Чернігівські євреї: слід в історії давнього міста
Також відбуваються міжнародні наукові семінари «Євреї Лівобережної України. Історія та культура», за результатами яких видаються збірники.
Про те, який внесок зробили місцеві євреї в економіку, освіту й культуру Чернігова розповів місцевий краєзнавець Сергій Колотуша. Екскурсія на тему: «Єврейська громада в історії Чернігова» відбулася в рамках програми «Діалог» Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас».
Були навіть сажотрусами
Благодійний єврейський фонд «Хесед Естер» запрацював у Чернігові 35 років тому – як тільки з’явилася шпарина в «залізній завісі», на територію СРСР зайшла найбільша єврейська благодійна організація «Джойнт». Чернігівську міську юдейську релігійну громаду було створено 30 років тому. Невдовзі запрацювала єврейська недільна школа, бібліотека, театр, курси з вивчення ідишу та івриту, почала виходити газета «Тхія». Стільки широких свобод і можливостей чернігівські євреї навряд чи коли мали…
Єврейська громада Чернігова почала швидко зростати після того, як у Російській імперії «Положенням про євреїв» 1835 року була запроваджена так звана «смуга осілості євреїв» – межа, за якою заборонялося постійне проживання євреїв. До цієї «смуги» увійшла і Чернігівська губернія.
«За звітом міської поліції станом на 1850-й рік, із 6394 мешканців Чернігова – 2741 особа були євреями, що становило 42,9% населення, – розповів чернігівський краєзнавець Сергій Колотуша. – В документі зазначено, що євреї, крім ремісників, служать по найму, торгують. А єврейське кладовище в нашому місті діяло вже на початку XIX століття».
Але, за словами Олександра Чевана, про євреїв на території Чернігово-Сіверщини було відомо набагато раніше. Хоча в джерелах доби Гетьманщини про це інформації дуже мало, проте в домонгольський період у писемних джерелах зустрічається згадка про чернігівського рабина. Цей документ датується Х – ХІ століттям.
А краєзнавець додає: йому зустрічалася інформація, що в тогочасний Лондон прибув купець із Чернігова на ім’я Аарон. Отож євреї на землях Чернігівщини проживали здавна.
За інформацією голови Чернігівської міської єврейської громади й обласного об’єднання єврейських общин і організацій Олександра Чевана, у XIX столітті євреї селилися переважно в середмісті – в районі вулиці П’ятницької, а також поодаль – у районі Лісковиця. Тут мешкала переважно біднота, ремісники й дрібні торговці. Синагогу на Лісковиці тоді утримували біндюжники – люди, які займалися перевезеннями вантажів. Це приміщення збереглося й донині.
Історичні документи свідчать, що в XIX столітті в Чернігові такі ремісники як годинникарі, ювеліри, шапкарі, мідники, склярі і навіть сажотруси були євреями. Ці та інші ремесла повністю перебували в їхніх руках. Євреї переважали і в кравецтві, чоботарстві, столярстві. Нарівні з чернігівцями-християнами вони були мулярами, слюсарями, ковалями. Ремеслами ж займалися найбідніші чернігівські євреї. А от пекарями, пічниками й теслями працювали в основному християни.
Також відомо, що в тогочасній чернігівській торгівлі були задіяні 864 особи єврейського походження, серед яких були і 183 жінки. Це становило 26,7 % від усієї єврейської громади. Приміром, великий магазин металевих товарів належав Зороховичу, мануфактурою торгував Халфін. Ципін та Урін продавали меблі, килими та різноманітні предмети тогочасної розкоші. Великий вибір товарів був у купця Гозенпуда, а ювелірними прикрасами торгував Шлепянов. На базарах євреї-торговці тримали бакалійні та продовольчі лавки. В освіті й вихованні молодого покоління було задіяні 92 особи, 18 євреїв працювало в медицині, 119 чоловіків єврейської громади служило у війську, землеробством займалося шестеро осіб (через обмеження в законодавстві Російської імперії). Жінки з бідних родин були прислугою або працювали по найму.
Але в «шкідливості» влада не сумнівалася
Влада Чернігівської губернії у 1882 році створила так звані комісії з єврейського питання. Комісії мали на меті «ознайомлення з видами шкідливої діяльності євреїв і вжиття заходів для припинення цієї діяльності». Тобто «шкідливість євреїв» під сумнів не ставилася.
І чиновники дійшли висновку: для споживачів нібито невигідно, що торгівля в губернських містах перейшла до євреїв, хоча й визнали, що євреї продають товари дешевше за інших торговців. Також комісія висловила невдоволення тим, що цілі ремісничі галузі перебували в руках євреїв. До речі, на кінець XIX століття у ремісництві та промисловому виробництві 40,5% працюючих становили представники єврейської громади. Вони ж становили понад третина від усіх працюючих – 36,8 %.
