Церква святого Юрія в Дрогобичі стоїть на соляному джерелі
"Колись у Дрогобичі жили чумаки і в них не було церкви. Надумали вони рушити у Прикапаття і виміняти сіль на храм Божий. Звідти у 1657 році вони привезли готову розкладну церкву – храм святого Юра. Церква з усіма її куполами і галереями була зібрана без жодного цвяшка. Церкву кілька разів ремонтували, але свого первозданного вигляду вона не втратила", - розповів реставратор храму Лев Скоп.
"Церкву стоїть на соляному джерелі. Кілька років тому її довелося підняти, бо вода постійно затоплювала церкву. Тоді джерело закрили. Тепер плануємо знову відкрити його", - додав він.
У церкві на стінах немає жодного вільного місця — всі вони розписані релігійними сюжетами та рослинними орнаментами. Розписи робив художник Стефан Маляр в середині 17 ст. Працював разом зі своїми двома синами.
"Вони користувалися лише натуральними пігментами з глини та сажі. Наші художники завжди були скупими. Чого б вони давали гроші за кадмій, коли прямо біля церкви можна було накопати глини? Колір клали лише раз, тому всі малюнки мають легкість і потрясаючу глибину", - сказав Лев Скоп.
"Є ціла серія розписів з історіями про Адама і Єву. На одній вона намовила його з'їсти яблуко, на другій — ангел виганяє їх із раю, а на третій Адам товче Єву. Адам на розписах однаковий, а от Євине обличчя міняється. На початку вона дуже еротична, а наприкінці — страшна. Раніше ніхто не робив із церкви комедію: можна — не можна, канонічно — не канонічно. Малювали так, як лягало на душу. Все погане і зле у цих розписах виглядає гротескно. Всіх, хто мучив апостолів, художники зобразили в тюрбанах чи західно-європейських костюмах. Після того, як тут запанували радянська влада, обличчя мучителів замалювали, бо вони було дуже схожими на кагебістів", - додав він.
Світлана КОРЖЕНКО
світлини Тарас Подолян
