Проблеми екології у вченні та нинішній практиці Церков та релігійних напрямів України

14 листопада 2011, 09:26 | Релігієзнавчі студії | 2 |   | Код для блогу |  | 

Олександр САГАН,

д.філос.н.

Олександр СаганТермін «екологія» з’явився порівняно недавно – у другій половині ХІХ ст. – і дуже швидко пережив еволюцію від «науки про універсальні зв’язки живих організмів із їх середовищем» до «екологізму». Останнє поняття нинішні філософи та екологи вже витрактовують як «різновид сучасної ідеології та сучасного світогляду». Фактично йдеться про світоглядні зрушення, спрямовані на пошук шляхів подолання «кризового стану довкілля та глобальної екосистеми, а також гуманітарної кризи, що є наслідком дисгармонії між людиною та світом, що її оточує».[1]

Екологізм стрімко входить в усі сфери суспільно-політичної діяльності, економіки, культури, етики та релігії. Ця обставина породжує «розмаїття течій сучасного екологізму, його філософських і теоретичних засад, світоглядних орієнтирів, а також щонайширший спектр практичних проявів і форм взаємозв’язків з іншими ідеологіями та суспільно-політичною практикою».[2] Понад те, екологія, на думку одного з ідеологів Всесвітнього об’єднання українців «Четверта хвиля» І. Каганця, є одним із полів (поряд із технологічно-силовим і духовним) боротьби чи навіть «війни за розум», що точиться у нинішньому світі.[3]

Класичним прикладом найтіснішого поєднання екологізму з іншими ідеологіями є відображення екологічних проблем у релігійній свідомості. Власне, можна ставити питання значно ширше – формування екологізму під впливом релігійних настанов та догматично-канонічного корпусу.[4] Адже взаємини екології (екологізму) та релігійної ідеології є найдавнішими – ще задовго до появи поняття «екологія» церковні чи біляцерковні організації переймалися екологічними проблемами. А тому, як показує практика, проблеми екології можуть стати навіть тим спільним майданчиком, де відбуватиметься діалог непримиренних сторін. Як приклад – спільна заява Ради релігійних інститутів Святої Землі (CRIHL) щодо проблеми глобальної зміни клімату на Землі, в якій вони підкреслили «духовне коріння» екологічної кризи та «важливість релігійної відповіді на неї», закликали віруючих до «глибокої переоцінки нашого духовного та фізичного ставлення до цієї Богом даної планети».[5] Зауважимо, що заяву підписали керівники як ізраїльських, так і палестинських релігійних організацій – такі консенсуси бувають нечасто.

Практично всі релігії чи релігійні напрями від свого зародження, як правило, мають достатньо розгорнуте вчення про навколишню природу і правила ставлення до неї, послуговуються символікою із зображеннями тваринного чи рослинного світу та відповідними алегоріями: голуб як алегорія Святого Духа; риба як символ ранньої християнської Церкви; тваринні алегорії Євангелій (орел, віл і лев); олені у буддизмі та християнстві; лелеки у християн та мусульман як священні птахи (рятують від голоду, та в них переселяються душі мусульман, які не здійснили хадж, а тому кожен, хто вбив лелеку – вбивця[6]); рослинні орнаменти в ісламі та вшановування мусульманами окремих дерев (за словами Мухаммеда, деякі рослини благословенні як мусульмани, особливо пальма[7]), значення чистої/цілющої води, землі та повітря для віруючих[8] тощо.

Зрештою, тварини є взірцем для наслідування навіть для апостолів. «Будьте мудрі, як змії та смиренні, як голуби» – повчав їх Ісус Христос (Мт. 10:16). Про близькість людини і тваринного світу свідчить і факт їхнього творення в один день (Бут 1:31), а тому Бог заповідав «проявляти особливу турботу про збереження тваринного світу».[9] Християнські святі Григорій Палама, блаженний Августин, Паїсій Величковський, Серафим Саровський та багато інших, називали природу – живою іконою, душею Землі. А у Соціальній доктрині Московської патріархії природа охарактеризована як храм,* у якому людина – священик, який служить Творцю.[10] Зрештою, рай практично у всіх релігіях описаний як місце із привабливим кліматом та розкішною й доброзичливою до праведників природою, на відміну від пекла, де природа знищена. Те ж можна сказати й про есхатологічні описи – всі вони розпочинаються із сцен знищення природного навколишнього середовища.

Особливо розвинуте вчення про природу у світових релігіях та напрямах індуїзму. А у джайнізмі навіть заснована Міжнародна премія ахімси за «значний внесок у справу збереження природи».[11] Святі, пророки, будди та інші, вшановувані віруючими особи, проповідували тваринам та, інколи, навіть рослинам.[12] За останнє, наприклад, св. Франциск Ассизький став святим у католицизмі. А з 1980 р. Апостольська Столиця визнала його покровителем/заступником екологів.[13] Авторитет Франциска настільки великий у європейських країнах, що з 1986 р. у місті його народження (Ассиз, Італія) був заснований «Альянс релігій і захисту природи», в який увійшли лідери більшості християнських напрямів, буддисти, мусульмани, іудеї, представники багатьох національних релігій зі всіх країн світу, а також Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) та інших природоохоронних організацій.[14]

Тому не дивно, що проблеми, пов’язані із збереженням довкілля, екологічної безпеки людства давно вже стали топ-темами практично всіх християнських та інших Церков світу. У 2008 р. (документ оприлюднено 09.03.2008 у газеті «L`Osservatore Romano»), вперше за майже півтори тисячі років, Апостольська Столиця включила забруднення навколишнього середовища (поряд із іншими «новими» гріхами, як то: аборти; вживання і поширення наркотиків; «спонукання до бідності», тобто продукування соціальної несправедливості, що призводить до зубожіння людей; «надмірне накопичення багатства»; морально сумнівні «біоетичні» експерименти; маніпуляції на генному рівні, що порушують фундаментальні закони людської природи) до переліку «смертних гріхів» («відразу після смерті душа померлого у смертному гріху занурюється в пекло»).[15] Таким чином, католицька Церква, зарахувала «безвідповідальне руйнування природи до однієї із найважчих категорій гріхів, а саме, до суспільних гріхів що кричать до Неба, тобто ставить його в один ряд із гріхом навмисного вбивства людини та іншими найтяжчими злочинами проти людини та суспільства».[16]

Заради справедливості відзначимо, що саме Католицька Церква була біля витоків всесвітнього екологічного руху. Адже ще до Міжнародної конференції «Human Envirоnmеnt» («Довкілля людини») у Стокгольмі (1972 р.), яку організувала ООН з метою визначити фундаментальні принципи, які мають регулювати права та обов’язки людей щодо довкілля людини (саме з цієї конференції, вважається, і бере початок сучасний екологічний рух), Папа Павло VI у своєму апостольському листі «Octogesima adveniens» (1971 р.) застеріг людство від руйнування природи. Ці думки були підтримані Римським синодом єпископів, який у декларації «De justitia in mundo» застеріг людство щодо конечності природних ресурсів, необхідних для людського життя.

Згодом Папа Іван Павло ІІ у своїх роздумах щодо навколишнього природного середовища вперше долучив злочин проти довкілля до гріхів, що «волають до Неба». Тобто прирівняв руйнування природи до навмисного вбивства людини та інших найтяжчих проступків.[17] Причиною цього, на думку Івана Павла ІІ, є викривлення розуміння людиною своєї божественної сутності, місця й завдань у навколишній природі. «Коли вилучити Божественний контекст, то … природа перестає бути «mater», тобто матір’ю і зводиться до «матеріалу», який можна піддавати будь-яким маніпуляціям».[18] Але ці та інші подібні розмірковування Папи на той час не стали доктринальними, хоча мали значний вплив на розвиток не лише католицького, але й православного богослов’я – вони частково відображені у Спільній декларації з екологічної етики, підписаній 10 червня 2002 р. Папою Іваном Павлом ІІ та Константинопольським патріархом Варфоломієм І.

Папська Академія Наук Католицької Церкви відслідковує всі принципові події у сфері погіршення екології та приймає відповідні звернення. Зокрема у 2011 р. було опубліковано доповідь сформованої Папською Академією Наук робочої групи. В цій доповіді найвідоміші вчені зі всього світу, які досліджують проблему танення льодовиків, закликають зупинити процес танення шляхом скорочення викидів парникових газів та інших забруднюючих речовин. У доповіді вчені також підтверджують серйозні і, можливо, невідворотні зміни в екосистемі, спричинені безвідповідальною поведінкою людини. А тому, на їх думку, потрібні негайні дії урядів всіх країн із виправлення становища (доповідь у багатьох своїх висновках опирається на дослідження стану льодовиків Гренландії, проведене у вересні 2007 р. спеціальною екологічною експедицією, що була організована і профінансована Константинопольським патріархом Варфоломієм І). Прес-секретар Ватикану о.Федеріко Ломбарді, коментуючи доповідь, зазначив, що хоча вона й не має доктринальної вартості, але «вписується у глибоке піклування Церкви про навколишнє середовище, про що неодноразово згадує останнім часом Бенедикт XVI».[19]

У Церквах та релігійних напрямах України екологічна проблематика (як у теоретичних пошуках, так і практичних діях) лише починає здобувати свою популярність. І першість тут закономірно утримують Католицька та Греко-Католицька Церкви в Україні, які, проте, багато в чому ще перебувають у стадії вивчення досвіду співпраці Церков (та світських інституцій) Західної Європи у справі збереження довкілля та налагодження екологічного менеджменту Церков.

Значно меншу увагу проблемі подолання екологічної кризи в Україні та світі й відповідальності віруючих за Створіння (як базової вимоги християнської моралі) приділяють православні Церкви в Україні. Проте поступово і вони піддаються загальним тенденціям розвитку православного богослов‘я та менеджменту. І тон тут задає Константинопольський патріарх Варфоломій І, який вже багато років займається екологічними проблемами і навіть за кошти благодійників спорядив біля десяти (відбуваються раз на один-два роки) крупних екологічних експедицій (по басейну Чорного моря, на річки Амазонку та Ніл, Гренландію та ін.).

Реагуючи на все більшу загрозу т.зв. «мирного атому» для людства, Вселенський патріарх Варфоломій I запропонував провідним державам світу відмовитися від атомних електростанцій на користь альтернативних джерел енергії. Ця заява була зроблена на тлі аварійних зупинок на ряді японських АЕС після землетрусу і цунамі. «При всій повазі до науки пропонуємо замінити атомні електростанції, настільки небезпечні для людства, різними формами «зеленої» енергії, яка безпечна».[20]

Проблеми із довкіллям (незадовільний стан екології), на думку патріарха Варфоломія І, «є нерозлучними з духовними та моральними відхиленнями людства». Наслідками цього відхилення є «жадібність та ненаситне бажання матеріального багатства», що «з духовної точки зору є гріхом, який порушує гармонію як духовних, так і природних взаємин». Нагодою для всього людства «пережити несприятливі наслідки стихійного лиха та зіпсованої духовності» є Воскресіння Христа, проживаючи яке у глибині нашого серця, «наше буття буде сприятливо впливати на все людство та природний світ. Природничі науки, можливо, ще не знайшли зв'язку між оновленням людства та оновленням творіння, але досвід святих – що повинен бути ціллю нашого власного досвіду – підтверджує той факт, що справді, людина народжена у Христі, відновлює гармонію природного світу, порушену гріхом».[21]

Подібні інтерпретації взаємовідносин «людина-природа» звучать і у проповідях патріарха Філатета (УПЦ КП), митрополитів Володимира (УПЦ МП) та Мефодія (УАПЦ), предстоятеля УГКЦ митрополита Святослава та інших кліриків з нагоди чергових річниць Чорнобиля, повеней та інших екологічних катастроф в Україні та світі.[22] Проте, зрозуміло, що цим Церквам ще слід пройти довгий шлях до того рівня осмислення проблем довкілля, який демонструє нині Католицька та деякі європейські протестантські Церкви. Адже нині йдеться про «екологічне навернення» (підтримане Радою Єпископських Конференцій Європи) віруючих й не віруючих, «екологічне виховання» через Божественну Літургію,[23] а «формування відповідальності мирян за створіння-природу» бачиться «в рамках душпастирської діяльності Церков у потрійному вимірі: катехизи, літургії та дияконії».[24]

 Щодо внеску інших Церков та релігійних напрямів в Україні у справу збереження природи і екологічного виховання віруючих, ми можемо лише констатувати періодичну участь їх представників у заходах (конференціях, спільних молитвах тощо), що проводяться католицькими, греко-католицькими чи православними Церквами, а також світськими організаціями (громадськими об’єднаннями, навчальними установами тощо).

До речі, якщо така неувага до екологічних проблем в іудеїв та мусульман певним чином пояснюється загальною (можливо – позірною) незацікавленістю цих релігійних напрямів вказаною проблематикою (наприклад, т.зв. «екологічні» розділи навіть відсутні у прийнятих не так давно соціальних доктринах російських іудеїв та мусульман),[25] то певна пасивність, наприклад, протестантських Церков викликає подив. Адже у їх соціальних доктринах такі розділи є.[26] Проте ці доктрини не стали поштовхом для появи окремих досліджень з екологічних проблем.

Крім того, проведений нами аналіз періодичних видань, що видруковуються в Україні Церквами та іншими релігійними організаціями,[27] дозволяє говорити про відсутність (за незначними і локальними винятками) до 2009 р. спеціалізованих статей, присвячених окремим проблемам збереження довкілля. Навіть у програмних статтях, присвячених, наприклад, есхатології Церкви, де, здавалося б, висвітлення питання необхідності збереження навколишньої природи є логічним, пастори й богослови обминають цю проблематику. Поодиноким винятком серед періодичних церковних ЗМІ є «Католицький Вісник» (до 2008 р. – «Парафіяльна Газета»), що регулярно друкує/передруковує інформації та статті з екологічної тематики.

Лише починаючи із 2009-2010 років спостерігається деяке пожвавлення уваги до екологічної проблематики й у інших, в т.ч. й названих нами, церковних ЗМІ. Причиною цього, на наш погляд, відображення авторами загальнолюдських тенденцій – жах перед наслідками екологічних катастроф із сотнями тисяч жертв, які вже сталися чи прогнозуються.

Проте навіть така, часто випадкова та непостійна, участь нехристиянських та окремих протестантських Церков й релігійних напрямів теж є надзвичайно важливою – вона розглядається нами як перший крок до їх практичних дій в екологічній царині.

Зважаючи на достатньо велику богословську традицію розгляду екологічних проблем у віровченні та практиці більшості християнських Церков та доступність цих джерел (що позбавляє нас необхідності їх реферувати), ми зосередимо свою увагу на таких аспектах вчення та практики Церков й релігійних організацій в Україні:

-         Відображення екологічної проблематики у соціальних доктринах (якщо такі прийняті) та інших теоретичних напрацюваннях Церков.

-         Заснування у Церквах спеціальних інституцій, які займаються питаннями збереження довкілля.

-         Заходи, що проводяться у Церквах з екологічної тематики.

Католицька та Греко-Католицька Церкви в Україні послуговуються Соціальною доктриною, де проблеми довкілля займають достатньо значне місце. Зокрема у спільному Компендіумі, схваленому Конференцією римсько-католицьких єпископів України та Синодом єпископів Української греко-католицької Церкви,[28] питання охорони довкілля займають окремий розділ, нарівні із такими проблемами, як «праця людини», «економічне життя», «політичне життя» тощо. Зокрема у розділі про «охорону довкілля» детально аналізуються біблійні аспекти охорони природи, людина у всесвіті створених нею речей і технологій, неминучість кризи у відносинах між людиною і довкіллям (довкілля як колективне благо, використання біотехнологій, довкілля та розподіл благ, нові способи життя).[29]

Окрім Компендіуму, в УГКЦ з’являються теоретичні праці, які пропонують нові підходи в осмисленні проблем охорони природи та поглибленні свідомості християнської відповідальності «за створений Богом світ», за ті «дари природи, які люди отримали для користування і примноження та для того, щоб передати їх прийдешнім поколінням». Серед таких праць відзначимо презентовану у квітні 2011 р. в Івано-Франківську «Екологічну хресну дорогу», укладену капеланом Мальтійської Служби Допомоги о.Іваном Соханом.[30] Як зазначає укладач, метою цієї та їй подібних праць є не зміна «богослужіння традиційної Хресної дороги», а «поглиблення розуміння таїнства Хреста у світлі сучасних проблем довкілля і здійснення глибокого та цілісного навернення до Бога».[31]

Дещо менша активність православних Церков у вирішенні конкретних екологічних практичних питань зовсім не означає відсутність теоретичних праць на цю тематику. В «Основах соціальної доктрини Руської ПЦ» (прийнятих Архирейським Собором Московської патріархії у 2000 р.) та «Основах соціальної концепції Української Православної Церкви» (2002 р., фактично це – переклад попереднього документу), є розділи, присвячені розумінню Російською ПЦ та УПЦ МП проблем екології.[32] В доктрині достатньо чітко виставлені акценти в розумінні православними причин екологічних лих: «екологічні проблеми мають, по-суті, антропологічний характер, оскільки породжені людиною, а не природою. Тому відповіді на багато проблем, породжених кризою оточуючого середовища, знаходяться у людській душі, а не у сферах економіки, біології, технології чи політики. … На думку преподобного Максима Сповідника, людина може перетворити у рай всю землю лише тоді, коли він буде носити рай у собі».[33]

Відтак, на думку дослідників та провідних українських православних богословів, наявна церковно-богословська оцінка екологічної проблематики та Божественне покликання православної Церкви мають не лише благословляти розвиток екологічного руху, а й перебувати в його авангарді, активно залучати до нього найвідданіших своїх чад, бути дійсно «Ноєвим Ковчегом», в якому зможе знайти захист і спасіння не лише людство, а й «увесь одухотворений Божий світ».[34] На жаль, у більшості православних Церков світу ці ідеї знаходять лише теоретичну підтримку. Навіть спочилий патріарх РПЦ Олексій ІІ, який у сані митрополита Талліннського багато писав про «християнський обов’язок захищати природу, надавати підтримку громадським, державним та міжнародним зусиллям, спрямованим до цієї ж мети, і безперервно роз’яснювати суспільству моральні засади панування людини над природою»,[35] не зміг більш-менш помітно втілити свої ідеї у практику керованої ним Церкви.

Це ж можна сказати й про ефективність згаданої нами соціальної доктрини Російської ПЦ, написаної під безпосереднім керівництвом вже нинішнього Московського патріарха Кирила, на той час митрополита Смоленського і Калінінградського, керівника відділу зовнішніх церковних зв’язків патріархії. За кілька років свого патріаршества Кирил так і не зробив своє дітище популярним у середовищі православного кліру та мирян. Не лише питання екології, але й багато інших, життєво важливих проблем нинішнього буття православ’я в світі та Україні, порушених у доктрині, понад десятиріччя так і залишаються у стадії теоретичних розмірковувань для богословів та експертів. Причиною цього можна назвати значно більшу зацікавленість російської Церкви у своїй участі як у внутрішньо- так і зовнішньополітичних процесах, аніж у розвитку віровчення та інституційній розбудові Церкви.

Ці ж тенденції характерні й для УПЦ МП, яка, як структурний підрозділ Московської патріархії, майже нічого не зробила для популяризації викладених у соціальній доктрині ідей, якщо не рахувати переклад документу українською мовою та одну-дві церковні конференції на цю тему.

Не краща ситуація із популяризацією своєї соціальної доктрини (де також значне місце відводиться питанням екології – весь сьомий розділ Декларації) і в УПЦ КП.[36] Причиною незадовільної екологічної ситуації богослови УПЦ КП вбачають у тому ж «гріхопадінні людей та їх відчуженні від Бога».[37] У своїй доповіді на Ювілейному Соборі Церкви у 2001 р. патріарх УПЦ КП Філарет означив екологічну проблему «найсерйознішою проблемою сучасного світу» й закликав «шукати її розв’язання у духовному відродженні людської особистості».[38] Проте, як визнають самі владики УПЦ КП, цей церковний документ (соціальна доктрина) «багато в чому повторює соціальні вчення інших Церков», та, і це загальна тенденція, він, нажаль, «не отримав масового розповсюдження».[39]

Проте останніми роками спостерігається стабільне підвищення уваги православних кліриків та Церковних періодичних видань всіх православних юрисдикцій до питань екології. Окрім участі окремих ієрархів та Церков в цілому у т.зв. «екологічних акціях», деякі часописи запровадили окремі екологічні рубрики чи серії статей,[40] періодично з’являються статті згаданої тематики у православних церковних газетах та Інтернет-сайтах.

Спеціальні церковні інституції, які займаються питаннями довкілля, як правило, в Україні діють у тісній взаємодії із громадськими українськими та міжнародними екологічними об’єднаннями, а також з обласними державними управліннями охорони навколишнього середовища й екологічними інспекціями.

Найбільш активними в Україні є: «Комісія з екології і туризму Римо-Католицької конференції єпископів України»; «Трудова спілка уповноважених з навколишнього середовища німецьких дієцезій»; «Бюро УГКЦ з питань екології» (сформувалося у 2007 р. на базі «Екологічного центру Івано-Франківської Єпархії УГКЦ») та ін.

Серед головних завдань, які вирішують ці інституції, є «екологічне навернення», складовими частинами якого має бути формування внутрішньої настанови оберігати створіння-природу, а також належне знання, як це збереження можна практично реалізувати. Засобами до цього можуть служити: поширення офіційного вчення Церков щодо екології; об’єднання зусиль Церков, наукових і освітянських установ, державних та громадських організацій при вирішенні місцевих, національних, регіональних і глобальних проблем збереження природи та забезпечення екологічної безпеки людства; консультування, організація і проведення громадських та наукових заходів, присвячених екологічним питанням; поширення у церковних та світських ЗМІ звернень/закликів релігійних лідерів щодо екологічної проблематики; переклад відповідної літератури тощо.

Не менш важливим та складним завданням і напрямом роботи новостворюваних церковних екологічних центрів є й так зване «нове» або «екологічне» душпастирство. На семінарі, організованому у 2008 р. Екологічним центром Івано-Франківської єпархії УГКЦ, ставлення Церков до даної проблематики було винесене у назву заходу: «Екологічне душпастирство – невід’ємна складова місії Церкви». Майбутні священики, богослови та викладачі, а також фахівці з екології, священнослужителі та миряни розглядали питання екології не лише у вузькому їх значенні, але й в державному та світовому масштабах. Було підкреслено, що «кожне душпастирство повинне нести ідею збереження екології, а саме – дати зрозуміти людині неприпустимість злочину проти природи». Подібна робота, вважають експерти, втілюватиметься у майбутньому в різноманітних церковних практичних програмах та акціях.[41]

Церквами в Україні поступово відпрацьовується ідея створення Координаційного центру з координації співпраці різних релігійних напрямів, а також державних структур, наукових та освітянських інституцій, громадських організацій при реалізації міжнародних та всеукраїнських ініціатив у сфері збереження природного середовища. Зокрема на виконання рішення однієї із конференцій, що була присвячена проблемам екології, при Ужгородській Богословській Академії ім.Блаженного Теодора Ромжі, Ужгородському національному університеті і Національному авіаційному університеті була створена постійно діюча робоча група для «розробки програми співпраці світських і церковних навчальних закладів у галузі підвищення екологічної етики і культури».[42]

Серед заходів, що проводяться у Церквах в Україні з екологічних питань, відзначимо низку конференцій, присвячених захисту природного середовища.[43] Причому проблематика цих конференцій цікавить (а це видно із списку співорганізаторів та учасників заходів) не лише християн, але й представників багатьох нехристиянських напрямів, вчених-екологів та представників громадських організацій і державних структур,[44] які «констатують факт спільної відповідальності за природне довкілля та його критичний стан в сучасності», оскільки «пошанувати природу означає пошанувати Творця».[45]

Співорганізаторами та учасниками таких форумів часто виступають й міжнародні інституції, серед яких відзначимо «Католицький екологічний форум Європи», «Європейську християнську енвайроментальну мережу», «Міжнародне соціально-екологічне об’єднання «Відповідальність за створіння», «Європейську єпископську конференцію» та ін.[46]

Важливим заходом Церков України щодо захисту довкілля є екуменічні молитви та інші спільні релігійні заходи із збереження Божого створіння – природи. Так, у 2009 р., згідно рішення свого Синоду, Українська Греко-Католицька Церква долучилася до щорічного святкування 14 вересня Всесвітнього екологічного Дня Творця.* У цей день у всіх греко-католицьких храмах моляться за збереження природи. У рамках святкування відбуваються різноманітні арт-акції, прощі, молебні.[47] Організаторами заходів святкування Дня Творця, як правило, виступають Комісія УГКЦ для сприяння єдності між християнами та Бюро УГКЦ у справах екології.[48]

У своєму зверненні з нагоди «Дня Творця» блаженніший Любомир Гузар свого часу зазначив: «Починаючи новий Церковний рік, ми знову задумуємось над питанням свого християнського покликання у створеному Богом світі. Це питання стає все більш актуальним в контексті важкого захворювання нашої планети, яке науковці називають екологічною кризою». Відтак, на думку владики, «екологія довкілля» суттєво визначається «екологією людини», тобто її вірою, духовністю та моральністю. А тому Церква має великий потенціал для охорони та збереження створеного Богом світу. «Природоохоронна місія Церкви полягає насамперед у відновленні стосунку людини до Бога, що має за наслідок переміну способу мислення та поведінки згідно зі своїм християнським покликанням. Результатом життя відповідно до вимог християнської віри безумовно має стати також і бережливе ставлення до природи. … Сьогодні молимо Господа, щоб дав нам світло ума це все зрозуміти ти силу духа в щоденному житті Божі дари шанувати та використовувати на загальне благо – нас, наших дітей та внуків».[49]

У жовтні 2010 р. Україна долучилася до святкування «Всесвітнього Дня дій на захист клімату». До акції долучилися УПЦ КП та УГКЦ (партнери акції), а також РКЦ, УПЦ МП, мусульмани, баптисти, англікани, кришнаїти, лютерани та деякі інші релігійні й громадські організації.

10 жовтня 2010 р. відбулося спільне духовне служіння у різних релігійних храмах і духовних центрах, яке продовжилися на Михайлівській площі акцією «Відкрий своє серце Планеті». «Ті негаразди, які ми сьогодні спостерігаємо у природі, спричинила людина. Молитись треба, і молитись треба всім, хто хоче жити, їсти екологічно чистий хліб, пити воду чисту і дихати чистим повітрям. Я закликаю всіх, насамперед православних християн, прийти до храму і помолитись, щоб Господь направив розвиток суспільства на вірний шлях», – зазначив Предстоятель УПЦ КП Патріарх Філарет. «Якщо людина робить безвідповідально, то вона грішить. Якщо безвідповідально псує екологію, смітить, нищить все те чудове, що створив Бог – це є великим гріхом. І людина зобов’язана берегти все те, що вона отримала від Бога», підкреслив у своєму виступі на заході генеральний вікарій Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ єпископ Станіслав Широкорадюк.[50] Починати із себе, своєї душі, для проведення змін на планеті закликав також і духовний лідер Товариства свідомості Крішни в Україні Ач’юта Прія дас: «Якщо ми говоримо про екологію планети і катастрофічні зміни клімату, а також про небезпеку знищення всього живого на Землі, нам слід визнати, що екологія планети починається з екології душі, з екології духовного світу кожного із нас – з екології нашого Серця…».[51] 

Загалом у 2010 р. до глобального святкування всесвітнього Дня дій на захист клімату (Global work party) під егідою міжнародного руху «350.org» приєдналися громадські та церковні організації із 188 країн світу.[52]

Поряд із цими, вже усталеними акціями, відбуваються й багато інших, в т.ч. й менш масштабні екуменічні молитви, декотрі з яких відбуваються при відкритті екологічних заходів за участю Церков.[53]

У 2011 р. у багатьох західноукраїнських єпархіях УГКЦ розпочалася «великопісна екологічна ініціатива» під назвою: «Зелений Великдень: екологічне навернення задля воскресіння довкілля». Ініціаторами акції стали Екологічний центр Івано-Франківської єпархії УГКЦ і Мальтійська служба допомоги. Метою проведення «Зеленого Великодня» організатори визначили: поглиблення у свідомості людей розуміння їхньої відповідальності за створений Богом світ та шляхи її здійснення у повсякденному житті; привернення уваги віруючих людей та громадськості до проблем довкілля; поширення вчення Церкви щодо питань екології та збереження створіння; спонукання в час Великого посту до покаяння та «екологічного навернення», які мають відбутися завдяки усвідомленню гріховності безвідповідального ставлення до природного середовища; примирення з Богом і відмові від стилю життя, який є руйнівним для довкілля.[54]

Найважливіша роль у проведенні «Зеленого Великодня» відводилася парафіяльним священикам, які повинні були не лише власним прикладом заохочувати парафіян до «екологічного навернення», але й у своїх недільних проповідях звертати особливу увагу на питання християнської відповідальності за природне довкілля та виголошувати на Літургії спеціальне прохання за збереження створеного Богом світу: «Владико Вседержителю, подай нам ласку покаяння і навернення, щоб ми побачили в оточуючій природі Тебе Самого – Творця і доброго Батька та з любов’ю доглядали створений Тобою світ, молимось Тобі, вислухай і помилуй».[55] У деяких духовних навчальних закладах також були проведені тренінги та лекції на тему відповідальності за створіння.[56]

Слід зауважити ще один цікавий факт. У фундаментальному документі, підготовленому за сприяння ООН – «Екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку»[57] – практично не згадано релігійний фактор як чинник вирішення екологічних проблем в Україні. Проте активісти екологічних організацій активно використовують не лише потенціал Церков в Україні, але й можливості міжнародних релігійних центрів. Так, коли влітку 2010 р. у Харкові почали знищувати одну із лісопаркових зон міста, захисники зелених насаджень, вичерпавши всі можливі в Україні засоби впливу на владу, звернулися з листом до Патріарха Константинопольського Варфоломія з проханням допомогти зберегти природу.

Патріарх Варфоломій розглянув прохання та офіційно звернувся із листом до Президента України, «в якому висловив свою стурбованість проблемою зелених зон Харкова». Константинопольський Патріарх попросив Президента України вжити відповідних заходів для збереження довкілля Харкова, зокрема його зелених насаджень. Окремим листом Вселенська Патріархія подякувала харківським громадським діячам за «небайдужість до стану екологічної ситуації».[58] Зазначимо, що лист Варфоломія І мав вплив на українську владу – вирубку було зупинено.

Закордонні міжнародні організації та Церкви допомогли відкрити в Україні християнсько-екологічну школу на базі відділення природного заповідника «Ґорґани» у с.Черник Надвірнянського району Івано-Франківської області. Школа була профінансована урядом Норвегії та Світовим фондом охорони природи (WWF) в рамках міжнародного проекту «Збереження та стале використання природних ресурсів Українських Карпат».

Метою школи є формування християнської відповідальності за природне довкілля, збереження та розвиток місцевих християнських, екологічних, етнографічних та культурних традицій Карпатського краю, через поглиблене християнсько-екологічне навчання учнів, еколого-освітню пропаганду та практичні природоохоронні заходи. Зокрема тут планується проведення уроків християнсько-екологічного спрямування, поглиблене вивчення курсу «Заповідна справа», заняття екологічного гуртка, конкурси, християнсько-екологічні зустрічі, наметові табори, екскурсії, походи у гори, заходи інформаційного, навчального та виховного характеру тощо.[59]

Відкриття цієї школи дуже символічне, оскільки ще 15 квітня 1935 р. Предстоятель УГКЦ митрополит Андрей Шептицький видав Грамоту про утворення найпершого українського заповідника. Ним і став кедровий ліс у Ґорґанах, що ріс на вершині гори «Яйце» на площі 255 га. У Грамоті зокрема зазначалося: «Маючи на увазі велике значення, яке має для науки і культури Українського Народу творення з цінних закутин нашої землі окремих заповідників, що по всі часи стояли б для грядущих поколінь та з яких молодь черпала б любов до рідної землі й училася б пізнавати її красу, та котрі були б великим невичерпним джерелом для наукових природничих дослідів і студій, та творили б спільну національну цінність, та щоб дати основи для майбутнього українського національного парку, на загальне бажання й прохання нашого громадянства Ми утворили в маєтності Галицької Греко-католицької Митрополії … цей заповідник».[60] Опікувалося заповідником у той час Наукове товариство ім.Т.Шевченка.

Зазначимо, що саме за ініціативою митрополита Андрея Шептицького у 1938 р. було закуплено чотири тисячі гектарів лісу в Лозині на Розточчі для розвитку природоохоронної лісівничої науки і створення на цій базі Лісового інституту.[61] Фактично митрополит став фундатором нинішнього Національного лісотехнічного університету України у м.Львові.

Багато українських Церков та громадських екологічних організацій підтримали екологічну ініціативу Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE) та Конференції Церков Європи (CEC) провести 13.12.2009 спільну молитву за прийняття «кліматичної Угоди», необхідної для порятунку планети. Цю дату багато активістів пропонували для щорічного відзначення «Дня духовного служіння заради збереження життя».[62]

Слід відзначити, що Рада Єпископських Конференцій Європи щорічно проводить «зелені паломництва» за участі великої кількості кліру (у 2010 р., наприклад, у заході взяли участь 50 єпископів та представників екологічних комісій Католицької Церкви з різних європейських країн). Паломництво «Надії для створіння» тривало п’ять днів (1-5 вересня 2010 р.) і відбувалося від базиліки м.Естергом (Угорщина) до м.Маріацель (Австрія). Учасники заходу зосередили увагу на проблемах забруднення води та питаннях екологічно відповідального енергозабезпечення.

У 2011 р. кількість екологічних ініціатив зросла. Це пов’язано також із тим, що цей рік був оголошений ООН як «міжнародний рік лісів». А тому Всесвітня Рада Церков закликала Церкви весь 2011 р. проводити «молитви та розмірковування, присвячені лісам та пов’язаним із ними темам».[63] Значно масштабніше у цьому році святкується і День захисту створіння, який триватиме від 1 вересня до 4 жовтня* як «екуменічно-екологічна ініціатива відзначення Дня створіння та часу створіння». Цю ініціативу також активно підтримала Всесвітня Рада Церков. Передбачається, що цей місяць стане «часом молитви, переосмислення свого ставлення до довкілля, екологічного навернення та більш відповідального використання Божих дарів природи».[64]

Певної популярності в Україні набули й екуменічні хресні дороги, на яких порушуються питання екології та захисту довкілля. Зокрема у квітні 2011 р. місцева єпархія УГКЦ, за сприяння обласної й міської влади, провела такий захід в Івано-Франківську. У символічному несенні хреста взяли участь клірики, семінаристи, учасники католицьких молодіжних організацій «Обнова» та «Еммануїл», представники влади міста і області. На одній із станцій (у даному випадку – дев’ятій) учасники хресного ходу мали можливість розважати над стражданнями Ісуса в світлі екологічних проблем сучасності. «Адже сучасне людство, опановане непомірним бажанням володіння матеріальними речами та озброєне новітніми технічними засобами для експлуатації природи, поповнює і без того великий тягар гріхів все новими і новими... Вирубані ліси, виснажені ґрунти, забруднені водойми та повітря, перетворене на смітник довкілля – це тільки деякі з довгого переліку наслідків руйнування Божого створіння – природи».[65]

Все частіше голос Церков чути і з приводу вирішення конкретних проблем збереження природи. Зокрема у 2011 р. два владики із різних Церков* об’єднали свої зусилля і потенціал для збереження підсніжників у Закарпатті. Вони оприлюднили спільне Звернення щодо «збереження дарованих Творцем благ природи, а зокрема не спричинятись до знищення первоцвітів».[66]

Підводячи підсумки, зазначимо, що християнські Церкви в Україні (у першу чергу римо-католики, греко-католики та православні) поступово нарощують свою активність у справі екологічного виховання віруючих, участі у міжнародних форумах та організації всеукраїнських й локальних природоохоронних заходів. Причому одним із базових завдань стає формування відповідальності мирян та кліру за створіння-природу в рамках душпастирської діяльності Церков у потрійному вимірі: катехизису, літургії та дияконії.

Практична співпраця релігійних та світських інституцій у сфері захисту природи від знищення стає світовою тенденцією, а відтак українське суспільство, поступово інтегруючись у світові політичні, економічні та інші процеси, об’єктивно спонукає релігійних діячів до підтримки чи ініціювання заходів з екологічної тематики (кричущий стан екології у більшості регіонів країни стає для цього додатковим стимулом). Адже релігійні організації у багатьох країнах, в т.ч. й менш розвинутих, аніж Україна, ініціюють та фінансують природоохоронні програми, беруть під свою опіку окремі види флори чи фауни, що зникають.

З іншого боку, нам не слід і переоцінювати популярність екологічних ініціатив серед кліру та мирян в Україні. Аналіз вітчизняних церковних ЗМІ свідчить, що переважна більшість із них якщо не відверто ігнорують, то просто не знають (а тому обминають) екологічної тематики. У церковних виданнях можна прочитати про події світського життя, розлогі дослідження щодо ролі грошей та боргів у житті людини, гомосексуалізму, тенденції світової економіки тощо. Проте лише одиниці із церковних журналістів пишуть про якість води і продуктів, які споживаються людьми тієї чи іншої області країни, про повітря, яким вони дихають і т.ін.

Проте, на наш погляд, з часом все більше віруючих в Україні стануть свідомими того, що Церкви як інституції повинні власним прикладом (участь в акціях, спосіб життя та діяльності тощо) підтверджувати своє соціально-екологічне вчення. І для цього вони нині вже мають багато можливостей – від здійснення власних практичних екологічних заходів в галузі заощадження енергії і раціонального використання водних ресурсів, до безпечного поводження з відходами, роздільного збирання сміття тощо. 

Інший напрям діяльності християнських Церков у сфері екології, який проявляється нині – намагання скоординувати свою діяльність (як на наш погляд – дуже розрізнену і таку, що проводиться не на інституційних, а на особистісних контактах) для розробки програми співпраці держави та Церкви у галузі підвищення екологічної етики і культури, створення екологічних дорадчих центрів, які б пропонували людям інформаційні матеріали щодо можливостей збереження довкілля тощо. Ця діяльність видається досить перспективною, зважаючи на необхідність впровадження в навчальні програми шкіл і ВУЗів програм екологічної світи й просвіти, екологічного виховання і відповідальності за природне довкілля.

Ще однією тенденцією нинішньої практики Церков в Україні у сфері екології є певна інертність інших (окрім названих нами) Церков та релігійних напрямів щодо участі у заходах, пов’язаних із екологічними проблемами. Лише в останні рік-два ця тенденція повільно зазнає змін. Поки що мова йде про участь деяких протестантських Церков, ісламських центрів, окремих релігійних лідерів (переважно – членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій) в екуменічних акціях, церковних конференціях та інших заходах, присвячених проблемним питанням охорони довкілля. Причиною такої участі, на нашу думку, стає як бажання залучити до своїх Церков та релігійних напрямів якнайбільше активних людей, так і зростання в Україні популярності ідеї збереження довкілля. Адже за даними соціологів, в Україні 70% населення екологічну ситуацію у районі свого проживання оцінюють негативно, а 11% вважають її критичною.[67]

Ці цифри засвідчують, з одного боку, глибоку стурбованість жителів України (серед яких немало віруючих) екологічними питаннями, а відтак дають підстави зробити висновок, що у подальшому Церкви та релігійні організації об’єктивно будуть нарощувати свою присутність на всіх заходах, присвячених будь-якому аспектові збереження довкілля (відгук на потреби віруючих). З іншого боку, вказана тенденція фактично визначає подальший шлях і методи місіонерської роботи більшості успішних Церков ХХІ століття, які, на наш погляд, більш широко витрактовуватимуть «екологічне виховання», а «екологічне навернення» сприйматимуть як ефективну місіонерську нішу.

 


[1] Гардашук Т.В. Сучасний екологізм: теоретичні засади та практичні імплікації // http://sofy.kiev.ua/pf2/garda.htm

[2] Там само.

[3] Каганець І. Арійський стандарт: Українська ідея епохи великого переходу. – К., 2004. – С. 65.

[4] Див., напр.: Беляков, О. О. Вплив релігії на формування екологічної свідомості // Образ. – Вип. 5. – К., 2004. – С. 5-10.

[5] CRIHL підтримує декларацію про зміну клімату, Єрусалим, 05.07.2011 // http:// fore.research.yale.edu/climate-change/statements-from-world-religions/christianity-protestant-denominations-and-organizations/

[6] Грищенко В. Миграции птиц и народные верования // Гуманитарный экологический журнал. – К., 1999. – Т.1. – Вып. 1. – С. 23-32.

[7] Двиведи О. Экологические и этические взгляды индуизма, буддизма и ислама / О.Двиведи, Л. де Сильва, М. Иззи Дин // Гуманитарный экологический журнал. – К., 2006. – Т. 8. – Вып. 2 (21). – С. 106.

[8] Див., напр.: Карпенко О. Єрусалимська церква – колиска християнства // Церковна православна газета. – К., 2007. – № 14. – Черв. – С. 8-9; № 15. – Лип.– С. 8-9.

[9] Звернення Святійшого Вселенського Патріарха Варфоломія в День захисту навколишнього середовища, 01.09.2011 // http://fore.research.yale.edu/climate-change/ statements-from-world-religions/christianity-protestant-denominations-and-organizations/

* Православні інтерпретують термін «екологія» як складений із двох грецьких слів – oikos (дім/житло/храм) та logos (слово). Тобто буквально – «господарствослов’я», «храмослов’я», або вчення про дім, родину, храм у широкому розумінні.

[10] Основы социальной концепции Русской Православной Церкви // Церковь и мир. Основы социальной концепции Русской Православной Церкви. – М. 2000. – Р. XIII. 4.

[11] Хомінський С. Ватикан не випадково долучив забруднення навколишнього середовища до переліку «смертних гріхів» // Україна молода. – 2008. – 29 березня. – № 60.

[12] Кинсли Д. Христианство и экология: за и против // Гуманитарный экологический журнал. – К., 2003. – Т. 5. – Вып. 1-2. – С. 27.

[13] Беляков О.О. Вплив релігії на формування екологічної свідомості // Образ. – Вип. 5. – К., 2004. – С. 9.

[14] Альянс религий и защиты природы // Гуманитарный экологический журнал. – К., 2002. – Т. 4. – Вып. 2. – С. 79.

[15] Ватикан вперше за півтори тисячі років переглянув список смертних гріхів. До існуючих семи гріхів були додані ще сім. // Телевізійна служба новин / http://tsn.ua/svit/smertnih-grihiv-stalo-vdvichi-bilshe.html - 2008. - 10 березня

[16] Шеремета В. Екологічний дороговказ. Маленькі поради для великих змін. – К., 2009. – С. 7.

[17] Див.: Виноградова С. Руйнування природи – гріх, що кричить до Неба // Парафіяльна газета. – К., 2007. – 15 лип. – С.8.

[18] Екологічне вчення Церкви: папа Іван Павло ІІ на тему створіння та екології / ред.. В.Шеремети. – Івано-Франківськ: ІФТА, 2006. – С. 57.

[19] Папська Академія Наук за захист льодовиків // Radio Watykańskie, 08-05-2011 / catholicnews.org.ua/papska-akademiya-nauk-za-zakhist-lodovikiv#point

[20] Патриарх Варфоломей I призвал отказаться от АЭС // www.newsland.ru/news/detail/id/ 655351/cat/42/

[21] «Якщо ми бажаємо бути визволені від природного зла, то мусимо відкинути моральне». Послання патріарха Варфоломія з нагоди Великодня, 22 квітня 2011 р. // risu.org.ua/ua/ index/all_news/world_news/42000/

[22] Заклик патріарха Київського Філарета до віруючих молитися про милість до людства у зв’язку із надзвичайними природними катастрофами у Японії, а також існуючою загрозою радіоактивного забруднення через пошкодження кількох АЕС у цій країні // www.ecoburougcc.org.ua/ekolohichni-novyny/85-patriarh-filaret-cherez-grihi-ljudstva-vse-tvorinnja-strazhdae; Митрополит Володимир (Сабодан) звернувся до православних України з посланням про Чорнобиль // risu.org.ua/ua/index/all_news/orthodox/uoc/41991/; Звернення Блаженнішого Святослава з приводу двадцять п'ятої річниці чорнобильської катастрофи, 25.04.2011 // www.ecoburougcc.org.ua/index.php?start=8; Звернення Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ із питань екології з приводу необхідності захисту довкілля від весняних підпалів / Д-р В.Шеремета, керівник Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ із питань екології, 21.03.2011 // www.ecoburougcc.org.ua/ekologichni-dokumenti-tserkvi/ekobjuro-ugkts/91-zvernennja-bjuro-kievo-galitskogo-verhovnogo-arhiepiskopstva-ugkts-iz-pitan-ekologiyi-z-privodu-neobhidnosti-zahistu та ін.

[23] Біланич М.М., Бокотей О.М., Фогт М. Екологічний аспект Божественної Літургії та виховання бережливого ставлення до природи // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.2. – С. 286-291.

[24] Див.: Матеріали конференції «Церква і навколишнє середовище: європейський досвід та українські перспективи» (Ужгород, 14-17.06.2007) // Офіційний сайт Мукачівської греко-католицької єпархії / www.mgce.uz.ua/post.php?id=27

[25] Див.: Основные положения социальной программы российских мусульман // Религия и СМИ: Справочно-информационный портал / www.religare.ru/2_7723.html; Основы социальной концепции российского иудаизма // Религия и СМИ: Справочно-информационный портал / www.religare.ru/article7722.htm#9

[26] Социальная позиция протестантских церквей России. Раздел 13. Проблемы экологии // Религия и СМИ: Справочно-информационный портал / www.religare.ru/article7724.htm#14; Основы социальной концепции Российского объединенного союза христиан веры евангельской. Раздел 15. Церковь христиан веры евангельской и проблемы экологии // Религия и СМИ: Справочно-информационный портал / www.religare.ru/article7721.htm.

[27] А саме: міжцерковними християнськими об’єднаннями («Христианские ведомости» за 2002-2005 рр., «Вічний скарб» за 2004-2007 рр., «Слово Христове» за 2002-2003 рр., «Международная христианская газета» за 2004-2008 рр., «Камень краеугольный» за 2004-2008 рр., «Добродій» за 2005-2007 рр.), православними («Голос православ’я» за 2000-2010 рр., «Церковна православна газета» за 2005-2010 рр., «Наша віра» за 2001-2007 рр., «Спасите наши души» за 2005-2008 рр., «Україна християнська» за 2003-2005 рр., «Відродження» і «Час відродження» за 2001-2003 рр.), греко-католиками («Арка» за 2005-2007 рр.), деякими протестантськими Церквами («За євангельську віру» за 2005-2008 рр., «Тимофей» за 2003-2005 рр.), мусульманами («Минарет» за 1996-2008 рр., «Аль-Баян» за 2002-2007 рр., «Голос Крыма» за 2005-2009 рр.), іудеями («В поисках истины» за 2003-2005 рр.) тощо.

[28] Див.: «Компендіум соціальної доктрини Церкви» – К.: Кайрос, 2008. – 549 с.

[29] Там само. – С. 279-299.

[30] Екологічна Хресна дорога /Уклав о.Іван Сохан.– Івано-Франк.: Нова Зоря.– 2011.– 40 с.

[31] Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології // www.ecoburougcc.org.ua/ ekolohichni-novyny/99-prezentatsija-ekologichnoyi-hresnoyi-dorogi

[32] Основы социальной концепции Русской Православной Церкви // Церковь и мир. Основы социальной концепции Русской Православной Церкви. – М. 2000. – Р. XIII.; Основи соціальної концепції Української Православної Церкви. – К., 2002. – Р. ХІІІ.

[33] Там само. – Р. XIII.5.

[34] Див.: Шумило С. Екологія і духовність // Православіє в Україні, сайт /  http://arhiv.orthodoxy.org.ua/uk/tochka_zoru/2009/12/14/28760.html

[35] Там само.

[36] Церква і світ на початку третього тисячоліття. Декларація Ювілейного Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату // Ювілейний Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату 9-10 січня 2001 р. (документи і матеріали) / упорядник єп. Димитрій (Рудюк). – К.: Вид. відділ УПЦ-КП, 2001. – 60 с.

[37] Там само. – Р. VII. 2.

[38] Доповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета // Православний вісник. – К., 2001. – № 1-2. – Січ.-лют. – С. 31.

[39] Єпископ Євстратій. Православний погляд на соціальне служіння Церкви // Чернігівські єпархіальні відомості / http://cerkva.in.ua/intervju/498-social.html

[40] Див.: Православний духовно-просвітницький журнал для молоді «Агнець» (у рубриці «екологія» висвітлюються основні аспекти сучасної екології, діляться порадами, як знайти свій власний спосіб захисту від екологічних проблем, таких як забруднена вода, повітря, земля тощо), статті у церковних журналах «Православний вісник», «Отрок.ua», «Чадо» та інших.

[41] Див.: Недавня О. Український греко-католицизм: прогнози розвитку // Україна релігійна. Колективна монографія. Кн. друга: Прогнози релігійних процесів України. – К., 2008. – С. 192-193.

[42] Див.: Матеріали конференції «Церква і навколишнє середовище: європейський досвід та українські перспективи» (Ужгород, 14-17.06.2007) // Офіційний сайт Мукачівської греко-католицької єпархії / www.mgce.uz.ua/post.php?id=27

[43] Напр.: «Екологія, економіка і християнська мораль: українська дійсність і перспективи» (Київ, 2000); «Церква і навколишнє середовище: європейський досвід та українські перспективи» (14-17.06.2007, Ужгород); «Екологія життя» (Круглий стіл, 14.09.2009, Київ); «Енергоефективність та екологічно прийнятне енергозабезпечення з позицій християнської відповідальності за Творіння» (10-11.02.2010, Ужгород); «Духовність як основа екологічної культури та відповідальності» (25.11.2010, Київ) та інші.

[44] Напр., участь в конференції «Церква і навколишнє середовище: європейський досвід та українські перспективи» (Ужгород, 14-17.06.2007) взяли глави Церков та представники: Римо-католицької Церкви, УГКЦ, Мукачівської греко-католицької єпархії, УПЦ МП, Закарпатської Реформатської Церкви, Духовного управління мусульман України, головного рабинату України, Эвропейської християнської екологічної мережі, працівники освіти та культури тощо. Див.: Офіційний сайт Мукачівської греко-католицької єпархії // www.mgce.uz.ua/post.php?id=27 

[45] Там само.

[46] Середнянська, С. Відповідальність за створіння // Парафіяльна газета. – К., 2007. – 15 лип. – С.8.

* «День Творця» як християнське екологічне свято започатковане у 1989 р. за ініціативою Вселенського патріарха Димитрія І, який закликав увесь християнський світ у день початку нового церковного року (14 вересня за новим стилем) до щорічної спільної молитви та практичних зусиль, спрямованих на порятунок природи. Нині до цієї ініціативи долучились багато Церков православної, католицької та протестантської традицій. Того ж 1989 р. у Європі розпочала свою діяльність Європейська Мережа Екологічної Співпраці Християн (European Christian Environmental Network).

[47] Див.: Екологічний «День Творця» // http://www.ecumenism.com.ua/den/

[48] УГКЦ закликає вірних до відповідальності за екологічний стан планети // risu.org.ua/ua/ index/all_news/community/ecology/37859/

[49] Звернення Блаженнішого Любомира, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького, до вірних Української Греко-Католицької Церкви та людей доброї волі з нагоди дня Бога Творця (2010 р. Б.) // http://www.ugcc.org.ua/1415.0.html

[50] Цит. за: Єремічева Л. День духовного служіння – збереження життя на планеті // Релігія в Україні, 12.10.2010 // http://www.religion.in.ua/main/daycomment/6253-den-duxovnogo-sluzhinnya-zberezhennya-zhittya-na-planeti.html

[51] Там само.

[52] Представники різних релігії в Україні об’єдналися у спільній молитві заради збереження життя на планеті Земля, 11.10.2010 // risu.org.ua/ua/index/all_news/community/ecology/38351

[53] Кліматичний рух України закликає духовенство та віруючих усіх Церков до спільної молитви в наміренні прийняття світової кліматичної угоди. 03.12.2009 // risu.org.ua/ ua/index/all_news/122/; Міжконфесійний молебень за збереження природи відбувся в Ужгороді. 12.02.2010 // http://risu.org.ua/ ua/index/all_news/community/ecology/ 34397/ та ін.

[54] В Івано-Франківській єпархії УГКЦ розпочалася Великопісна екологічна ініціатива // ecoburougcc.org.ua/initsiativi/zelenij-velikden/74-velikoposna-ekologichna-initsiativa2011-r-b

[55] Там само.

[56] о.Іван Сохан, капелан Мальтійської Служби Допомоги. Формування екологічної свідомості майбутніх душпастирів, «Імпульси для роздумів на тему відповідальності за створіння у світлі Недільних Євангелій Святої Чотиридесятниці» // www.ecoburougcc.org.ua/ekolohichni-novyny/84-formuvannja-ekologichnoyi-svidomosti-majbutnih-dushpastiriv

[57] Екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку. – К., 2007.

[58] Константинопольський патріарх просить Віктора Януковича захистити зелені зони Харкова, 30 вересня 2010 // http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/ecology/38137/

[59] В Україні відкрита перша християнсько-екологічна школа. 02.06.2010 // http://risu.org.ua/ ua/index/all_news/community/ecology/35925/

[60] Цит. за: Гайковський М.І. Релігія та екологія // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету. – Вип. 15.6. – Львів, 2005. – С. 251.

[61] Там само. – С. 251-252.

[62] Кліматичний рух України закликає духовенство та віруючих усіх Церков до спільної молитви в наміренні прийняття світової кліматичної угоди. 03.12.2009 // http://risu.org.ua/ua/index/all_news/122/

[63] Всесвітня Рада Церков закликає святкувати «Час створіння» і захищати ліси // www.ecoburougcc.org.ua/ekolohichni-novyny/174-vsesvitnja-rada-tserkov-zaklikae-svjatkuvati-chas-stvorinnja-i-zahischati-lisi

* 4 жовтня – День св. Франциска із Асизу.

[64] Там само.

[65] Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології, 10.04.2011 // http://www.ecoburougcc.org.ua/ekolohichni-novyny/104-ekologichna-statsija-na-hresnij-dorozi-v-ivano-frankivsku

* Голова комісії з екології і мігрантів римо-католицької Конференції єпископів України, єпископ Мукачівської дієцезії Антал Майнек та голова комісії у справах екології Мукачівської греко-католицької єпархії єпископ Мукачівський Мілан.

[66] «Залишіть дику природу жити!» – закликають Мукачівські архієреї // Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології / www.ecoburougcc.org.ua/ekolohichni-novyny/86-zalishit-diku-prirodu-zhiti-zaklikajut-mukachivski-arhiereyi

[67] Туниця Ю. Україні потрібна Конституція Землі // День. – 2011. – № 95-96 (3-4 червня). – С. 10.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
2коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • sheliazhenko | 22 листопада 2011, 12:58
    Коментувати коментар

    Екологічні проблеми потребують глибокого розуміння, не тільки віри. Екологія - це наука, а в науці можна довіряти тільки перевіреним фактам. Історія з "глобальним потеплінням", сподіваюся, навчила суспільство раціональному підходу до питань екології.

    • Михайло | 20 грудня 2012, 23:12
      Коментувати коментар

      Само собою, що потребують знань. Але без духовного розуміння довкілля, без віри в те, що навколишнє природне середовище може бути відновлене, без розуміння християнами (якими себе називаютьт дуже багато людей), того що якщо вони вірять в Творця, то повинні шанувати і Його створіння, знання зостаються мертвою інформацією... Тому потрібен діалог між Церквою (і іншими релігіями) та науковцями,неурядовими громадськими організаціями, що спеціалізуються на природоохоронній та еколого-виховній діяльності, між державними організаціями щодо вирішення екологічної проблеми... Християнсто, наприклад, може вплинути на суспільсво, розвиваючи духовну складову екологічної свідомості, а наука, освіта - поділитись знаннями з віруючими (поза освітніми закладами)... Приклади такої взаємодії є і її треба розвивати.

Відповідь на коментар
Коментар
Ім'я
Введіть код

Моніторинг ЗМІ

Останні коментарі

  • Zenia | 17 вересня 2019, 23:30

    В том и беда, что исповедоваться на родном языке и своему соотечественнику украинцам не позволяют русские оккупанты. Ты что, оккупант, читать не умеешь? :))

  • Zenia | 17 вересня 2019, 23:28

    Підтримую! :)

  • Zenia | 17 вересня 2019, 23:27

    Все їм храмів мало...

  • Zenia | 17 вересня 2019, 23:26

    Молодці!

  • Zenia | 17 вересня 2019, 23:19

    Хай серед своїх перевірять, в них таке часто трапляється.)))

Популярні статті місяця