У Корсів, до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці (З циклу «Подорожі навколо Бродів»)

7 серпня 2015, 13:17 | Краєзнавство-дайджест | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Володимир БУЛИШИН

"На межі", 30 червня 2015

Коли обставини, внутрішні і зовнішні, вибивають душу з рівноваги і, подекуди навіть не знаєте, що робити далі – подорожуйте. Добра подорож охолодить голову, очистить серце і поверне душі гармонію. У вас обмаль грошей? Не біда: поряд безліч чудових і унікальних місць, про існування яких ви, може, й не здогадуєтеся. Колишні міста Підкамінь, Маркопіль, Станіславчик, Лешнів. Підгірці з їхнім монастирем, залишками середньовічного міста та замком-палацом. Ба, чи не в кожному нашому селі можна знайти щось чудове і неповторне: стару церкву, унікальні «фігури», прегарні краєвиди і цікавих людей. І до всього цього можна добратися, маючи у кишені лише якихось 30 – 40 гривень та кілька канапок у сумці.

І навіть, коли відчуваєте потребу звернутись до Бога в «сильному» молитовному місці, подорож можна спланувати так, що дуже швидко ви потрапите у такий пункт. Лише у межах сучасної Бродівщини є аж три чудотворних ікони Божої Матері: у Корсові, у Маркополі та у Підгірцях (Пліснеську). «Сильне» молитовне місце – Підкамінський монастир, де до 1944 р. також була чудотворна ікона. Є ще місце об’яви Матері Божої у Голосковичах… 

Корсів

Село Корсів розташоване за менш ніж 25 кілометрів дороги від Бродів. Доїзд – «середньої паршивості». Виходите з автобуса, і одразу впадають в око чудові краєвиди. Дуже багато лелек - у гніздах і в небі. Не знаю чи працює повір’я: «лелека на даху – щастя під дахом». Якщо працює, то Корсів – щасливе село. Асфальтного покриття на центральній дорозі немає. Але село - не з найбідніших: люди тут звикли працювати.

Корсів

Кількасот метрів від зупинки - і на невисокому пагорбі обгороджений і доглянутий комплекс споруд, у центрі якого – дерев’яна церква. Біля храму – залишки старого цвинтаря:  кілька старовинних хрестів і гробівець родини Коморовських. Тут же стара дерев’яна дзвіниця і нещодавно споруджена, також дерев’яна, каплиця.

   

Сама ж церква Святого євангелиста Луки – чудова. На Інтернет-ресурсі «Дерев’яні церкви Західної України» (http://decerkva.org.ua) з посиланням на  книгу В.Вуйцика, С.Івасечка та В.Слободяна «Українські церкви Бродівського району» (Львів: Місіонер, 2000 р.), читаємо:

«За переказами церква в селі існувала з XVII ст. На полях «Євангелії» XVII ст., купленої до церкви, є запис про те, що придбано книгу для місцевої церкви у 1695 р. Однак за документальними джерелами нинішня церква збудована в 1743 році. Відновлювалася у 1870-х рр. (ймовірно, тоді прибудували бокові рамена) та в 1902 р. До 1939 р. її покровителем була «Банкова спілка Вільгельма Шмідта» з Бродів».

У радянські часи церкву не встигли закрити, а вже 1990 р. на зборах села було прийнято рішення про повернення громади до Української Греко-Католицької Церкви.

Приємно дивує настоятель храму – отець Юрій Біль. Адже, погодьтеся, рідко зустрінеш священика, який мріє реставрувати в церкві найстаріші розписи та ікони. Деякі – вже реставрував (не сам, звичайно ж, - спеціалісти). 

І звичайно ж, найбільшим скарбом села є давня ікона Пресвятої Богородиці з малим Ісусом на руках. Характерною особливістю образу є те, що Марія тримає Дитя не на лівій, а на правій руці, як і Почаївська Божа Мати. Серед селян, та й у літературі, поширена легенда про те, що Корсівська Богородиця і є справжньою Почаївською іконою. За переказом, коли російська влада 1831 р. відібрала у греко-католиків Почаївську Лавру,  двоє монахів, уродженців Корсова, забрали чудотворну ікону і заховали її у рідному селі. Тут вона прославилась численними чудами. Зокрема, як переконані селяни, саме за її посередництвом у Корсові припинилась страшна епідемія холери 1831 р. У 1924 році, після детального вивчення спеціальною комісією, призначеною Митрополитом Андреєм Шептицьким, Апостольський Престол офіційно визнав Корсівську ікону чудотворною. Спочатку відпуст було призначено на День Святої Покрови Пречистої Діви Марії (14 жовтня). Але пізніше для зручності прочан його було перенесено з жовтневих холодів на 13 вересня. Отець Юрій стверджує: є свідчення зцілення і у наш час, що він ретельно фіксує у церковному літописі.

Давня дерев’яна церква і чудотворна ікона створюють неповторну ауру, налаштовують на щиру молитву. Тут справді відчуваєш, що душа позбувається чогось важкого… 

Коли ви після години-двох молитви будете залишати церкву, не дивуйтеся, що вже всі мешканці села знатимуть чого ви приїхали і будуть з вами ввічливо вітатися як із своїми. Привітність мешканців і час між автобусними рейсами дає можливість ще трохи прогулятись селом. Пройшовши кількасот метрів у напрямку Комарівки, матимете можливість оглянути ще одну окрасу села - відремонтовану в 2000-х Римо-Католицьку каплицю. Повернете біля каплиці направо, - ще кількасот метрів, і милуватиметеся чудовими краєвидами долини річки Солонівки… 

То ж, якщо у вас є потреба подорожувати чи молитися (чи одне і друге одночасно), – Корсів одне з найкращих місць.

Для зручності, отець Юрій люб’язно дозволив опублікувати номер його мобільного телефону – 097 895 48 69. Дзвоніть. 

Корсів чекає вас!

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти