Горянська ротонда на Закарпатті: Що приховує одна з найстаріших святинь України

20 січня 2020, 10:40 | Краєзнавство-дайджест | view photo | view video | 0 |   | Код для блогу |  | 

Підготувала Ганна Олександрова

depoЗакарпаття, 18 січня 2020

Фото: сайт "Горянська ротонда"

Відео: Yuriy Potaychuk, YouTube

Донині між науковцями різних країн тривають дискусії щодо походження Горянської церкви, її віку та призначення

Горянська ротонда на Закарпатті: Що прих…
Ротонда ("rotunda" з італ. - кругла будова) - одна з найцінніших пам'яток храмової архітектури України, своїм віком поступається хіба що Софії Київській. 

Горянська ротонда – одна з найстаріших архітектурних пам'яток України загальноєвропейського значення, має статус третього за давністю храму-пам’ятки в Україні – після Софії Київської та Кирилівської церкви в Києві. Розташована на останньому пагорбі Карпат на околиці Ужгорода, Горянська ротонда має ще багато нерозгаданих таємниць.

Таємниця відкриття

Старовинну святиню відкрили відносно недавно й майже випадково. У 1879 році в невеличкому селі Горянах біля Ужгорода у напівзабутій церкві Св. Анни почалися ремонтні роботи. Раптом один із майстрів помітив, як з-під старої штукатурки з'являються на світ кольорові фрески. У той час Закарпаття входило до складу Австро-Угорської імперії, тому, коли про знахідку стало відомо, сюди терміново прибули спеціалісти з Будапешта. Дослідники були шоковані, оглядаючи старовинні настінні розписи, адже навіть попередній аналіз горянських фресок засвідчив, що їх намальовано в XIV— XV століттях. Науковці розпочали детальне вивчення пам'ятки, тут побували численні наукові експедиції. Церква з околиці Ужгорода стала відома на всю Європу.

Таємниця фресок

Фрески й нині вражають відвідувачів високою майстерністю виконання й водночас життєвістю персонажів. Учені дотримуються думки, що фрески в Горянах репрезентують епоху раннього Ренесансу й виконані в XIV столітті італійськими майстрами школи Джотто. Технологія їх виконання – складна методика, що нині вже не застосовується: мокра "свіжа" поверхня при розписуванні всмоктувала в себе 10-сантиметровий шар фарби. На стінах храму зображено сцени з Нового Заповіту. Головні сюжети: "Благовіщення", "Утеча в Єгипет", "Страсті", "Дари волхвів", "Різдво Христове", "Воскресіння". У центрі цих сцен завжди виступає жінка – щаслива мати, мати-страждальниця, молода наречена.

У 20-х роках XIV століття угорський король Карл-Роберт з династії Анжу за участь у боротьбі проти заколотників подарував величезну Ужгородську домінію італійському родові графів Другетів. Одна з родинних гілок цієї династії навіть мала садибу в Горянах і до свого прізвища додавала слово "горянські" (Druget de Geren). Володар Ужгорода граф Дьордь Другет був палким шанувальником італійського живопису, тож вирішив прикрасити ротонду високомистецькими фресками. Очевидно, майстри прийшли з Італії разом із графом, який повернувся в Ужгород з Неаполя 1354 року. А може, роботу виконали мандрівні групи талановитих італійських художників, що працювали в цей час у землях сучасної Словаччини. Про це свідчить стилістична спорідненість у розписах фресок багатьох церков Чехії та Словаччини з ротондою в Горянах.

Таємниця походження

Донині між науковцями різних країн тривають дискусії щодо походження Горянської церкви, її віку та призначення. Так, закарпатський історик Петро Сова вважає, що таємничу ротонду побудували у ХІІ столітті ченці ордену Святого Павла. Попри те, що в Україні виявлено ще 22 храми-ротонди (другої половини Х – першої пололовини XIV ст.), чотири з яких збережені донині, за своїми архітектурними параметрами храм Святої Анни не має аналогів у країні. Горянська ротонда в плані шестикутна, але цей шестикутник настільки згладжений, що майже всі дослідники зображали план фундаменту круглим. У товщу стін (2-2,5 метра) врізано шість напівкруг­лих ніш, склепіння яких з'єднано між собою. На них будівничі поставили шестикутний тамбур, пробитий шістьма готичними вікнами. Тільки наприкінці 1960-х угорські дослідники знайшли "родичів" Горянської церкви серед двох ротонд в угорських селах Кісшзомбор і Корчо. Однакові геометричні форми, будівельний матеріал – усе це навело на думку об'єднати ці три храми в один архітектурний ряд і говорити про дату побудови – ХІ століття.

Таємниця символів

Горянська ротонда унікальна тим, що є ще й шестигранною. Храмів такої рідкісної форми у світі – одиниці. У зв'язку із цим існує цікавий переказ про те, що храм може очистити від злих духів і демонічних сил, а також надати людині можливість доторкнутись до Вічності. Базується він на тому, що гексограм, тобто шестигранник – древній астральний символ. Він прийшов із Месопотамії до Іудеї, де став символом Бога Яхве, а потім – до середньовічних християн. Майстри, котрі зводили подібні будівлі в давні віки, уважали, що шестигранник символізує надприродні сили Сонця та Світла, а також Безсмертя та Вічність. Люди вірили: коли хтось стає всередину такого шестигранника, темні сили відступають.

Таких круглих церков небагато є і в самій Європі – окрім двох "сестер" у сусідній Угорщині в селах Кісшзомбор і Корчо начебто є ще одна – у Вірменії. 

Друга частина пам'ятки – прямокутний готичний неф, прибудований до ротонди у ХV столітті. У ХVІІІ ст. тут звели велику вежу, а в 1912 р. над західним фасадом церкви була надбудована дерев'яна дзвіниця. Тоді ж були проведені перші реставраційні роботи: укріплені фундаменти ротонди, почищені фрески, зашиті тріщини, споруджено нову шоломоподібну покрівлю.

Таємниця довголіття

Протягом довгого часу храм належав римо-католицькій громаді, і тільки після 1949-го року перейшов до православних вірних. В 1959 році у дзвіницю влучила блискавка, після чого храм було закрито через аварійний стан. Пізніше церква стала філією Закарпатського краєзнавчого музею. І тільки в 1991 році ротонду передали Мукачівській греко-католицькій єпархії. Відтоді тут проводять регулярні богослужіння.

Пару останніх років ротонду відновлювали: проводили зовнішню реставрацію та внутрішні роботи. Однією з проблем збереження унікальних фресок ХІV століття було надмірне зволоження стін. Аби уникнути цього, було зроблено водовідведення від фундаменту пам’ятки. Також було замінено цементний тиньк, яким покрили ротонду у ХХ столітті, на традиційний вапняний, внаслідок чого стіни пам’ятки почали дихати.

Священики, які тут служать, називають ротонду благодатним місцем. Так сприймають її закарпатці. Так, власне, сприймали її кожен, хто хоч раз відвідає.

Використано матеріали: we.org.ua, cikave.com.ua, tt.org.ua, Закарпаття релігійне

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти