Село під Ужоцьким перевалом на березі річки Уж
Про те, що територія села була заселена з давніх часів свідчать археологічні знахідки, зокрема бронзовий меч 11-10 ст. до н.е.
Розповідають, що це було досить велике поселення , але після епідемії чуми живим залишився лише один мешканець. З часом село заселили люди з сусідніх сіл Гнила, Яворів, Сянки.
Письмові джерела згадують про село з 1582р. і засвідчують, що Ужок за спадковим правом належав родині Другетів.
Своєрідним символом не тільки села, а й всього краю є дерев’яна церква св. Михайла, 1745р. з класичною верховинською дзвіницею 1927р.
Напис над дверима свідчить, що цю церкву бойківського стилю збудували майстри Павло Тонів із с. Бітлі (Львівщина) та Іван Циганин із с. Тихого.
На стінах церкви є також написи, які на віки зафіксували імена кураторів, що підважували церкву та проводили ремонтні роботи.
Є дані, що храм не завжди стояв там, де він є зараз. Будівлю перенесли вниз до дороги, тому що людям похилого віку було тяжко підійматись по схилу. Потреба в окремій дзвіниці виникла тому, що під час Першої світової війни австрійський уряд вилучив дзвони на військові потреби, а нові були настільки важкими, що їх не насмілились встановити в башті над бабинцем. Внутрішній інтер’єр церкви також зазнав змін – стіни оббито вагонкою, перемальовано ікони. Збережено різьблення іконостасу 18 ст., фрагменти старого різьблення, балдахин та кивот у святилищі.
Ужок багатий мінеральними джерелами, тому в 18-19 ст. тут діяв санаторій з добре впорядкованою територією, який місцеві жителі називали “тридцяток” (було 30 будинків для відпочиваючих).
На жаль, в 1915 р. під час Першої світової війни, здравницю було знищено. Єдине, що залишилося від славетного бальнеологічного курорту це статуя Геркулеса, який душить величезного змія і є символом оздоровчої сили джерел.
За легендою статую було встановлено біля одного з джерел в 1842 р. американцем, який став на ноги після курсу лікування. Статую було відлито на ливарному заводі селища Тур’ї Ремети (автор – Кінне В.)
“Залізний Іван”, як його прозвали місцеві жителі, прикрашає нині двір Ужгородського історичного музею. В 1914 р. село двічі стало ареною бойових дій між російськими та айстро-угорськими військами.
На фронтах Другої світової війни село Ужок втратило двох добровольців Червоної Армії та дев’ятьох воїнів Чехословацького армійського корпусу. 16 жовтня 1944 р. село було звільнено від фашистських загарбників. Сьогодні в селі діє пансіонат «Ужок» та однойменна гірськолижна база.
