Досконалість віри. Топ-25 храмів України
Із 18 тис. сакральних споруд України 4 тис. є пам'ятками архітектури. НВ обрав із них 25 храмів, які вражають найбільше
У розпорядженні української єпархії Вірменської апостольської церкви (ВАЦ), однієї з найдавніших християнських церков, до початку цього року було всього десять культових споруд. Навесні додався ще один об'єкт — у Дніпрі урочисто відкрили храм Святого Григора Лусаворича, він став найбільшим у Східній Європі храмом ВАЦ.
Кількість сакральних споруд в Україні швидко зростає — фактично щодня в країні відкривається один храм. Згідно з даними Департаменту у справах релігій та національностей, якщо торік у країні було 17.517 церков різних конфесій, то тепер їх уже 17.851, тобто за рік стало на 334 більше. А за останні п'ять років додалося майже 2 тис. храмів — у 2013-му їх було 15.921 (і це з урахуванням Криму і Севастополя, які у звітах Департаменту останніх років не фігурують).
До того ж із майже 18 тис. українських церковних споруд близько 4 тис. є пам'ятками архітектури. Найбільше їх в розпорядженні Української православної церкви Московського патріархату — 1.754 із 7.937 храмів загалом. Зате серед споруд Української греко-католицької церкви архітектурну цінність має кожна третя: 1.176 із 3.027. Також серед лідерів і за кількістю наявних церковних споруд, і за їхньою культурною значущістю — Українська православна церква Київського патріархату та Римо-католицька церква. А географічно найбільше пам'яток сакральної архітектури у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях.
Найстаріша церква України — храм Святого Іоанна Предтечі — знаходиться на Кримському півострові, в Керчі: ця споруда візантійської епохи датується VIII століттям. Далі у переліку за віком — християнські храми Київської Русі, столичний собор Святої Софії та Спасо-Преображенський собор у Чернігові, обидва — початок XI століття.
На звання найбільшого храму країни претендує Свято-Михайлівський кафедральний собор, споруджений у 1994-2002 роках у Черкасах. Серед інших недавніх помітних поповнень — київські мечеть Ар-Рахма (2011 рік) та греко-католицький кафедральний собор Воскресіння Христового (2011 рік).
НВ у деталях розглянув найкращі зразки сакральної архітектури, представлені на території країни, і відібрав 25 із них, які вразили редакцію найбільше.
Софійський собор
Київ, 1011 рік
Музей, частина національного заповідника Софія Київська
Собор Святої Софії — найдревніший зі збережених Київських храмів, унікальний пам'ятник архітектури та історичний центр, створений у 988 році Київською митрополією Константинопольського патріархату. Є кілька версій того, коли почалося будівництво Софії Київської: за офіційною, це сталося 4 листопада 1011 року, а її засновником вважається князь Володимир Великий.
Збудований у візантійському стилі п’ятинавний хрестово-купольний храм із 13 главами був видатною будовою навіть за мірками Візантійської імперії. "Будівництво собору заклало основу архітектурної школи, яка вплинула на культову архітектуру та монументальне мистецтво Київської Русі, а потім і Східну Європу", — йдеться в описі Софійського собору на сайті ЮНЕСКО. У 1990 році його внесли до списку Всесвітньої спадщини.
У кінці XVII — початку XVIII століть храм пережив кілька перебудов і набув барокових рис, з'явилися нові конструкції, що стали частиною загальної архітектурної групи. Так, у 1706 році звели дзвіницю, а профінансував її будівництво, як і ремонт усього собору гетьман Іван Мазепа.
Сучасна побілка стін храму приховує їх початковий колір: Софійський собор був зведений із граніту, рожевого кварцу та плінфи — широкої плоскої цегли, будівельний розчин також був рожевуватого кольору.
Втім, зовнішні перетворення майже не торкнулися інтер'єру: в Софії Київській збереглися 3 тис. кв. м фресок і 260 кв. м мозаїк першої половини XI століття. Також на стінах Софійського собору виявили понад 7000 графітів XI–XVIII століть. Серед них — покаянні зізнання, молитви, згадки історичних особистостей та подій, любовні послання, малюнки та навіть автографи членів князівських сімей — наприклад, напис Ана на фресці св. Пантелеймона ймовірно залишила юна дочка Ярослава Мудрого.
Києво-Печерська Лавра
Київ, 1051 рік
Верхня лавра — Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник,
нижня лавра — чинний монастир УПЦ (МП)
О дна з головних православних святинь Східної Європи заснована монахом з Афону Антонієм та його учнем Феодосієм. Усе почалось із печери, в якій поселився Антоній. Згодом до нього приєдналися послідовники. У 1073-1089 роках звели кам'яний Успенський собор, і невдовзі монастир став одним із найбільших і найвпливовіших центрів православ'я.
Нині Києво-Печерська лавра займає територію 24 га. Розділена на дві частини — Верхня і Нижня лавра, а печери загальною протяжністю близько 700 м натомість діляться на Близькі та Дальні. В них поховані мощі понад 120 святих, зокрема легендарного Нестора Літописця, одного з авторів Повісті минулих літ. Усього на території сучасної лаври близько сотні будівель і шість підземних храмів.
Більшість нинішніх споруд з'явилися або були реконструйовані у XVII-XVIII століттях — у підсумку архітектура лаври набула рис українського бароко. Наприклад, у цьому стилі був декорований фасад Троїцької надбрамної церкви, збудованої в 1106-1108 роках, а сьогодні вважається єдиною збереженою у монастирі надземною спорудою часів Київської Русі. І навіть головний храм — Собор Успіння Пресвятої Богородиці, закладений у 1073 році, у XVIII столітті пережив реконструкцію і доповнився бароковим декором. До наших днів його початкова будівля не збереглася: у 1941 році собор підірвали, а відновили в 2000 році.
Володимирський собор
Київ, 1862 рік
чинний храм УПЦ КП
З ведений — у 1862-1882 роках у неовізантійському стилі Патріарший кафедральний собор рівноапостольного Великого князя Володимира нині є головним храмом Української православної церкви Київського патріархату.
Його будівництво, що тривало 20 років, має непросту історію. Проект, створений у 1859 році та затверджений особисто Олександром II, у процесі реалізації кілька разів переглядався, аби зменшити витрати. До 1866 року собор був майже готовий, але раптом стінами і перекриттями пішли тріщини, і роботу довелось призупинити — виявилося, що під час змін допустили помилки в розрахунках. Відновили будівництво аж у 1876 році, а завершилося воно у 1882-му. За цей час до роботи над храмом доклали руку не менше п'яти архітекторів.
Ще півтора десяти років пішли на внутрішні роботи: розписом Володимирського собору займалися російські, українські та польські художники. Головну наву розписав Віктор Васнецов, він також зобразив Богоматір із немовлям в апсиді вівтаря. Також у художньому оформленні брали участь Михайло Нестеров, Микола Пимоненко і Михайло Врубель.
А в 1995 році у Володимирському храмі відбувся собор Української православної церкви Київського патріархату, на якому Патріархом Київським і всія Русі-України був обраний митрополит Філарет.
Костел Святого Миколая
Київ, 1899 рік
Чинний храм РКЦ,
Будинок органної та камерної музики
К остел Святого Миколая, один із найвеличніших споруд столиці, з'явився за ініціативою місцевої католицької громади. Його створення було прийнято пов'язувати з іменем відомого київського архітектора Владислава Городецького, серед найвідоміших робіт якого — Дім із химерами та Національний художній музей. Насправді початковий конкурсний проект неоготичного храму із двома 60-метровими вежами запропонував учень Петербурзького Інституту цивільних інженерів Станіслав Воловський.
Однак студент із незакінченою вищою освітою не зміг керувати будівництвом — і цю роль узяв на себе Городецький. Він також доопрацював проект: серед його доповнень - кругле готичне вікно-роза на фасаді та третя вежа.
Собор прикрашає безліч скульптур — святих і апостолів, Богоматері з немовлям, розп'яття архангела Михаїла, який перемагає диявола. Серед технологічних особливостей будівлі — фундамент на бетонних палях, які виявилися необхідними за невтішного ґрунту, а також використання інноваційного на той момент залізобетону. Бетон був улюбленим будівельним матеріалом Городецького — співвласника цементного заводу під Києвом.
Андріївська церква
Київ, 1747 рік
чинний храм УАПЦ, закритий на реставрацію
Храм на честь апостола Андрія Первозванного на Андріївській горі в Києві звели протягом 1749-1754 років за проектом Бартоломео Растреллі, російського архітектора італійського походження. Церква стала одним із найвідоміших його шедеврів. Втім, не єдиним у Києві: також за проектом Растреллі зведено Маріїнський (Царський) палац. Храм височіє на тому самому місці, де, за деякими літописними списками, Андрій Первозванний — один із 12 апостолів — встановив хрест і передбачив, що "на ці гори засяє благодать божа, буде велике місто, і Бог зведе багато церков".
Керував роботами архітектор Іван Мічурін — перед ним стояло непросте завдання будівництва споруди на насичених підземними водами ґрунтів. Рішенням стала спеціальна конструкція стрічкового фундаменту, на яку обпирається масивний двоповерховий стилобат. На цій основі і стоїть вишуканий однокупольний храм із п'ятьма главами, виконаний з усією пишністю, характерною для бароко.
Головний елемент інтер'єру Андріївської церкви — триярусний дерев'яний іконостас. До храму ведуть чавунні сходи, оточує його тераса з балюстрадою. А ось дзвіниці Андріївська церква не має: за легендою, якщо в цьому храмі пролунає дзвін, ґрунтові води вирвуться назовні і затоплять місто.
Спасо-Преображенський собор
Чернігів, 1030-ті роки
Чинний храм УПЦ МП, входить до складу
національного заповідника Чернігів стародавній
Чернігівський Спасо-Преображенський собор змагається із Софією Київською за право вважатися найдавнішим зі збережених пам'яток архітектури Київської Русі. До речі, саме тут похований Ігор Святославович, князь новгород-сіверський, а потім чернігівський, головний герой Слова о полку Ігоревім.
Це тринавний п'ятиглавий храм, в якому елементи, характерні для романських базилік, об’єднані з хрестово-купольною схемою візантійських церков. Окрім того, експерти не виключають, що в будівництві Чернігівського храму брали участь ті самі константинопольські майстри, які спорудили Софію Київську. Спасо-Преображенський собор також складено з плінфи і природного каменю, а на фасадах із цегли викладені візерунки та орнаменти.
Споруда змогла пережити і монголо-татарську навалу, і велику пожежу, і часткову перебудову, зберігши до наших днів майже не пошкоджений зовнішній вигляд. Особливість собору — хороша акустика. Під час його зведення, так само як і в Софії Київській, будівельники використовували голосники — керамічні горщики та амфори, які вмуровували в стіни отворами всередину.
Василівська церква
Овруч, Житомирська область,
кінець XII століття чинний храм УПЦ МП
Василівська церква в Овручі була зведена в 1190 році за князя Рюрика Ростиславовича — на тому місці, де за два століття до того збудував дерев'яну Василівську Золотоверху церкву князь Володимир Великий. Архітектор кам'яного собору — Петро Мілонег, один із найвпливовіших будівничий Київської Русі. Зведений за візантійською традицією чотиристовпний хрестово-купольний одноглавий храм, у 1321 році зруйнували литовці. Переживши кілька невдалих спроб відновлення, своєму нинішньому вигляду завдячує Олексію Щусєву, який відтворив її на початку XX століття: архітектор знаний своїм скрупульозним науковим підходом до відтворення старовинних будівель. Найвідоміша його авторська робота — мавзолей Леніна в Москві.
Від старовинних фресок у Василівській церкві залишилися лише невеликі фрагменти — в 1907-1911 роках храм був розписаний заново, зокрема завдяки Кузьми Петрова-Водкіна.
Собор Святого Юра
Львів, 1744 рік
Чинний храм УГКЦ
Сучасна споруда львівського собору Святого Юра була зведена у 1744-1762 роках. У кінці XIII століття тут були дерев'яна церква і оборонний монастир, пізніше на цьому місці з'явилася кам’яна базиліка у візантійському стилі, яка проіснувала кілька століть, поки не виникла потреба у більш просторому і величному храмі. Будівництво ініціював Атанасій Шептицький, настоятель греко-католицької церкви Київської Митрополії.
Собор Святого Юра збудований в стилі пізнього бароко і вважається одним із головних шедеврів цього архітектурного напрямку в Україні. Його прикрашають роботи ”українського Мікеланджело” — польсько-німецького скульптора Йоганна Георгія Пінзеля. На дзвіниці, зведеній у XIX столітті, — дзвін, відлитий у 1341 році.
У крипті собору святого Юра похований митрополит Андрей Шептицький та інші видатні церковні діячі. А в самому храмі зберігається копія Туринської плащаниці — восьма з існуючих і перша виготовлена спеціально для України з благословення Папи римського Іоанна Павла II.
