Корабель як символ Церкви в християнській культурі

Чому в українському фольклорі існує образ корабля-храму та особливості конфесійних інтерпретацій образу корабля як символу Християнської Церкви з'ясуємо на прикладах творів образотворчого мистецтва.

В українському пісенному фольклорі зустрічається рідкісний сюжет: морем, що утворилося зі сльози святого Миколая, пливе особливе судно — корабель з діючим храмом. Про це співається у гуцульській колядці, опублікованій у збірці Володимира Шухевича на початку XX століття.

А на тім мори корабіль плавле,
А той корабіль церковцю носит,
А тота церков з трьома верхами,
З трьома верхами, з трьома вікнами,
В одне віконце ізходе сонце,
В друге віконце Пречиста Діва,
В трете віконце сам Господонько,
Сам Господонько службочку служит,
Службочку служить за господаря,
За господаря, за господиню,
За господиню, чьисну газдиню! [10, с.151].

Як бачимо, у різдвяній пісні з образом корабля-церкви пов'язані постаті Ісуса Христа, Пречистої Діви та святого Миколая, на яких народ найчастіше сподівався у справі фізичного порятунку і духовного спасіння.

У колядці, записаній на Уманщині наприкінці XIX століття, розповідається про Панну Марію, яка посеред моря, на кораблі, шиє і прикрашає чарівними візерунками "кошулю" для свого "круля" [11, с.217]. Мотив "переправи через воду" вказує на древнє походження величальної пісні. Його прийнято витлумачувати як шлях "на той світ" [3, с.163-164]. Нагадаємо, човен, лодія, корабель у міфологіях багатьох народів символізують перевіз душі померлого через водну стихію, що відокремлює світ земний від "того світу".

Проте український вчений Олександр Найден зазначає, що мотив "переправи через воду" можна також інтерпретувати як повернення тотемного божества з потойбічного світу на "цей світ", світ живих. Зворотна подорож колядкових персонажів може відбуватися у теремі, колисці, розташованих на рогах оленя, на гілках дерева, або на кораблі, човні, що пливуть річкою Дунай, морем.

Сакральний статус фольклорних героїв підкреслюють магічні дії, які вони виконують під час подорожі: шиють, вишивають, грають на різних музичних інструментах і співають. Цими магічними вміннями і знаннями вони обдаровують свій рід-плем'я.

Виходячи з цього, Олександр Найден вважає, що терем можна сприймати як образ храму або сакрального місця відправлення обрядів [5, с.183]. Припускаємо, що у цьому сенсі можна розглядати й варіанти терему — човен і корабель.

Примітно, етнограф Хрисанф Ящуржинський відніс колядку з Уманщини до релігійно-апокрифічних, оскільки в міфорелігійних уявленнях українців колядкова Панна Марія стала уособлювати Божу Матір, яка старанно створює сакральну річ — вишиту сорочку для новонародженого Сина. Як відомо, український фольклор рясніє описами материнського піклування Богородиці про Ісуса-немовля. Образ корабля поєднався з народним баченням християнського храму як місця постійного перебування Ісуса Христа, Богородиці, святих, янголів тощо.

Однак виникає питання, чому корабель в народній уяві став асоціюватися з християнським храмом? Що послужило джерелом для нового осмислення образу колядкового корабля?

Відповіді почнемо шукати в історії становлення християнських символів. Досліджуючи римські катакомби, російський археолог О.С.Уваров прийшов до висновку, що християни запозичили символ корабля, який долає морські простори, у древніх. Для них образ корабля був алегорією земного життя. Для християн він став символізувати можливість досягнуте життя вічне у Бозі.

Дослідник пояснював одне з характерних зображень на давньохристиянській гробниці: "На плиті намальований корабель з щоглою, вітрилами та снастями. За положенням двох весел або кормила, він направляється до монограми, що зображується попереду, на небесах. На щоглі сидить голуб, також звернутий до монограми. Усе зображення висловлює: Spiritus tuus vixit in Christo, а саме положення імені Христа, як ціль, куди рухається судно, вказує на тайне значення царства Божого, яке християни поєднали з цією формулою" [9, с.161-162].

В міфологічних системах судно має двоїсте значення, бо передбачає рух у прямому та зворотному напрямах. Воно може бути як човном смерті, так і лодією воскресіння. Наприклад, лодія потопу виявляє амбівалентність семантики смерті і відродження. Вона єдина уникає загибелі і слугує засобом майбутнього відродження різноманітних форм життя, оскільки вміщує в себе або "сім'я всіх речей", або подружні пари майбутніх прабатьків [4, с.33].

Якраз засвоєння християнами старозавітного образу Ноєвого ковчегу як символічного уособлення ідеї Воскресіння, на думку дослідників, вплинуло на формування другого значення символу корабля, він став уособлювати Церкву Христову. Нове осмислення символу корабля виникло не раніше III-IV століття та безпосередньо було пов'язано з діяльністю Отців Церкви, що уподібнювали Церкву кораблю або Ковчегу спасіння, в якому праведники знаходять прихисток і зможуть здобути спасіння.

Крім того, на формування символу церковного корабля вплинули новозавітні тексти. Євангельська історія містить чимало сюжетів, де човен із зібраними на ньому учнями Христа уособлює майбутню Церкву. Найбільш показовими у цьому відношенні є оповіді про утихомирення Спасителем бурі на морі (Мт. 8: 23-27), (Мр. 4: 35-41), (Лк. 8: 22-25) та ходіння Ісуса Христа по воді (Мт.14: 22-33), (Мр. 6: 45-52).

Євангельські сюжети підкреслюють рятівну силу віри в Ісуса Христа, утверджують ідею, що віруючі у Сина Божого завжди знаходяться під Його невидимим захистом і ніколи не будуть покинуті Ним напризволяще.

Корабель, ймовірно, стає символом Церкви приблизно в один час із утвердженням хреста як символу влади і сили Ісуса Христа. Християни починають цінувати предмети хрестоподібної форми, тому корабельна щогла починає символізувати хрест Месії, а якір стає символом християнської надії.

Наприклад, широко відома древня гема з оніксу, на якій зображується корабель Церкви, що покоїться на рибі. Символічне значення вітрильника прочитується у низці деталей. Так, риба, що підтримує судно, означає Ісуса Христа як засновника і хранителя Церкви [6, с.47]. Людські фігури представляють апостолів, а птахи на щоглі та кормі символізують душі християн, що шукають порятунку у Церкві. Ще камея ілюструє євангельську оповідь про ходіння Христа по морю, тому на ній зображений Спаситель, який простягає руку, аби врятувати від утоплення апостола Петра, що на мить втратив віру.

Варто зазначити, у західнохристиянській культурі алегоричне зображення Церкви у вигляді корабля стало основою релігійного сюжету "Свята Християнська Церква" та його варіанту "Церква войовнича" або "гоніння на Церкву". Нагадаємо, у Західній Європі XVI століття спостерігалося пожвавлення розвитку іконографії корабля-Церкви, що було викликано, з одного боку, релігійними процесами, а, з другого боку, виникненням друкарського пресу та різноманітних технік гравюри.

У цей час з'являються книжкові мініатюри, ксилографії та гравюри на металі, які, використовуючи образ церковного корабля, відображають есхатологічні очікування, антиклерикальні настрої, боротьбу Католицької Церкви проти ворогів та єресей та конфесійне протиборство періоду Реформації і релігійних війн [ 2; 14 ].

За висновками німецького дослідника Штефана Лайбфрида, у цей період змістився центр уваги з питання загального спасіння душ на проблему збереження церковних інститутів та їх духівництва. Вчений пише: "Корабель існував для християнського світу, для сповідуючих стару віру та реформаторів, яких пізніше будуть називати протестантами або лютеранами, і обидві сторони використовували його, щоб окреслити та проілюструвати власну центральну догму спасіння, а також, щоб своїх діючих ворогів та єретиків відправити у воду вічного прокляття"[ 14, с.5].

