Пролітаючи над..: Церква Святого Пантелеймона
Здебільшого це замки, палаци, фортифікаційні та сакральні споруди, які руйнуються просто на очах, і наше покоління може виявитися останнім, яке ще має шанс побачити їх на власні очі. А тим часом руїни ці навіть у такому стані вражають своєю красою, величчю, вишуканістю архітектурних деталей. Особливо, коли дивишся на них згори, мов птах...
Маленьке село Шевченкове біля Галича, де річка Лімниця впадає у Дністер, має унікальну святиню, одну з найвідоміших пам'яток культурної спадщини України – храм Святого Пантелеймона. Зведення храму датують 1194 роком. Його заснувником називають Володимира, сина Ярослава Осмомисла. Це найдавніший збережений храм Галицького князівства.
Хоча, щодо фундатора церкви історики мають кілька версій. Детально про церкву Святого Пантелеймона у своїй статті на Збручі писав історик Андрій Гусак.
Білокам'яна церква у романському стилі стоїть на невисокому пагорбі. Перед чільним фасадом – оборонна вежа-дзвіниця оснащена бійницями. Колись пагорб був оточений і оборонними валами.
У XIV столітті, після захоплення Галичини польським королем Казимиром ІІІ, храм продовжив існування як костел Святого Станіслава. З кінця ХVI cт. тут діяв монастир ордену францисканців. Нині від нього залишилися лише фундаменти.
За свою історію святиня зазнавала численних руйнувань від татарських і турецьких набігів, пожеж та воєн. Проте, щоразу її відбудовували.
У 1915 церква була обстріляна російською артилерією, в результаті чого на чільному фасаді був пробитий отвір, діаметром три метри, та пошкоджено романський портал.
Ці руйнування усунули через 20 років. А ще через 10, після Другої світової війни, костел закрила радянська влада.
1991 року, після легалізації УГКЦ в Україні, її глава Блаженніший кардинал Мирослав-Іван Любачівський відправив у храмі богослужіння. Ця подія дала могутній поштовх до відродження княжої святині. 1998 року, після реставрації церкву передали греко-католицькій громаді і знову посвятили Святому Пантелеймону. Відтак, нині храм діючий, і є пам'яткою архітектури національного значення, якою опікується Національний заповідник «Давній Галич».
Ігор Мартинів
