Визнання недійсною анафеми, накладеної на гетьмана Івана Мазепу

02.04.2001, 09:57
Книги
ПОСЛАННЯ СОБОРУ ЄПИСКОПІВ СВЯТОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В КАНАДІ


До всього Всечесного духовенства, Преподобного монашества та всіх Боголюбивих вірних Української Греко-Православної Церкви в Канаді.

“Храм Божий – Святий” (І.Кор. 3.17)

Року 1709-го, місяця серпня дня 22 (за старим стилем) упокоївся в Бозі великий український гетьман Іван Мазепа. І цього року минає 250 років з дня його смерті. Гетьман Іван Мазепа був найбільшим меценатом святих Божих церков в усій Україні. Більше двадцяти років (1687-1709) він був гетьманом і весь час свого гетьманування не переставав будувати по всій Україні Божі церкви та щедро прикрашувати їх. На це він видавав величезні власні кошти. І справді, нема в Україні якої більшої церкви, якій гетьман-меценат не дав би своєї пожертви. Це ясна ознака людини богобійно та благочестивої, і Свята Українська церква щиро шанувала й шанує свого гетьмана.

Звичайно, гетьман Мазепа найбільшу свою увагу звернув на Київ, як столицю всеукраїнську. І тут на кожному кроці видно його щедру руку і його щире бажання, щоб славився Бог у храмах святих. З найбільшим духовним центром України, з Києво-Печерською лаврою, гетьман Мазепа був у тісних синівських стосунках і робив для неї надзвичайно багато. Найважливіше, Мазепа як гетьман року 1688-го виклопотав, що московська влада, як церковна, так і світська, підтвердила Печерській лаврі всі її стародавні привілеї, в це дало змогу всеукраїнській святині і далі належно рости та міцніти. Крім того, гетьман Мазепа постійно робив різні поліпшення та нові побудови в лаврі своїм великим коштом. Так, у роках 1695-1696-х гетьман Мазепа реставрував Св. Троїцьку церкву над головною входовою брамою, а над так званими Економічними воротами поставив церкву Всіх Святих. Усі ці церкви – багаті, розкішні! А року 1698-го, коли пішли чутки, що ворог може ввірватися в Київ, гетьман Мазепа огородив усю Печерську лавру міцним муром на 520 сажнів довжини. По дорозі з Києва до Печерської лаври Мазепа поставив величного мурованого храма Великого Миколая і будував його шість літ (1690-1696). Разом з будовою Велико-Миколаївського храму на Печерську гетьман Мазепа розпочав відновлення і стародавньої Свято - Софіївської кафедри в Києві. Ця віднова тяглася сім літ (1690-1697), і кафедра стала величною й високо коштовною. Так само Мазепа реставрував і Золотоверху Михайлівську церкву в Михайлівському монастирі, відновив і церкву Кирилівську в Києві. Він же відновив також Спаську церкву Межигірського монастиря та Михайлівську монастиря Видубицького.

Сильно дбав гетьман Мазепа про вищу Могилянську колегію в Києві. У роках 1690-1693-х Мазепа побудував Богоявленську Братську церкву, при який знаходилася ця школа. Для самої колегії Мазепа поставив нового будинка – триповерхового, коштовного й гарного. Він же виклопотав, що року 1701-го Могилянська колегія була таки перейменована на академію. І вона понад двісті років служила ще не тільки всій Україні, але і всім православним слов’янським народам. Пам’ятав Мазепа і про Чернігів – збудував у ньому величну дзвіницю при Борисо - Глібській церкві. А року 1700-го поставив тут славну колегію. У місті Переяславі на Полтавщині року 1697-го Мазепа поставив нову велику кафедру Вознесення. Багато храмів Божих Мазепа поставив і по малих містах та містечках. Наприклад, у Сорочинцах, у Дегтярівці та інших, яких годі перелічити. Гетьман Мазепа любив прикрашувати святі Божі храми дорогими та пишними іконостасами. Такі іконостаси він поставив, наприклад, у київських храмах: Св. Софії, в Успенському Києво-Печерської лаври, Золотоверхому Михайлівському та Микольському соборах. Своїм коштом року 1693-го Мазепа поставив величного іконостаса і в січовій Покровській церкві.

Усе своє життя гетьман Мазепа дбав і про підтримання та реставрацію монастирів. Так, у роках 1684-1687-х Мазепа поставив Спаську церкву при Мгарському монастирі біля міста Лубен на Полтавщині. Року 1696-го він же поставив величну церкву Різдва Пресвятої Богородиці при Домницькому монастирі на Чернігівщині. Багатьом церквам гетьман Мазепа давав різні пожертви. Так, року 1688-го він надав два села на утримання Києво-Печерського шпиталю. Багатьом церквам Мазепа дарував дзвони. Дуже багато давав гетьман на столичну Батуринську кафедру. Великий меценат Божих церков Мазепа давав дарунки і в Галичині – тоді ще вона була православною. Так, Верхратському монастиреві біля Рави-Руської він подарував дорогу Євангелію. Своєму Переяславському соборові року 1697-го гетьман Мазепа подарував усі потрібні дорогі ризи та дорогий напрестольний посуд, а року 1701-го – дорогоцінну Пересопницьку Євангелію 1556 року. Золотоверхому Михайлівському монастиреві в Києві Мазепа подарував срібного киота для поставлення на престолі.

Щедрі Мазепині дари для церков відомі по всьому православному світі – у Сирії, Палестині, Олександрії, Антіохії, в Царгороді, на Афоні й по інших землях. Так, до Св. Храму Воскресіння в Єрусалимі гетьман Мазепа подарував дорогу напрестольну дошку та коштовну Євангелію, срібну тарілку та дорогу Плащаницю. Року 1708-го Мазепа дав свої кошти для друкування в Сирії дорогої євангелії арабською мовою. І так далі, і так далі... Перелічити все те, що зробив благочестивий гетьман для святих Божих церков нема змоги – тут зазначено тільки видатні церкви. Мазепи на мати Марія, овдовівши, постриглася в черниці, прийнявши ім’я Магдалини. Вона багато й щедро роздавала по церквах різні дарунки – великі й мали. І все це – коштом свого великого сина – гетьмана. Через матір Магдалину Мазепа дуже багато зробив для жіночих монастирів в Україні.

Ось таким чином Мазепа був справді щедрим і великім меценатом для Української Православної церкви, безмірно й багато допомагаючи їй: будував нові церкви, оновлював постарілі. Він завжди допомагав монастирям, клопотався за підвищення їх матеріального стану, бо вони всі сильно збідніли за час Руїни. Коли царська влада кривдила наші монастирі й церкви, гетьман Мазепа завжди за них заступався і міцно боронив їх. Це все такі дії, через які славний наш гетьман на вікі - вічні став незабутнім будівничим та горловим меценатом храмів Божих в Україні. Цієї його праці на віки-вічні не забуде ані Українська церква, ані український народ!

Треба ще зазначити, що два співробітники гетьмана Мазепи – митрополит Дмитрик Туптало та митрополит Іван Максимович православною церквою зараховані до Собору Святих.

У час гетьманування Івана Мазепи Україна перебувала з Росією на умовах переяславської угоди. Але цар московський Петро І не додержав цих умов і ламав їх зі шкодою для України. Гетьман, як офіційний і обраний оборонець прав України, за ці ламання виступив проти царя Петра І, бажаючи Україні волі. Тоді цар 9 листопада 1708 року силою й страхом змусив єпископів кинути анафему на гетьмана Мазепу. Ця анафема була справою грубо політичною, а тому неканонічною. Інші церкви цієї виключно московської справи ніде й ніколи не прийняли.

Беручи до уваги все вище подане, ми, Собор Єпископів Святої Української Греко-Православної Церкви в Канаді, на своїх зборах 6 липня 1959 року в місті Едмонтоні однодумно постановили: “Анафему, кинуту року 1708-го на гетьмана Івана Мазепу, вважаємо недійсною та неіснуючою, а самого гетьмана Івана Мазепу визнаємо за одного з найбільших церковно-державних мужів. І тому благословляємо всьому нашому духовенству та всім нашим вірним молитися за блаженної пам’яті гетьмана Івана Мазепу, як вірного й благочестивого сина Української православної церкви”. Бо “Храм Божий – Святий” і свята й вічна пам’ять їхніх будівничих!

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога й Отця, і Причастя Святого Духа нехай буде зі всіма нами!

Смиренний І л а р і о н, Митрополит Вінніпегу і всієї Канади.
Смиренний М и х а ї л, Архієпископ Торонто й Східної Канади
Смиренний А н д р е й, Єпископ Едмонтону й Західної Канади

Року Божого 1959, місяця липня 6-го дня
Едмонтонська Катедра Св. Івана Хрестителя