• Головна
  • Про джерела влади у № 2 «Патріярхату»...

Про джерела влади у № 2 «Патріярхату»

27.03.2019, 16:10
Про джерела влади у № 2 «Патріярхату» - фото 1

Церква дає нам мудре слово щодо владолюбства і пустомовства у сучасному світі. Щоби трохи ознайомити вірних із цією наукою напередодні президентських виборів в Україні «Патріярхат» обрав темою номера питання популізму, як одного з найвищих, мабуть, бар`єрів, який стоїть перед нашим народом на шляху розвитку у багатьох аспектах.

«Господи і Владико життя мого, духа владолюбства і пустомовства відійми від мене...», — так молимося саме тепер, у часі Великого посту. Владолюбство є чимось протилежним служінню, образ якого з особливою силою постане перед нами наприкінці того ж Великого посту. Якось парадоксально, що якраз тепер, у Великому пості 2019 року Божого, зіштовхнуться між собою владолюбство та пустомовство одних і бажання, щоб їм служили, інших… І якщо останні домагаються свого прямо, без прикриття, то владолюбці йдуть до своєї мети за посередництвом тисяч засобів і прийомів, послуговуються арсеналом масок і гасел (пустомовства), не гребують нічим, аби досягти найбажанішого – влади. Що ж на все це каже Церква в ширшому контексті?

Церква дає нам мудре слово щодо владолюбства і пустомовства у сучасному світі. Щоби трохи ознайомити вірних із цією наукою напередодні президентських виборів в Україні «Патріярхат» обрав темою номера питання популізму, як одного з найвищих, мабуть, бар`єрів, який стоїть перед нашим народом на шляху розвитку у багатьох аспектах. Розпочинаємо з базових речей, необхідних для розуміння природи популізму, і з того, що говорить вчительський уряд Церкви про згадану проблему. Про це дізнаєтесь з інтерв’ю з д-ром Юрієм Підлісним «Між словами і вчинками». Ширший філософський підхід до теми бере д-р Зіновій Свереда, рефлексуючи «Про мудрість Божу і глупоту людську», про популізм, який є вічним пошуком «чудотворців», про справжніх (а теж несправжніх) релігійних діячів, про те, чому людьми так легко маніпулювати… Далі д-р Андрій Сороковський у статті «Церква у постліберальну добу» показує, що та політична епоха, в якій живемо, попри всю свободу, яку вона нібито подарувала людству, на жаль, не змінила світ до кращого.

Надання Томосу православним братам в Україні винесло на вістря обговорення тему єдності українського християнства загалом. «Патріярхат» теж не оминає цієї тенденції на своїх сторінках. Так, отець д-р Михайло Димид у доповіді «Еклезіологія про Київську Церкву» провадить нас вервечкою історичних і сучасних документів, що «пропонують широкий погляд на Христову Церкву, який виходить із євангельської заповіді любові більше, аніж від потреби досконалої справедливості», акцентуючи на об’єднавчих візіях як католицьких, так і православних владик. Доповнює тему стремління до єдності Київського християнства д-р Ігор Скочиляс, представляючи унійні та неунійні періоди головного київського храму у матеріалі під назвою «Свята Софія Київська – катедра унійної Церкви. Історичні сюжети XVXVII століть». Щоб глибше розуміти сьогоднішнє стремління православних України до виходу з московської орбіти варто зазирнути в минуле і з`ясувати, що ж призвело до тотального підпорядкування Києва Москві. Це питання історії привідкриває Віктор Заславський у матеріалі «Українське Православ`я у тенетах багатовекторності».

Упродовж своєї історії «Патріярхат» напевне сотні разів писав про Патріарха Йосифа, а цього разу публікує спогади отця д-ра Івана Дацька присвячені людям, які були співробітниками Блаженнішого в час його життя у Римі: «Інтелектуальний осередок Патріярха Йосифа у 1970 – 1980-тих роках».

Не таємниця, що у постмодерну добу ми майже звикли до випадків зневаги до сакрального і традиційних цінностей, які особливо поширені на Заході. На це звертає увагу д-р архітектури Юрій Криворучко, «Межі сакрального: виклик для мистецтва». Ставлячи нам перед очі узагальнені приклади такої профанації, вказуючи на помилки, яких допускаємося через незнання і брак фаховості у делікатній сфері сакрального мистецтва, він теж застерігає перед наслідками такої тенденції.

Прочитавши цей номер журналу Ви, крім іншого, дізнаєтеся про особливий акцент, який ставить Катерина Щоткіна на Блаженнішому Любомирові як політикові у книжці «Любомир Гузар. Хочу бути людиною»; про висвітлення церковного життя львівськими ЗМІ та про унікальний Молитовник Гертруди, невістки князя Ярослава Мудрого.

Журнал можна передпдатити через Укрпошту — 90827,

архів матеріалів на сайті www.patriyarkhat.org.ua,

в тому числі й англійською мовою в окремому новому розділі.