На окупованих територіях України майже всі релігійні спільноти стикнулися з репресіями, - дослідження
Про це йдеться у дослідженні “Віра під вогнем” від Місії Євразія.
Протягом 2022–2023 років дослідники проводили особисті інтерв’ю, спілкувались з респондентами телефоном та збирали дані з відкритих джерел.
У дослідженні вказано, що на окупованих територіях церкви опинилися сам-на-сам із російськими військовими. Спочатку, як звертають увагу дослідники, росіяни не приділяли їм уваги, не вважаючи самостійними та впливовими суб’єктами громадянського суспільства, але невдовзі священиків і пасторів почали безпідставно звинувачувати.
Серед звинувачень були співробітництво зі Службою безпеки України, зберігання зброї, перевезення вибухівки, заклики до збройного повстання проти окупаційної влади. Принаймні декілька священиків, які мали канонічний зв’язок із Московським Патріархатом, пережили погрози, напади, незаконні арешти й тортури за те, що зберегли українську ідентичність.
Ще одним фактором утисків релігійної свободи у російській окупації є використання української мови під час Богослужінь.
“Україномовні релігійні діячі страждали від частіших і суворіших переслідувань з боку представників російської влади. Окупаційна адміністрація визнавала екстремістською релігійну літературу українською мовою, а також видану за кордоном, та забороняла її використання. Крім того, російські військові цілеспрямовано знищували духовну літературу українською мовою в бібліотеках духовних навчальних закладів, на складах церков і місій. Наприклад, у приміщенні Місії Євразія в Ірпені на Київщині й у Таврійському християнському інституті на Херсонщині”, – говорять дослідники.
У доповіді автори розповіли й про випадки, коли до релігійних громад на богослужіння приходили співробітники російських спецслужб або засилали спостерігачів, які були дуже помітними серед решти вірян, котрі зазвичай відвідували церкву.
Динаміку відносин окупаційної влади з релігійними організаціями в одному з неназваних регіонів України дослідники показали на діаграмі.
До відкритих репресій на окупованих територіях почали вдаватись з літа 2022 року й охопили вони як міста, так і невеликі селища. Утиски спрямували проти парафій Православної Церкви України, церков євангельського протестантського спрямування, католицьких і мусульманських спільнот. Винятком були лише парафії Української Православної Церкви, афілійованої з Московським Патріархатом, за умови, що їхні священики підтвердили свою лояльність до окупаційної влади.
Для демонстрації проблеми дослідники показали вплив російської агресії на три основні конфесії в межах однієї області України, назву якої не наводять. Так, станом на червень 2023-го в першій конфесії з 20 релігійних громад діє лише одна, в другій конфесії з 16 громад не залишилося жодної, в третій конфесії із 48 громад діють чотири.
Тих, хто не підкорявся новим правилам, після захоплення храмів чи молитовних будинків змушувати виїхати з окупованої території, а також тиснули через рідних. До прикладу, дослідникам відомо про факт, коли росіяни викрали сина священика й тримали його тижнями в камері, щоби чинити тиск на батька.
“Більшість служителів проводили під арештом від декількох днів до декількох місяців. Водночас два священики Бердянської парафії Української Греко-Католицької Церкви, єромонах Іван Левицький і о. Богдан Гелета, перебувають у російському полоні понад рік – з листопада 2022-го”, – йдеться у доповіді.
Дослідники, підсумовуючи отримані дані, зробили висновок, що російська влада грубо порушує норми міжнародного гуманітарного права.
