В Українському кризовому медіа-центрі обговорили ситуацію у сфері релігії в Україні в умовах повномасштабної війни
За інформацією Державної служби України з етнополітики і свободи совісті, з вітальним словом до учасників пресподії звернулася президент Української асоціації релігієзнавців, професор Людмила Филипович, яка модерувала захід.
Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський зазначив, що коли в Україні починали відзначати Всесвітній день релігії, складно було уявити, що наші співвітчизники на окупованих територіях будуть потерпати від гонінь. Що там буде зруйновано сотні храмів, убиватимуть священників і вірян, ув’язнюватимуть на великі терміни членів релігійних спільнот. Баптисти, п’ятидесятники цілими громадами будуть вимушені ставати біженцями.
Віктор Єленський наголосив, що Україна історично була прихистком для тих, хто зазнавав гонінь за їхнє віросповідання. І сьогодні релігійна свобода в Україні – це не гасло, вона втілена в життя і є для сучасного світу безпрецедентним прикладом співпраці між різними релігійними організаціями. Утім нині у Брюсселі представники РПЦ говорили про гоніння на релігію в Україні. Проти законопроекту 8371 спрямована інформаційна кампанія, що це закон «про заборону Української Православної Церкви». Голова ДЕСС пояснив, що Московський Патріархат, в упорядкуванні якого перебуває УПЦ МП, є безпосереднім учасником війни супроти України. Цей закон не є дискримінаційним, він не забороняє релігію, натомість спрямований на захист від впливу адміністративного центру релігійної організації держави-агресора. Якщо цей зв’язок буде перервано – УПЦ продовжить діяльність в Україні, якщо ні – державні органи через суд домагатимуться припинення її існування.
Завідувач відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Олександр Саган розповів про кількісні і якісні зміни у релігійному житті України. Він також наголосив, що останнім часом зросла кількість свідомо неправдивої інформації, так званих фейків, щодо сфери релігійної свободи в Україні. Вони спрямовані на те, щоб за кордоном показати Україну як державу, де утискають права вірян. І це може мати вплив на рішення щодо надання нам військової допомоги. Тому, за словами вченого, дуже потрібна якісна аналітика і фахівці, які її здійснюють. Величезний пул експертів і держслужбовців, які добре орієнтуються у справах релігій також потрібен, аби після визволення територій, які перебувають в окупації уже близько 10 років, не ускладнити ситуацію, а навпаки, ініціювати позитивні зміни. Професіонали у сфері релігієзнавства потрібні також для підтримання високого рівня релігійної свободи, яка є на сьогодні в Україні і є результатом копіткої праці.
Олександр Саган наголосив на проблемі підготування кадрів у сфері релігієзнавства, яких катастрофічно бракує і закликав інституції громадянського суспільства звернути на це увагу.
Ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, філософ, богослов, отець Георгій Коваленко присвятив свій виступ питанню духовної мобілізації. Він переконаний, що мобілізація має охоплювати усе суспільство, як аскетична програма, певний спосіб життя, що базується на чеснотах. А її сенси мають сіяти й богослови. Зокрема, створення власних програм духовного відновлення, допомога вдовам, сиротам, морально й духовно скаліченим людям – це мобілізація Церкви.
Керівник проекту «Релігія в огні», релігієзнавець Руслан Халіков розкрив деталі роботи над фіксацією воєнних злочинів у сфері релігії, база яких стане підставою для майбутніх судових позовів. На сьогодні зафіксовані руйнування понад 500 релігійних споруд, 9 відсотків з яких знищені повністю, а 16 відсотків зазнали таких руйнувань, що їх уже неможливо відремонтувати. Прикметно, що майже половина цих пошкоджень припадає на храми УПЦ МП, при чому частина колишніх парафіян цих церков перейшли до ПЦУ. Руслан Халіков звернув увагу також на проблемі відновлення організацій релігійних меншин. Він зазначив, що великі релігійні організації отримають допомогу від вірян з-за кордону чи надходження від чималої пастви. Утім у деяких нечисленних релігійних напрямів може бути знищене все, а назбирати коштів на відбудову не буде змоги. На думку релігієзнавця, громадянське суспільство має пильнувати, щоб релігійні меншини також отримали підтримку для відновлення.
