Церква Спаса на Берестовi
Тисячу років тому на місці теперішнього парку Вічної Слави й верхньої частини Києво-Печерської лаври розкинувся берестяний ліс. Звідси й пішла назва місцевості - Берестове. Біля лісу із заходу знаходилося княже село Берестове, де стояв палац князя Володимира Святославича. Володимир проводив тут багато часу, полюючи у Берестовому лісі, відпочиваючи у своєму палаці. А після прийняття християнства Володимир побудував в улюбленому селі дерев'яну церкву Святих Апостолів. Тут він і спочив 1015 р., але похований був у Десятинній церкві.
Церква у Берестові користувалась особливою шаною і у спадкоємця Володимира Ярослава Мудрого. Пресвітером (старшим священиком) в ній був славнозвісний Іларіон, якого 1051 р. першим із русичів призначено було на митрополита Київського.
За Ярославових синів 1072 р. вперше згадується Спаський монастир на Берестові з церквою Спаса (перейменована церква Святих Апостолів). У княжому палаці жили київські князі Святослав Ярославич (1073-1076) та Всеволод Ярославич (1078-1093). У 1096 р. під час походу половців на чолі з Боняком були спустошені київські околиці, зокрема й Берестове. Княжий палац спалили. Ймовірно, згоріла й дерев'яна церква.
Невдовзі Берестове було відбудоване. Вже 1113 р. київський князь Володимир Мономах у княжому палаці проводить нараду з почесними боярами та тисяцькими. Сучасні вчені-археологи довели, що саме за часів Володимира Мономаха (1113-1125), а не раніше, як вважалося донині, була побудована і кам'яна церква Спаса на Берестові. На користь цієї дати промовляє і техніка цегляної кладки пам'ятки. Церква Спаса на Берестові у перебудованому вигляді збереглася до наших днів.
Під час археологічних досліджень було встановлено, що в давнину це був великий храм, розмірами 20 на 30 м. Увінчали його, вірогідно, три бані. Фасади будівлі були щедро прикрашені геометричним орнаментом із вмурованих у стіни цеглин у вигляді хрестів, трикутників. Із півдня знаходилася кругла всередині й прямокутна ззовні башта зі сходами, які вели на хори. У стіні башти було віднайдено вмуровану в стіну схованку.
Протягом XII ст. церква була родовою усипальницею династії Мономаховичів. У ній поховані дочки Володимира Мономаха Євфімія та Софія (Євпраксія), яка була дружиною угорського короля Бели II, а також його син - засновник міста Москви великий князь київський (1155-1157) Юрій Долгорукий. Поховали тут і онука Володимира Мономаха Гліба Юрійовича. 1947 р. на честь відзначення 800-річчя Москви у церкві Спаса на Берестові було встановлено надгробок Юрію Долгорукому, що імітує давньоруський саркофаг.
У монгольські часи церква Спаса на Берестові була спустошена. Від давньої будівлі залишилася лише західна частина. Напівзруйнована, із рослинністю на стінах - постає вона перед нами на гравюрі 1638 р., виконаній соборним ченцем Києво-Печерського монастиря Афанасієм Кальнофойським.
У 1640-1642 рр. церква була відбудована на замовлення київського митрополита Петра Могили, який ревно ставився до занедбаних давньоруських храмів. Були відбудовані на-півзруйновані стіни, замість одного купола, що залишився, зроблено було три дерев'яних. Храм набув форми рівнокінцевого хреста. Були поновлені настінні фрески й живопис на склепінні, зроблено новий іконостас. За заповітом Петра Могили на церкву Спаса на Берестові відійшла четверта частина його срібла. Звернув увагу на церкву й російський цар Петро І, наказавши 1708 р. не руйнувати храм, а ввести його в межі новозбудованої Печерської фортеці. 1752 р. було зведено ще дві бані - церква стала п'ятикупольною. А у 1813-1814 рр. за проектом архітектора А. Меленського до неї примурували двоярусну ампірну дзвіницю. Тоді ж на пожертви київського купця Рябчикова були поновлені стінні фрески, а підлога встелена чавунними плитами.
Наступна реставрація церкви була проведена у 1909-1914 рр. одночасно з археологічними та архітектурними дослідженнями. Нове комплексне вивчення церкви Спаса на Берестові, коли були виявлені фрески XII ст., мало місце у 1970-х роках. Одночасно були проведені реставраційні роботи.
Недалеко від церкви Спаса на Берестові здавна до Дніпра йшов крутий, встелений колодами Спаський узвіз. 1848 р. на його місці був прокладений новий узвіз, що за іменем київського губернатора П. Панкратьєва дістав назву Панкратьєвського. Серед киян побутувала й інша назва - Миколаївський (Микільський) узвіз, бо він був прокладений до побудованого у 1853 р. Нині це Дніпровський узвіз, який від площі Слави спускається до Набережного шосе.
