Студенти зберегли чернівецьку митрополичу резиденцію для ЮНЕСКО

14 липня 2011, 17:31 | Релігійне краєзнавство | view photo | 4 |   | Код для блогу |  | 

Наталія ФЕЩУК

Наприкінці червня 2011 р. cесія Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Парижі внесла архітектурний ансамбль резиденції митрополитів Буковини і Далмації (нині центральний корпус Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича) до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Серед 35 об’єктів природної і культурної спадщини, які цьогоріч номінувалися до списку, Східна Європа була представлена лише одним об’єктом – цією резиденцією.

Панорама Митрополичої палати в Чернівцях. Світлина з Wikipedia
Панорама Митрополичої палати в Чернівцях. Світлина з Wikipedia

Про знаний архітектурний шедевр столиці Буковини зазвичай кажуть: «Бути у Чернівцях і не бачити колишньої митрополичої резиденції – це все одно, що бути в Римі й не бачити Папи Римського». Звісно, його унікальності вже не помічають студенти, які щодень тут навчаються. Натомість іноземні туристи не можуть намилуватися такою красою, що буквально засліплює їм очі – у прямому розумінні. Адже коли споглядати ошатну споруду у сонячний день, то дах, орнаментований черепицею на взірець буковинських народних візерунків, виблискує, яскраво переливаючись барвами. Високі цегляні стіни, оздоблені керамікою і різьбленим каменем, стрункі вежі, круглі схили дахів, криті викладеною візерунком поливаною черепицею білого, блакитного, зеленого і коричневого кольорів, — усе це створює враження вічності, піднесеності та святковості.

центральний корпус університету, де нині розміщуються  ректорат та факультет іноземних мов.
Центральний корпус університету, де нині розміщуються ректорат та факультет іноземних мов

Незважаючи на те, що зведена відомим чеським архітектором Йосефом Главкою споруда нині – світський заклад, вона і до сьогодні не втрачає своєї духовної основи. Власне, не втрачала ніколи. Адже навіть у часи Радянського Союзу, коли у виші не діяли теологічний факультет та університетська церква, хрестів з будівлі ніхто не знімав…

Храм Трьох Святителів
Храм Трьох Святителів

Не так давно, перед тим, як університетську будівлю було внесено до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, у її стінах відновили діяльність храму св. Івана Сучавського. Це друга церква на території колишньої митрополичої резиденції. Але якщо чинний з 1991 року храм Трьох Святителів є відчиненим для всіх охочих, і Служби Божі щонеділі можуть відвідувати всі чернівчани, то церква св. Івана Сучавського відчинена лише для студентів-теологів, що пов’язано зі специфікою розташування (цей храм діє в корпусі №5, де нині розташовані ректорат та факультет іноземних мов). Свого часу храм св. Івана Сучавського був домовою церквою митрополита – не каплицею. У стінах резиденції він жив, працював, приймав гостей і молився.

Церква св. Івана Сучавського
Церква св. Івана Сучавського

Ввійшовши у великі ворота університету, праворуч у кінці можна бачити купол цієї церкви. З цього ж боку – географічний факультет, колись – пресвітерій, де містилася дяківська школа, музей та фабрика свічок. Ліворуч від входу до університету — навчальний корпус для студентів філологів та теологів і філософів. А також – вже згадувана семінарська церква Трьох Святителів, перший камінь у фундамент якого заклав митрополит Євген Гакман у 1867 році. До слова, це саме він домігся від австрійської влади дозволу на спорудження такої просторої резиденції.

Корпус географічного факультету, колись приміщення пресвітерію та фабрики свічок
Корпус географічного факультету, колись приміщення пресвітерію та фабрики свічок

Як колись, так і сьогодні храм обслуговують студенти-богослови та їхні наставники. Під час навчального року богослужіння вони проводять тут щоранку. В час канікул – лише в неділю. Багато городян залюбки відвідують Трьохсвятительську церкву, слухаючи тут прекрасний спів у виконанні студентського хору. Також університетська церква (як її називають) — улюблений храм для вінчання багатьох подружніх пар. А розкішне, насаджене квітами подвір’я резиденції – чудовий фон для фотосесій.

«Досить важко уявити собі нині, який унікальний за своїми масштабами і значенням проект реалізовувався у Чернівцях в австро-угорській період, — розповідає отець Микола Щербань, кандидат богословських наук, завідувач богословського відділення кафедри релігієзнавства і теології ЧНУ ім. Ю. Федьковича. — Друга половина ХІХ століття. Перетин культур, національностей, конфесій. І резиденція повинна була стати уособленням самодостатності православних всієї Буковини – і тієї, що нині є на території сучасних Румунії та Молдови також. Власне, йдеться про її вплив аж до Балкан. Адже як ми кажемо: резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації. А Далмація – це територія сучасної Хорватії».

Часто, та й власне тепер, коли будівля університету внесена до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, можна чути, мовляв, чому так, це була резиденція, а зараз тут університет. По-перше, саме університет зберіг цю будівлю. А по-друге, виривати її з освітянського контексту аж ніяк не можна, адже ще до університету тут був семінарійний корпус. А коли 1875 року засновувався університет, він мав три факультети – теологічний, філософський та юридичний. «Ми забуваємо, якою ціною була збережена резиденція. Уявімо, якби тут була якась інша установа чи підприємство. На що вони могли б перетворити все це… А тепер перенесімося на кілька десятиліть назад: у Чернівецькому державному ордена Трудового Червоного Прапора університеті, як і всюди, працює кафедра наукового атеїзму. Але є храм! Так, він не діє. Тут був і склад, потім — електронно-обчислювальний центр. Але, що головне, саме у радянські часи церву Трьох Святителів було відреставровано, сюди було проведено систему опалення. Тут не звучали молитви, але іконостас стояв непорушний, і жодний хрест із будівлі не впав… Тепер цей храм – єдина церква другої половини ХІХ століття у нашому місті, де збереглися автентичні розписи», — зазначає о. Микола Щербань.

