Івано-Франкове та його сакральні пам’ятки

15 грудня 2015, 16:22 | Мандри Ігоря Чорновола | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Ігор Чорновол

Фото Ігоря Чорновола та Андрія Бондаренка

Від Страдчанської гори до Івано-Франкового – рукою подати. Прямуючи по дорозі на Івано-Франкове, зліва зауважуємо військовий цвинтар. Це меморіальний комплекс полеглих у Городоцькій битві 7-12 вересня 1914 р.

Меморіальний комплекс полеглих у битві за Янів 1914р. Фото І.Чорновола.

Здавши Львів без бою, австрійські генерали вирішили зупинити російський наступ на річці Верещиця, відтак австро-угорська армія перейшла в контрнаступ по лінії фронту Черляни – Городок – Миколаїв – Янів – Рава-Руська – Белз. Епіцентром боїв було містечко Янів (тепер – Івано-Франкове). Через складний ландшафт росіяни могли просунутися тут далі лише по єдиній вузькій дорозі на Яворів, натомість в разі успіху 3-я австрійської армія генерала Світозара Бороєвича наступала б просто на Львів. Тому бої були запеклі, Верещицю називали тоді «долиною смерті». В результаті Янів був фактично зруйнований, а командувач 8-ї російської армії генерал Олексій Олексійович Брусилов підготував наказ про відступ. Долю Городоцької битви вирішив прорив фронту росіянами в районі Рави-Руської. Австрійський генштаб вирішив не ризикувати й наказав ген. С. Бороєвичу відступити. Тому вранці 12 вересня 1914 р. здивовані російські солдати, яких цілу ніч крила австро-угорська артилерія, побачили перед собою пусті позиції супротивника[1].

Янівський меморіальний комплекс постав на початку 1920-х років внаслідок виконання польським урядом міжнародних угод про впорядкування поховань жертв війни. Після ретельних пошуків було ідентифіковано, ексгумовано й тут разом перепоховано більше тисячі вояків австро-угорської та російської армій. Впродовж 1950-1960 років цвинтар сплюндрували. Напередодні відзначення 100-річчя Першої світової війни його впорядкували коштом тірольського «Чорного хреста», про що тепер свідчить меморіальна таблиця біля входу німецькою, угорською та українською мовами.

Янів. Фото Андрія Бондаренка

Янів заснував 1611 р. православний шляхтич Ян Свожовський, підкоморій Львівської землі, виконуючи вказівку монарха (королівське село Залісся знаходилося поряд). Тепер про це нагадує встановлена на будинку місцевої селищної ради меморіальна таблиця. В той час уже на повну силу функціонував альтернативний торговий шлях на Краків через Яворів, минаючи Перемишль (купці воліли минати Перемишль через високе мито), що породжувало регулярні конфлікти та судові процеси між останніми двома містами. Але саме цей альтернативний торговий шлях сприяв розвитку малих міст, того ж 1611р. Янів отримав магдебурзьке право[2].

Будинок селищної ради Івано-Франкового. Фото І.Чорновола

Оскільки під час Городоцької битви 1914 р. забудова Янова зазнала істотних руйнацій, то з неї, а передовсім відпочинкового комплексу кінця XIX ст. на популярному серед львів’ян місцевому ставі, збереглося мало що. А все ж збереглося.

 Меморіальна таблиця засновнику міста Янові Свожовському. Фото І.Чорновола

Найдавнішою та найціннішою спорудою Івано-Франкового є костел св. Трійці на основній Яворівській вулиці. Латинська парафія ериґована 8 серпня 1614 р. засновниками міста Яном і Єлизаветою Свошовськими. Первісна будівля костелу була дерев’яною. У 1702 р. коштом пароха о. Владислава Пєровського зведено мурований вівтар, а у 1741р. парох о. Ян Вижицький розпочав мурувати наву. Закінчив будову о. Ян Смоковський. Маляр Матвій Міллєр виконав ілюзіоністичний розпис у 1774 р. Того ж року костел посвятив львівський латинський єпископ Вацлав Сєраковський. Однонавова мурована барокова споруда, мурована дзвіниця постала на поч. XIX ст. Зачинений у 1946-1990 рр.

