Церква Безсребреників Косми і Дам’яна

Церква Безсребреників Косми і Дам’яна - фото 1
Якщо гуляти вул. Лисенка, можна побачити греко-католицький храм Безсребреників Косми і Дам’яна. Та храмом він став лише у 1998 році. До цього часу він функціонував як костел Матері Божої Неустанної Помочі при монастирі кармеліток босих, а пізніше – францисканок.

Церква Косьми і Дем'яна у ЛьвовіУ 1875 р. влада Пруссії ліквідувала монастир кармеліток босих у Познані. Після численних переїздів, через 11 років графиня Кароліна Рачинська запропонувала кармеліткам оселитися у Львові. 5 лютого 1888 р. Рачинська разом з чоловіком Карлом-Едвардом купила ділянку на вулиці Курковій (нині вул. Лисенка). Коштом Рачинських тут збудували монастир і невелику каплицю. Згодом приміщення розбудували, а 24 серпня 1891 р. отець Єронім освятив храм і монастир.

Великої популярності монастир почав набувати тоді, коли кармелітки розмістили у храмі ікону Матері Божої Неустанної Помочі. Її вважали чудотворною. Незабаром приміщення монастиря стало замалим. Отож, було куплено нову ділянку на вулиці Кшижовій (зараз вул. Ген. Чупринки).

Далі історія монастиря пов’язана із орденом Францисканок родини Марії. І хоча орден був створений у Санкт-Петербурзі, вже з 1926 р. у відремонтоване приміщення, залишене сестрами кармелітками, заселилися францисканки. Комплекс складається із власне монастиря, невеликого храму і колишнього монастирського саду. Сьогодні планування приміщень дещо інше, зокрема замуровані переходи з храму до колишнього монастиря. 1939 року під час окупації Львова радянськими військами околиці вулиці Куркової інтенсивно обстрілювали, однак монастир залишився неушкодженим. Уже у квітні 1946 р. останні черниці покинули монастир.
За радянської влади в монастирі була інфекційна лікарня, а в храмі – червоний куток, де працівники і пацієнти могли поглиблювати свої знання про комуністичну доктрину. І лише у 1998 р. за допомогою працівників лікарні тут було відновлено функціонування храму. Його було освячено як греко-католицьку церкву Безсребреників Косми і Дам’яна.

Щодо стилю комплексу, то чітко можна описати лише фасад зі сторони вулиці. Його класифікують як історизм (неороманський стиль з елементами неоготики), або як його ще називають“аркадовий стиль”.

На жаль, первинні розписи до нашого часу не збереглися. Їх замінено новими з кінця XX ст. Зберігся дерев’яний лакований вів­тар 1897 р. Ікона Матері Божої Неустанної Помочі, вівтарні скульптури, шість вітражів першої половини ХХ століття знаходяться у Польщі.

Юля Смакула

"Львівська пошта", №98 (1130), 6 вересня 2011