Латинський кафедральний собор
Львів, друга половина XIV століття
чинний храм РКЦ
П оміж версіями того, коли була створена Архікафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, також відомої як Латинський собор, приблизно 40 років. А будівництво, що розпочалося на межі XIV і XV століть, продовжилось майже на століття — до 1493 року. Потім спроектований у готичному стилі собор пережив кілька реконструкцій: після пожежі 1527 року він набув рис ренесансної архітектури, після бурі на початку 1760-х з'явилися барокові елементи.
Латинський кафедральний собор — один із двох українських римо-католицьких храмів, що володіє титулом "мала базиліка" (другий — базиліка Воздвиження Всечесного Хреста у Чернівцях). Це почесний статус, що дає низку привілей, а історичне значення собору підкреслює той факт, що саме тут 1 квітня 1656 року польський король Ян II Казимир дав свої знамениті львівські обітниці.
Вірменський кафедральний собор
Львів, 1356 рік
чинний храм ВАЦ
Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці — одна з найдавніших культових споруд Львова. Церква побудована в середині XIV століття за зразком середньовічних вірменських храмів. У своїй основі це чотирьохстовпний хрестовокупольний храм. Товщина його стін, облицьованих кам'яними плитами, сягає 140 см. 12-гранний барабан з шатровим куполом виконаний в традиціях вірменської сакральної архітектури, а його ребра складені з глиняних глечиків.
Пізніше будівля неодноразово перебудовувалася. В інтер'єрі храму збереглися унікальні фрески кінця XIV-початку XV століть, але не менш цікавим є і більш пізніше художнє оформлення. Для розпису собору після його реконструкції в 1920-х роках був запрошений польський художник Ян Генрік Розен. Він зобразив на стінах храму релігійні сюжети — Благовіщення, Таємна вечеря та ін.
Львівський Вірменський собор перебуває під охороною ЮНЕСКО. А його дзвіниця — разом із дзвіницями Успенської церкви, Бернардинського костелу, Латинського собору і вежею міської ратуші, зображена на логотипі Львова.
Храм пресвятої Євхаристії
(Костел Божого тіла і монастир домініканців)
Львів, 1749 рік
чинний храм УГКЦ
Нинішній храм у стилі пізнього бароко збудований у другій половині XVIII століття за проектом архітектора та інженера Яна де Вітте на кошти польського гетьмана і магната Юзефа Потоцького. Втім, домініканський костел на цьому місці з'явився ще в епоху готичної архітектури і простояв доти, доки на його склепіннях не з'явилися тріщини.
Найвпізнаванішим елементом нової споруди, зведеної в стилі бароко, став масивний купол, який спирається на вісім пар колон. Колонами прикрашено й головний фасад, а на фронтоні напис: Soli Deo Honor et Gloria (богові єдиному честь і слава). Інтер'єр собору вирізняється тієї ж урочистістю: колони, скульптури та вигадливий пишний декор. При цьому в тутешніх фігур домініканських святих є примітна особливість — динамічні, немов танцювальні, пози.
Ордену домініканців — відомих просвітителів, проповідників та інквізиторів — костел належав аж до початку Другої світової війни. У радянські роки тут був склад, потім — Музей історії релігії та атеїзму. Сьогодні собор належить УГКЦ і носить назву Церква пресвятої Євхаристії.
Дерев'яна церква Святого Юра
Дрогобич, Львівська область,
кінець XV—початок XVI століття
частина відділу дерев'яної архітектури Дрогобицького краєзнавчого музею
В Дрогобичі дерев'яна церква Святого Юра з'явилася у 1656 році. Привезли її сюди вже готовою, хоч і в розібраному вигляді, з карпатського села Надіїв нинішньої Івано-Франківської області, попередньо обмінявши на сіль. Втім, деякі дослідники вважають, що надіївські будматеріали послужили лише основою для зведення нової церкви, більша частина якої має вже дрогобицьке походження.
Як би там не було, архітектура споруди унікальна — храм Святого Юра, як і ще півтора десятка церков України та Польщі, внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, загальна назва об'єкта — Дерев'яні церкви Карпатського регіону. Ще одну перевагу дрогобицької церкви приховано всередині — це унікальні та добре збережені розписи за біблійними сюжетами на її стінах.
Свято-Успенська Почаївська лавра
Почаїв, Тернопільська область, XIII століття
чинний монастир УПЦ МП
Другу за значимістю після Києво-Печерської лавру на території сучасної України було засновано близько 1240 року. Її засновниками вважають києво-печерських ченців, які рятувалися від військ монгольського полководця Батия.
Монастир, розташований на кам'янистій височині — Почаївській горі, кілька століть залишався оплотом православ'я. Однак на початку XVIII століття Почаївська лавра прийняла унію і до 1831 року залишалася греко-католицькою. У цей період було зведено її основні сьогоднішні будови. І тому головний храм лаври, Успенський собор (1771–1784), за католицькою традицією прикрашають дві симетричні вежі. Ще одна його особливість — на відміну від більшості храмів, розташованих на лінії захід-схід, з вівтарем, орієнтованим на схід сонця, він повернутий на північ. Це пов'язано з тим, що всередині храму мала опинитися ділянка скелі з відбитком правої стопи, який нібито залишила Пресвята Богородиця, з'явившись монахам Почаївських печер.
Семінарська церква резиденції буковинських митрополитів
Чернівці, 1867 рік
чинний храм УПЦ КП
Колишня резиденція митрополитів Буковини і Далмації, створена чеським архітектором Йозефом Главкою, об'єднала в собі риси візантійського, романського, готичного, мавританського та барокового стилів, а також елементи гуцульського народного зодчества. Сміливості ідеї було віддано належне: на Всесвітній виставці в Парижі у 1867 році автору дісталася друга премія з архітектури.
Резиденція складається з трьох корпусів — головного, монастирського та духовної семінарії. До останнього і належала церква Трьох Святителів, яку обслуговували студенти-богослови.
Як і всі будівлі резиденції, храм зведено з місцевих матеріалів: камінь видобували в тутешніх каменярнях, цеглу та черепицю виготовляли на заводах, спеціально побудованих у Чернівцях. При цьому кожна цеглина проходила ретельну перевірку якості, а мулярам було заборонено укладати більше сотні цеглин за зміну — не дивно, що будівництво всієї резиденції тривало майже 20 років.
Храм Святого Григора Лусаворича
Дніпро, 2003 рік
чинний храм ВАЦ
Будівництво храмового комплексу Святого Григора Лусаворича в Дніпрі тривало 15 років. І тепер це найбільший у Східній Європі храм Вірменської апостольської церкви, однієї з найдавніших християнських церков. Ця будівля у стилі вірменської сакральної архітектури IX–XI століть, але є і конструктивні відмінності — наприклад, тут немає несучих підкупольних колон.
Храм повністю облицьовано вулканічним туфом персикового відтінку, привезеним з Вірменії, фасади прикрашені орнаментами й фігурами святих. На території храму встановлено хачкари — традиційні вірменські пам'ятники, стели з філігранно виконаними різьбленими зображеннями хреста. Освячення відбулося в березні — для цього до Дніпра прибув Верховний патріарх і католікос усіх вірмен Гарегін II.
Синагога Золота Троянда
Дніпро, 1837 рік
чинна синагога
Дніпровську хоральну синагогу було побудовано 1852 року на стику класичного і мавританського стилів — з чотириколонним портиком, двома декоративними вежами і широким дерев'яним куполом. Її закрили 1929-го і перетворили спочатку на робочий клуб, потім — на Будинок культури і в підсумку — на склад швейної фабрики. За цей час вона втратила купол, декоративні вежі, балкон на фасаді і обзавелася прибудовами. Наприкінці 1990-х почалася її реконструкція. Автором проекту виступив архітектор Олександр Дольник.
В оновленій синагозі було збережено історичний фасад і змінено інтер'єр. Молитовний зал Дольник представив як просторе, світле приміщення з грандіозним арочним порталом, причому кількість східців, арок, стовпів та інші елементи порталу мають особливе символічне значення.
Відновлена синагога відкрилася в 2000 році під назвою Золота Троянда. Сьогодні це частина культурно-ділового центру Менора, який вважається найбільшим єврейським комплексом у світі.
Троїцький собор
Новомосковськ, Дніпропетровська область,
1775 рік, чинний храм УПЦ МП
Свято-Троїцький собор у Новомосковську було засновано козаками Війська Запорізького. На підготовку до будівництва пішло два роки: роботи почалися в червні 1775 року, незадовго до ліквідації Запорізької Січі.
Зведення храму тривало три роки, проект створив архітектор-самоучка Яким Погребняк. Дерев'яний дев'ятикупольний храм заввишки 35 м і площею 512 кв. м складений з колод, скріплених без використання залізних цвяхів, і обшитий дошками. Дев'ять симетричних веж розташовано так, що вони підпирають і врівноважують одна одну. Стіни побілено і всередині, і зовні — настінного розпису в Свято-Троїцькому соборі немає. Не було спочатку і дзвіниці — її побудували пізніше, приблизно через 100 років. Також після реконструкції в XIX столітті з'явився цегляний фундамент.
За радянських часів Свято-Троїцький собор використовувався як склад зернових, кілька разів опинявся під загрозою руйнування і зрештою надихнув Олеся Гончара на створення роману Собор. Так храм було врятовано. Спочатку тут відкрився філіал краєзнавчого музею, а в 1989-му після реставрації храм відновив роботу.
Хоральна синагога
Харків, 1910 рік
чинна синагога
Харківська синагога вважається однією з найбільших у Європі: простір її молитовного залу — 450 кв. м, а загальна площа перевищує 2 тис. кв м. В архітектурі будівлі об'єднано романо-готичний і мавританський стилі — до останнього належить характерний купол. Проект архітектора Якова Гевірца переміг у конкурсі, проведеному Імператорською Санкт-Петербурзькою архітектурною спілкою: члени журі, коментуючи свій вибір, назвали споруду "нагадуванням про стіни древньої Палестини".
Успенський собор
Харків, 1771 рік
чинний храм УПЦ МП
Пам'ятка архітектури національного значення — харківський собор Успіння Пресвятої Богородиці — об'єднує два архітектурні стилі. П'ятиглавий тринавовий храм збудований в стилі бароко: він з'явився в 1777 році, на тому ж місці, де до нього вже були спочатку дерев'яна, а потім кам'яна церква.
Дзвіницю Успенського собору — зразок класичної архітектури — було побудовано ще пізніше: її вирішили спорудити в 1819 році, на честь перемоги Олександра I над Наполеоном I у війні 1812 року. Це друга за висотою дзвіниця країни — 89,5 м, вона поступається лише 96,5-метровій дзвіниці Києво-Печерської лаври.
Свято-Успенська Святогірська лавра
Святогірськ, Донецька область, до XVI століття
чинний монастир УПЦ МП
Перші письмові згадки монастиря в Святих горах датуються XVI століттям — але, згідно з цими документами, обитель існувала ще в домонгольський період. "Збережені історичні літературні пам'ятки та порівняльний аналіз архітектури та традицій печерних монастирів дають можливість зарахувати його виникнення до VIII–IX століть, а її засновниками вважати візантійських ченців", — стверджує офіційний сайт Свято-Успенської Святогірської лаври.
Третій за значимістю монастир України розташований на крейдяній скелі, на правому березі Сіверського Дінця і захищений з одного боку річкою, з іншого — лісами. Більшість із нинішніх надземних споруд Святогірської лаври побудовано в XIX столітті, наприклад, головний храм — Успенський собор, а також Покровська церква. Миколаївська церква, мальовнича споруда, що виростає зі скелі, датується XVII століттям. А глибша історія ховається в печерах монастиря: наприклад, печерний храм Різдва Іоанна Предтечі було створено, імовірно, в XVI столітті.
Володимирський Собор у Херсонесі
Севастополь, 1861 рік
чинний храм УПЦ МП
Володимирський собор у Херсонесі — побудований в 1861–1891 роках, зруйнований в 1940-х і відновлений в 2000-х храм, — заснований на тому самому місці, де за однією з історичних версій охрестився київський князь Володимир Великий. Збереглися навіть руїни базиліки, де, ймовірно, відбувся обряд — навколо них і було зведено сучасну будівлю.
Проект собору в неовізантійському стилі розробив архітектор Давид Грімм — і отримав за нього звання професора. Споруда вийшла масштабною — заввишки 36 м і загальною площею 1,7 тис. кв. м, з діаметром купола 10,5 м. До речі, в Севастополі є ще один Володимирський собор, скромніший за габаритами. Побудований приблизно в цей же час і теж у неовізантійському стилі, його проект спочатку також призначався для зведення в Херсонесі — але зрештою будівництво перенесли до центру міста, і сьогодні цей храм відомий як Усипальниця адміралів.
Монастир Сурб-Хач
Старий Крим, XIV століття
чинний монастир ВАЦ
На висоті 500 м над рівнем моря в гущі кримського лісу розташований монастир Сурб-Хач — монастир Святого Хреста. Він був заснований в XIV столітті вірменами, які втекли з Вірменії до Криму, шукаючи порятунку від тюркських завойовників.
Точно відомий час зведення головного храму монастиря, церкви Сурб-Ншан (Святого Знамення) — про те, що це був 1358 рік від Різдва Христового, повідомляє напис на гранчастому барабані купола. Ця тринавна церква, побудована з бутового каменю в традиційному вірменському стилі. Загалом до монастирського комплексу входять: келії, трапезна, окремий готель для паломників і робочі фонтани на терасах у монастирському саду. Вода до них подається керамічними трубами із гірських джерел.
Велика ханська мечеть
Бахчисарай, 1532 рік
чинна мечеть, у процесі реставрації
Єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури переніс безліч руйнувань і сьогодні переживає не найкращі часи. Мечеть, як і весь палацовий комплекс, побудував в 1532 році хан Сахіб I Герай і за збереженими свідченнями, ханська резиденція являла собою винятковий за майстерністю та пишнотою оформлення архітектурний ансамбль. Його загальна площа становила близько 18 га.
Сьогодні ханський палац у Бахчисараї займає 4,3 га і вже не зрівняється з колишнім еталоном східної розкоші. У 1736 році, під час російсько-турецької війни, його спалили російські війська. У 1740 році палац заново відбудував Селямет ІІ Герай, він же відновив і мечеть — тринавну залу з аркадами всередині, галереями зовні та двома десятигранними мінаретами. А в 1783 році Крим було приєднано до Російської імперії, і в палаці розпочався чотирирічний ремонт — він завдав, на думку фахівців, помітної шкоди.
В наші дні пам'ятник архітектури під загрозою: наприкінці минулого року з мечеті було знято черепицю, демонтовано дубові балки, пошкоджено її фасад і фрески. Керує процесом нинішня кримська влада, а ремонтом займаються будівельники, які не мають відповідної кваліфікації.
Лютеранський кафедральний собор Святого Павла
Одеса, 1824 рік
німецька євангелічно-лютеранська церква України
Перший лютеранський храм в Одесі збудовали у 1824–1827 роках за проектом Франциско Боффо. Серед найвідоміших робіт італійського архітектора — одеський Воронцовський палац. Церкву було спроектовано в стилі класицизму, але за кілька десятиліть будівля потребувала капітального ремонту — і реконструкція 1895–1897 років помітно змінила її вигляд. Споруда набула еклектичного вигляду, об'єднавши в собі елементи готичного та романського стилів.
За радянських часів у будівлі собору було влаштовано спортзал — при цьому туалети й душові розмістили у вівтарній частині. Пожежа, що сталася в 1976 році, остаточно знищила внутрішню частину будівлі.
Кірху Святого Павла було відновлено лише в нинішньому столітті: її освячення відбулося навесні 2010 року. В оновленій лютеранській церкві незвично сучасний вівтар: його автор — відомий німецький церковний художник Тобіас Каммерер.
Спасо-Преображенський кафедральний собор
Одеса, 1794 рік
чинний храм УПЦ МП
Спасо-Преображенський храм, як і сучасна Одеса, засновані в 1794 році. Перший собор на однойменній площі з'явився в 1808 році, у 1837 році поряд із ним було споруджено дзвіницю. Сучасники задовільно відгукувалися про архітектуру храму, але незабаром виникла необхідність у його розширенні, і після кількох реконструкцій, на початку XX століття, собор набув по-справжньому прославленого вигляду. Це була споруда в стилі класицизму, велична і простора, з підлогою із білих мармурових плит і мармуровим іконостасом.
У 1936 році собор знищили: радянська влада зруйнувала основну будівлю і підірвала дзвіницю. Потрібні були розкопки, щоб через десятиліття відшукати його фундамент. Відновлення почалося в 2000 році і тривало до 2010-го. Новий Спасо-Преображенський собор відтворює зовнішній і внутрішній вигляд попередника, а на відбудованій заново дзвіниці — рекордний комплект із 24 дзвонів, 23 з яких відлито в Греції з суміші бронзи та срібла.
Катерина Богданович
