Мотронинський монастир – не забута козацько-повстанська обитель

12 жовтня 2013, 00:38 | Релігійне краєзнавство | view photo | 1 |   | Код для блогу |  | 

Катерина Галушко

Інколи буває так, що живучи зовсім неподалік від надзвичайних сповнених традиції та пам’яті місць, ми не знаходимо ані часу, ані можливостей їх відвідати. Навіть не розуміючи що втрачаємо. Відомі на всю Україну, а то й далі, історія Чигиринщини, Суботова, Холодного Яру й подій, які там відбувались, не може залиши нікого байдужим. І, особисто для мене, перлиною цього краю є обитель із майже тисячолітньою історією – Свято-Троїцький Мотронинський жіночий монастир.

Всього лише в півсотні кілометрів від давнього козацького міста Чигирина ви зможете завітати до навдивовижу незвичайного місця. Ландшафт, природа навколо – все суттєво відрізняється від звичних пейзажів черкаського краю. Якщо ви коли-небудь чули про Холодний Яр, то навряд чи собі уявляли, що це не одне урочище із такою назвою, а тисячі різноманітних – великих, маленьких, величезних ярів, які утворюють ледве не маленькі гори. Темні, дрімучі ліси навколо пояснюють, чому ця місцевість здавна манила то втікачів, то повстанців, бо кращого сховища годі й шукати! На цій території постійно відбуваються археологічні розкопки, адже у Холодноярських лісах збереглися залишки стародавніх городищ. Хтозна, які ще дивовижні речі приховують ці старі й величні ліси! І ось саме на одному із природних підвищень, серед старих дерев й ховається монастир, який виник в один історичний період із Києво-Печерською лаврою. Проте, одразу маємо констатувати сумну обставину – фактично весь Мотронинський монастир був знищений, сьогодні це лише відголоски минулої слави.

Історичні джерела свідчать, що до поселення у цих місцях християнських сподвижників місце слугувало язичницьким капищем. В ХХ столітті вчені археологи знайшли язичницький жертовник, на якому було зображено сім концентричних кіл – солярні знаки культу Сонця.

Пам'ятна дошка про заснування монастиря в часи князя Ярослава МудрогоІсторія виникнення Мотронинського монастиря оповита окрім правдивої оповіді про заснування ще безліччю легенд. Одна з них свідчить, що молода княгиня Мотрона в пам’ять про свого чоловіка, який воював з печенігами, заснувала монастир, а сама постриглась в черниці. З того часу монастир називається Мотронинським, або Мотрониним. На підтвердження цієї історії можемо звернутися до третього тому «Географічно-статистичного словника Російської імперії» 1866 року, де зазначено: «На цьому місці жила княгиня Мотрона ще до нашестя Батия, що підтверджується древніми валами», — згадує про ці вали й Іпатіївський літопис.

Є й інші версії. В 1198 році єпископ Павло освятив на цьому ж місці трапезну церкву в ім’я Предтечі Господнього Іоанна, а це дає привід стверджувати про існування монастиря з моменту закладення наріжного каменю нового храму. До речі, ще до двадцятих років минулого століття можна було побачити мармуровий камінь на місці цієї церкви.

Невідомо чому саме, але монастир набагато більше від інших, зазнавав нападів та розрухи. Проте, за тими самими невідомими причинами це було одне з найулюбленіших міст великих українських гетьманів: Богдана та Юрка Хмельницьких, Петра Сагайдачного, Петра Дорошенка, Івана Скоропадського. Монастир підтримували й митрополит Київський Йосиф Нелюбович-Тукальський, й навіть польський князь Ян Яблоновський.

Дошка на згадку про ігумена МельхіседекаЦілий період історії монастиря пов’язаний із його настоятелем схитомонахом Ігнатієм, який перебував на посаді з 1717 по 1753 рр., коли монастир підтримував тісні зв’язки із Запорізькою Січчю. До речі, це пояснюється тим, що сам Ігнатій — колишній чигиринський сотник Устим Сахненко, учасник оборони Чигирина від турків 1678 року. Після нього ігуменом став син лубенського полкового осавула Матвій Значко-Яворський, відомий як о. Мельхіседек Значко-Яворський. Протягом 1753-1777 років йому підпорядковувались усі православні парафії і монастирі Правобережної України.