На початок ХХ століття чернігівська єврейська громада вже становила близько 44% мешканців міста. Але, відповідно до міського положення 1892 року, євреї були обмежені в праві голосу та пропорційному представництві в міській думі. Євреї-гласні призначалися за квотою 3 – 4 представники з 37–60 думців.
23 жовтня 1905 року погром стався і в Чернігові. У чисельному натовпі з іконою і портретом царя були губернатор, жандармський керівник, солдати з рушницями – вони йшли на молебень. А потім частина учасників ходи взялася громити єврейські лавки на базарі. Поліцейські спостерігали, охороняючи лише крамниці багатих євреїв. Озброїтися для самозахисту євреям влада не дозволила, тоді постраждало 29 осіб. Один єврей і один українець були вбиті. Чернігівська міська дума висловила протест проти губернатора Хвостова, який брав участь у злочині.
Не оминули буремні події 1917–1921 років і Чернігівську єврейську спільноту – вона взяла участь у виборах міської думи. Єврейська соціалістична організація «Бунд» балотувалася з меншовиками й есерами, разом вони отримали 16 місць гласних у думі. Єврейська демократична національна група отримала 4 місця, єврейський демократичний колектив – 4, єврейський соціалістичний блок – 3. Серед 60 гласних 11 було від єврейських партій плюс частка «Бунду» в соціалістичному блоці. Більшовики тоді мали 3 місця.
У 1917-у погроми чернігівських євреїв вчиняли вже більшовики. Але це не завадило значній частині єврейської інтелігенції потрапити під вплив більшовиків і отримати посади в новостворених органах влади. У 1919-у, коли Чернігів зайняли денікінці, погроми не припинялися. У 1923 році підтримувати розорених чернігівських євреїв почав міжнародний фонд «Джойнт».
Великі втрати спільнота євреїв понесла під час окупації Чернігова нацистами – за інформацією німців, на 1 квітня 1942 року євреїв у Чернігові не залишилося. В радянський час точна кількість убитих була невідома. Сучасні дослідники зупинилися на цифрі 800. За даними перепису населення в 1989 році, в Чернігові мешкало 4558 євреїв.
Благодійник і почесний громадянин
Ісаак Маркельс був найвідомішим громадським діячем у Чернігові наприкінці XIX століття завдяки тому, що його батько-лахмітник у середині століття виграв неймовірну суму грошей за державною позикою – 200 тисяч рублів. Він розумно розпорядився коштами, давши всім своїм дітям освіту.
Ісаак закінчив Чернігівську гімназію і медичний факультет Київського університету святого Володимира. Він започаткував у Чернігові аптечну справу і був одним із найбагатших людей міста. Зокрема, він щомісяця перераховував 150 рублів на утримання єврейського притулку, як заповідав йому батько.
Також відомо, що в 1891 році, коли стався неврожай, Ісаак Маркельс надав місту безпроцентну позику 5 тисяч рублів.
І донині в центрі Чернігова збереглися два добротні цегляні будинки, зведені представниками цієї родини: в одному колись був житловий будинок, а тепер – міська санітарно-епідеміологічна станція, а в іншому була найперша міська аптека (на розі нинішніх вулиць Мстиславська і Шевченка, де нині торгує дверима фірма з назвою… «Абвер»).
Інший член єврейської спільноти – Володимир Петрович Гутман – пожертвував міській думі 35500 рублів на стипендії успішним учням, він став почесним громадянином міста.
Своїм біднякам єврейська громада завжди допомагала через спеціальний комітет, який запроваджував коробочний збір коштів.
Пані мала універмаг
Купчиха Фанні Метрик-Данюшевська на початок XX століття була однією з найвідоміших не лише в Чернігові бізнес-леді. У центрі губернського міста вона мала розкішний універсальний магазин – на розі вулиць Шосейна і Богоявленська (нині це вхід на Алею героїв). Універмаг мав кілька відділів: канцелярський і креслярський, взуттєвий і дорожній, галантерейний і музичний, головних уборів і патефонів, швейних і друкарських машинок та велосипедів. Уже в той час тут за каталогами можна було замовити будь-які товари з усієї Європи.
Тим часом у чернігівському міщанському середовищі жваве обговорення викликав не лише розкішний магазин пані Фанні, а й особисте життя купчихи. Відомо, що вона, маючи понад 50 років і будучи двічі вдовою – поховала чоловіка-купця і чоловіка-лікаря, – вийшла заміж за 17-річного Хацкеля, сина свого прикажчика Гальперіна.
Переживши погроми, Фанні разом із дітьми перейшла в православну віру. Це врятувало родину від чорносотенців, але не від більшовиків…
Уже в XX столітті один із синів пані Фанні – Абрам – одружився з наймолодшою донькою письменника Михайла Коцюбинського – Іриною. У цьому шлюбі народився син Флоріан, який став відомим скульптором. Зокрема, він є автором меморіалу на Савур-Могилі на Донеччині та пам’ятника Михайлові Коцюбинському в чернігівському музеї-садибі письменника.
Протистояли «русскаму міру» в освіті
Освітня політика Російської імперії була спрямована на те, щоб виховати євреїв у дусі російської державності й християнства, викорінивши традиційну єврейську освіту і релігію. Протистояли цим спробам хедери – єврейські початкові навчальні заклади. У Чернігові існувала талмуд-тора – безкоштовний громадський хедер, що утримувався коштом громади, але приміщення для нього було пристосованим. Тут навчали єврейської грамоти, віри, закону.
Лише у 1906 році проблему з приміщенням було розв’язано завдяки коштам меценаток А. П. Гутман і К. І. Красильщикової. Відомо, що в 1910-1911 році в закладі навчалося 165 хлопчиків. У цей же період було створене й казенне єврейське училище, де викладали загальні предмети. Учителі Рашкінд і Шикін заснували в місті жіноче єврейське училище.
У 1910 році в Чернігові діяли три приватні чоловічі єврейські училища і три жіночі. Чотирикласне єврейське ремісниче училище на 160 місць, де вчили слюсарно-механічну справу, відкрилося в 1913-у. Здобути середню освіту в Чернігівській гімназії чи реальному училищі євреям було складно, існували 10-15 % квоти на вступ.
Винятком стала трикласна торговельна школа, де єврейські учні становили більшість. Це приміщення з червоної цегли на вулиці Гончій збереглося донині. В радянський час тут навчалися студенти Чернігівського педагогічного інституту, доки названому навчальному закладу не збудували нове приміщення.
У 1920-х роках за кошти закордонних фондів у Чернігові відкрилося 9 єврейських дитячих закладів на понад 500 осіб: садки, дитячі будинки, школи, професійні навчальні заклади для хлопчиків і дівчаток. Був навіть драматичний колектив, але він проіснував недовго. В 30-і роки посилилася московізація і культурна діяльність євреїв отримала назву – буржуазний націоналізм. Відтак мова ідиш занепала.
А в приміщенні синагоги – театр…
Довідники повідомляють, що у XIX столітті в Чернігові діяла синагога й шість молитовних будинків. У цей час протягом 30 років посаду громадського рабина обіймав Єфрем Фрейдін. На початок XX століття, за деякими відомостями, було чотири синагоги. Рабином був Езевоїль Турін, який отримав освіту юриста в Київському університеті. Тоді обирали й релігійних наставників громади –рабинів. Історії відомі імена Йосипа Тумаркіна і Переця Хейна. Наприкінці 1920-х років іще існували дві синагоги під пильним наглядом відповідних органів.
Після Другої світової війни євреї засвідчили свою лояльність до влади і відновили єврейську громаду. Та в 1959-у місцева влада скасувала реєстрацію громади і закрила єдину синагогу в місті. Представники громади намагалися її повернути – писали скарги і прохання, їздили в Москву, але синагогу не відкрили. Відомо 15 міських адрес, де підпільно збиралися віруючі для молитви. Невдовзі почалася кампанія із закриття єврейських кладовищ і заборона релігійних обрядів при похованні, але оскільки ховати євреїв було ніде – єврейський цвинтар Чернігова закрили тільки в 1975 році.
Нині в Чернігові збереглася будівля хоральної синагоги, яку в радянський час використовували для виховання піонерів. Нині там розміщується Молодіжний театр. Кілька років тому чернігівська єврейська громада порушувала питання про повернення собі будівлі та надання театру іншого приміщення, але безуспішно. Схоже, чернігівські театральні діячі не готові навіть обговорювати означену тему. Вони переконують, що нібито ніякої синагоги в цьому приміщенні ніколи не було…
P. S.
Облогу Чернігова російськими загарбниками єврейська громада, як і всі чернігівці, пережила мужньо. Звісно, хтось покинув місто тимчасово, хтось назавжди, а хтось і не збирався виїжджати з дому. Під час облоги і після єврейська громада надавала гуманітарну допомогу землякам-чернігівцям. Благодійний фонд «Хесед Естер» продовжує опікуватися літніми людьми, хворими, родинами з дітьми – все традиційно. Приміщення, яке займає фонд, на щастя, не постраждало, хоча будівлі навпроти зазнали серйозних руйнувань. Чернігівські євреї і нині ретельно дотримуються своїх звичаїв і правил, підтримують один одного і ближніх.
