Храм під ім’ям святого Миколая

5 листопада 2010, 14:28 | Релігійне краєзнавство | 0 |   | Код для блогу |  | 

Володимир МОРОЗ

Церква св. Миколая в ТеребовліТеребовлянська церква святого Миколая — одна з найдавніших у цьому старовинному галицькому містечку, її початки губляться щонайменше в останніх десятиліттях далекого XVI ст.

Храм розташований на сучасній головній вулиці Теребовлі, названій на честь осліпленого після з’їзду у Любечі 1097 р. князя Василька Ростиславича. До Замкової гори, з якої княжив Василько, від церкви — недалеко: досить перейти міст через річку Гнізну і крізь закинутий парк піднятися схилом.

Про замок і князя Василька з Теребовлі знають чи не усі українці ще зі школи. Утім, проїжджаючи через це містечко і звертаючи чи то вліво — на Чернівці, а чи вправо — на Тернопіль, більшість звертає увагу не на далекі сірі обриси круглої башти старого замку, а саме на жовтогарячі стіни дзвіниці та коричневі мури церкви. Та, на жаль, окрім модерного кольору і того, що святиня має три бані, проїжджим про неї згадати нічого. Навіть у туристичних путівниках про цю пам’ятку йдеться менше, аніж про значно молодший кармелітський костел на сусідній вулиці Т. Шевченка. А проте саме Миколаївська церква була тим місцем, довкола якого розгорталося не лишень релігійне, а й громадське та культурне життя русинів-українців.

Церква св. Миколая в Теребовлі

Церква св. Миколая в Теребовлі, дзвіницяТочна дата зведення церкви святого Миколая у Теребовлі невідома, як незнані і її будівничі. Дослідники сходяться в одному — храм уже стояв наприкінці XVI століття, хоча й перша згадка про нього належить до 1614 р. Тепер храм у плануванні чітко поділений на три частини. Первісно він був, швидше за все, однонавовим, з багатогранним пресвітерієм і бабинцем, над яким височіла вежа. Таке припущення належить досліднику міжвоєнних часів Богдану Янушу. Одначе вежі могло й не бути, як, наприклад, у тернопільській церкві Воздвиження Чесного Хреста: теж оборонній і теж зведеній у XVI столітті. Відстань між Тернополем і Теребовлею становить 30 км, і перше місто у давнину належало до Теребовлянського староства. Тернопільський храм — ренесансний, а пресвітерій теребовлянського має ознаки готики, що дає підстави припускати про його раніше походження. Перша згадка про Воздвиженську церкву належить до 1570 р. і тому цілком ймовірно, що Миколаївську збудували до цієї дати.

З подій довкола храму у XVII столітті відомо, що 1648 р. її парох о. Олекса разом з парохами міських храмів святої П’ятниці та Покрова Пресвятої Богородиці приєдналися до повсталих міщан. Уже 1662 р. король Речі Посполитої Ян ІІ Казимир підтвердив священикові Гелофрегові Римбалі право на попівство, а також надав право йому і його нащадкам виробляти горілку, ситити мед, ловити рибу та заготовляти дрова у королівських лісах Теребовлянського староства. Тоді ж король дозволив святкувати празники у день святого Миколая і звільнив священика та його родину від податків.

Церква св. Миколая в Теребовлі, старовинний хрестСучасного, тринефного, планування церква набула після перебудови 1734 р., за часів пароха Антона Римбали. Матеріали візитації 1760 р. свідчать, що зі старого храму неторканим залишився пресвітерій з великим різьбленим дерев’яним вівтарем “з новою будівлею у тимчасову цілість поєднаний”. Цікаво, що ще впродовж тривалого часу після перебудови стару частину залишали критою ґонтом, тоді як покрівлю над новою зробили з бляхи. Святиню 18 серпня 1784 р. освятив львівський єпископ Петро Білянський.

У Миколаївській церкві перебував образ Матері Божої, виконаний на дереві, оздоблений шатами, золотом та сріблом. До 1939 р. ця реліквія була заслонена блакитною завісою, яку відхиляли на храмовий празник і під час шлюбів, якщо того бажали молодята.

Здавна біля храму існував цвинтар, а у XVIII ст. стараннями отця Римбали церковний двір оточили муром, звели дзвіницю на сім дзвонів, один з яких важив приблизно 300 кг. Нової перебудови святиня зазнала у ХІХ ст. Тоді неторканим знову залишили тільки пресвітерій, а все інше звели заново.

Церква св. Миколая в Теребовлі, пам'ятникЗ XVIII ст. біля церкви св. Миколая стояла дяківня, де діяла дяківська школа. А в 1890-х рр. у ній була розміщена ще й Руська читальня. Неподалік стояв шпиталь. Наприкінці ХІХ ст. ці будинки розібрали і звели двоповерховий дім для читальні, крамниць та помешкань. З 1880-х рр. при парафії діяв змішаний церковний хор, диригентами якого у різні часи були офіцер 10-го полку драгунів на прізвище Кубаш, родом із Відня, міщанин Семко Дроздик, учитель Дмитро Андрейко, дяк Ігнатій Криштальський, отець Євген Цегельський, Модест Левицький, дяк Петро Готь.

У 1929 р. біля церкви встановили пам’ятник “Всім знаним і незнаним Героям, які впали на полі слави за волю рідного краю — вдячні громадяни землі князя Василька”. Його поруйнували під час пацифікації 1930 р., а відновили тільки 1992 р.

Першу світову, польську і радянську окупації і Другу світову храм св. Миколая у Теребовлі пережив зі своїм парохом — отцем Степаном Мохнацьким. Священик від 1912 р. очолював філію “Просвіти”, згодом — наглядові ради каси “Поміч”, повітового союзу “Кооператив”, Українбанку. Впродовж 1912-1930 рр. парох був головою повітового комітету Української національно-демократичної партії (від 1925 — Українське національно-демократичне об’єднання — прим. авт.). Рідну землю його змусила покинути тільки нова радянська окупація у березні 1944 р. Отець С. Мохнацький виїхав у Німеччину, був парохом і деканом для українців-католиків у Мюнхені. У 1950 р. він переїхав до США, де й помер 1955 р. у сповідальниці на 78-му році життя і 54-му році священства.

Церква св. Миколая в Теребовлі, місце для водосвяттяЩодо греко-католицької парафії, то вона знову зажила сповна у 1989 р., і першим священиком тут став отець Віталій Дудкевич.

Література

  1. Ґерета І. Теребовля: шлях через віки. Історико-краєзнавчий нарис /Ігор Ґерета/ Худож. Оформл. В. Струтинського. — Львів : Каменяр, 1997 . — 127 с.; 8 арк. іл.
  2. Городинський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. — Львів: Каменяр, 1998. — 294 с.
  3. Bali?ski M., Lipinski T. Syaro?ytna Polska pod wzgl?m historycznym, geograficznym i statystycznym opisana. — T. II. — Cz??? 2. — Warszswa: Nak?ad i druk S. Orgelbranda, 1845. — 1431+VIII s.
  4. Czolowski Al., Janusz B. Przeslosc i zabytki wojewodstwa Tarnopolskiego. — Tarnopol: Nakladem powiatowej organizacji narodowej, 1926. — 199 s.
  5. Trembowla // S?ownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów s?owia?skich. — T. XII, Warszawa : nak?. Filipa Sulimierskiego i W?adys?awa Walewskiego, 1892. — S. 459—468.
Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти