Закон СРСР “Про свободу совісті і релігійні організації”

26 серпня 2010, 15:53 | №11, листопад 1990 | 0 |   | Код для блогу |  | 

Людина і світ. - 1990. - №11. - С. 11-15.

ГЛАВА 1.
Загальні положення

Стаття 1. Завдання Закону

Цей Закон гарантує права громадян на визначення і вияв свого ставлення до релігії, на переконання, які відповідають цьому, на безперешкодне сповідування релігії і виконання релігійних обрядів, а також соціальну справедливість і рівність, захист прав та інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії і регулює відносини, пов’язані з діяльністю релігійних організацій.

Стаття 2. Законодавство про свободу совісті і релігійні організації

Законодавство про свободу совісті і релігійні організації складається з цього Закону, який встановлює відповідно до Конституції СРСР основні гарантії свободи совісті, і законів Союзу РСР, союзних і автономних республік, що видаються відповідно до нього.

Стаття 3. Право на свободу совісті

Відповідно до права на свободу совісті кожний громадянин самостійно визначає своє ставлення до релігії, вправі одноособове чи спільно з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, висловлювати і поширювати переконання, пов’язані з ставленням до релігії.

Батьки чи особи, які їх заміняють, за взаємною згодою вправі виховувати своїх дітей відповідно до свого власного ставлення до релігії.

Не допускається будь-який примус при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання чи до відмови від сповідання релігії, до участі чи неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, у навчанні релігії.

Здійснення свободи сповідувати релігію чи переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки і порядку, життя, здоров’я і моралі, а також прав та свобод інших громадян, встановлені законом і сумісні з міжнародними зобов’язаннями СРСР.

Стаття 4. Рівноправність громадян незалежно від їх ставлення до релігії

Громадяни СРСР рівні перед законом в усіх сферах громадського, політичного, економічного, соціального і культурного життя незалежно від ставлення до релігії. Вказівка в офіційних документах на ставлення громадянина до релігії не допускається, крім випадків, коли цього бажає сам громадянин.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і встановлення якихось переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само, як розпалювання пов’язаних з цим ворожнечі та ненависті або образа почуттів громадян тягнуть відповідальність, встановлену законом.

Ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання встановлених законом обов’язків. Заміна виконання одного обов’язку на інший з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством СРСР.

Стаття 5. Відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави

Усі релігії і віросповідання рівні перед законом. Встановлення будь-яких переваг чи обмежень однієї релігії або віросповідання у відношенні до інших не допускається.

Держава не покладає на релігійні організації виконання яких-небудь державних функцій, не втручається в діяльність релігійних організацій, якщо вона не суперечить законодавству. Держава не фінансує діяльність релігійних організацій і діяльність по пропаганді атеїзму.

Не допускаються обмеження на ведення наукових досліджень, у тому числі фінансованих державою, пропаганду їх результатів або включення їх до загальноосвітніх програм за ознакою їх відповідності чи невідповідності положенням будь-якої з релігій або атеїзму.

Релігійні організації не виконують державних функцій.

Релігійні організації вправі брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об’єднаннями засоби масової інформації.

Релігійні організації не беруть участі в діяльності політичних партій і не подають політичним партіям фінансової підтримки. Служителі релігійних організацій мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами.

Релігійні організації зобов’язані додержувати вимог діючого законодавства і правопорядку.

Держава сприяє встановленню відносин взаємної терпимості і поваги між громадянами, які сповідують релігію і не сповідують її, між релігійними організаціями різних віросповідань, а також між їх послідовниками.

Стаття 6. Відокремлення школи від церкви (релігійних організацій)

Державна система освіти в СРСР відокремлена від церкви і має світський характер. Доступ до різних видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх ставлення до релігії.

Громадяни можуть навчатись релігійного віровчення і здобувати релігійну освіту мовою на свій вибір індивідуально або спільно з іншими.

Релігійні організації, які мають зареєстровані у встановленому порядку статути (положення), вправі відповідно до своїх настанов створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, а також проводити навчання в інших формах, використовуючи для цього приміщення, що належать або надаються їм у користування.

ГЛАВА II.
Релігійні організації в СРСР

Стаття 7. Релігійні організації

Релігійними організаціями в СРСР є релігійні товариства, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з релігійних організацій. Релігійні об’єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійні організації в СРСР утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян по сповіданню і розповсюдженню віри і діють відповідно до своєї власної структури, обирають, призначають і заміняють свій персонал згідно з своїми статутами (положеннями).

Стаття 8. Релігійне товариство

Релігійне товариство утворюється громадянами з метою спільного сповідання віри та задоволення інших релігійних потреб і діє на добровільних засадах.

Повідомляти державні органи про утворення релігійного товариства не є обов’язковим.

Стаття 9. Релігійні управління, центри і об’єднання

Релігійні управління, центри і об’єднання діють на основі своїх статутів (положень), оскільки вони не суперечать діючому законодавству.

Релігійні організації в СРСР, які мають керівні центри за рубежем, можуть керуватись у своїй діяльності їх статутами (положеннями), якщо при цьому не порушується радянське законодавство.

Відносини держави з релігійними управліннями, центрами і об’єднаннями, в тому числі й зарубіжними, не врегульовані законом, дозволяються відповідно до домовленостей між ними і державними органами.

Стаття 10. Монастирі, братства і місії

Релігійні управління і центри вправі відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) засновувати монастирі, релігійні братства і місіонерські організації (місії), які діють на основі своїх статутів (положень), реєстрованих у встановленому законом порядку.

Монастирі і релігійні братства можуть бути утворені також у порядку, передбаченому цим законом для утворення релігійних товариств, з реєстрацією їх статуту (положення).

Стаття 11. Духовні навчальні заклади

Релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) вправі створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на основі своїх статутів (положень), реєстрованих у встановленому законом порядку.

Громадяни, які навчаються в очних вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються в порядку, встановленому для студентів та учнів державних навчальних закладів, правами і пільгами по відстрочці проходження військової служби, оподаткуванню, включенню часу навчання до трудового стажу,

Стаття 12. Статути релігійних організацій

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації в порядку, встановленому законом. Цей статут містить відомості про вид і місцезнаходження релігійної організації, її віросповідну належність, про місце в організаційній структурі релігійного об’єднання, про майновий стан, про права по заснуванню підприємств і засобів масової інформації, заснуванню інших релігійних організацій, створенню навчальних закладів та про інші правомочності, про порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення її діяльності, а також інші положення, пов’язані з особливостями діяльності даної організації.

Статути (положення) або інші документи, які визначають віронавчальний бік діяльності, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах. Держава бере до відома і поважає внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони подані у відповідні державні органи і оскільки вони не суперечать діючому законодавству.

Стаття 13. Релігійні організації — юридичні особи

Релігійні організації визнаються юридичними особами з моменту реєстрації їх статуту (положення).

Релігійні організації як юридичні особи користуються правами і несуть обов’язки відповідно до законодавства і своїх статутів (положень).

Стаття 14. Реєстрація статутів релігійних організацій

Для одержання правоздатності юридичної особи релігійним товариством громадяни, які утворили його і досягли 18-річного віку, в кількості не менше десяти чоловік подають заяву з доданням статуту (положення) у виконавчий комітет районної (міської) Ради народних депутатів за місцем передбачуваної діяльності товариства. В разі, якщо релігійне товариство належить до якоїсь релігійної організації, це зазначається у статуті і підтверджується відповідним релігійним управлінням або центром. Виконавчий комітет розглядає заяву в місячний строк і приймає відповідне рішення.

При відсутності підтвердження, зазначеного в частині першій цієї статті, виконавчий комітет місцевої Ради народних депутатів має право запитати додаткові матеріали і одержати висновок спеціалістів. У цьому разі рішення приймається в тримісячний строк.

Релігійні об’єднання, а також центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії, духовні навчальні заклади, створювані релігійними організаціями, подають на реєстрацію статут (положення), прийнятий цими організаціями, у виконавчий комітет районної (міської) Ради народних депутатів за місцем свого розташування. Виконавчий комітет приймає рішення про реєстрацію статуту в місячний строк.

Законодавством союзних і автономних республік може бути встановлений інший порядок реєстрації статутів (положень) релігійних організацій.

Стаття 15. Відмова в реєстрації статуту релігійної організації

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійного товариства чи релігійної організації направляється заявникам у письмовій формі із зазначенням підстав відмови. Це рішення чи перевищення встановленого цим Законом строку прийняття рішення можуть бути оскаржені в суд у порядку, встановленому для оскарження неправомірних дій органів державного управління і службових осіб, які ущемляють права громадян.

Стаття 16. Припинення діяльності релігійних організацій

Діяльність релігійних організацій може бути припинена лише при їх ліквідації відповідно до їх власних установлень або при порушенні положень цього Закону, інших законів Союзу РСР, союзних і автономних республік.

Рішення про припинення діяльності релігійної організації приймається органом, який зареєстрував її статут (положення). Це рішення може бути оскаржене в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.

ГЛАВА III.
Майновий стан релігійних організацій

Стаття 17. Користування майном, яке є власністю держави, громадських організацій або громадян

Релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будинки і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Місцеві Ради народних депутатів і державні органи можуть передавати релігійним організаціям у власність або в безплатне користування культові будівлі та інше майно, що перебувають у власності держави.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель з прилеглою територією.

Рішення в питанні про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна повинні прийматися не пізніш як у місячний строк з моменту одержання відповідного клопотання, з одночасним повідомленням про це у письмовому вигляді заявників.

Передача релігійним організаціям і використання ними об’єктів і предметів, які є пам’ятками історії і культури, здійснюються відповідно до законодавства.

Володіння і користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 18. Власність релігійних організацій

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об’єкти виробничого, соціального і благодійного призначення, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями чи передане державою, як і придбане на інших підставах, передбачених законом.

У власності релігійних організацій може бути також майно, що знаходиться за кордоном.

Релігійні організації мають право звертатись за добровільними фінансовими та іншими пожертвуваннями і одержувати їх.

Фінансові і майнові пожертвування, як і інші доходи релігійних організацій, не оподатковуються.

Право власності релігійних організацій охороняється законом.

Стаття 19. Виробнича і господарська діяльність релігійних організацій

Релігійні організації мають право відповідно до законодавства і своїх статутів (положень) засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також благодійні заклади (притулки, інтернати, лікарні та інші), які володіють правами юридичної особи.

Прибуток від виробничої діяльності та інші доходи підприємств релігійних організацій оподатковуються відповідно до законодавства в порядку і розмірах, встановлених для підприємств громадських організацій.

Стаття 20. Розпорядження майном релігійних організацій, які припинили свою діяльність

Після припинення діяльності релігійних організацій майно, надане їм у користування державною, громадською організацією або громадянами, повертається його колишньому власникові.

При припиненні діяльності релігійної організації розпоряджання майном, яке перебувало в її власності, здійснюється відповідно до її статуту (положення) і діючого законодавства.

На майно культового призначення, яке належить релігійним організаціям, не може бути спрямоване стягнення за претензіями кредиторів.

При відсутності правонаступників майно переходить у власність держави.

ГЛАВА IV.
Права релігійних організацій і громадян, пов’язані із свободою віросповідання

Стаття 21. Релігійні обряди і церемонії

Релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь чи релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва).

Богослужіння, релігійні обряди і церемонії безперешкодно проводяться в молитовних будинках і на території, яка їм належить, у місцях паломництва, в установах релігійних організацій, на кладовищах і в крематоріях, у квартирах та будинках громадян.

Командування військових частин не перешкоджає участі в богослужіннях і виконанню релігійних обрядів військовослужбовцями в їх вільний час.

Богослужіння і релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, у будинках для перестарілих та інвалідів, у місцях попереднього ув’язнення і відбування покарання проводяться на прохання громадян, які знаходяться в них. Адміністрація цих установ подає допомогу в запрошенні священнослужителів, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення богослужіння, обряду чи церемонії.

В інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди і церемонії здійснюються в порядку, встановленому для проведення зборів, мітингів, демонстрацій і походів.

Релігійні організації мають право звертатися з пропозиціями про проведення богослужінь до громадян, які перебувають у лікарнях, госпіталях, будинках перестарілих та інвалідів, у місцях позбавлення волі.

Стаття 22. Релігійна література і предмети релігійного призначення

Громадяни і релігійні організації мають право купувати і використовувати релігійну літературу мовою на свій вибір, а так само інші предмети і матеріали релігійного призначення.

Релігійні організації мають право виготовляти, експортувати, імпортувати і розповсюджувати предмети релігійного призначення, релігійну літературу та інші інформаційні матеріали релігійного змісту.

Релігійні організації користуються винятковим правом заснування підприємств по випуску богослужбової літератури і виробництву предметів релігійного призначення.

Стаття 23. Благодійна і культурно-освітня діяльність релігійних організацій

При релігійних організаціях можуть створюватись товариства, братства, асоціації та інші об’єднання громадян, які утворюються для благодійності, вивчення і розповсюдження релігійної літератури та іншої культурно-освітньої діяльності. Вони можуть мати власні статути, які реєструються в порядку, встановленому для громадських об’єднань.

Релігійні організації мають право здійснювати благодійну діяльність і милосердя як самостійно, так і через суспільні фонди.

Пожертвування і відрахування на ці цілі виключаються із сум, які підлягають оподаткуванню.

Стаття 24. Міжнародні зв’язки і контакти віруючих і релігійних організацій

Громадяни і релігійні організації мають право на груповій або індивідуальній основі встановлювати і підтримувати міжнародні зв’язки і прямі особисті контакти, включаючи виїзди за кордон для паломництва, участі в зборах та інших релігійних заходах.

Релігійні організації можуть направляти громадян за кордон для навчання в духовних навчальних закладах і приймати в цих цілях іноземних громадян.

ГЛАВА V.
Трудова діяльність у релігійних організаціях і на їх підприємствах

Стаття 25. Трудові правовідносини в релігійних організаціях

Релігійна організація має право приймати на роботу громадян.

Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією і працівником і зазначаються в трудовому договорі, який укладається в письмовій формі.

Релігійна організація зобов’язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір.

У тому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати священнослужителів.

Громадяни, які працюють у релігійній організації за трудовим договором, можуть бути членами профспілки.

Стаття 26. Трудові права громадян, які працюють у релігійних організаціях

На громадян, які працюють у релігійних організаціях за трудовим договором, поширюється законодавство про працю нарівні з робітниками і службовцями державних і громадських підприємств, установ і організацій.

Оподаткування доходів від роботи в релігійних організаціях, одержуваних громадянами, включаючи священнослужителів, здійснюється за ставками, встановленими для робітників і службовців державних підприємств, установ і організацій.

Стаття 27. Трудові правовідносини громадян на підприємствах і в установах релігійних організацій

На громадян, які працюють на всіх підприємствах, заснованих релігійними організаціями, а також у створених ними благодійних закладах, поширюються законодавство про працю, порядок оподаткування, соціального страхування і соціального забезпечення робітників і службовців державних і громадських підприємств, установ і організацій.

Стаття 28. Соціальне забезпечення і соціальне страхування громадян, які працюють у релігійних організаціях

Громадяни, які працюють у релігійних організаціях, включаючи священнослужителів, підлягають соціальному забезпеченню і соціальному страхуванню нарівні з робітниками і службовцями державних і громадських підприємств, установ і організацій.

У цих цілях релігійні організації, їх підприємства і заклади вносять у Фонд державного соціального страхування і Пенсійний фонд СРСР відрахування в порядку і розмірах, встановлюваних для громадських організацій, їх підприємств і установ.

Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства.

ГЛАВА VI.
Державні органи і релігійні організації

Стаття 29. Державні органи у справах релігій

Державний орган СРСР у справах релігій є інформаційним, консультативним і експертним центром. У цій якості він: здійснює контакти і координаційні зв’язки з аналогічними установами в союзних і автономних республіках і за кордоном; створює банк даних про релігійні організації в СРСР і по виконанню законодавства про свободу совісті і релігійні організації;

створює експертну раду релігієзнавців, представників релігійних організацій і спеціалістів з проблем прав людини для проведення релігієзнавчої експертизи і дає в необхідних випадках офіційний експертний висновок щодо запитів органів державного управління і суду;

подає на прохання релігійних організацій допомогу в досягненні домовленостей з державними органами і необхідну допомогу з питань, що потребують вирішення державних органів;

сприяє зміцненню взаєморозуміння і терпимості між релігійними організаціями різних віросповідань всередині країни і за кордоном.

Державний орган СРСР у справах релігій утворюється Радою Міністрів СРСР.

Державні органи у справах релігій союзних і автономних республік утворюються і діють відповідно до законодавства Союзу РСР, союзних і автономних республік.

Стаття 30. Відповідальність за порушення законодавства про свободу совісті і релігійні організації

Службові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про свободу совісті і релігійні організації, несуть відповідальність, встановлену законодавством Союзу РСР, союзних і автономних республік.

Стаття 31. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором, в якому бере участь СРСР, встановлені інші правила, ніж ті, що .їх містить законодавство про свободу совісті і релігійні організації, то застосовуються правила міжнародного договору.

Президент Союзу Радянських Соціалістичних Республік
М. ГОРБАЧОВ.

Москва, Кремль.
1 жовтня 1990 р.

Система Orphus
Рейтинг
0
0