Монастир на Ясній Горі

18 серпня 2008, 09:23 | Краєзнавство-дайджест | 1 |   | Код для блогу |  | 

Ігор ЛАЗОРИШИН. - "Галичина", 16 серпня 2008 року

Якщо віддавна село Гошів, що між Долиною й Болеховом, ще називали «сонце Підгір’я», то монастир чину святого Василія Великого з храмом Преображення Господнього — те місце, звідки Боже світло сходить через покров і ласки Цариці карпатського краю — чудотворного образу Матері Божої в Гошеві. Щоб зрозуміти, може, багатьом уже давно і добре зрозуміле, на якийсь час і сам поселяюся в монастирі, який, за однією з найбільш логічних версій, наступного року мав би відзначити своє 500-річчя...

З «Чорного ділка» — на Ясну Гору

Після вранішньої Літургії з благословенням отця-ігумена Дам’яна Кастрана у супроводі брата Вінкентія прямкуємо до «Чорного ділка» — урочища біля підніжжя Ясної Гори, що сховалося в затишку гірських долонь. Колись урочище називали «Красний ділок», та, очевидно, доля віків залишила на ньому чимало важких темних карбів. Як свідчення тому — одинокий дубовий хрест на невеличкій лісовій галявині, а на ньому вже у 90-х роках минулого століття ревні християни написали тільки «1570 р.». Зрештою, саме цю дату може прочитати в Гошеві кожен і на придорожньому вказівнику під Ясною Горою. Бо навіть ще в книзі «Гомін волі» Михайло Борис 2006 року зазначає: «1570 року побожний лицар Кучулад із Тухлянщини збудував у Гошеві монастир для ченців і невелику церкву». Це попри те, що автор одного з найповніших досліджень історії Гошівського монастиря ігор Андрухів у книзі «Цариця Карпатського краю» 2002 року вважає і доводить, що датою початку офіційної діяльності монастиря треба вважати 1509-й, а не 1570 рік: «Однак і «славний лицар» Кучулад, на нашу думку, теж не був засновником Гошівського монастиря. Він був тільки опікуном монастиря. ...Його заслуга не в тому, що він заснував монастир у «Чорному ділку», як вважають окремі дослідники, а в тому, що він побудував нове приміщення монастиря й церкви». Зрештою, саме 1509 року Гошівський монастир на Ясній Горі офіційно внесено до реєстру монастирів Київської митрополії.

...Факти неодноразових пожеж чи підпалів монастиря у «Чорному ділку» переконують, що він не мав оборонних споруд. Дерев’яні будівлі захищали хіба лісисті гори і слугували пристановищем для чернечого усамітнення. Як гіркий приклад — спалення монастиря 1618 року кримськими татарами і знищення монахів. Через десять років Євстахій Шумлянський — на той час власник Гошева й опікун монастиря — збудував новий храм, монастирські приміщення і таким чином відновив діяльність Гошівського монастиря в «Чорному ділку». По-різному датують роки перенесення монастиря на Ясну Гору — 1662—1670 рр. або кінець 70-х — початок 80-х рр. ХVII ст. По-перше монастир став відомим і потребував розвитку, по-друге, урочище «Чорний ділок» не було безпечним місцем. Хоча й на Ясній Горі пожежі також неодноразово руйнували святиню, яка стала відомим молитовним місцем особливо після 1737 року — із перенесенням до храму з маєтку Гошівських чудотворної ікони Божої Матері. Отець-ігумен Дам’ян Кастран розповів, що в «Чорному ділку» на місці першого монастиря буде споруджено каплицю.

На старому монастирському цвинтарі, де в часи радянського богоборства потай відправлялися молебні, є кам’яний хрест з могили ігумена отця Юліана Мокрицького. А напис на стіні сучасного храму сповіщає, що у 1834—1842 рр. ігумен Ю. Мокрицький розпочав і завершив будівництво храму Преображення Господнього, монастиря з каменю, будинку для прочан і т. д. Освячення відбулося 19 серпня — на Спаса. За цією короткою інформацією — рутинна, подвижницька праця в ім’я Господнє. І. Андрухів зазначає, що «архітектор Мозер розробив план церкви, приміщення монастиря і дзвіниці. Церква мала вигляд рівностороннього хреста з колом-ротондою посередині; приміщення монастиря — прямокутна двоповерхова споруда з 16 келіями та іншими господарськими кімнатами, а дзвіниця — восьмикутна, двоповерхова», «...заворожував своєю красою іконостас, зроблений у стилі бароко. Він складався з нижньої і верхньої частин, між якими був великий отвір, щоб віруючі могли побачити чудотворну ікону Матері Божої, яка була на запрестольній стіні на висоті чотирьох метрів від підлоги в спеціальному отворі». Хрест на верхівці іконостасу доходив до церковної стелі. До речі, іконостас у наш час міститься в одній з православних церков сусіднього Болехова. Був у храмі і невеликий орган на хорах, що мав срібні труби. На ньому грали під час богослужінь, а також коли відслоняли чи заслоняли чудотворну ікону Божої Матері. Найбільший дзвін — з п’яти — важив півтори тонни, його подарував монастиреві війт Перегінська. Мав монастир і млин на річці Лужанці, невеличку цегельню та ін. Кажуть, що люди кошиками носили цеглу на гору для будівництва храму. З часом збудували і гідроелектростанцію, водогін і водозбірню тощо.

...Наближалося 200-річчя перенесення чудотворної ікони Матері Божої до монастиря — 1937 рік. ікона потребувала відновлення, реставрації. «На лляному полотні розмірами 63,5 х 43 см, — описує автор книги «Цариця Карпатського краю», — олійними фарбами була намальована Божа Матір з Дитятком ісусом. Обличчя Божої Матері і Дитятка — яснобрунатні, плащ Божої матері — синій, сукня — вишнево-червона, одяг Дитятка ісуса дещо ясніший, ніж плащ Богородиці, а корони — золотаві...» Згодом срібні оздоблення замінили на золоті, прикрасили коштовним камінням. А митрополит Андрей Шептицький поновив на чудотворній іконі печатки Атанасія Шептицького. Для третього яруса дзвіниці замовили дзвони в майстерні Фельчинських у Калуші. Церква і монастир на Ясній Горі були одним із найвідоміших відпустових місць, окрасою не тільки Прикарпаття. Мій батько і досі пам’ятає, як маленьким хлопчиком з села Кадобни (нині — Калуського району) разом з батьками ходив на відпуст до Гошева, а до чудотворної ікони Божої Матері підіймалися на колінах від самого підніжжя Ясної Гори.

Прихід «совітів» у вересні 1939-го — незагоєні рани і для Гошівського монастиря. 25 вересня чудотворну ікону Божої Матері духівники і вірні зняли й сховали, а на її місце вивісили копію. За свідченнями очевидців, «визволителі» після свого перебування в монастирі до 1940 року перетворили чернечі келії у запустіння — крали все. Від голярських інструментів до рушників.

Під час визволення Станіславської області від німецьких окупантів Ясна Гора в 1944 р. була оборонним пунктом, де закріпилися німецькі й угорські військові частини, котролюючи відступ своїх вояків з-під Калуша на Болехів. Були встановлені далекобійні гармати, а вершина гори зрита шанцями. У серпні червоноармійці розпочали обстріл Ясної Гори з «катюш»: «Монастирське подвір’я, — описує ігор Андрухів, — було порите ямами, скрізь валялися гільзи, вікна повибивані, дахи подірявлені, стіни полупані кулями... Тільки церковна стіна, на якій всередині висіла чудотворна ікона, не мала жодної подряпини».

Після закриття Гошівського монастиря в березні 1950-го й арешту шістьох його ченців — Повха, Янтуха, Розкипа, Шабана, Городиського, Качмара — чим тільки не слугували «визволителям» будівлі на Ясній Горі. і військовою частиною, і дитбудинком, складами, базою відпочинку... Словом — паплюжили, стирали з лиця землі і згадку про святиню, яку золотими літерами вписано в історію нескореної Української Греко-Католицької Церкви. Та це тема окремих журналістських роздумів і досліджень 40-річної тернової дороги — з 1950 по 1990 рр. — Гошівського монастиря.

Світлі душі під чорним габітом

Можливість якийсь час прожити в молитві і спілкуванні з ченцями Гошівського монастиря — Божий дарунок для світського журналіста напередодні Преображення Господнього, благословенний ігуменом монастиря ЧСВВ — о. Дам’яном Кастраном, який вже понад рік опікується цією відпустовою святинею Прикарпаття.


— У нашому народі, — повчально роздумує о. Дам’ян, — проща завжди вважалася знаком вдячності людини Богові. Було традицією в родинах хоч раз на рік відбути прощу до відпустового місця, яке благословила Церква. Такі відпустові місця не творилися самі по собі — це було особливе благословення Церкви окремим храмам, парохіям чи монастирям, де були чудотворні ікони. У нашому василіянському чині маємо в монастирях чимало чудотворних ікон у різних місцях нашої і сусідніх областей. Гошівському монастирю надано привілей відпустових прощ — від Благовіщення до Покрови Матері Божої. Вважається, що той, хто прийде на Ясну Гору, відбуде сповідь, Службу Божу і приступить до святого Причастя, може доступити до відпусту. Тож проща не відпуст — це жертва людини Богові, намір Йому подякувати. Щоб мати право просити, треба передусім перепросити. Відпуст уділяється Церквою на відпущення провин дочасних і вічних. Ми приходимо до сповіді, каємося у своїх гріхах, дістаємо прощення через наше сумління перед Богом. Але за нами залишається очищення — необхідність ту кривду направити. Чи це очищення буде тут на землі, чи у вічності, коли людина постане перед Богом, але кожен це очищення мусить перейти. Якщо Церква уділяє відпуст, то людина перейде очищення ще за земного життя. Це привілей для душі, стан, щоб скористатися з тих середників, які дають можливість отримати повноту Божої ласки. Якось після одного велелюдного благословення Папу Римського івана-Павла II запитали, скільки вірників скористає з цього відпусту. Святіший отець відповів: «Двоє...» Бо так відчув. Можна бути присутнім під час відпусту і не скористати, щоб отримати таку ласку і благословення, якщо не відкрити своє серце. Ясна Гора наділена таким благословенням ще з часів єпископа Львівського Амброзія Шептицького, згодом це потвердив і митрополит Андрей Шептицький. Тож найбільшими відпустовими часами є всі Маріїні свята, а також храмовий празник Преображення Господнього — центральне свято на Ясній Горі.

...Нині у Гошівському монастирі покликані служити отці Августин (Шоп’як), Лаврентій (Васечко), ігнатій (Гнатів), Степан (Бондаренко), іван (Шмадило); брати — Андрій (Голод), Вінкентій (Слободян), Пасив (іванів), Пантелеймон (Колєв). Щонайперше у монастирі — молитва. У будні — утреня, свята Літургія, вечірня, а щонеділі та в свята — утреня, тричі Літургія і молебень до Богородиці. Все — у храмі Преображення Господнього. Ще є часи чи молитви осібні і т. д. Необізнаному може здатися, що під монашим одягом — чорним габітом — живуть тільки послух, покора, цілковита відданість Богові. Просто вони — щонайперше, яке робить монахів людьми цікавими, сучасними, ерудованими, обізнаними і непересічними у спілкуванні.

Ясна Гора розбудовується. Вже світиться велична прозора ротонда на майбутньому відпустовому місці, одягнені у риштування храмові стіни, впорядковується монастирський двір, виготовляється іконостас... А золотаві бані церкви Преображення Господнього вивершує хрест, що і вночі ясніє на все довкілля голубуватим небесним неоном. Завдяки василіянському статуту монастирське життя нагадує добре налагоджений і єдиний механізм. У кожного — свої обов’язки. Провадження богослужінь, сповідання вірників і зустрічі паломників та екскурсійних груп, розповіді про історію монастиря тощо. і звичайно ж — господарські справи. Якось я спостерігав, як прокладають підземний електричний кабель до храму та інших будівель та Ясній Горі: молоді люди працювали з найсучаснішою електронною технікою, записували якісь показники до зошита, час від часу заглядаючи у віконечка вимірювальних приладів та ін. Тільки згодом я довідався, що ці вправні робітники — монахи. «Ми все будуємо з Божою поміччю і своїми силами», — пояснили отці й брати за вечерею. Так, Господь їх будівничий, а праця така ж щира і від серця, як молитва.

...Я вперше бачив, як народжується сонце на Ясній Горі. Спочатку його світло ніжно торкається престолу, далі поволі мандрує тетраподом, а відтак золотим сяйвом засвічує чудотворну ікону Божої Матері з Гошева. А вона дарує Боже світло кожному, хто приніс свої щирі молитви до її великого люблячого серця.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • RomPa-n | 20 грудня 2011, 15:32
    Коментувати коментар

    На молитовну пам'ять від укладача, молитва до Гошівської Богородиці: О, Пречиста Діво Маріє, Царице Карпатського краю! Схиляю голову перед Твоєю чудотворною іконою в святому храмі на Ясній Горі, всім єством своїм, вбираючи струмені благодаті, складаю щиру молитву Тобі. Заступнице людського роду, будь милосердна до нас грішних. Пробуди мою душу для єдиносущної любові Ісуса і дай мені ласку пізнати її всім серцем своїм. О, Мати Божа і наша Мати! Не покидай нас впродовж всього життя, благослови мене, дітей моїх, родину мою, всю Україну та кожну людину, яка просить благословення Твого. Пречиста Богородице, Мати Ісуса, сяйвом Ясної Гори, очисти душу мою від всякої скверни, відверни мене від гріха та охорони від спокуси. Уповаю на Тебе, дякую Тобі, прошу Тебе, прости гріхи мої, дай сили мені прийняти милість Твою і славити Тебе по всі віки. Амінь.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти