Шпиталь і храм св. Лазаря у Львові. Лікування тіла в минулому та душі сьогодні

16 березня 2020, 07:41 | Краєзнавство-дайджест | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Євген Гулюк

"Духовна велич Львова", 13 березня 2020

Фото Оксани Бабенко

Більшість історико-архітектурних об’єктів, заради яких до нашого міста приїжджають туристи, красою яких також захоплюються і жителі Львова, знаходяться в центрі. За великим рахунком, те саме стосується і обєктів сакральної спадщини. Фактично всі вони обмежені простором умовного квадрата, окраїнами якого ще декілька сотень років тому проходили міські фортифікації. Водночас, на превелике щастя, вистачає і памяток, які знаходяться далеко за межами історичного центру, але є дуже старовинними, також здатні здивувати і не менше визначають обличчя сучасного Львова. Про один з таких, храм святого Лазаря (вул. М. Коперника, 27), спробуємо розказати більше. Тим більше, що сучасні сторінки його історії – це активна робота у різних напрямках: реставрація пам’яток, виховання дітей, екуменічні богослуження, спілкування тощо. 

Як все починалося?

У Кракові народився, а у Львові жив і діяв купець Марек Острогорський. Як представник від купецтва, він входив до колегії 40-ка, що була покликана похитнути свавілля аристократії у сфері міського управління. Також цей діяч забезпечував сушеною та солоною рибою самого короля Речі Посполитої – Зиґмунта ІІІ Ваза. Одним словом, фігура вагома та непересічна. Відтак його погруддя, разом із іншими акулами впливовості давнього Львова, бачимо у каплиці Кампіанів, при латинській катедрі.

Будучи львівським лавником, Марек Острогорський вирішив розташувати на своїх володіннях храм і шпиталь для бідних. Для цього виділив місце, що на Калічій горі. Сам шпиталь на той час вже існував – був заснований і діяв при домініканському монастирі. Після дарування урядовця лічницю перенесли на Калічу гору, але там вона знаходилась зовсім недовго. Медики означили це місце як не надто придатне для здоров’я, відтак її перенесли знову. Цього разу – у район Сокільницької дороги (вул. М. Коперника). Саме там, для потреб лічниці, купили ділянку землі, іншу подарував архітектор Амвросій Прихильний. Оскільки ці терени знаходилися за межами укріплень, їх обнесли муром із брамою. З цього й розпочиналась історія шпиталю святого Лазаря у Львові. 

https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0574.jpg

Побудова святині і діяльність шпиталю

На новому місці спочатку були шпитальні приміщення і маленька капличка. Великим будівництвом, як і самим шпиталем у подальшому, опікувався знаний архітектор Амвросій Прихильний. Пізніше саме він розробив проект мурованого храму, прибудов поруч з ним і фінансово підтримував ці роботи. Його справу втілювали Я. Бона та М. Годний. Таким чином, у 1639 році новий храм освятили, хоч роботи на той час остаточно закінченими ще не були. Через рік помер Амвросій Прихильний і його похоронили в криптах храму. Роботи продовжувались надалі. Добудували вежі костелу і зробили головний вівтора. У середині XVII століття храм згадується як “величаво виставлена будівля”. До кінця XVIII століття поруч з костелом був цвинтар, де хоронили убогих та калік.У подальшому було декілька перебудов. Зокрема, у 1746 – 1747 роках. Попри те, будівля храму непогано зберегла свої первинні архітектурні риси. Храм мурований із цегли, часково із каменю, тинькований. Поруч з вівтарною частиною є триярусні вежі. Вхід оздоблено рустованим порталом із фундаційною табличкою. Біля західної сторони прибудовано передсінок.

Інтер’єри

Інтер’єр храму визначали вівтарі, амвон, хори, дерев’яні лавочки тощо. Головний вівтар замінили у XVIII столітті. Відтак на сьогодні головний вівтар святині барокового типу. У нижньому ярусі він має образ св. Йосафата, а в верхньому, між колонами, образ св. Лазаря з XVIII століття. Увінчує вівтар фігура Ісуса Христа. Два бічні вівтарі також поміняли у ХІХ столітті. На їх місці зробили нові, зі стюковими колонами. У вівтарі праворуч був образ “Розпяття”, а сьогодні – образ св. Казимира-королевича авторства Юліана Макаревича. У лівому вівтарі був образ “Богоматір із вервицею” знизу і Матері Божої Ченстоховської вище.

https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0560.jpg

У 1880-х роках з катедри до храму св. Лазаря передали сповідальницю, виготовлену з темного дубового дерева. Також в святині є амвон з посрібленим рельєфом, на якому зображення Святого Духа. Від другої половини ХІХ століття у храмі користувалися органом, який є результатом зусиль фірми Р. Духенського. Наприкіці ХХ століття інструмент передали в музей історії релігії, а згодом – до філіалу цього музею у Червонограді, де орган зберігається досі.  

Сучасність

Нова сторінка історії комплексу розпочалася напередодні розпаду СРСР. У 1989 році ці будівлі було передано львівському дитячому хорові “Дударик”. Згодом було створено Львівське християнське екуменічне братство. До одного й іншого мав стосунок видатний диригент, народний артист України і Почесний Громадянин Львова Микола Лукич Кацал.З 1989 року на території комплексу діє хорова школа, завданням якої є готувати кадри для хорової капелли. У храмі св. Лазаря, в тому числі, відбуваються репетиції. Учні й їхні наставники виконують та популяризують давню і сучасну українську духовну музику.https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0591.jpgВодночас, сам храм Лазаря також є діючим, у ньому відбуваються богослуження. При цьому, вони мають екуменічний характер. Службу Божу відправляють почергово для вірних УГКЦ і ПЦУ.https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0576.jpg

У співпраці з управлінням охорони історичного середовища, на території комплексу було проведено реставраційні роботи, які подекуди продовжуються. Вони торкаються як відновлення та зміцнення зовнішніх мурів, так і ремонту храму, його горішньої частини, вежі-дзвіниці, відновлення давніх пам’яток.

https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0616.jpg

Цікаві факти

Стіни. У храмі святого Лазаря можна побачити унікальні старовинні рельєфи. Колись їх було вмонтовано у стіну, що довкола комплексу. На одній із цих кам’яних плит бачимо зображення св. Лазаря, якому собаки зализують рани на ногах, інший рельєф – це зображення Бога-Отця з Ісусом на колінах.Ще є таблиця з інформацією про заснування шпиталю, а також стара надгробна плита, яку було вмуровано у один із контрфорсів, що укріплював мур.

https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0545.jpg

Пів року ці пам’ятки перебували на реставрації. Плити очистили від нашарувань фарби і надали їм читабельного вигляду. Розглядаються різні варіанти щодо їхнього майбутнього. Можливо, на рівні копій, вони повернуться у зовнішню стіну. 

https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0551.jpg

Дзвони. На вежі храму було чотири дзвони. Що цікаво, підняття їх на дзвіницю приурочили до дня народження наступника трону, ерцгерцога Рудольфа. До нашого часу вони не збереглися – австрійці зняли їх в роки Першої світової. Натомість, у дзвіниці є сучасні. Один із них має назву “Дударик”, інший “Миколай Дударик”, також “Лазар” і ін.Є цілою пригодою та цікавою атракцією піднятися на відреставровану дзвіницю храму й побачити перераховані вище дзвони, оглянути, з цієї висоти, рідний Львів.

https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0625.jpg

Крокуючи старовинними коридорами та знаходячись над вівтарною частиною храму, члени команди “Духовної величі Львова” почували себе персонажами творів Віктора Гюго. Різниця лиш у тому, що у нас був свій Нотр-дам – храм святого Лазаря.

Реліквії. При храмі було дуже багато цінних реліквій. На жаль, велику частину цих скарбів було втрачено в роки та після Другої світової війни. До прикладу, називають великий образ св. Франциска Ксаверія, подарований намісником Агенором Голуховським або позолочений срібний келих, подарований самим папою Левом ХІІІ.

https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0568.jpg

З того, що збереглося – це ікона на лівій стіні, недалеко від входу (колишня вівтарна). На ній зображено Богородицю, яка тримає на руках Ісуса. Поруч є монахи домініканці та міщани. Ікону знайшли на вежі. По тому відреставрували за сприяння Бориса Возницького.

https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0578.jpg

Відтак більше десяти років після цього вона знову знаходиться у храмі.У храмі святого Лазаря, як і на території давнього комплексу, можна побачити багато інших пам’яток та реліквій. Ще більше про облаштування території, реставраційні роботи, богослуження, навчання та виховання дітей можна дізнатися, спілкуючись, коли прийдете у стіни цієї святині. https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0570.jpghttps://velychlviv.com/wp-content/uploads/2020/03/DSC_0562.jpg

Наша розповідь про храм святого Лазаря – це лише вершина айсберга. Варіантом її продовження може бути те, що кожен бажаючий відкриє храм для себе, особисто відвідавши це дивовижне місце.   

Більше інформації можна отримати з наступних джерел:

1.Вуйцик В. Шпиталь і костел Св. Лазаря у Львові // Вісник “Укрзахідпроектреставрація”. – Львів, 2004. – число 14. – С. 99 – 102.

2.Іванова С. Маестро Кацал завжди думав наперед // Zbruč, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/52203

3.Іпатов Є. Шпиталь Святого Лазаря – милосердя за середньовічними мурами // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/shpytal-svyatoho-lazarya-myloserdya-za-serednovichnymy-muramy/

4.Смірнов Ю. Костел св. Лазаря // Енциклопедія Львова. – Львів: Літопис, 2010. – Т. 3. – С. 522 – 524.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти