Занедбаний храм Святої Трійці у Родатичах

Подорожуючи світами, нас, як мандрівників, манить велич, знаменитість і унікальність місць, в яких ми б хотіли побувати. І досить часто та незаслужено ми оминаємо місцевість, яка є нам найближчою – не здогадуючись, що і тут можна побачити щось унікальне та цікаве. Якщо говорити загалом, то такими недооціненими місцями можна вважати українські села. Досить цікавою і колоритною може видатися історія така нам близька, але така невідома.

Одним з носіїв такої історії є село Родатичі Городоцького району на Львівщині. Перша згадка про село датується 1370 роком, тоді воно ще носило назву Городятичі, відносилося до королівських володінь і носило статус війтівства. Складалося війтівство з двох частин, в одній із них жило 39 сімей, а у другій – 8. У селі також був фільварок та корчма. Село на початку XVII ст. занепадає через татарські напади, однак невдовзі відбудовується. Пізніше село знову зазнало лиха, коли восени 1648 року військо Богдана Хмельницького розграбувало це заселене переважно поляками село. Потому війтівство передавалося з рук в руки місцевим вельможам, аж до зайняття Галичини Австрією. Село впевнено розросталося; з історичної довідки маємо такі дані, що у 1763 році було 180 домів, а у 1880 було вже 296, 13 фільварків та 3 корчми. Також була дерев’яна церква Втечі Матері Господньої до Єгипту. Практично всі жителі були поляками, лише 89 українців та 30 євреїв.

Цікавою і забутою нині пам’яткою Родатич є католицький храм Святої Трійці. Ініціаторами будівництва храму були монахині з монастиря Сестер Божого Провидіння. Вони проводили в селі курси для жінок правильного ведення сільського та домашнього господарства. Очолювала конгрегацію Сестер Божого Провидіння мати Марціанна Антоніна Мірська (1822-1905).

Будівництво храму почалося 15 квітня 1897 року. Над проектом та кошторисом працював львівський архітектор Альфред Кам’янобродський. Через рік костел посвятили, але будівельні роботи продовжували й надалі аж до 1905р. Вівтар костелу зорієнтований на південний захід, мурований з каменю та цегли. Стиль цього храму — типовий для того часу еклектизм, тобто поєднання різних історичних стилів: неороманського з неоготичними елементами. Також у храмі містився один з останніх органів (1903р.), змайстрованих львівським майстром Яном Слівінським (1844-1903). До слова, цей майстер зробив за життя 141 орган, два з яких збереглося на Галичині. Фондувала музичний інструмент Марціана Антоніна Мірська. У 1919-1921 роках в органі замінили пищалки. У 1942 році орган ремонтували.

На превеликий жаль, святиня зараз знаходиться у дуже поганому стані, це практично руїни. Далися взнаки неправильна експлуатація та варварське відношення до споруди. Так, у 1952-1956 роках у приміщенні храму зберігали всяке збіжжя та хімікати. Трохи згодом костел переобладнали під клуб культури. Але клуб так і не відкрили, через те, що хор відмовився співати на відкритті. Люди побоювалися лиха, яке могло б їх спіткати за наругу над святинею.

У такому стані він простояв ще декілька років. Потім було вирішено зняти з костелу покриття для нового клубу культури, який будували у центрі села (1960-70 роки). Однак, новий клуб був підпалений вночі, а винуватця так і не знайдено. За розповіддю місцевого жителя, ходить така легенда, що сільський голова, який розпорядився зняти бляху з костелу для нового клубу, в день відкриття, яке планувалося в пообідню пору, вранці повісився на дверній ручці. Також містики додає розповідь про чоловіка, який демонтував хрест у храмі. Цю розповідь місцеві люблять подавати з деталями, але ми їх опустимо, отже син того чоловіка повернувся з армії у цинку, а внук, трохи згодом, граючись у дворі, потрапив йому під колеса автомобіля і також помер. Щодо нового клубу, то він згорів! І кажуть, що почав горіти з даху. Місцеві зібрали залишки тієї бляхи і віднесли на подвір’я костелу, де вони лежать і до сьогодні.

Декілька разів до села приїздили поляки, які просили віддати костел Святої Трійці під їхню опіку і мали намір реконструювати його. Але їм зробити це не вдалося. Родатицька громада не дала на це дозвіл. А полякам таки вдалося дещо відреставрувати, а саме капличку. На сході села, де поряд зі старим польським знаходиться нове кладовище, є ця капличка. Усипальниця побудована на честь матері Марціанни Антоніни Мірської, поряд з якою є поховані ще чотири монахині.

Родатичі на сьогоднішній день відносяться до сіл, які розростаються і активно заселяються. Це зумовлено тим, що село знаходиться недалеко від Львова та на трасі до кордону з Польщею. Також село є культурним центром Городоччини. Починаючи з 2011 року щоліта в селі проводиться музичний фестиваль «Захід», у якому беруть участь відомі вітчизняні та закордонні гурти.

Джерела і світлини:

• «Україна — історія великого народу»
• Сайт Згромадження сестер Божого Провидіння
• У ХІХ столітті у Львові на вулиці Коперника жив майстер, який робив органи // “Gazeta.ua” 20 січня 2015
• Сайт «Закинуті костели»
• Сайт “Access Denied”
• Сайт «Органи України»

Анастасія Смірнова