Відпуст на св. Миколая з усталеною традицією

24 травня 2007, 16:46 | Релігійне краєзнавство | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Про Крехівський василіянський монастир на Львівщині і паломництво до нього розповідає Ігор СКЛЕНАР

1.jpgСаме так можна охарактеризувати щорічне масове зібрання вірних на відпуст у мальовничому Крехівському василіянському монастирі (Жовківський р-н Львівської області) на свято перенесення мощей св. Миколая або як його ще по-народному називають „літнього Миколая”. Життя сучасного паломника-християнина важко уявити без участі у ньому. Тутешні відпусти беруть свій початок від того часу, як тут знову завирувало монаше життя після кількох десятиліть заборони. З 1992 року сюди масово почали приїжджати усі бажаючі для того, щоб на лоні чудової природи роздумувати над словом Божим і молитися за ласки для цілого українського народу.

Відпуст в останні роки набув відповідної форми і має свій побожний „контингент”. Йдеться про масовий приїзд у суботу паломників з різних куточків західноукраїнських областей, а також окремих груп греко-католиків із Центру та Сходу України. Травнева погода сприяла цього року тому, що в цей день, як і в попередні роки, відбулася Хресна дорога. Вона пролягла стаціями у лісистій місцевості монастиря, під час якої монахи Василіяни та світські священики розважали над таїнствами з життя Спасителя. Вервичкою тягнувся побожний люд, вслухаючись у повчальні слова духовних осіб. Наступна важлива частина суботніх урочистостей – це похід до джерела зі свічками та нічні молитовні чування. За такої пори року все це справді виглядає як величне містичне дійство, в якому присутнє бажання народу вслухатися в Божий голос. Він промовляє до їхніх душ серед мозаїки свічок та під час розважань над Святим Письмом…

2.jpgСвітанок. Паломники із сходом сонця починають прокидатися. Після Утрені об 11 годині задзвонили монастирські дзвони. Сотні людей прошкують з довколишніх сіл, десятки авт і автобусів з’їжджаються з усіх-усюд. На галявині перед Крехівською обителлю на величній імпровізованій сцені готуються до Архиєрейської св. Літургії. Процесія урочисто входить на сцену і розпочинається ця головна молитовна частина відпусту за участі єпископа-емерита Івано-Франківського УГКЦ Софрона Мудрого, ЧСВВ та екзарха Одесько-Кримського УГКЦ Василя (Івасюка). Проповідь владики Софрона сповнена вдалими образами, характерними для цієї чудової квітучої пори. Владика ще раз нагадує тисячам вірних про славні діла Миколая Чудотворця. Місцевий хор, яким керує член Спілки письменників України, автор кількох поетичних збірок о. Василь Мендрунь, ЧСВВ, підносить на дусі своєю співочістю. Пісня „О, Крехівський відпусте” показала своєрідність відпустового репертуару. Зійшовши з імпровізованого престолу, отці Василіяни та єпархіальні священики уділяють св. Причастя сотням прочанам, які вщент заповнили галявину. Після подячного слова владики Василя звучить многоліття проводові та єпископату УГКЦ, а також цілому народові, частина якого, присутня на цьому величному відпусті, звернула свої очі до неба з подякою за можливість знову зустрітися у Крехові зі своїми співбратами і сестрами по вірі.

По закінченні урочистої Літургії тисячі паломників роз’їжджаються по домівках. Ті, хто не побував ще біля джерела, вода якого вважається цілющою, йдуть до цього відомого у крехівських лісистих околицях місця, моляться, випрошують ласки у Марії – покровительки цілого світу. А потім крутими схилами підіймаються до печерного монастиря на скалі „Тимоша”, де наприкінці XVI — на початку XVII століття проживали перші ченці. Вони започаткували історію обителі, яка була і залишається для багатьох українців джерелом духа і самопосвяти Богові. Адже сюди також з’їжджалися в міжвоєнний час XX ст. тисячі паломників, які разом із ченцями шукали свою, інколи дуже тернисту, сповнену трагізмом, стежину до Бога. За два десятиліття прийшла влада, яка побачила небезпеку для свої ідеології у цій обителі, як і в сотнях інших, розкинутих по цілому галицькому краї. Залишилися поодинокі старенькі Василіяни, які можуть розповісти, як все відбувалося у Крехові після другого приходу більшовиків у Галичину. Але зовсім іншими будуть розповіді численних вірних та й звичайних туристів (немало тут буває поляків, до кордону не дуже й далеко), які масово приїжджають до Крехівського монастиря на екскурсії. Сьогодні це сучасний монастирський комплекс із мурованою та дерев’яною церквами, двома знаменитими іконами – Богородичною і Святомиколаївською та модерним монастирем із пекарнею, квітучим яблуневим садом, виноградником та пасікою. За територією монастиря на горбочку розкинувся цвинтар, де поховані монахи різних поколінь, які творили його історію. Крехів став об’єктом наукових досліджень не лише в Україні, але й за кордоном, що свідчить про його значимість як релігійного осередку нашої країни.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти