він проникає у глибину нашого потаємного життя, в тайники нашої душі і знає, як ніхто інший, слабкість нашого єства. Господь не може бути поблажливим до гріха, до всякого роду зла. Коли Адам і Єва згрішили, Бог вигнав їх з раю. Це була Його реакція на гріх, а любов Божа зразу ж виявила себе, коли було сказано: “Сім’я жони зітре главу змія”. Бог продовжує любити людину навіть тоді, коли вона погрузла у гріху. Бог любить людину, тому що бачить в глибині її душі добро, яке ми не завжди бачимо. Чим більше ми наближаємося до Бога, тим стаємо терпеливішими до кожної окремої людини. Благодать Божа робить людину терпеливою. “Терпінням вашим спасайте душі ваші,” – сказав Господь наш Ісус Христос (Лк. 21, 19). Всі апостольські послання пройняті закликом до терпіння. Ні в якому разі не треба вбачати в терпінні слабкість. Терпелива людина, як правило, буває сильною духом. Відсутність терпіння – ознака слабкості. Тому Церква вчить нас просити у Бога терпіння.

  • В. Ясеневий | 29 грудня 2016, 16:21
    Коментувати коментар

    1. «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21: 19). 2. "Бо через багато страждань нам треба ввійти в Царство Боже" (Дії 14,22). Терпіння скорбот без нарікань за науками всіх великих святих - це чинник для очищення серця. А серцем сокрушенним (яке може бути тільки в тих, хто переносить скорботи, а не по-фарисейськи відчуває себе особливим і праведним) і смиренним Бог не погородинь. Блаженні гнані, переслідувані, принижувані, які ніколи на зло не відповідають злом, бо таких є Царство Небесне.

    • Леонтій | 29 грудня 2016, 17:07
      Коментувати коментар

      Типова "православна" теологія. Та, котра ґрунтується на деяких - тенденційно висмикнутих із загального контекста Слова Божого та, відповідно, всуціль АБСОЛЮТИЗОВАНИХ цитатах. Але їм, цим цитатам, можна альтернативно протиставити ЧИСЛЕННІ інші місця Писання, де Христос та Його апстоли кажуть і наголошують на тому, що головна мета християнства - дати людям ЖИТТЯ і ПОДОСТАТКОМ, щоб мали, та щоб їх радість, при цьому, була повною і досконалою. Постійно радійте, та ще раз кажу вам - радійте. І т. д. й т. п. Ну а те, що Христос та Його учні - силою й благодаттю Святого Духа - ЗЦІЛЮВАЛИ буквально ВСІХ хворих, недужих і біснуватих, що потрапляли до їх поля зору, а також заповідали цю місію Церкві, то про це годі вже й казати. Так що все це - і перше, і друге - слід розглядати й проповідувати в їх БАЛАНСІ та діалектичній ПОВНОТІ. А не довільно робити "ставку" й особливий наголос лише на першому й виводити з цього "кастровану" теологію "страждань і скорбот", "хвороб і нещасть". Як це робили і роблять немало - передусім і саме - ПРАВОСЛАВНИХ богословів та ієрархів. Тобто таку "теологію", яка, одначе, - за своєю суттю і змістом - більше схожа на пародію та карикатуру на євангельську - спасительну й зцілюючу (душу і тіло) місію Христа та Його Церкви Нового Завіту, на правдиве християнство (як таке). Водночас, як акцентував Ісус, "за вірою вашою буде вам". Себто, якщо ЩИРО сповідуємо й проповідуємо - тільки, лише й виключно - страждання, хвороби і скорботи, то вони - майже напевно - до нас і "завітають"...

  • В. Ясеневий | 29 грудня 2016, 14:56
    Коментувати коментар

    "Як розрізнити того, хто бреше..." - За єдиним критерієм, якщо наша правда вписується в рамки Божої правди, яка Ісусом відкрита нам в Євангелії. Вона вища за будь-яку конфесійну правду... "Прийде час, коли не гоніння а гроші і зваби світу цього відвернуть людей від Бога і загине більше душ ніж у часи відкритого богоборництва. З одного боку ставитимуть хрести з куполами, а з іншого – наступить царство брехні і зла (і в кожній без вийнятку Церкві - В.Я.). Справжня церква буде завжди гонима (не вся Церква, а окремі правдиві віряни - В.Я.), а спастись можливо буде лише через хвороби і скорботи. Гоніння приймуть дуже витончений та непередбачуваний характер" — преп.Cерафим Вирицький

    • Леонтій | 29 грудня 2016, 15:30
      Коментувати коментар

      "спастись можливо буде лише через хвороби і скорботи." Дуже "цікава" теологія і проповідь, мовляв, "великої користі" хвороб і скорбот. Суто "православна". Але така, що, по суті і змісту, має мало спільного із Євангелієм Ісуса Христа. Численні тексти Старого, а тим паче - Нового Завітів наголошують, що Син Божий прийде - і реально прийшов - задля того, аби спсти й звільнити всіх людей від їхніх гріхів, беззаконь і провин. Та, відповідно, їх неминучих наслідків - немочей і хвороб, проклять і злиднів. А тому правдивий шлях спасіння - це щиросердне ПОКАЯННЯ та смиренне НАВЕРНЕННЯ до Бога-Творця. А от накільки ті хвороби і скорботи сприятимуть чи, навпаки, відвертатимуть людей від покаяння і навернення - це суто ІНДИВІДУАЛЬНО. Тобто те, що ніяк не можна абсолютизувати й генералізувати. А тим паче - проповідувати як начебто "єдиноможливий" і "найнадійніший" шлях до спасіння!

  • Оленка | 29 грудня 2016, 13:43
    Коментувати коментар

    Чудова, красномовна, своєчасна стаття з одним суттєвим недоліком: усе це так само, тільки із заміною деяких назв та мови публікації, міг би опублікувати і російський, і камбоджійський, і американський журналіст. Найстрашніша брехня та, що замаскована під правду. Як розрізнити того, хто бреше, коли кожен кричить "Правда моя!" Не слухати жодного і йти шляхом правди Божої.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

  • 21 травня 2017, 20:40 | Колонка Анатолія Денисенка | view photo

    «Твін Пікс» та природа таємничого

    Після 25 річної перерви, на екрани виходить третій сезон всесвітньовідомого містичного серіалу «Твін Пікс» культового режисера Девіда Лінча. На початку 9о-х вихід в Україні цього фільму співпав з духовними пошуками людей, які тільки ось звільнилися від домінування матеріалістичної ідеології СРСР.

  • 4 травня 2017, 15:32 | Колонка Тетяни Деркач

    Ідентифікація Дорна

    Спостереження за внутрішньоукраїнською контрпропагандою дає підстави підозрювати, що Україну втягують в якийсь глобальний експеримент у рамках соціальної інженерії. За задумом експериментаторів, українці мають вперто визнавати себе одним народом з тими, які мають їх за ніщо і з задоволенням їздять на сафарі пополювати «на укропів» як на диких тварин.

Останні коментарі

  • Leonid Tonkovyd | 19 травня 2017, 21:06

    Бо ще той день не настав.

  • світлана | 19 травня 2017, 15:50

    Бог-це льбовь.А у ваших коментаріях тільки політика.

  • Blacky Kamienczanka | 19 травня 2017, 08:44

    Неймовірно маніпулятивна стаття. Де починається з підміни назви "ЧервоноГОРОД замість Червоногруду) -і закінчується вибіленням церкви, котра в урочищі відверто зайва і котра повела себе

  • Окк | 18 травня 2017, 12:30

    Не тобі фсбешнику судити тих, хто відстоює українську церкву. Що тобі не сподобалось найбільше у коментарі Георгий Ткач? -- слова " Московское православие находится в заложниках преступной

  • Лада | 17 травня 2017, 22:37

    Ти б спочатку мову вивчив би, чи слабО? Це ж головна зброя руського миру, не чув? Пішов, так іди, перебудовуйся, москалику, може тобі премію дадуть за "усєрдіє".

Популярні статті місяця