Таємниці найстарішої церкви міста Суми
Є легенда, що у Свято-Воскресенській церкві «живе» привид жінки – родички засновника міста Герасима Кондратьєва
Наріжний камінь Святовоскресенської церкви — першого мурованого храму Сум — заклав полковник Герасим Кондратьєв через 30 років після заснування самого міста. Місце було вибране більш ніж вдалим — на природному підвищенні поблизу річки Стрілка.
В архітектурі церкви поєдналася художня майстерність та прагматичність. Архітектура схожа на ту, за якою будувалися на Слобожанщині дерев’яні церкви. Статус прикордонного міста вимагав обережності, тому у храму товсті стіни (до 1,5 метри) та вузькі вікна — за потреби, церква могла би витримати тривалу облогу. Є дані, що під церквою раніше був підземний храм, підвал та потаємний вихід до Псла.
Закінчувати будівництво церкви довелося синові полковника Андрієві, який наслідував свого батька не лише у полковництві, але й у його прагненні розбудовувати місто.
Днем народження Святовокресенської церкви є 23 жовтня 1702 року, коли храм було освячено. Тоді під склепом нового храму вперше пролунали християнські співи, а на цій визначній події були присутні чи не всі жителі міста.
Але факт освячення храму не свідчив про завершення будівництва — роботи тривали ще кілька років, зокрема, після закінчення нижнього теплого храму його освятили на честь Святого апостола Андрія Первозванного, ангела-хранителя сумського полковника. Верхній храм був освячений на честь Воскресіння Христа.
Є дуже цікава й моторошна легенда про привид дівчини, який і досі «живе» у Святовоскресенській церкві. Це привид сестри (за іншою версією — дочки) Герасима Кондратьєва, яку начебто живцем замурували в стіни храму.
Перша згадка про цю подію збереглася в історико-краєзнавчій праці архиєпископа Філарета (Гумілевського) «Історико-статистичний опис Харківської єпархії» (1854-1859). Ось як він про це пише (Филарет. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. — Харьков, 1857): «Герасим Кондратьевич был искренний слуга Царя земного и небесного и человек с характером энергическим. Предание вот что говорит о поступке его с родною сестрою. Сестра его была отважная женщина, но жила нечестно; она набрала себе ватагу сорванцов и на большой торговой дороге обирала с ними московских купцов. Брат Герасим Кондратьевич, узнав о том наверное, приказал сказать ей, чтоб унялась. Она не слушалась. В другой раз он сам строго говорил ей о ее худой жизни и требовал с угрозами, чтобы бросила она свои привычки. Сестра не преставала жить по-прежнему. Тогда Герасим Кондратьевич, поймав ее на деле ее, засадил в каменную стену и замуровал».
На думку кандидата філологічних наук Сергія П'ятаченка, витоки цієї легенди слід шукати у віруваннях у будівельну жертву. Він написав статтю на цю тему під назвою «Сумський переказ про замуровану розбійницю: генеза, типологія, семантика», яка є першим серйозним дослідженням легенди.
Науковець вважає, що приводом виникнення легенди могло послужити те, що Святовоскресенська церква була родинною усипальницею Кондратьєвих. Непряме підтвердження легенди — перекази про те, що у 1920-х роках мешканці робітничого гуртожитку, на який більшовики перетворили храм, знайшли замуровані останки жіночого тіла.
Але прототипом легенди могла стати не сестра, а дочка Герасима Кондратьєва від другого шлюбу Марія. Також Герасим Кондратьєв не міг її замурувати в церкві, бо помер у 1701 році, а будівництво церкви завершував його син Андрій.
Старший благочинний Сумської єпархії протоєрей Богдан Козенко говорить, що привидів у храмі не бачив ні він, ні хтось із духовенства чи прихожан.
— Я впевнений, що це просто красива легенда і ніхто у стіни храму живцем дівчину не замуровував. Легенда напевно виникла тому, що є версія, що під нижнім храмом є усипальниця Кондратьєвих, але ті приміщення, які там нібито були, та потаємний хід до Псла давно засипані, ніхто жодних наукових досліджень чи розкопок не проводив, тому напевно сказати ніхто й не зможе чи є там захоронення. Але цей храм унікальний: мало того, що це найстаріша будівля міста, це також дуже намолене місце, і треба дякувати Богу, що сумчани тут молилися більше 300 років і мають можливість молитися й донині.
Святовоскресенська церква дійсно найстаріша будівля міста. Вона — свідок багатьох історичних подій. Ще на зорі свого існування тут був присутній на службі російський цар Петро І. У грудні 1708 року, після кривавої розправи над мазепинцями у Лебедині, він приїхав у Суми і перед святкуванням Нового Року відвідав службу у Воскресенській церкві й, за свідченнями істориків, “сам читав за літургією Апостол”. Після літургії цар прийняв на площі перед церквою військовий парад та влаштував гучні гуляння з “потешными огнями”.
Початковий вигляд Воскресенської церкви не зберігся, і за час існування будівлю неодноразово перебудовували. У 1906 році було підірвано дзвіницю, а на її місці збудовано нову в стилі необароко. Зараз біля дзвіниці полюбляють фотографуватися молодята, а в 2011 році в її стіні навіть встановили символічний Камінь любові з Кани Галилейської.
Лише чудо врятувало Святовоскресенську церкву від зруйнування радянською владою. Більшовики почали її використовувати як склад Облпостачу, а потім перетворили у відділ декоративно-ужиткового мистецтва Сумського художнього музею.
У 1991 році цей храм, що був в аварійному стані, повернули Церкві. Сьогодні це кафедральний собор Сумської єпархії УПЦ КП.
Отець Богдан говорить, що якщо найближчим часом не провести серйозні реставраційні роботи, місто може втратити свою святиню.
— Зараз храм дуже потребує ремонту. Найбільша проблема — вологість і пліснява. Коли ремонтували Воскресенську вулицю, то остаточно закидали підземні ходи і тепер вся вода з вулиці стікає під церкву. А це в свою чергу призводить до руйнування як самої будівлі (по одній зі стін пішли тріщини), так і фресок. Єпархія самотужки проводить поточні ремонти, але вони не вирішують проблему. Ми постійно пишемо листи до влади різного рівня із проханням допомогти зберегти святиню, але конкретних дій з їхнього боку немає.
