Вчені США та Британії стверджують, що Марія Магдалина була родом не з Магдали
Про це повідомляє "Слово про слово" з посиланням на Religionnews.
Археологи, які ведуть розкопки поблизу ізраїльського міста Мігдал (також відомого як Магдала), виявили залишки синагоги першого століття. “Ми виявили синагогу періоду 2-го Храму в тих місцях, де народилася біблійна Марія Магдалина” – говорить сенсаційний заголовок в газеті Jerusalem Post за 12 грудня.
Відкриття стародавньої синагоги в місті на західному березі Галилейського моря, безсумнівно, має велике значення для історії цих місць і є черговим вагомим свідченням існування активного юдейського життя в Палестині першого століття за часів Ісуса. Проте дві дослідниці зі США та Великобританії ставлять під сумнів традиційне уявлення про те, що в цьому місті народилася Марія Магдалина, одна з перших послідовниць Ісуса та перша свідок Його воскресіння.
Елізабет Шрейдер (Elizabeth Schrader), аспірантка Університету Дьюка та Джоан Тейлор (Joan Taylor), професор Королівського коледжу в Лондоні, стверджують у своїй статті, що переказ про те, що Марія народилася в Магдалі, виникло на чисто умоглядних підставах. Вони вказують, що слова «магдала» та «магдалина» на стародавньому івриті та арамейському мали значення «стовп», «вежа», «піднесена».
Подібно до того, як ім’я апостола «Петро» означало в той час «скеля», «твердиня», «камінь» («І тому я кажу тобі, що ти Петро, і на цій скелі Я побудую свою церкву, і брама пекла не здолають її »), Марія цілком могла отримати назву «Магдалина» у значенні «стовп віри», «піднесена», «звеличена».
«Хоча у літературі зустрічаються різні тлумачення її імені, жоден автор до шостого століття не трактує його як свідчення уродженки міста біля Галилейського моря, – нагадують автори в грудневому номері журналу «Біблійна література» (Journal of Biblical Literature). – Деякі древні автори насправді виявляють явне розуміння, що джерела другого імені Марії у її покликанні, а не походженні».
У своїх статтях автори намагаються переосмислити образ Марії Магдалини, яку ранні отці Церкви довгий час у своїх писаннях зображували один за одним, як занепалу та знедолену жінку. Вчені нині переглядають Євангеліє і ранньохристиянські писання в новому світлі, намагаючись відшукати в них свідчення справжнього походження Марії й спростувати незмінне усталене трактування.
Елізабет Шрейдер, яка прийшла в науку після стрімкої кар’єри естрадної співачки в Нью-Йорку та автора вокальних хітів, присвятила чимало зусиль вирішенню цього завдання. Так, у своїй статті за 2017 рік вона вивчила писання про воскресіння Лазаря в Євангелії від Івана. Старанно опрацювавши сотні ранніх грецьких та латинських рукописів Євангелія, Шрейдер виявила свідчення пізньої підміни в імені Марти – ще однієї новозавітної жінки, сестри Лазаря. У пізніх переписах переписувачі переправили первісне ім’я Марії на Марту – можливо прагнучи загасати істинну роль Марії в цьому переказі.
Приниження та очорнення образу Марії ставало дедалі помітнішим у міру того, як християнство ставало дедалі патріархальним. Мабуть, найбільший удар по її репутації був завданий у шостому столітті, коли папа Григорій Великий навісив на Марію Магдалину ярлик «занепалої жінки», що помазала ноги Ісуса пахощами в Євангелії від Луки 7. Хоча автор Євангелія від Луки ніде не згадує занепалу жінку на ім’я, це анітрохи не завадило у наступні 1500 років закріпити у свідомості віруючих образ Марії Магдалини як занепалої жінки – чи повії у нинішніх поняттях.
Шрейдер і Тейлор показують, що у стародавніх джерелах немає однозначних свідчень про походження та заняття Марії. Більш того – по всій Юдеї та Галилеї існувало безліч місць під назвою Мігдал і Магдал (вежа). Так, християнський історик четвертого століття Євсевій пише, що Магдала – це місто в Юдеї, а не в Галілеї. Святий Єронім, який прославився своїм перекладом Біблії латиною (під назвою Вульгата), зазначає у своєму листі 412 року, що, на його думку, Марія отримала прозвання Магдалина, бо була вежею (стовпом) віри.
Виявилося також, що нинішня Магдала біля Галілейського моря була відома у візантійську епоху і в період хрестових походів 11-13 століття під арабською назвою ель-Медждаль, і лише згодом ця складна для європейців назва була спрощена до Магдалу – особливо після того, як місто стало місцем християнського паломництва. «Ми довели, що за часів Ісуса тут не було міста під такою назвою, – каже Тейлор. – На той час тут існувало місто Тарихея, про яке згадують Йосип Флавій та Пліній. У римський період це місто ніхто і ніколи не називав Магдал».
Дешеву сенсацію, роздуту журналістами, частково підігріли, на жаль, і професійні археологи своїми переможними реляціями про Марію з Магдали. «Ми можемо уявити, як Марія Магдалина та її сім’я приходили в цю синагогу разом з іншими жителями Магдали для участі в релігійних та громадських церемоніях та зборах», – заявила в повідомленні про виявлення синагоги Діна Авшалом-Горні (Dina Avshalom-Gorni), директор розкопок Хайфського університету
Зрозуміло, що багато хто зацікавлений у тому, щоб намертво прив’язати образ Марії до міста Магдала. Тим самим археологам завжди потрібні кошти на фінансування розкопок. Ось чому, за словами професора Тейлор, вони завжди намагаються прив’язати свої знахідки до знакових біблійних образів, предметів та подій, щоб забезпечити прилив приватного та державного фінансування.
А вчені євангелісти, своєю чергою, прагнуть знайти речові докази історичної істинності Біблійних подій, тому їх теж цілком влаштовує шаблонне уявлення про народження Марії в Магдалі. Є також особлива категорія вчених феміністок, які прагнуть розділити образи Марії Магдалини та занепалої жінки в Євангелії від Луки 7.
Однак, якими б не були прагнення дослідників, закостеніла прив’язка Марії до Магдалі закриває всі можливості для дослідження її справжнього образу та духовної спадщини, на думку вчених. «Якщо ви безапеляційно стверджуєте, що вона з Магдали, ви тим самим зачиняєте двері для всіх інших трактувань прозвання Магдалина, а воно, на нашу думку, цілком могло бути титулом визнаної й видатної учениці Христової, – каже Шрейдер. – Наша обґрунтована інтерпретація звання «магдалина» як почесного титулу також відновлює її гідність та честь. Тим самим ми отримуємо можливість по-новому побачити та усвідомити значення її образу із чистого аркуша».
