Богословські аспекти в творчості Нестора-літописця

16 грудня 2016, 13:42 | Релігієзнавчі студії | 0 |   | Код для блогу |  | 

Петро КРАЛЮК

Продовження. Початок.

До авторів, які зробили значний внесок у формування культури праукраїнців, належить Нестор – широко відомий як автор літописної «Повісті минулих літ».

Нестор Літописець

Щоправда, «Повість…» писалася протягом тривалого часу – майже ста років. І звісно, писалася різними людьми. Можна говорити, що «Повість…» стала текстом, універсальним за своїм характером. Це не лише систематизація української історії від найдавніших часів до початку ХІІ ст., а й своєрідна антологія епічних сказань чи уривків із них, водночас це один з перших давньоруських творів богословського характеру, оскільки в ньому подано чимало розмислів про світ і життя, витриманих у дусі християнського віровчення.

Окрім світського літописання, Нестор займався літописанням релігійним, точніше написанням житій святих. Йому приписують авторство низки агіографічних творів, вважаючи одним із творців Києво-Печерського патерика. Саме в цьому творі є згадка про Нестора як про літописця. Жив Нестор орієнтовно в другій половині ХІ – на початку ХІІ ст.

Одним із Несторових творів є «Житіє Бориса і Гліба». Це перший створений у Київській Русі агіографічний твір, що відповідав класичним візантійським зразкам. Починався він з короткого викладу історії людства з часів «створення світу» аж до початку хрещення Русі. Автор намагався вписати історію русів у контекст світової історії. Щось подібне бачимо і в «Повісті минулих літ». У інтерпретації Нестора, завдяки хрещенню, русичі опинилися в колі історичних народів, стали суб’єктом історії.

У «Житії…» протиставляються християнські цінності язичницьким. У цьому плані показовим є вибір теми. Язичник-русич не міг сприймати смерть убитих Бориса та Гліба як героїчну дію. Мученицька смерть (а не героїчна на полі брані) – це суто християнська цінність, оспівування якої стало викликом язичницькому світові.

Ще одним твором, у якому моменти протиставлення християнських цінностей язичницьким відігравали не останню роль, було Несторове «Житіє Феодосія Печерського». У ньому відображено на рівні особистісному конфлікт між давньоруським суспільством, яке формально вважалося християнським, але за своєю суттю залишалося язичницьким, і світом християнським, найвищим уособленням якого виступало чернецтво. Руський, багато в чому ще язичницький світ представляє у «Житії…» мати Феодосія.  Вона вважає, що її син повинен бути подібний до інших дітей, для яких на першому місці стоять звичайні земні цінності. Потяг Феодосія до християнського благочестя, особливо аскетизму, викликає в неї нерозуміння й обурення. Вона напучує сина, намагаючись відвернути від аскетичного життя, навіть вдається до силових дій.

У другій половині ХІ – на початку ХІІ ст. спостерігається розквіт давньоруської культури. Це час появи такого відомого твору, як «Повість минулих літ».

У «Повісті» осмислюється місце й роль Русі в контексті світової історії. Остання подається як лінійний процес, започаткований творенням світу. Таке розуміння відповідало християнській традиції і, схоже, суперечило язичницьким поглядам, які виходили із циклічних моделей розвитку.

Літописці й укладачі «Повісті…» високо цінували богословську думку, звертаючись до образів авторитетних її представників. Такими для них, зокрема, був «учитель слов’ян» Кирило, в уста якого вкладалася апологетична «Промова філософа». У «Повісті…» не просто фіксуються події, а є намагання давати оцінку. Для літопису важливим було релігійно-етичне осмислення в дусі християнства історичних реалій. Така християнська етизація пронизує увесь твір.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Моніторинг ЗМІ

    Останні коментарі

    • velovs@ukr.net | 19 січня 2018, 12:44

      Детальнішу й повнішу інфу про правдивий - ДУХОВНИЙ зміст і сутність свята Богоявлення можна знайти, зокрема, у цій проповіді одного з єрархів УГКЦ (2013

    • Петров Василий | 18 січня 2018, 23:31

      С тех пор как евреи распяли Христа, так никто и не был воскрешён Христом. Какое ещё необходимо доказательство того, что не чем иным как т.н. еврейскими евангелиями т.н. христиане на самом деле

    • Петров Василий | 18 січня 2018, 23:26

      Т.о. будучи отлучёнными от Христа своими пророчествами, евреи постарались прельстить таким же образом и отлучить от Христа уже неевреев, чтобы уже никто из людей не был воскрешён Христом и тем самым,

    • Петров Василий | 18 січня 2018, 23:01

      Однако евреи убедили всех в т.н. новом завет, что Христос пришёл наоборот всего лишь подтвердить ветхозаветное пророчество якобы от Бога Отца, согласно которому Христос якобы должен быть предан за

    • Петров Василий | 18 січня 2018, 22:53

      Причина, почему никто до сих пор так и не не был воскрешён Христом: абсолютно все без исключения из-за евреев оказались ОТЛУЧЕНЫ от Христа: Все вы соблазнитесь обо Мне, Матфея 26:31. Соблазниться

    Популярні статті місяця