Гірша доля спіткала митрополичу церкву св. Івана Сучавського, де фактично не збереглося нічого з її первісного вигляду, тому довелося все відновлювати. В тому числі іконостас, який зник після пожежі 1944 року, коли ледь не згоріла вся резиденція. Правда, коли вогонь охопив споруду, в центральному корпусі не зачепив лише приміщення, де сьогодні кабінет ректора та його приймальня, а також домову церкву. Отож, іконостас не повинен був постраждати, тому є припущення, що його просто могли вивезти…

Частина великого і ошатного подвір'я резиденції, засадженого зеленню і квітами
Частина великого і ошатного подвір'я резиденції, засадженого зеленню і квітами

У найближчій перспективі Чернівецький Національний університет відкриє у своїй історії ще одну духовну і неординарну сторінку. Тут, на території резиденції, позаду філософсько-теологічного факультету постане перший в Україні Біблійний сад. Ідея його висадження виникла в чернівецьких авторів (серед них і о. Микола Щербань) монографії «Рослини Святого Письма». А підтримав її ректор ЧНУ ім. Ю. Федьковича Степан Мельничук. Диво-сад з вікон своїх аудиторій щодня матимуть змогу спостерігати студенти-теологи. Їх, до речі, на факультеті трохи менше сотні.

Сьогодні, коли будівля колишньої резиденції буковинських митрополитів внесена до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Чернівці сподіваються на ще більшу кількість туристів, які захочуть помилуватися незвичайною будівлею, що скидається на середньовічний замок. Правда, і в середині головного корпусу криється не менше історії. У знаменитій Мармуровій залі випускникам університету урочисто вручають дипломи про завершення навчання. А колись це була Синодальна зала, одна з найгарніших у Європі, яка була оздоблена мармуром (звідси й теперішня її назва – Мармурова) і обставлена бічними галереями колон, на які спиралася дерев’яна стеля, декорована багатою орнаментикою. У 1944 р. Синодальна зала була пошкоджена пожежею. У вогнищі постраждали не лише інтер’єри, загинула й синодальна бібліотека, що містила унікальні стародруки та архіви. Теперішній вигляд Мармурової зали – лише копія, створена реставраторами. Інше приміщення головного корпусу, яке зберегло свій первісний вигляд, – зала засідань Священного синоду (теперішня Червона зала). Її стіни оздоблені китайським червоним шовком, дерев’яна стеля декорована орнаментом, а підлога встелена паркетом з червоного бука, дуба та зеленої липи. На одній зі стін Червоної зали висять величезні венеціанські дзеркала.

На знак поваги до автора архітектурного ансамблю резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації Йосефа Главки його іменем названо вулицю, що прилягає до університету. Світлана Біленкова, кандидат мистецтвознавства, чернівчанка, яка нині є доцентом Київського Національного університету архітектури і будівництва, зауважує, що університетська будівля є найвідомішим проектом цього чеського зодчого: «Йосеф Главка проектував Чернівецьку резиденцію у дуже молодому віці, йому не було ще й 30-ти років. За плечима у нього вже було навчання у Віденській академії образотворчих мистецтв. Він уже мав проекти в Празі та Відні. І серед 150-ти його проектів митрополича резиденція є найвідомішою».

Біля університетських воріт
Біля університетських воріт

Ще один цікавий факт криється в літописній історії чернівецького вишу. Після розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 р. і прилучення Північної Буковини до Румунського королівства до 1940 року університет вважався румунським вищим навчальним закладом. В тому ж таки році, після возз’єднання Північної Буковини з Україною, його було реорганізовано у державний вищий навчальний заклад з українською мовою навчання. А у 1989 році університетові присвоєно ім’я відомого українського письменника з Буковини Юрія Федьковича. У наш час тут функціонують 16 факультетів: фізичний, інженерно-технічний, прикладної математики, комп'ютерних наук, хімічний, біологічний, філологічний, іноземних мов, історичний, географічний, економічний, педагогічний, юридичний, філософсько-теологічний, довузівської підготовки, образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва. На 71 кафедрі навчається понад 16 тисяч студентів. Нині Чернівецький Національний університет ім. Ю. Федьковича вважається одним із найкрасивіших вишів України.

Отже, запрошуємо до Чернівців і до давньої митрополичої резиденції, а нині Національного університету.

туристична марка

Світлини автора

Система Orphus
Рейтинг
0
1
4коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Тарасій | 25 листопада 2011, 09:11
    Коментувати коментар

    Цей матеріал мало не потрапив до лауреатів конкурсу з релігійного краєзнавства. Просто було багато хороших матеріалів. Але цей також дуже класний.

  • Онуфрій | 21 жовтня 2011, 11:32
    Коментувати коментар

    Перекладіть моє імя на ірогліфи

  • Alla Boyko | 16 липня 2011, 21:43
    Коментувати коментар

    Дуже красиво! Люблю Чернівці, Університет, і хай їх оберігає ЮНЕСКО.

Відповідь на коментар
Коментар
Ім'я
Введіть код