• Головна
  • Наше міське християнство, — тема нового номеру «Патріярхату»...

Наше міське християнство, — тема нового номеру «Патріярхату»

22.05.2019, 12:34
Наше міське християнство, — тема нового номеру «Патріярхату» - фото 1

Місто, як символ, місто як образ. Чим взагалі є місто для релігії? Як впливає воно на релігійність кожного, хто в ньому перебуває? Зважаючи на статистичні дані, тема міського християнства, яку обрали основною для третього номеру журналу, є дуже важливою для церковної стратегії.

Наше міське християнствоМісто, як символ, місто як образ. Чим взагалі є місто для релігії? Як впливає воно на релігійність кожного, хто в ньому перебуває? Зважаючи на статистичні дані, тема міського християнства, яку обрали основною для третього номеру журналу, є дуже важливою для церковної стратегії. Ви зрозумієте це, прочитавши детальні аналітичні тексти Катерини Щоткіної «Міське християнство: загрози і надія» та Михайла Шелудька «УГКЦ і виклики урбанізації».

Життя чи то людини, чи то народу завжди є життям «між»; воно завжди поставлене перед вибором. Україна особливим чином відчуває різкість свого «між», бо випало їй бути між автократичним російським неонаціоналізмом і євроатлантичним неолібералізмом. Та чи варто вливатися в один чи інший вимір? Д-р Андрій Сороковський пропонує Україні власний політичний шлях. Про принципи цього шляху дізнаєтесь у другій частині статті «Церква у постліберальну добу».

«Мученицький шлях нашої Церкви показав, що не існує обставин, у яких не можна духовно жити». Переїхавши в Україну, майбутній митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк почав свою працю зі створення Інституту історії Церкви, зокрема – збору свідчень про підпілля УГКЦ. Виглядає, що саме цей досвід навчив владику спокійно долати труднощі та щедро сіяти, розуміючи, що врожай вимагає терпеливості. Більше про досвід життя в різних країнах, на різних континентах в інтерв’ю «Україна була і залишається матрицею мого життя».

Проте, Україна мусить сьогодні визначитися не лише у зовнішній політиці, вона мусить зрости внутрішньо і відповідальність у цьому процесі належить взяти тій дрібці еліти, яка може за собою вести, яка може слово мудрості, котре будує, а не руйнує. Більше про це – у тексті д-ра Зіновія Свереди «Про мудрість Божу і глупоту людську».

Оцінювати сьогодення і дивитися в майбутнє нашої держави та Церкви, не можемо без пам’яті про минуле. Саме тому «Патріярхат» на своїх сторінках завжди дає місце історії. Цього разу маємо розповідь про греко-католицьку парафію в Сучаві (Румунія) та справді славних і знаних широкому загалові її парохів. Про це – стаття «Сучава – деканальний осередок Південної Буковини: парафія Різдва Святого Івана Хрестителя».

Натомість у матеріалі «Трагедія козацької Церкви: українське православ’я між Європою та Москвою» публіцист Віктор Заславський проводить ниточку зв’язку між конфесійною приналежністю та освітніми можливостями і стратегіями українців початку XVII століття.

А на завершення номеру – добра і дуже актуальна порада від нашого шанованого дописувача, о. Олега Гірника: «В усі часи існував один беззаперечний закон: в часи великих криз інвестують і максимально підтримують духовну культуру. Народи, які дотримувалися цього закону, долали економічний занепад, воскресали із неймовірних поразок, здобували перемогу в нерівних баталіях. І навпаки...». «Президентські вибори як катастрофа культури і духовності».

Журнал можна передплатити через Укрпошту – 90827.

Електронний варіант часопису можна придбати на сайті journals.ua.

Архівні матеріали можна знайти на сайті www.patriyarkhat.org.ua, в тому числі й англійською мовою в окремому новому розділі.