Диво-храму Різдва Богородиці 170 років!
„Православіє в Україні”, 29 травня 2007 року
Найбільшою втіхою кожного віруючого серця є молитва у святому храмі. Саме тут відчуваєш особливу присутність Божу, радієш тому, що потрапив у інший світ, благодатний, невимовно прекрасний світ, у якому хочеться залишатися довго-довго і єдиним серцем разом з іншими віруючими підносити жертву хвали та подяки Всемилостивому Творцю за Його безмежно великі благодіяння.
Ось уже 170 років в одному з куточків древнього Проскурова (нині Хмельницький) стоїть Свято-Різдво-Богородичний храм як великий пророк свого міста, який проповідує спасительні істини.
Диво-храм Різдва Богородиці... Під ясним небом вимальовується блакитно-синій архітектурний витвір із невеличкою дзвіницею, яку прикрашають високі білі колони. Що нам відомо про нього? Які грози та бурі проносилися над цим благословенним кораблем православ'я?
На превеликий жаль, багато втрачено, і повернути все просто неможливо. Але й те, що залишилося, є дивовижним свідчення історії першої половини XIX століття.
1795 року після входження Правобережної та Лівобережної України до складу Російської імперії утворилася Подільська губернія. У цей час почало відроджуватися й православ'я. Указом імператриці Катерини ІІ на Поділлі було створено самостійну Брацлавську й Подільську єпархію, яку очолив єпископ Іоанникій. Після організації єпархіального управління місто перетворилося на центр духовного життя, що зумовило потребу в будівництві храмів.
Відновлювалися старі й будувалися нові молитовні споруди. Був розроблений спеціальний проект, відповідно до якого невелика дерев'яна церква в Проскурові мала стати собором (у місті на той час нараховувалося 35 православних дворів).
Побудувати добротний храм за рахунок прибутків єпархії було практично неможливо. Цю справу взяв на себе Санкт-Петербург. І ось 1835 року розпочалося зведення храму-собору на місті старої церкви, котру знищила пожежа. Через два роки, 28 травня, в день пам'яті преподобного Пахомія Великого, у маленькому містечку постала велична споруда.
Храм у формі кола - символу вічної премудрості Божої - було збудовано з високоякісної цегли. Висота його сягає п'ятиповерхового будинку.
Архівні матеріали свідчать, що собор мав власну бібліотеку, найдавнішим виданням якої був «Часослов» 1729 року. Серед церковного начиння привертає увагу золота дарохранительниця 875 проби - подарунок царського спадкоємця, майбутнього царя Олександра ІІІ, - що має нині велику історичну цінність.
Не можна не згадати й про чудотворну ікону Божої Матері. Це копія безцінної Озерянської ікони. За переказом, під час пожежі 1822 року згорів майже весь старий центр міста, а ікона залишилася неушкодженою.
Образ мав незвичайну срібну ризу. На ньому сяяли дорогоцінні прикраси - пожертви богомольців за зцілення від хвороб.
У храмі був багатий іконостас. До сьогоднішнього дня збереглися лише різьблені позолочені царські врата.
На превеликий жаль, немає вже ні чудотворної ікони, ні дарохранительниці, ані багатьох інших речей, які могли б стати музейними реліквіями, прикрасою будь-якого храму. Про їх долю нічого не відомо.
У храмі чудова акустика, а тому в ньому легко відправляти богослужіння. Особливо піднесено звучить хоровий спів. Звеличують Божу славу й істину два хори: один молодіжний (студенти музичного училища), інший - любительський. При храмі діє недільна школа, в якій діти різного віку опановують ази православної віри, знайомляться з традиціями та духовністю наших предків; функціонує церковне братство, яке допомагає немічним, хворим і дітям-сиротам.
Після довгих років заборон до дня святкування 1000-ліття прийняття християнства на Русі влада передала церкву у власність громади міста.
Оновлюється наше життя, оновлюється й храм: будується ще один приділ на честь преподобного Серафима Саровського, розширюється й облаштовується територія навколо церкви.
Сьогодні храму Пресвятої Богородиці - 170. Це не просто пам'ятка культури, а собор нашої духовності, втілення гармонійного поєднання людини й світу. Видатний український письменник Олесь Гончар закликав: «Бережіть собори ваших душ, друзі!»
28 травня, в день святкування дня Духа Святого та пам'яті Преподобного Пахомія Великого, архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній, прибув в Свято-Різдво-Богородичний храм, щоб розділити радість святкування ювілею храму із сотнями прихожан.
За Божественною літургією на малому вході владика Антоній з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Володимира нагородив настоятеля храму архімандрита Пахомія за багаторічну працю на ниві пастирського служіння правом служити Божественну літургію з відкритими Царськими вратами до Херувимської пісні.
