Теребовлянський "Павло за мурами"

11 березня 2008, 14:48 | Релігійне краєзнавство | view photo | 1 |   | Код для блогу |  | 

Володимир МОРОЗ

Є у Теребовлі, цьому на перший погляд звичайному райцентрі Тернопілля, цілковито незвичайний храм: зменшена копія римської базиліки „святого Павла за мурами”. Втім, про історію церкви теребовлянці знають мало: від 1956 року і до початку 90-х вона для багатьох була просто клубом, де проводили концерти, організовували танці та виголошували ідеологічні промови про світле майбуття.

1.jpg„Тут все як у римській базиліці тільки зменшене вдвічі: довжина, висота, ширина, товщина колон,” розповідає священик цієї римо-католицької церкви отець Михайло.

І справді, витриманий зовні у коричневому та білому тонах храм не подібний на інші костели Галичини: не увінчують його високі шпилі, немає звичного віяння готики... Натомість подвір’я перед святинею оточує колонада. У висоту будівля сягає 39, а в плані — 38 на 24 метрів.

Костел святих Петра і Павла збудували у Теребовлі у 1924-28 роках з ініціативи священика Єловіцького і він був першою в тогочасній Польщі церквою, за приклад для котрої взяли римські базиліки початків християнства. Оскільки справа була важливою, то і реалізувати її випало не будь-кому, а саме Адольфу Шишко-Богушу — одному із реставраторів королівського палацу Вавель, що у Кракові.

Храм скромний і простий. Знадвору біля входу вас зустрічають святі Петро із ключами до Раю та Павло — з мечем.

„Апостола Павла зображують із мечем тому, що його цією зброєю обезглавили,” – пояснює отець Михайло.

2.jpgІнтер’єр церкви теж особливий: два ряди колон розділяють внутрішній простір на три нави і водночас підкреслюють висоту, а вимощена об’ємними квадратами стеля постійно притягує погляд. Ну дуже вже незвичною вона є для ока, яке звикло до традиційних склепінчастих зводів та арок!

Оскільки храм передали римо-католицькій громаді тільки після здобуття Україною незалежності, віруючі досі приносять сюди реліквії, що їх в радянські часи потрібно було переховувати. Свідчення цього — мистецьки мальована „Хресна дорога”, полотна якої оздоблюють бічні стіни церкви. Частина її образів потемніла за довгі роки лежання на горищах.

3.jpgТака ж доля спіткала дерев’яну скульптуру святого Станіслава, єпископа Краківського. Ця фігура, за словами отця Михайла, походить з парафії села Дарахова, що неподалік Теребовлі, де її переховувала одна жінка. Святий у витворі благословляє людей, а біля його ніг — чоловік, котрий за розповідями, зцілився на могилі Станіслава.

„Власне святий Станіслав теж пов’язаний з Україною,” – зазначає священик.

Майбутній єпископ жив у ХІ столітті, коли поляки з русичами часто воювали. Він ще молодим юнаком присвятив своє життя Богу і 1071 року став краківським єпископом. В той час Польщею правив князь Болеслав ІІ Сміливий. У квітні 1069 року саме його війська допомогли київському князю Ізяславу Ярославичу зайняти Київ та придушити повстання, що тривало ще з попереднього року. У 1077 році Болеслав зорганізував черговий похід на Русь. Тягар постійних воєн князя був важким для Польщі і виразником суспільного невдоволення такою політикою виступив якраз єпископ Станіслав із роду Тужин.

Він зробив зауваження Болеславу щодо негідної поведінки під час перебування у Києві, і розлючений правитель наказав четвертувати його. Та проти самого князя повстали піддані, і він у 1079 році змушений був утікати до Угорщини. Через три роки Болеслав помер на вигнанні у Карінтії, а несправедливо страченого єпископа канонізували 1253 року. На його могилі зцілювалися люди, а всі королі Польщі під час коронування здійснювали покаянну молитву біля гробниці святого Станіслава. Проте найбільше єпископа шанував простий народ, у чому переконує переховування його фігури протягом довгих десятиліть нав’язування безбожництва. Тепер скульптура святого стоїть біля вівтаря церкви, неподалік копії образу Матері Божої Ченстоховської.

Життя у храмі відновлює свій повноцінний біг, от тільки, чи знають про це всі люди, які живуть тут, ходять біля цих стін щодня, водять попри них дітей до школи чи садочка?

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Дмитро Логуш | 26 липня 2017, 17:00
    Коментувати коментар

    Перепрошую, архітектора звали Адольф Шишко-Богуш https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%84_%D0%A8%D0%B8%D1%88%D0%BA%D0%BE-%D0%91%D0%BE%D0%B3%D1%83%D1%88

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти