Більшовецька Богородиця поєднала народи

Сабіна РОКАЙ. — "Львівська газета", № 121 (429), 21 серпня 2008 року

Тут спільно працюють поляки з українцями. Про якісь політичні чи етнічні розбіжності ніколи нема мови. Їх об’єд­нала спільна справа – якнайшвидше відбудувати святиню.

Радуйся, Маріє, з вод Дністрових узята

За словами краєзнавців, історія більшовецької ікони сягає корінням у 1520 рік. Тоді селищем володів Марцін Казновський, полковник королівських військ, який опісля став польським гетьманом. Можновладець хотів захис­тити землі від татарських набігів. Чорні, як води в Дністрі, думки крутилися в голові Казновського. Полковник добре знав, що ворогів значно більше, ніж він думав перед походом.

Стоячи на поромі під час переправи своїх військ через Дністер, він раптом почув плюскіт води. Це плив його собака, тримаючи в зубах якесь скручене полотно. Поглянувши на знахідку, Казновський ледь не втратив дар мови, адже це був образ матері Божої з Дитятком Ісусом. “Це щасливий знак”, – подумав польський вельможа й показав образ своїм воїнам. Натхненні чудом, вони перемогли переважаючу силу татар.

Проте під час бою самого Казнов­ського тяжко поранили. Лікарі пустили йому кров і сказали, що шансів вижити полковник майже не має. Проте чоловік молився до знайденої Богородиці й вижив. Згодом пан помістив образ до замкової каплиці в Більшівцях. На жаль, історики й археологи донині не можуть знайти місця, де колись стояв замок. Від величної споруди не залишилося ні найменшого сліду.

Сяє крізь віки ікона в папській короні

Історія чудотворного образа в подальшому пов’язана з більшовецьким костелом і монастирем кармелітів, що його заснував той самий Марцін Казнов­ський. 23 лютого 1623 року він написав дарчу, яка досі є в архівах одного з кармелітських чоловічих монастирів Європи. Пожертвування було зроблено й від імені дружини Казновського Гелени Стачинської. 20 березня 1624 року відбулось урочисте внесення образа до першого дерев’яного костелу. Кармеліти, які прибули в Більшівці, отримали від полковника п’ять ставків і землі.

Споруду розбудовували. Незабаром перед костелом височів оборонний мур із вежею над вхідною брамою та великі підземелля, де під час ворожих нападів ховалися й монахи, й місцеві мешканці. Хоча протягом ХVІІ сто­ліття кармеліти кілька разів покидали напівзруйнований монастир і костел через ворожі набіги. 1671 року чудо­творний образ удалося вивезти до Львова. Святиня кількадесят років простояла в забутті.

Відбудову більшовецьких святинь розпочав полковник Ян Галецький як подяку за чудесне оздоровлення. Нова посвята костелу відбулася 1725-го. Багато коштів на оздоблення храму дав гетьман Ян-Станіслав Яблоновський. А 1777 ро­ку папа Климент XIII коронував ікону. Відтоді в костелі запровадили відпуст на честь Матері Божої. У Більшівці прибували тисячі паломників. Проте 1855 р. хтось украв корону з образа. Її швидко знайшли в сусідньому селі Дубівці, наново освятили та повернули на ікону.

Воєнні “мандрівки”

Під час Першої світової війни, атакуючи німецько-австрійську армію, за мурами костелу переховувалися російські війська. На час обстрілу образ занесли в підземелля, а згодом монахи знову втекли з іконою до Львова та заховали у львівському монастирі кармелітів. Там вона була до 15 липня 1930 року. Через вісім років образ із великими почестями знову повернули на Прикарпаття стараннями Феліції Кшечуновіч.

У воєнне лихоліття 1940-х ікона вкотре помандрувала до Львова. 1947 ро­ку представники радянської влади закрили більшовецький костел. Упродовж тривалого часу в монастирських келіях був склад зернових і міндобрив, а в приміщенні костелу – стайня.

1945 року, коли знищили львівський костел кармелітів, чудотворний образ вивезли до Кракова, де через два десятиріччя перенесли до одного з найстаріших храмів Польщі – костелу святої Катерини у Ґданську. Через кілька років там спалахнула пожежа, однак полум’я не зачепило ікони. Експерти, знизуючи плечима, казали, що Богородиця в такий спосіб знову вчинила чудо.

Але не забула Пресвята Діва й про Більшівці. 1990 року римсько-католицька громада селища почала відновлення святині з руїн. На це було потрібно значні кошти, тож роботи тривали повільно. Допомогу надала уродженка Прикарпаття Вєслава Голік із польського містечка Глівіци. Приїхавши на відпочинок до Львова, знана громадська діячка Польщі випадково опинилася в Більшівцях і виявила бажання допомогти у відбудові костелу.

Численні візити в різні інстанції зробили свою справу. Щоб допомогти більшівчанам, пані Вєслава дійшла аж до сейму. Як підсумок – 2005 року відбулася українсько-польська конференція за участю працівників заповідника “Давній Галич”, викладачів шльонської політехніки та вроцлавського університету й отців-францисканців, яким 2002-го кармеліти передали костел. І хоча там почалися відправи, робота чекала.

На відбудову храму приїхали дві групи студентів факультету архітектури шльонської політехніки та дві групи археологів із вроцлавського університету. До них долучилась активна молодь з Івано-Франківська, Львова, Коломиї, Стрия та кількох міст Польщі. Разом із ними працюють отці-францисканці. Нині відбудова триває, на наступний рік заплановано відкриття костелу.