Короткі нариси з історії Гарнізонного храму. Частина ІІ. Будівництво святині.

15 березня 2019, 09:56 | Краєзнавство-дайджест | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Олег Друздєв

Підземелля Гарнізонного храму свв.апп. Петра і Павла (костел єзуїтів), 23 липня 2017

Прибувши до Львова, монахи довгий час шукали можливості для будівництва власної святині. Одначе, це питання вирішилось далеко не одразу.

1589 р. архієпископ Я.-Д. Соліковський подарував Товариству землю, поруч костелу оо. Францисканців, на якій Софія Ганель сфондувала першу монастирську будівлю. 1591 р. єзуїти отримали дві парцелі, які належали капітулі, а наступного року ще одну, вже від магістрату. Протягом наступних років завдяки протекції короля Сигізмунда ІІІ, воєводи сандомирського Єжи Мнішка, гетьмана Станіслава Жолкевського та канцлера Яна Замойського монахи отримали ряд інших ділянок. Очевидно, що на цій території вже знаходились будівлі, які були викуплені до 1614 р.. Фінансову сторону справи побудови комплексу, окрім шляхетських фундацій, склали й прибутки з маєтків, які єзуїти отримали до цього.

Отримавши майже всю необхідну територію, монахи приступили до будівництва храму. Автор першого проекту, на разі, невідомий. Одначе саме його проект був затверджений Генералом Товариства 16 лютого 1610 р.. Наріжний камінь був закладений через півроку – 31 липня.


План забудов, які стали основою єзуїтського комплексу.

Обряд посвячення здійснював єпископ Ян Замойський. Матеріали для будівництва були привезені з городоцьких каменоломень, які належали великому коронному маршалку Зигмунду Мишковському та старості львівському Станіславу Мнішеку. Фінансували будівництво Анна Сенявська, Ельжбета з Гостомських Сенявська, гетьман Станіслав Жолкевський та каштелян перемишльський Станіслав Стадницький. Перші фундаменти були закладені з сторони вівтарної частини, на місці якої стояли старі шкільні будівлі. Повне розташування нерухомості, яка стала основою єзуїтського комплексу показане на зображені.

Першим керівником «фабрики» [1] був монах Себастьян Ламхіус протягом 1612-14 рр.. Того ж, 1614 р. було закладено фундаменти під південну сторону храму, а до кінця року стіни були вимурувані на висоту 3-х «ліктів»(59,6 см.). 1615-17 рр. – перерва у будівництві. Відновлено 1617 р., коли роботами керував муляр Войцех Рагоніус. Правда вже за рік «фабрика» знову була зупинена. Повноцінно роботи відновились з приїздом Джакомо Бріано, який у 1620 р. очолив процес будівництва. Він підготував кілька нових проектів, які знайшли відображення у дослідженнях проф. А. Бетлея [2].


Один з проектів Д.Бріано.

Особливої уваги заслуговують проекти дзвіниці та купола, який мав увінчувати вівтарну частину храму. Що цікаво, серед пропозицій є й варіанти в дусі Ренесансу, що доводить абсолютну необов’язковість копіювання стилю римського храму Іль Джезу. Бріано, як і його попередники, доволі недовго керував роботами. Фактично, з його проектів мало що втілилось. Купол храм таки не отримав. А от задум щодо дзвіниці згодом став основою для реконструкції (перебудови – ?) вежі,  яку здійснював Валентин Годний. Після перерви, протягом 1626-1635 рр. роботами керував брат Валентин Депіціус (Walenty Depicius). Незважаючи на ведення робіт, храм було відкрито 9 вересня 1630 р., коли до нього урочисто були внесені Святі Дари, ікони Матері Божої Утішительки і Станіслава Костки та «Розп’яття Ісуса Христа». 1634 р. центральна нава була дещо підвищена, а наступного року її перекрили залізною бляхою. Перші розписи костел отримав протягом 1636-37 рр.. Протягом цього ж періоду завершувалось оздоблення головного та бічних вівтарів. По завершенню робіт, 1640 р. львівський єпископ-суфраган Захарій Новошицький здійснив обряд посвячення храму та бічних каплиць з головним вівтарем. Незважаючи на це, роботи по внутрішньому оздобленню храму продовжувались й в наступних роках.

Проекти вигляду костлу єзуїтів, авторства Дж. Бріано.

Примітки.

  1. «Фабрика» – процес будівництва;
  2. Betlej A. Kosciol P.W. SS. Piotra i Pawla oraz dawne kolegium ks. Jezuitow/ Andrzej Betlej//Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodstwa ruskiego. – Krakow, 2012. – S.126-132.

Зображення проектів, авторства Дж. Бріано взяті з книги: Betlej A. Kosciol P.W. SS. Piotra i Pawla oraz dawne kolegium ks. Jezuitow/ Andrzej Betlej//Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodstwa ruskiego. – Krakow, 2012.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти