Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»: двадцять п’ять років історії. Частина 2

10.05.2016, 13:48

За період незалежності України законотворчі та законодавчі ініціативи вищих органів державної влади в сфері державно-конфесійного комплексу здійснювалися зокрема щодо розробки нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійних організацій» та постатейних (точкових) змін до чинного Закону.

Нормотворчі зміни до чинної редакції

23 квітня 2016 року проходила зустріч Президента України П.Порошенка з представниками Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій. Необхідно підкреслити, що символічним є те, що зустріч гаранта Конституції України та очільників найчисельнішого міжконфесійного об'єднання України (на початок 2016 р. ВРЦіРО об’єднує приблизно 83% інституцій релігійної мережі держави) відбулася саме на річницю двадцяти п’яти річчя від прийняття Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Також слід зауважити, що у 2016 році виповнюється двадцять років від створення ВРЦіРО.

Безпосередньо на зустрічі було обговорено низку актуальних питань у сфері відносин між державою та релігійними організаціями. На сьогодні в Україні питання забезпечення свободи совісті та віросповідання мають високий рівень актуальності і привертають особливу увагу української громадськості та міжнародну спільноту. Зауважимо, що експерти в сфері державно-конфесійних відносин фіксують досить високий рівень релігійної свободи в Україні, та разом з тим вони періодично наголошують на певних проблемних моментах законодавчого характеру в даній сфер. Також зазначимо, що експерти у сфері відносин між державою та релігійними організаціями, а також релігійна спільнота у своїх зверненнях до керівництва держави періодично звертає увагу на необхідності розв’язання проблем державно-конфесійних відносин шляхом внесення відповідних змін та доповнень у чине законодавство України, що регулює вказану сферу. Враховуючи вищезазначене, державними органами влади в Україні проводиться відповідна робота.

Зазначимо, що за період незалежності України законотворчі та законодавчі ініціативи вищих органів державної влади в сфері державно-конфесійного комплексу здійснювалися зокрема щодо розробки нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійних організацій» та постатейних (точкових) змін до чинного Закону.

Ініціативи щодо розробки нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійних організацій»

Вказані ініціативи в Україні втілюються не один рік поспіль. Розробка нової редакції Закону відбувалася декілька разів на доручення Президента України та Кабінету Міністрів України при центральному органу виконавчої влади який втілює державну політику у сфері релігії.

Відповідна нормотворча діяльність здійснювалася у Державному комітеті у справах релігій впродовж 1996-1998 рр. та в 1999 р., а в 2003 р. зміни до Закону розроблялися робочою групою створеною при Міністерстві юстиції України та у 2010 р. законодавчі зміни розроблялися у Державному комітеті України у справах національностей та релігій. Вказані законопроекти широко обговорювалися серед експертного та релігійного середовища, зокрема дискусії відбувалися під час проведення науково-практичних круглих столів та на засіданнях профільних робочих груп.

Результатом вказаної законотворчої діяльності стали урядові законопроекти, які були внесені до Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України як суб’єктом законодавчої ініціативи.

Зокрема це три проекти Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (№ 2320 від 18 грудня 1998 р.; № 1178-2 від 1 лютого 2000 р. та № 1281 від 12 травня 2003 р.).

Зауважимо, що розробка нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» у певний період корелювалася із розробкою «Концепції про державно-конфесійні відносини в Україні».

У листопаді 2010 р. до Кабінету Міністрів України було внесено проект Закону України Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організацій розроблений Держкомнацрелігій. Однак вказаний законопроект в свою чергу, не було внесено Кабміном до Парламенту. Оскільки до цього законопроекту було висунуто низку зауважень, а також консолідована позиція релігійної спільноти наполягала все ж таки щодо розроблення першопочатково проекту Закону України «Про Концепцію розвитку державно-конфесійних відносин в Україні». Також зазначимо, що у грудні 2010 р. відбулася адміністративна реформа, у зв’язку із якою було ліквідовано Держкомнарелігій.

Власне з кінця 2010 року до сьогодні (початок 2016 року) у виконавчій гілці владі питання щодо розроблення нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» не актуалізувалося.

Також зауважимо, що впродовж періоду незалежності до Верховної Ради України були внесені законопроекти народними депутатами, які передбачали редакцію чинного Закону, що регулює відносин між державою та релігійними організаціями. Нова редакція, зокрема, стосувалася зміни назви чинного Закону. Зокрема, це такі законопроекти: "Проект Закону про свободу світогляду, віросповідання та релігійні організації" (№ 1178 від 22 грудня 2000 р., внесено нар. деп. III скл. Журавським В.С., Танюком Л.С., Удовенком Г.Й.); проект Закону про свободу віросповідання та релігійні організації (№ 1178-1 від 04 серпня 1999 р. внесено нар. деп. III скл. Костицьким В.В., Танюком Л.С., Удовенком Г.Й.); проект Закону про свободу віросповідання та релігійні організації (№ 4185 від 24 вересня 2003 р., внесено нар. деп. IV скл. Григорович Л.С., Танюком Л.С., Удовенком Г.Й. Супрун Л.П., Зарубінським О.О.); проект Закону про свободу віросповідання та діяльність релігійних організацій (№ 5041 від 28 січня 2004 р., внесено нар. деп. V скл. Танюком Л.С., Удовенком Г.Й. Супрун Л.П., Зарубінським О.О).

Законотворчі ініціативи щодо розробки постатейних змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійних організацій»

Нагадаємо, що такі зміни до чинного Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» було внесено у 1992, 1993, 1995, 1996, 2003, 2009, 2012, 2014 рр. Зокрема ці зміни та доповнення було втілено у відповідних нормативно-правових актах, а саме:

Закон України «Про визнання такої, що втратила чинність, останньої частини статті 30 Закону Української РСР «Про свободу совісті та релігійні організації» від 19 лютого 1992 р. (внесено зміни до статті 30 чинного Закону);
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 23 квітня 1992 р. та 5 травня 1993 р. та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства юстиції України, Міністерства культури України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, а також Державного космічного агентства України» від 15 січня 2009 р. (внесено зміни до статті 17 чинного Закону);
«Про внесення доповнень і змін до Закону Української РСР «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 грудня 1993 р. (внесено зміни до статей 14, 16, 24, 26-28, 30 чинного Закону);
«Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів з питань оподаткування підакцизних товарів» від 22 грудня 1995 р. та «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України з питань оподаткування товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України» від 17 грудня 1996 р. (внесено зміни до статті 18 чинного Закону);
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо права релігійних організацій на постійне користування земельною ділянкою» від 16 січня 2003 р. (внесено зміни до статей 26-28, 30 чинного Закону);
«Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» від 16 жовтня 2010 р. (внесено зміни до статей 13, 14, 29, 30 чинного Закону);
«Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» від 16 січня 2014 р. (внесено зміни до статті 5 чинного Закону).

Необхідно зазначити, що до Верховної Ради України впродовж років незалежності України періодично вносилися народними депутатами й інші проекти законів, які передбачали постатейні зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Зокрема такі законопроекти було внесено до Парламенту III—VIII скликань. Тобто бачимо, що вказані законотворчі ініціативи відбувалися впродовж останніх двадцяти років і є актуальними на сьогодні (у 2016 році).

Всю сукупність законопроектів які передбачають внесення постатейних (точкових) змін до чинного Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» можна згрупувати по відповідній проблематиці.

Зокрема це законопроекти направлені на внесення змін щодо:

термінологічного уточнення видів релігійних організацій;
освітніх, майнових, фінансових питань релігійних організацій;
соціального забезпечення представників релігійних організацій;
реалізації права віруючих стосовно відмови в отриманні безконтактних носіїв інформації;
унормування деструктивної діяльності релігійних організацій;
уточнення назв релігійних організацій, центри яких знаходяться поза межами України;
запровадження інституту капеланства у військові формування;
усунення погоджувальної процедури органами державної влади щодо проведення публічних зібрань та богослужінь релігійними організаціями;
процедури зміни релігійними організаціями юрисдикційної підлеглості;
процедури реєстрації релігійних організацій тощо.

Розглянемо більш детально внесені пропозиції до ВРУ III-VIII скликань, що стосуються постатейних змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Зміни до чинного Закону які стосуються:

Термінологічного уточнення видів релігійних організацій

Проект Закону про внесення доповнень до статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо термінів "конфесії" та "релігійні організації") (№ 2637 від 14.01.2003 р., внесено до ВРУ IV скликання). Законопроектом запропоновано внести зміни до статті 7 чинного Закону, зокрема передбачалося вжиття поняття "конфесії" на рівні з поняттям "релігійні організації".

Освітніх питань релігійних організацій

Власне кажучи, це питання актуалізувалося релігійною спільнотою впродовж усього періоду незалежності України. Відповідні законопроекти щодо вирішення даного питання періодично вносяться до ВРУ, а саме – у 2001, 2005-2008 р., 2011 р., 2013 р. Наприклад це: Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (стосовно впровадження релігійної освіти в середніх та вищих навчальних закладах) (№ 8229 від 01.11.2001 р. внесено до ВРУ III скликання); Проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо заснування релігійними організаціями загальноосвітніх шкіл) (№ 8002 від 18.07.2005 р., внесено до ВРУ IV скликання); Проекти Закону про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів) (№ 2020 від 30.08.2006 р. та № 3160 від 12.02.2007 р., внесено до ВРУ V скликання). У 2008 і 2011 рр. було внесено два аналогічних законопроекти (№ 2729 та № 9580) під назвою: проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів)». Також до ВРУ VII скликання було внесено проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо партнерських взаємовідносин держави, школи і церкви)» (реєстр. № 2340а від 18.06.2013 р.).

Зазначимо, що згідно з висновком профільного Комітету ВРУ з питань науки і освіти вказані законопроекти довгий час було рекомендовано відхилити та зняти з розгляду. Законопроектами передбачалось внесення змін до статей 5 і 6 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», згідно з яких релігійним організаціям надавалося право засновувати загальноосвітні навчальні заклади, які б могли надавати дипломи державного зразку.

Однак у 2015 р. зазначене питання було вирішено з ухваленням Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів» від 2 червня 2015 р.

Майнових питань релігійних організацій

Законотворчі ініціативи в цьому контексті стосуються питань, пов’язаних із майном культового призначення, та об’єктів культурної спадщини. В період з кінця 2007 р. до 2016 р., у Парламенті України проводилась відповідна робота у даній сфері з метою розв’язання наступних проблем:

введення мораторію на приватизацію майна культового призначення. У 2008 р., 2012 р., 2013 р. до ВРУ VI та VII скликань було внесено відповідні законопроекти щодо вирішення даного питання. у 2014 р. у парламенті на розгляді знаходився на розгляді проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо мораторію на приватизацію культових будівель і майна)» (реєстр. № 3543 від 5 листопада 2013 р.). Зазначимо, що введення вказаного мораторію полегшить подальший розгляд питань, що пов’язані із процесом реституції в країні;
передачі у користування релігійним організаціям об’єктів культурної спадщини. До ВРУ минулого і нинішнього скликань було внесено різними парламентськими об’єднаннями шість законопроектів з вказаної проблематики. Зокрема, в 2012 р. та 2013 р. було внесено п’ять законопроектів з подібними назвами, а саме: проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо передачі об’єктів культурної спадщини релігійним організаціям)» (№ 3453-1, № 9690, № 9690-1, № 2993, № 2993-1). Зазначимо, що вказані законопроекти носять альтернативний характер та передбачають внесення змін до статті 17 чинного Закону.

Фінансових питань релігійних організацій

Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо державної підтримки добродійних закладів) (№ 6235 від 07.10.2004 р.). Цей законопроект внесено до ВРУ IV скликання, передбачав внесення змін до статті 5 чинного Закону, норми якого направлено на можливість надання державою фінансування добродійних закладів заснованих релігійними організаціями.

Соціального забезпечення представників релігійних організацій

Ініціативи щодо надання соціального захисту студентам і викладачам духовних навчальних закладів періодично порушується релігійними організації. Суть питань полягає у наданні зазначеним категоріям осіб соціальних пільг нарівні зі слухачами та працівниками державних навчальних закладів України. Зокрема, до Парламенту України IV та VI скликань вносяться відповідні законопроекти: Проект Закону про внесення змін до законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо трудової пенсії працівникам релігійних організацій) (№ 3436 від 23.04.2003 р.); Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо соціального захисту студентів та викладачів духовних навчальних закладів) (№ 6123 від 01.03.2010 р.); Проект Закону про внесення змін до cтатті 11 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо соціального захисту студентів і викладачів духовних навчальних закладів) (№ 9237 від 03.10.2011 р.); проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо визнання документів про освіту та наукові ступені, що видаються духовними навчальними закладами)» (реєстр. № 2380а від 20 червня 2013 р.). Вказані законопроекти передбачають внесення змін до статті 11 чинного Закону.

Реалізації права віруючих стосовно відмови в отриманні безконтактних носіїв інформації

з цього питання до Парламенту VI скликання, було внесено Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо реалізації гарантованого державою права на свободу совісті) (№ 11413 09.11.2012 р.). Законопроект передбачав внесення зміни до статті 3 чинного Закону щодо забезпечення на законодавчому рівні механізму для віруючих громадян реалізувати на практиці право стосовно відмови від отримання останніми документів, в яких міститься безконтактний електронний носій.

Унормування деструктивної діяльності релігійних організацій

Наприклад, з цього питання до ВРУ було внесено наступні проекти законів: "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо небезпечного психологічного впливу) (№ 8397 від 02.11.2005 р., внесено до ВРУ IV скликання); "Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо запобігання діяльності релігійних культів деструктивного типу та тоталітарних сект) (№ 2419 від 21.04.2008 р., внесено до ВРУ VI скликання); "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо заборони діяльності тоталітарних релігійних сект)" (№ 5473 24.12.2009 р., внесено до ВРУ VI скликання); "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо релігійних сект)" (№ 6493 від 07.06.2010 р.); "Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", щодо зловживання правом на свободу світогляду і віросповідання" (№ 3035 від 26.01.2007 р., внесено до ВРУ V скликання). Зауважимо, що законопроекти вказані в цьому пункті законопроекти можна віднести до нормативно-правових актів, які обмежують діяльність релігійних організацій та утвердження свободи совісті.

Уточнення назв релігійних організацій центри яких знаходяться поза межами України

Проекти Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назв організацій, керівні центри яких знаходяться за межами України (№ 4498а від 14.08.2003 р., внесено до ВРУ VII скликання; № 1244 від 04.12.2014 р., внесено до ВРУ VII скликання). Законопроектами запропоновано внести зміни до статті 9 чинного Закону. Зокрема зміни передбачають відображення в назвах релігійних організацій які зареєстровані в Україні відображати, за наявністю, в своїх назвах назви керівних закордонних центрів.

Запровадження інституту капеланства у військові формування

Впродовж незалежності України серед різних кіл громадськості періодично піднімається питання щодо запровадження у військові формування, Зокрема до ВРУ VII та VIII скликань було внесено законопроект про запровадження вказаного інституту. Дані ініціативи є результатом відповідної консолідованої співпраці ВРЦіРО, Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України. Безпосередньо це: проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо запровадження інституту священнослужителів (капеланів) у військових і правоохоронних органах)» (реєстр. № 3143 від 29 липня 2013 р.) та проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо запровадження інституту священнослужителів (капеланів) у військових, правоохоронних органах) (№ 1153 від 3.02.2013 р., внесено до ВРУ VIII скликання). У законопроектах передбачено внесення змін до статей 3, 5, 21 чинної редакції Закону.

Зауважимо, що питанню створення інституту військового капеланства приділено особливу увагу на зустрічі Президента України П.Порошенка з ВРЦіРО яка проходила 23 квітня 2016 р.

Усунення погоджувальної процедури органами державної влади щодо проведення публічних зібрань та богослужінь релігійними організаціями

На вирішення означеного питання була направлена низка внесених до Парламенту VII скликання законопроектів, а саме – проекту Закону про внесення змін до cтатті 21 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо порядку проведення публічних богослужінь) (№ 3868 від 14.01.2014 р); проекту Закону про внесення змін до cтатті 21 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо забезпечення права релігійних організацій та громадян на безперешкодне проведення релігійних обрядів та церемоній) (№ 3868-1 від 15.01.2014 р.); проект Закону про внесення змін до cтатті 21 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо забезпечення права релігійних організацій на безперешкодне проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій) (від 3868-2 від 24.01.2014 р.). Вказані законопроекти є альтернативними один одному та безпосередньо передбачають внесення змін до статті 21 чинного Закону, а також направлені на відміну погоджувальної процедури органами державної влади щодо проведення публічних зібрань та богослужінь релігійними організаціями. Однак вказане питання не знайшло належної підтримки у Парламенті України.

Звернемо увагу, що 16 березні 2016 р. відбулося пленарне засідання Конституційного Суду України стосовно порушеного у конституційному поданні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на якому розглядалася справа за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п’ятої статті 21 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у формі усного слухання. Власне предметом розгляду було питання щодо існуючого дозвільного механізму стосовно проведення мирних зібрань для релігійних організацій та, на думку представників релігійних інституцій, обмежує конституційні права на мирні зібрання для віруючих громадян. Наразі очікується ухвала Суду щодо порушеного питання.

Процедури зміни релігійними організаціями юрисдикційної підлеглості

Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо зміни релігійними громадами підлеглості) (№ 4128 від 23.02.2016 р., внесено до ВРУ VIII скликання); Проект Закону про внесення змін до статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо унормування діяльності організацій в сфері релігії) (№ 4242 16.03.2016 р., внесено до ВРУ VIII скликання). Законопроекти передбачають внесення змін до статті 8 чинного Закону України, в контексті визначення процедури зміни релігійними громадами юрисдикційної приналежності. Зауважимо, що вказані законопроекти пропонують альтернативні моделі зміни юрисдикційної приналежності релігійними організаціями.

Процедури реєстрації релігійних організацій

Проект Закону про внесення змін до статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо процедури реєстрації статутів релігійних організацій) (№ 8329 від 30.11.2001 р., внесено до ВРУ III скликання); Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (№ 1276 від 25.12.2007 р., внесено до ВРУ VI скликання). Законопроектами запропоновано внесення змін до статей 13-15 чинного Закону, згідно яких пропонується нормативно-правове закріплення набуття статусу юридичної особи релігійною організацією з дня її державної реєстрації, підстав відмови релігійній організації у реєстрації її статуту (положення) та розширення переліку суб’єктів надання висновків до яких орган, що здійснює реєстрацію має право звертатися за необхідними роз’ясненнями.

Продовжуючи розгляд питання відносно спрощення реєстрації статутів релігійних організацій зауважимо, що у листопаді 2015 р. Кабінет Міністрів України затвердив План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, в якому відповідним пунктом передбачено розроблення Міністерством юстиції України та Міністерством культури України законопроекту про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" спрямованого на взаємне узгодження процедур реєстрації статутів релігійних організацій та внесення даних про них до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (державна реєстрація).

Наразі Департамент у справах релігій та національностей Мінкультури опрацьовує проект змін щодо реєстраційної процедури релігійних організацій. Зокрема, це питання було винесено на обговорення на засідання Експертної ради з питань свободи совісті та діяльності релігійних організацій, яка діє при Міністерстві культури України. Також, від Мінкультури до Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій було направлено офіційного листа з пропозицією долучитися до законотворчої роботи з вказаного питання та висловити консолідовану позицію релігійної спільноти.

Консолідована позиція фахівців Мінкультури щодо узгодження вищезазначеної процедури реєстрації статутів релігійних організацій полягає у закріпленні функції реєстраційної процедури за центральним органом виконавчої влади, що здійснює державну політику у сфері релігії.

Таким чином бачимо, що актуальна на 2016 р. нормотворча робота вищих органів державної влади України щодо внесення змін до чинного Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" відбувається в контексті питань: узгодження реєстраційної процедури статутів релігійних організацій; унормування процедури зміни релігійними організаціями конфесійної підлеглості; відміни погоджувальної процедури органами державної влади щодо проведення публічних зібрань та богослужінь релігійними організаціями; впровадження інституту військового капеланства у військові формування.

На сьогодні це не є вичерпним переліком актуальних питань у сфері державно-конфесійних відносин, зокрема відбувається законотворча робота щодо внесення змін і доповнень до інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини між державою та релігійними організаціями в Україні.

Лариса ВЛАДИЧЕНКО

доктор філософських наук

Теги: #Закон "Про свободу совісті і релігійні організації"