Так, у колекції Британського музею знаходяться характерні картини цієї доби. Дереворит "Християнській корабель з його різними гонителями" Ганса Вайгеля Старшого (1520-1577) та його прототип — більш рання гравюра Маттіаса Цюндта (1498-1586). Останній, у свою чергу, взяв за взірець та перетворив у протестантському сенсі італійську католицьку гравюру [14, с.32].

Розглянемо основні елементи картини нюрнберзького гравера та видавця Ганса Вайгеля Старшого. В центрі, на палубі корабля, розташована постать Ісуса Христа з хрестом, що слугує щоглою. У верхній частині, у хмарах, пронизаних променями благодаті, в образі сивоволосого старця зображується Бог Отець. Нижче, над верхівкою хреста-щогли витає голуб — символ Святого Духу. Вірогідно, зображення Святої Трійці у триіпостасній повноті повинно було переконати віруючих у правильності обраного реформаторами шляху.

Обабіч образу Спасителя змальовано здійснення двох протестантських таїнств — хрещення та причастя. Також тут знаходяться янголи зі знаряддями Страстей Христових. У носовій та кормовій частинах — апостоли та євангелісти. Далеко попереду, у носовій частині зображений Іван Хреститель, котрий як кормчий спрямовує рух судна.

У воді біля корабля плавають невірні та вороги, серед них: Нерон, за часів якого розпочалися гоніння на християн, Арій, Магомет, Несторій, Пелагій тощо. У вигляді атакуючих судно вершників, що занурились у воду, зображені Антихрист, вавилонська блудниця, Аттіла, Ірод та турок, що уособлював тогочасну воєнну загрозу.

Загалом дереворит Г.Вайгеля Старшого представляв собою віросповідну лютеранську картину. Подібні численні роботи, доступні для широких соціальних верств, розкривали особливості віровчення нової конфесії та виконували дидактичну функцію щодо віруючих.

Примітно, значно пізніше усталеність сюжету "войовничої Церкви", що змушена боротися з ворогами, демонструє віщий сон католицького святого, засновника салезіанського ордену, Івана Боско (1815-1888).

У 1862 році Дон Боско, так найчастіше називали святого, у сні побачив, що стоїть на скелі посеред безмежного моря. На його очах армада ворожих суден, оснащених різноманітною зброєю, серед якої є навіть книги, атакує великий трищогловий корабель — уособлення Католицької Церкви [ 15, с.3].

Капітаном церковного корабля є невідомий Верховний Понтифік. Папа Римський вдало керує маневруванням церковного корабля, пришвартованого якорями до двох потужних колон у морі. На верхівці меншого за розміром стовпа стоїть статуя Діви Марії, нижче знаходиться напис "Auxilium Christianorum", що означає "Помічниця християн". Другий стовп символізує Євхаристію та має напис "Salus Credentium", який перекладається як "Спасіння віруючих".

Католики пов'язують пророчий сон святого Дона Боско з діяльністю Папи Римського Івана Павла II. Мозаїчне зображення видіння святого знаходиться у базиліці Богоматері, Помічниці християн, у Турині, Італія.

Нагадаємо, серед постатей, що присутні на церковному кораблі в католицькій традиції, також часто представлена й Богородиця. Одним із епітетів Діви Марії є іменування Stella Maris, що означає "Зірка моря". Оскільки під патронатом Діви Марії, Зірки Моря, знаходяться моряки і морські мандрівники, їй присвячені тисячі католицьких храмів, розташованих по всьому світі у зоні активного мореплавства. Божа Матір зображується на судні, яке слід тлумачити символічно як корабель-Церкву, що не тільки оберігає вірних від усіляких небезпек, але й веде їх до духовного спасіння.

Наведемо приклад церкви Святої Марії, Зірки Моря, в Едінбурзі, Шотландія. Старовинний храм прикрашає вітраж другої половини XIX століття: у серцевині стилізованого хреста зображується вітрильний корабель, на якого знаходяться Діва Марія з Ісусом-немовлям. Цей сюжет повторюється у сучасному логотипі парафії та мимоволі викликає асоціації з образами українського фольклору.

У наш час Римо-Католицька Церква також активно використовує символіку корабля, зберігаючи основоположні елементи та додаючи нові. З жовтня 2012 до жовтня 2013 року тривав "Рік Віри", для якого був розроблений спеціальний логотип — стилізований вітрильний човен.

Човен з щоглою у вигляді хреста символізує Церкву, яка охоплена морськими хвилями, але повністю в них не занурена. Судно рухається з піднятими вітрилами, що складаються з літер IHS — триграми Ісуса Христа. Над вітрилами диск сонця, який нагадує гостію — євхаристичний хліб в католицькій традиції. Сонце разом з триграмою символізує Євхаристію — основоположне таїнство Християнської Церкви.

Тепер розглянемо образ церковного корабля у східнохристиянській традиції. Православна культура зазнала західних впливів. Через безпосередні та опосередковані контакти з католиками та протестантами українському духівництву, що проживало на території Речі Посполитої, був добре відомий образ корабля-Церкви. Наприкінці XVII століття у Києві вийшла друком книга Чернігівського єпископа Лазаря Барановича "Меч духовний". У нижній частині титульної сторінки трактату представлено протиборство церковного корабля, стерником якого є Христос, і судна Антихриста.

Слід звернути увагу на те, що з уст Спасителя та апостола, за нашими припущеннями, Івана Богослова виходить меч, який символізує Боже Слово (Євр. 4:12). Як відомо, у західному християнстві меч виступає атрибутом апостола Павла, бо символізує одночасно і Слово Боже, і знаряддя вбивства апостола. В українському варіанті Іван Богослов, змальований у вигляді молодого чоловіка, знаходиться попереду, у носовій частині судна, — на першому фланзі боротьби з ворогом. Його зброя — Слово Боже, що як меч знищує супротивників Церкви.

На думку дослідника, священика Андрія Бермана, гравюра з книги "Меч духовний" стала джерелом для створення наприкінці XVII — на початку XVIII століття старообрядницької ікони "Образ гоніння на церкву Божу", яку ще іменують "Корабель віри" [2]. Нині вона зберігається у Третьяковській галереї, Росія.

З приводу прототипу маємо іншу точку зору. Так, в Україні відома ікона "Гоніння на церкву" XVII століття, вона походить з Львівщини [1, с.75]. Прийнято вважати, що майстер належав до Судовишнянської іконописної школи. Навіть при першому порівнянні з вище наведеними прикладами стає очевидним, що сюжетна композиція української ікони та старообрядницького образу сходять до певного західноєвропейського взірця.

Більш того, ікони подібні і мають спільні оригінальні деталі. Так, у центральній частині корабля зображується престол — найсвятіше місце кожного християнського храму, біля якого півколом сидять євангелисти та Отці Церкви. Ще одна загальна деталь: у лівому нижньому кутку, поза кораблем, на суші, зображено два апостоли, які проповідують християнську віру імператору.

Також заслуговує на увагу той факт, що церковний корабель на українській іконі, на відміну від російської, оснащений гарматою, яка стріляє по ворогам. Іншими словами, перед нами — "Церква войовнича".

Ще раз згадуючи про зображення церковного престолу на судні, підкреслимо, що ікони з сюжетом "Гоніння на Церкву" або "Церква войовнича" в українському контексті могли сприяти появі народних уявлень про корабель-церкву, де остання, звісно, розумілася не в богословському сенсі, а набула матеріальних обрисів християнського храму. Як відомо, церкву в українській народній традиції іменували "Божий дім". Крім того, вона виступала у міфорелігійних уявленнях народу символом світобудови.

Проте необхідно додати, що на релігійні уподобання сільського населення Російської імперії, в тому числі українського народу, також суттєво вплинули народні картинки духовного змісту. Вони виготовлялися при монастирях і на фабриках та розносилися офенями по різним населеним пунктам.

У першій половині XVIII століття з'явилася велика трилистова картинка під назвою "Корабель, що знаменує церкву, яка воює і гонима єретиками на землі"[7, с.178-179]. Вона мала складну насичену композицію, що нагадувала західні взірці.

У верхній частині зображувався корабель, кормилом і вітрилами якого правив Спаситель. На судні також знаходилися пророки, апостоли та святі різного роду. У нижній частині — сонмище єретиків, що намагаються баграми, списами та стрілами зашкодити церковному судну.

Над головами єретиків написані їх імена. Враховуючи російську специфіку, збирач і дослідник народних картинок Дмитро Ровинський з цього природу справедливо зазначав: "Втім єретики на ній розміщені всі іноземні — про наших розкольників і згадки немає" [8, с.346].

Варто зауважити, з XVII століття ікони, які втілювали сюжет "гоніння на Церкву", створювали не тільки на українських та російських теренах, така тенденція була характерна для різних православних країн. Фактично до нашого часу сюжетна композиція залишається незмінною. Наведемо приклад двох сучасних православних ікон американського походження.

Образ "Ковчег", створений у православному Успенському скиті, що розташований у горах Колорадо. Поселення монахів-відлюдників було засновано як обитель РПЦЗ, зараз чернеча громада тимчасово незалежна.

Як повідомляється в каталозі ікон Успенського скиту, сюжет образу сходить до прототипу XVII століття [12, с.117]. Корабель з піднятими парусами та Спасителем-кормчим символізує Церкву. Усередині судна зображені Богородиця і чотири євангелісти. У носовій частині судна знаходяться апостоли Петро і Павло, вони тримають тризубий якір, що означає віру в Святу Трійцю. За ними Святі Отці Церкви, за якими видніється множина німбів святих. Все це символізує лоно Церкви, торжествуючої та войовничої.

У нижній частині ікони представлені вороги Христа та Його Церкви. Вони як вершники атакують церковний корабель з суходолу. Зліва направо розташовані зображення Антихриста у вигляді царя, Ізраїлю як старого з короною та зіркою Давида, блудниці Апокаліпсису з чарою у руці. Поруч з ними намальований драконоподібний звір, який називається New Age. Цим поняттям прийнято називати широкий неорелігійний рух, який вкрай негативно сприймається традиційними церквами. Православна Церква класифікує його як неоязичництво та як нову загрозу для Церкви.

До постатей Лютера, Магомета, Папи Римського додано зображення Леніна, який цілиться з пістолету у серце Христа. Поява цього образу пов'язана з тривали гоніннями на Церкву у Радянському Союзі, переходом частини православного духівництва у підпілля та діяльністю катакомбної Церкви або Істинно-Православної Церкви.

Серед ворогів Церкви зображений і Патріарх Константинопольський Афінагор I (1886-1972), відомий релігійний "модерніст" та батько екуменізму XX століття. Екуменічна діяльність патріарха та його послідовників сприймається ультраортодоксальним православним середовищем як "єресь єресей" та боротьба проти істинної Церкви.

Як бачимо, у традиційному сюжеті відбулося розширення та конкретизація кола ворогів Православної Церкви, цей процес віддзеркалює культурно-історичні та суспільно-політичні умови існування російського православ'я, а також вказує на проблеми міжцерковних відносин у християнському світі.

Наступна робота іншого плану. Образ "Містична ікона святої Церкви", написана Метью Ґарретом, дияконом православного храму Святого Серафима РПЦЗ у місті Бойсе, штат Айдахо. Основою іконописного сюжету став малюнок з Кормчої книги — збірника канонів Православної Церкви.

Кормчим на церковному кораблі традиційно зображено Ісуса Христа. На судні перебувають Божа Матір, апостоли та церковні ієрархи. Особливістю ікони є зображення у носовій частині корабля святого Никодима Святогорця, афонського ченця та богослова, відомого тлумача канонів Православної Церкви, канонізованого у XX столітті. Море, рясніюче рибою, що здавна символізувала послідовників Христа, — ще одна характерна риса сюжету ікони. Відповідно четверо євангелістів зображено рибарями. Таким чином, образ представляє Церкву як очолюваний Христом, наповнений святими ковчег спасіння, до якого можуть долучитися праведні віруючі.

Наприкінці зауважмо, образ корабля, який знаменує Церкву, став загальним символом християнської культури. Церква у західній та східній християнський традиціях зображується як корабель спасіння, стерничим якого є Ісус Христос, а команда представляє собою сонм святих, що вже вступили у Царство Боже. Особливу роль, відповідно до конфесійних пріоритетів, відіграють постаті святих, розміщені у носовій частині судна. Нагадаємо, на лютеранській картині зображено Івана Хрестителя, на українській гравюрі — Івана Богослова, на американській православній іконі — святого Никодима Святогорця тощо. Як правило, біля якоря завжди представлені апостоли Петро та Павло. Попри подібність сюжетної композиції усі зображення церковного корабля мають віросповідний характер, що дозволяє вивчати історію конфесій та релігійну ментальність.

Ще одне. В українському фольклорі образ корабля символізує християнській храм, що зумовлено як міфорелігійними уявленнями народу, так й церковним впливом, зокрема іконописом та храмовою архітектурою. Корабельній символіці у храмовій архітектурі присвятимо окремий матеріал.

Використані фотоматеріали сайтів:

• http://www.britishmuseum.org/;
• http://www.stmarVsstarofthesea.org/;
• http://archeos.org.ua/;
• http://alchevskpravoslavniV.ru/;
• http://www.dormitionskete.org/;
• http://www.holV-icons.com/

Література та елктронні джерела

1. Артеменко А.П. Портрет политического оппонента в сюжете украинской иконы XVI -XVII вв./ А.П. Артеменко. — Вісник ХДАДМ. — 2015. — №1. — С.73-77.
2. Берман А. Христос-купец и корабль-церковь. К вопросу об источниках хлыстовского мотива о "богатом гостей".
3. Виноградова Л. Н. Зимняя календарная поэзия западных и восточных славян. Генезис и типология колядования / Л.Н. Виноградова. — М.: Изд. "Наука", 1982. — 256 с.
4. Ерофеева Н.Н. Ладья/ Н.Н. Ерофеева. — Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х т. — гл. ред. С.Н. Токарев. — 2-е изд. — Т.2. — М.: Советская энциклопедия, 1992. — 719 с.
5. Найден О.С. Образ воїна в українському фольклорі: Семантичні та образні аспекти/ О.С. Найден. — К.: Вид.дім "Стилос", 2005. — 260 с.
6. Покровский Н. Очерки памятников христианской иконографии и искусства / Н. Покровский. — 2-е доп. изд. — СПб, типогр. А.П. Лопухина, 1900. — 681 с.
7. Ровинскій Д. Русскія народныя картинки. Очерки памятников христианской иконографии / Д.Ровинскій. — Книга III. Притчи и листы духовные. — СПб, типограф. Императорской Академии Наук, 1881. - 750 с.
8. Ровинскій Д. Русскія народныя картинки/ Д.Ровинскій. — посм. труд печатается под набл. Н.Собко. — т. I. — СПб, изд. Р.Голике, 1900. —402 c.
9. Уваров А.С. Христианская символика/ А.С. Уваров. — Ч. 1.: Символика древнехристианского периода. — М.: тип. Г. Лисснера и Д. Собко, 1908. — 212 с.
10. Шухевич В. Гуцульщина: у 5 ч. / В.Шухевич. – Ч.4. — Львів, Друкарня наукового товариства ім.Шевченка під зарядом К.Бенднарського, 1904. – 272 с.
11. Ящуржинский Хр. Колядки религиозно-апокрифического содержания / Хрисанф Ящуржинский // Киевская старина. – 1895. — №2. – С.207-217.
12. Dormition Skete Icons Catalog. First Quarter 2015. — Colorado, 2015 — 258 p.
13. Icons bV the Hand of Deacon Matthew Garrett
14. Leibfried St., Winter W. / Stephan Leibfried, Wolfgang Winter. — Kirchen und Staatsschiffe zwischen Reformation und Gegenreformation im 16. Jahrhundert: Segel hissen für die moderne Staatlichkeit. — Bremen, 2013. — 57 s.
15.  Salesian Bulletin USA. — 2012. — №2. — 32 p.

Тетяна Длінна