Костел Пресвятої Трійці. Фото А. Бондаренка

Складається з прямокутної нави і витягненого вужчого прямокутного вівтаря. До чільного фасаду добудований гранчастий присінок. Початково костел був оточений муром і пристосований до оборони [3]. Руїни костельних фортифікацій можна було побачити ще й наприкінці XIX ст. Тут 1759 р. поховали Констанцію Чарторийську-Понятовську, матір останнього короля Польщі Станіслава Понятовського (яка померла неподалік у с. Мальчиці), про що досі нагадує її образ-фреска в костельному присінку.

Радянська влада відсепарувала Янів і прилеглий регіон від Городоцького повіту й трансформувала містечко в центр окремого адміністративного району. Тоді костел перетворили в в’язницю МВС і МДБ. Після здобуття Україною незалежності влада повернула костел місцевій польській громаді. Меморіальна таблиця стверджує, що 2001 р. тут зупинявся папа Іван Павло ІІ під час свого пам’ятного візиту до України.

Церква Вознесення Господнього. Фото А.Бондаренка

Майже напроти через дорогу розташований храм дещо незвичної форми. Це церква Вознесіння Господнього. Перша церква в місті постала відразу після його заснування. Зрештою, засновники міста були православними. Мандрівник Ульріх фон Вердум у своєму подорожньому щоденнику 1670 р. відзначив у місті три храми – костел і дві церкви. Існуюча мурована збудована коштом Габсбурґів (патронами церкви були польські, згодом – австрійські монархи) у 1831 р. за проектом львівського архітектора Йосифа Вандрушки в рідкісному для наших теренів стилі терезіянського ампіру з пристосуванням до вимог східного обряду. Складається з ширшої квадратової нави, вужчого півциркульного в плані вівтаря та вужчого прямокутного бабинця з рівношироким присінком. Наву і вівтар вкривають великі бані. Над присінком здіймається вежа-дзвіниця. У 1903 р. новий іконостас намалював маляр краківської школи Йосиф Зенткевич за зразком перемиського іконостасу. Посвячена 18 жовтня 1903р. митрополитом Андрієм Шептицьким. Реставрована у 1936р. за проектом Євгена Нагірного. Радянська влада цю церкву не закрила, тому вона діяла постійно, 1958р. її розписали[4].

Друга дерев’яна церква також стояла на основному шляху і була призначена для міщан львівського передмістя. Як розповідають місцеві мешканці, саме біля неї росіяни поховали своїх вояків, що загинули під час контрнаступу 3-ї австро-угорської армії ген. С.Бороєвича (згодом перенесених на меморіал Городоцької битви). Проте радянську владу вона не пережила. Нині на її місці діє невеликий торговий центр.

Церква св. Володимира. Фото А.Бондаренка

1998 р. площі Ринок православна людність Івано-Франкового закінчила будівництво монументальної церкви св. Володимира, архітектор – Роман Сивенький. Парафія входить до складу Дрогобицько-Самбірської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Таким чином, зараз в Івано-Франквовому діють храми трьох конфесій – католиків східного обряду, римо-католиків, православних.


[1] І. Чорновол. Городоцька битва // Львівська газета, 3 квітня 2014.

[2] В. Маланчук. Івано-Франкове // Історія міст і сіл УРСР. Львівська область. – Київ, 1968. – С.906-907; dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_III/423; www.castles.com.ua/janow.html.

[3] О.  Мацюк. Замки і фортеці Західної України. – Львів, 2009. – С.59-60. Тут же є рисунок проекту реконструкції фортифікацій Костелу св. Трійці.

[4] Роман Кураш, Василь Слободян, Ігор Чорновол. Каталог пам’яток історії та культури Яворівського району Львівської області // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Вип. VII. –  Дрогобич, 2003. – С.562-599.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти