Церква Безсребреників Косми й Дам’яна
Та церквою ця сакральна споруда стала лише 1998 року. Доти вона функціонувала як костел Матері Божої Неустанної Помочі при монастирі кармеліток босих, а пізніше — францисканок.
1875 року влада Пруссії ліквідувала монастир кармеліток босих у Познані. Після численних переїздів, через 11 років, графиня Кароліна Рачинська запропонувала кармеліткам оселитися у Львові. 5 лютого 1888-го Рачинська разом із чоловіком Карлом-Едвардом купила ділянку на вулиці Курковій (нині вул. Лисенка). Коштом Рачинських тут збудували монастир і невелику каплицю. Згодом приміщення розбудували, а 24 серпня 1891 року отець Єронім освятив храм і монастир.
Великої популярності монастир почав набувати тоді, коли кармелітки розмістили в ньому ікону Матері Божої Неустанної Помочі. Її вважали чудотворною. Невдовзі приміщення монастиря стало замалим. Отож було придбано нову ділянку на вулиці Кшижовій (зараз вул. Ген. Чупринки). Далі історія монастиря пов’язана з орденом францисканок родини Марії. І хоча орден був створений у Санкт-Петербурзі, уже з 1926-го у відремонтоване приміщення, залишене сестрами кармелітками, заселилися францисканки.
Комплекс складається з власне монастиря, невеликого храму й колишнього монастирського саду. Сьогодні планування приміщень є дещо інше, зокрема замуровано переходи з храму до колишнього монастиря. 1939 року, під час окупації Львова радянськими військами, околиці вулиці Куркової інтенсивно обстрілювали, однак обитель залишилася неушкодженою. Уже у квітні 1946-го останні черниці покинули монастир.
За радянської влади в монастирі була інфекційна лікарня, а в храмі — червоний куток, де працівники й пацієнти могли поглиблювати свої знання про комуністичну доктрину. І лише 1998 року за допомогою працівників лікарні тут відновлено функціонування храму. Його було освячено як греко-католицьку церкву Безсребреників Косми й Дам’яна.
Щодо стилю комплексу, то чітко можна описати лише фасад із боку вулиці. Його класифікують як історизм (неороманський стиль з елементами неоготики), або «аркадовий стиль».
На жаль, первинні розписи до нашого часу не збереглися. Їх замінено новими з кінця XX століття. Зберігся дерев’яний лакований вівтар 1897 р. Ікона ж Матері Божої Неустанної Помочі, вівтарні скульптури, шість вітражів першої половини ХХ століття зберігаються в Польщі.
Віталій Стечишин