У цей же час у Холодному Яру поблизу монастиря збирались невдоволені польською владою селяни, які під керівництвом Максима Залізняка підняли повстання знане як Коліївщина. До цієї історичної події дотична легенда про освячення гайдамацької зброї самим о. Мельхіседеком на всенощній. Вважається, що зброю повстанцям надіслала сама Катерина ІІ (на думку істориків — вона й інспірувала це повстання, а потім допомогла придушити). Тарас Шевченко все це дуже яскраво описав у поемі «Гайдамаки». Під час Коліївщини Мотронинський монастир був пограбований і частково зруйнований, проте у 1770-х роках він швидко відродився. У монастирі на той час існували побудовані з дуба соборна Троїцька церква, трапезна церква Іоанна Златоуста, надбрамна дзвіниця, братські келії та інші споруди. До нашого часу жодна з цих споруд, на жаль, не збереглася.

8 жовтня 1800 року було побудовано кам’яну Троїцьку церкву, будівничими роботами керував підрядник із Єлизаветграда (нині Кіровоград) Артем Чеменко. За свою історію ця церква зазнала тяжких руїн, була відбудована й нині є пам’яткою архітектури національного значення та єдиною сакральною спорудою старого монастиря.

Свято-Троїцька церква Мотронинського монастиря

Це стрункий за пропорціями дев`ятидільний, хрещатий у плані однобанний храм. Його фасади із заокругленими кутами розчленовано карнизами й пілястрами. Підбанник має значну висоту. Рамена просторового хреста увінчано трикутними фронтами. Суворий декор фасадів зводиться до гладенької віконної лиштви, неглибоких ніш та полив’яних керамічних поліхромних кахлів, розміщених під карнизом. Храм має дуже цілісний, величний і парадний інтер’єр, у якому відчуття піднесеності створюється за допомогою щедрого освітлення великими вікнами.

Свято-Троїцька церква Мотронинського монастиря

Хоча храм і зводився тоді, коли панівною архітектурною стилістикою став класицизм, проте в Троїцькому храмі присутні ще виразні риси українського бароко. Завдяки добре знайденим пропорціям, лаконічному пластичному рішенню, ця пам’ятка є одним із яскравих творів української національної архітектури на Правобережжі. Решта ж будівель, які сьогодні так само були б пам’ятками архітектури, не пережили розгулу комуністичного атеїзму 1930-1970 рр. й до наших часів не збереглись.

До речі, вже в наш час акварель Тараса Шевченка «Мотронин монастир», його погляд на цю архітектуру в 1843 та 1845 роках, послужили безцінним джерелом інформації у розробленні проектів реставрації монастирського комплексу.

Т.Шевченко. Мотронинський монастир. Акварель, 1845 р.

ХХ століття стало для Мотронинського монастиря, як і для інших, часом тяжких випробувань – постійні пограбування та нищення важливих пам’яток. Багато хто в цей час тікав, як й раніше, в темні ліси Холодного Яру. Саме тут в 1923 році була заснована Холодноярківська республіка, яка боролася з радянською владою, а Мотронинський монастир часто терпів озброєнні напади то з одного боку, то з іншого. Ці події яскраво описані у відомому творі Василя Шкляра «Чорний ворон».

До кінця 1921 року в монастирі налічувалось 58 монахинь. А коли 1923 року комуністична влада все ж закрила монастир, то монахині, щоб зберегти обитель, розселились у селах неподалік й духовно підтримували громаду. Остаточне виселення відбулось після Другої світової війни, а у вісімдесятих роках на місці монастиря майже нічого не залишилось. І лише нещодавно це благодатне місце було рекунструйовано й добудовано.

Капличка над джерелом св. Онуфрія

Також біля монастиря знаходиться відоме своїми цілющими властивостями джерело святого Онуфрія, за переданням, викопане ще першими подвижниками. Коли спускаєшся до джерела, то відкривається вид на незвичайну, майже дику й не приручену природу навколо.

Холодний яр

Направду, Чигиринщина дає відчутий й зрозуміти оту любов до свободи наших попередників, перейняти сьогоденням дух козаччини й нескореності духа! Розпочніть свою мандрівку від Чигирина, відвідайте монастир, Суботів, дуб Залізняка – і ці місця самі все про себе розкажуть краще за будь-який підручник з історії!

Використана література:

  1. Черкащина у храмобудівництві. — Черкаси: вид. Чабаненко Ю., 2008. – 252 с.
  2. Свято-Троицкий Мотроненский монастырь, книга выдана при поддержке настоятельницы монастыря Игумении Мотроне (Гребенович)
Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Ігор Мицько | 4 січня 2014, 18:29
    Коментувати коментар

    На жаль, відсутня наукова монографія про Мотронинську обитель. Зокрема,не досліджені початки монастиря та його назва.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти