Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, м. Турка (1767-1779 рр.)

22 січня 2020, 16:12 | Краєзнавство-дайджест | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Роман Гарасим

"Твоя Турківщина", 21 січня 2020

Місто Турка, що розкинулось серед мальовничих Українських Карпат, називають столицею Бойківщини. Сьогодні ми ознайомимось із головною окрасою цього містечка – костелом Успіння Пресвятої Діви Марії, що своєю історією сягає ХVІІІ ст.

Історична довідка:

Мурований храм у Турці будувався з 1767 по 1779 рік. Відомо, що у 1777 році зруйнувався дерев’яний готичний храм і парафіяни почали пристосовувати під свої потреби недобудоване приміщення нового мурованого костелу.
Що цікаво, вже наприкінці XVIII століття храм мав п’ять вівтарів: зі старого були перенесені вівтарі Богоматері та святого Ігнатія Лойоли, а ще додатково три – святої Теклі, Яна Непомуцена та Розп’яття. У 1828 році добавився ще один – вівтар святого Антонія. Його парафіяни придбали.

Костел поступово добудовувався та ремонтувався, зокрема у 1846 та 1862 роках, але остаточно завершений був на початку ХХ століття, коли набув теперішнього вигляду. Все завдяки глобальній реконструкції, що проводилась у 1906-1914 роках за проектом архітектора Станіслава Маєрського. Відразу після цього його освятили, але лише з одним вівтарем.

Та вже через декілька років, під час Першої світової війни, зазнав пошкоджень. Відновлювати почали у 1926 році, а наступного 1927 року – костел освятив перемиський єпископ Анатолій Новак під титулом Внебовзяття (Успення) Пресвятої Діви Марії. В наступне десятиліття були проведені внутрішні розписи, які, на жаль, до сьогодні не збереглись.

Деякий час навколо храму вирувало життя, парафія у Турці охоплювала близько 30 навколишніх сіл, а це близько 3000 римо-католиків. Турківського парафіяльний округ включав у себе також костели в селах Явора, Ясениця-Замкова, Розлуч, Ільник та Соколики. Про них напишемо пізніше. Якщо вертатись до історії, то храм функціонував до 1945 року. Коли ж прийшли совєти, святину звично для них перетворили на склад, понистивши церковне майно. Потім зробили майстерню (за іншими даними ще був спортзал) і так тривало аж до падіння союзу.

Фото початку 1990-х років із статті Миколи Жарких на порталі “Мислене древо”

У 1992 році, з відновленням Української незалежності, святиню повернули римо-католикам. З того часу тривала реконструкція і 12 вересня 2004 року його заново освятив кардинал М. Яворський.

Розташування:

Святиню добре видно здалека, адже храм стоїть на пагорбі і є головною домінантою міста. Розташований у центрі міста на вул. Василя Стуса, поблизу старої школи.

Опис:

Споруда дуже великих розмірів, є пам’яткою у стилі бароко, проте поєднала у собі також риси готики і неоготики. Храм відноситься до однонавних, вівтарною частиною орієнтований на південний-схід. На гребені двосхилого даху встановлена сиґнатурка. Головною прикрасою є дві квадратні п’ятиярусні вежі. Костел має по три вікна в бічних стінах і по одному вікну в апсиді та на чільному фасаді. Вхід з північно-західної сторони через невеликий оригінальний притвор.

Дзвіниця:

Поруч з костелом у 30-х роках ХХ століття збудована дзвіниця з каменю. Внизу має три великиі арки для дзвонів і одну маленьку вгорі.

Релігійна громада:

Храм у користуванні нечисленної римо-католицької громади міста.

Пам’ятка архітектури:

На жаль, про наявність статусу пам’ятки архітектури цього величного храму відомостей нема.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти