«Патріярхат» у жовтні: Інтелігенція-богослов'я-майбутнє

17 жовтня 2018, 13:17 | Огляд видань | 1 |   | Код для блогу |  | 

"Патріярхат" у жовтні 2018Не виявимо таємницю, якщо скажемо, що живемо у час зміни світоглядних і культурних епох, час чергової технологічної революції. Щоправда, в світовій історії це не вперше і не востаннє… І всі ці зміни значною мірою змінюють саму ж людину, її зв’язки з іншими людьми, зі світом матеріальним, з Богом… Такий стан речей певною мірою можна порівняти з постійним виром, який крутить нас у різні боки, а ми, не припиняючи перебування у тому русі (бо ж не зупинимо процесів, що точаться довкола) мусимо, – як християни, – знаходити сили й мудрості триматися свого особливого напрямку.

Отож, мудрості, а радше вкрай необхідної нині християнам інтелігентності, освіченості, ерудованості присвячено головну тему п’ятого номеру часопису «Патріярхат».

Чудове впровадження у розуміння інтелігентності та кілька рецептів того як українські Церкви могли б її примножити для духовного блага загалу — пише д-р Андрій Сороковський, голова Українського Патріярхального Товариства у США «Інтелігенція і Церква». У схожому руслі аналізу й пропозицій рухається і Михайло Шелудько, біблійний катехит, редактор сайту «Православні католики Одеси»; проте він акцентує увагу на інтелектуальному розвиткові священиків. Про це у статті «На одній хвилі. Формація священиків, молодь і майбутнє Церкви».

Звісно, не стільки інтелектуальний рівень християн, скільки живий досвід зустрічі з Христом є визначальним у ділі спасіння кожного вірного, бо, як писав апостол Павло: «Коли … греки мудрости шукають, – ми проповідуємо Христа розп'ятого» (І Кор. 1,22). Але той же апостол Павло, щоб проповідувати грекам, використовував їхні «засоби та контекст середовища». Те саме мусимо робити й ми – вивчати середовище і реагувати на актуальні пасторальні виклики, якщо хочемо бути Церквою успішною духовно. Отець Олег Гірник розвиває тему «Про автокефалію і патріархат як богословську проблему».

Стисле і влучне порівняння розвитку у повоєнні часи в діаспорі двох спільнот: православної та греко-католицької – спадкоємиць Володимирового хрещення – робить Архиєпископ Харківський і Полтавський Ігор Ісіченко, накладаючи його на фон діяльності Патріарха Йосифа Сліпого і пропонуючи до розгляду успішний досвід останнього як відповідь на сьогоднішню кризу української церковної ідентичності. Про доцентровий рух стаття «Патріарх Йосиф Сліпий і драма ідентичності Київської Церкви».

Як вже вище було сказано: Церква має реагувати на актуальні пасторальні виклики. Одним з таких є ставлення до жінок в Україні, адже: «Заморожена війна між Україною і Росією та її терористичними угрупованнями підвищила та посилила небезпеки, які стоять перед жінками в Україні. Знаємо з досвіду В’єтнамської війни та недавніх воєн в Іраку й Афганістані, що ветерани, які страждають від посттравматичного стресового розладу, можуть завдавати жахливих страждань найближчим людям – дружинам, близьким і дітям. Ця криза вже настає після трьох років війни в Україні». «Чи Революція Гідності матиме наслідки для жіноцтва», ставить питання, аналізує і шукає розв’язків Олесь Кузьма, керівник Відділу розвитку Української католицької освітньої фундації в Чикаго.

Традиційно, частина матеріалів «Патріярхату» присвячена історії та християнській культурі. У цьому номері кандидат мистецтвознавства Юлія Матвєєва завершує оригінальну «екскурсію» давніми храмами, в якій пояснює символіку тканинних елементів, які візуалізують біблійне слово про небеса — «Зображення неба у візантійському мистецтві».

У 15-ту річницю переставлення про «народного владику», апостола підпільної Церкви на Закарпатті, єпископа Івана Марґітича, розповідає о. Михайло Михайлець у статті «Підпільна діяльність владики Івана Марґітича».

Як сьогодні, так і в минулому Церква (яка б то не була) значною мірою впливає на курс політики і народу. Це яскраво видно на прикладі рішень Головної Руської Ради, до складу якої входило чимало галицького духовенства. Які наслідки це дало українцям? Читайте у статті історика Віктора Заславського «Польсько-українські відносини під час «Весни народів»».

«П’ятий номер «Патріярхату» видався не просто цікавим, він – суцільне натхнення», — впевнено твердить Ліда Мідик, заступник головного редактора журналу.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • velovs@ukr.net | 21 жовтня 2018, 22:13
    Коментувати коментар

    "Не виявимо таємницю, якщо скажемо, що живемо у час зміни світоглядних і культурних епох, час чергової технологічної революції. Щоправда, в світовій історії це не вперше і не востаннє…" --------- А якщо ж уважно подивитися й проаналізувати - й, передусім, з пророчим Божим Словом та його обітницями в руках - й усі ІНШІ, тобто кардинальні, докорінні зміни, що відбуваються у всьому довколишньому світі, то, назагал, не являє собою великого й надмірного труда прийти до певного й дуже важливого й значущого висновку. --------- Іншими словами, що ми вже, судячи з усього, живемо, по суті, в ЕСХАТОЛОГІЧНІ - "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) Історії спасіння людського роду. --------- А особливо все це стає ясним і зрозумілим, коли - поміж усього іншого - ретельно й прискіпливо подибати на ті події і знамення, що відбуваються, зокрема, на Близькому Сході і його серцевині - Святій Землі, а також в Україні, та довкола них. --------- Разом з тим, як видається, оця нинішня реальність ЗАВЕРШЕННЯ - себто пережиття людством уже останнього етапу Історії спасіння (чомусь!) не є очевидною і не визнається редакцією журналу "Патріярхат"! Й тому-то, напевно, тут ми - на початку цього огляду - і читаємо, що подібні зміни, мовляв, "в світовій історії це не вперше і не востаннє…" --------- І, мабуть, в редакції цього часопису ніяк не наважуються ПРЯМО й ВІДВЕРТО подивитися і розгледіти все це - якраз через те, що подібної сміливості й відваги не спостерігаємо ні у офіційних речників Ватикану, ні в проводу та ієрархії УГКЦ. На превеликий жаль...

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Моніторинг ЗМІ

Останні коментарі

  • velovs@ukr.net | 22 листопада 2018, 10:20

    І якщо ж усього цього - тобто ОСНОВНОГО, ГОЛОВНОГО і НАЙВАЖЛИВІШОГО, в ім'я чого, власне, і існує в цьому світі Христова Церква, ми НІЯК так, по суті, і не побачимо і не досвідчимо, то в цьому разі

  • velovs@ukr.net | 22 листопада 2018, 10:13

    І цей Томос, по суті, засвідчить і легітимізує та ствердить створення в Україні, на теренах Господнього славного і благословенного ІІ Єрусалима (Києва), фактично НОВОЇ - єдиної канонічної ПЦ. А що

  • qazwsxedc12 | 21 листопада 2018, 21:21

    нехай Господь почує голос Блаженнійшого Святослава

  • qazwsxedc12 | 21 листопада 2018, 21:15

    Європа втрачає християнські цінності в її Конституції нема опори на християнство

  • qazwsxedc12 | 21 листопада 2018, 21:10

    головне після Томосу розставання з Москвою

Популярні статті місяця