«Патріярхат», № 1, 2018: Молодь – стратегічна інвестиція Церкви

22 лютого 2018, 10:21 | Огляд видань | 0 |   | Код для блогу |  | 

"Патріярхат"До папського Синоду «Молодь, віра та розпізнавання покликання», який відбудеться у жовтні цього року, ще досить далеко – сім місяців, але підготовка УГКЦ та РКЦ в Україні триває понад рік. Саме з розкриття цієї теми журнал «Патріярхат» в новий рік буття. Адже молодь, праця з нею, її ставлення до релігії та Церкви є основоположними для майбутнього.

Зазирнути за церковні куліси підготовки до Синоду та праці з молоддю загалом редакція спробувала разом із людьми, які безпосередньої задіяні у сфері молодіжного душпастирства. Чудові думки інтерв’ю з єпископом Володимиром Груцою, який призначений помічником владики Браєна Байди, делегата на Синод від УГКЦ, та отцем Ростиславом Пендюком, який очолює Патріаршу комісію молоді, окреслюють шлях, яким Церква рухається сьогодні, інструменти, які використовує, щоби зрозуміти потреби молодої людини та допомогти їй відповісти на своє християнське покликання в особливих умовах ХХІ століття.

Отець Юрій Блажиєвський, священик Згромадження св. Луїджі Оріоне, духівник львівського Товариства студентів-католиків «Обнова» змальовує доволі реалістичний зріз сьогоднішнього суспільства у статистиці, ретельно аналізує взаємовідносини священик-молодь і ставить важливі питання: «Скільки у нашій Церкві якісних журналів, змістовних сайтів, цікавих теле- і радіопередач? Яким є голос Церкви в діапазоні частот, до яких чутливе молоде вухо? Це означає: скільки в нашій Церкві конкурентних за популярністю YouTube-каналів, подкастів, фільмів, тревел-блогів, інді-стартапів, мобільних додатків, онлайн-курсів, музичних гуртів, опенейрів? … Праця з молоддю – це стратегічна інвестиція. Не в цеглу, а в людей, які будуть підносити голос – голос Церкви…»

“«Моє, твоє і наше»: принцип спільного блага у вченні Церкви”, так називається стаття наукового співробітника Інституту історії Церкви УКУ Володимира Мороза, яка розпочинає цикл публікацій цього номеру, які не входять у рамки головної теми. Цим матеріалом автор намагається дуже детально пояснити, що таке спільне благо і чому сьогодні праця над цим спільним благом важлива для України як ніколи: «Тупцювання України на місці ось уже майже 30 років, навіть частковий регрес за економічними показниками, криваві події Майдану, війна – це також наслідки поширеного нерозуміння елітами, та й, зрештою, народом, важливості принципу спільного блага. Бо як часто ми думаємо, як часто керуємося в своїх діях добром усієї української громади: «нашим» – спільним, а не тим, що «моє» чи «твоє»?».

На початку цього року, 28 січня, Папа Франциск відвідав українську парафію Святої Софії у Римі. Приводом для цього візиту є дві речі: вшанування пам’яті владики Степана Чміля (22 січня минуло 40 років з дня його смерті), вчителя теперішнього Святішого Отця, та підтримка українських мігрантів-заробітчан. В поточному номері «Патріаярхату» поміщено статтю отця Євгена Небесняка про владику Степана Чміля «Людина справжньої усмішки» та аналіз папського візиту «Про Україну і від України», даючи відповідь на те, чим він був у загальноукраїнському контексті.

Наступні два матеріали можна поєднати ідеєю внутрішнього життя Церкви. Йдеться про статтю отця-доктора Василя Рудейка «Жива парохіяльна літургія», в якій він описує давній, на жаль, з плином часу змінений на монаший, парохіяльний або ж кафедральний устав богослужінь та наводить аргументи, чому варто замислюватися над варіантами його відновлення. «Галицька порода. Епізод перший», – стаття історика Віктора Заславського, якою починаємо нову серію публікацій згаданого автора під назвою «Шлях до національного маніфесту: Греко-Католицька Церква і українське відродження в Галичині». У ній автор показує яким чином греко-католицьке духовенство пов’язане з національним становленням українців, як в УГКЦ поєдналися принципи благочестя, просвітництва і патріотизму зберігши баланс між земним і небесним.

Завершує цей номер журналу невеличкий матеріал про унікальну «Книгу добра» та пов'язаний із нею, не менш унікальний, український культурний осередок у Таллінні (Естонія) при греко-католицькій парафії.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Моніторинг ЗМІ

    Останні коментарі

    • Михаил | 23 вересня 2018, 01:06

      Вы подобрали очень правильное слово - верные ленинцы! Это о бывшем Митрополите Киевском и Галлицком Филарете, он же "патриарх всея руси-украины" или как его там, не помню. Нет и не было в

    • velovs@ukr.net | 22 вересня 2018, 20:49

      Будь ласка, тов. Ortox, уважно й об'єктивно вивчайте церковну історію та її дійсні, правдиві факти і події. Тобто: не вигадані і не сфальшовані В Москві. І тоді - в цьому сенсі - у Вас жодних питань

    • Ortox | 22 вересня 2018, 20:22

      Хто відділився від Київської митрополії?! Це Київська митрополія стала Патріархатом!

    • velovs@ukr.net | 22 вересня 2018, 19:09

      Це - суто Ваша точка зору. Одначе, як виглядає, досить тенденційна і упереджена. Якщо не сказати, злостиво-ворожа. В т. ч. щодо правового інституту релігійної свободи. -------- Одначе дійсно: з

    • velovs@ukr.net | 22 вересня 2018, 18:59

      Інтерв'ю з Русланом КУХАРЧУКОМ на важливу й актуальну тематику - сімейну й дотичну до

    Популярні статті місяця