Нариси з історії Галичини: релігійно-суспільний аспект

31 липня 2017, 17:23 | Огляд видань | 0 |   | Код для блогу |  | 

Нариси з історії Галичини: релігійно-суспільний аспектВідомий історик, автор РІСУ, Ігор Чорновол нещодавно видав чергову книжку. До видання, розміром понад 430 сторінок, увійшли науково-публіцистичні статті автора, які друкувалися з 1997 р.  у різних періодичних та наукових виданнях. Представляючи різні аспекти історії Західної України, він значну увагу приділяє релігійно-суспільним процесам.

Книжка «Нариси з історії Галичини» містить 8 розділів. У першому розділі Ігор Чорновол зосереджується на понятті регіональної історії, зокрема, історії Галичини і окремих її районів. Науковець звертає увагу на проблему краєзнавства. «Це єдина дисципліна української історіографії, позбавлена своєї теорії й здебільшого віддалена на відкуп аматорам і дилетантам. Натомість кваліфіковані («захищені») історики передовсім займаються «Центрами», що мимоволі сприяє ототожненню Києва з історією всієї України, Львова — всієї Галичини». Він звертає увагу на політичні наслідки такої уваги до одних регіонів та міст і на брак загальнонаціональної уваги до інших. «Неукраїнські форми національної ідентичності найбільш популярні в регіонах саме на тих територіях, які дуже мало представлені в існуючих наративах історії України — це Південь зі Сходом та Закарпаття. На цій підставі важко уникнути припущення, що слабкість української національної тотожності в названих регіонах … базується саме на слабкому уявленні місця цих регіонів в існуючих загальних наративах та схемах історії України», — цитує автор відомого історика Олександра Галенка. Більше того, південь та схід представлені «ворогами українців та України».

Ігор Чорновол детально аналізує, як до складу нинішньої Галичини увійшли такі сусідні території, як Белзька земля, Поділля, Покуття. Особливо цікавими є екскурси в історію формування певних невеликих регіонів, про деякі з них прийнято говорити як про щось «споконвічне», хоча вони є «творінням» радянського періоду – адміністративні одиниці. Наприклад, нинішні Яворівщина чи Дрогобиччина.

Не менш цікавими є дослідження певних аспектів українсько-польських відносин, у яких важливу роль відігравали священики УГКЦ чи РКЦ. Багато уваги приділено діяльності відомого історика і громадського діяча Володимира Антоновича, промотора українсько-польського порозуміння в Галичині в кінці ХІХ ст.

Ігор Чорновол розповідає про зближення В.Антоновича з о. Валеріяном Калінкою, представником Ордену Божого Воскресіння (Змартвихвстанців), польського католицького згромадження, до якого увійшли як римо-католики, так і греко-католики. Зокрема, змартвихвстанці заснували у Львові інтернат для виховання українських хлопців. Калінка, як і Антонович, прагнув зблизити польських та українців діячів, щоби вони виступили єдиним фронтом проти російської імперської політики. У цьому контексті також розповідається, як москвофільська партія в Галичині (серед очільників якої не бракувало греко-католицького клиру) зривала це порозуміння і доносила на діяльність Антоновича своїм російським меценатам.

Володимир Антонович співпрацював з галицькими істориками і діячами, як о. Стефан Качала, Олександр Барвінський, яких зацікавив розпочати видавати серію історичних праць під назвою «Руська історична бібліотека». Перша книжка з цієї серії — «Коротка історія Руси» (авторство приписували о. Качалі) — викликала обурення і в польських колах, і в російської цензури. В Росії серія була заборонена, а польських діячів обурила об’єктивне зауваження автора, що «наміряючи погубити Русь-Україну, поляки не розуміли, що в дійсности гублять Польщу. Поляченням русинів і нищенням їх самоуправи, копали й собі могилу. І справдилося над ними євангельське слово: “Якою міркою мірите, такою і вам міряти будуть”». До слова, ця серія історичних видань протривала доволі довго і навіть вдалося здобути для неї фінансування австрійського уряду.

Загалом галицькому клиру присвячено багато публікацій І.Чорновола. Він представляє політичну заангажованість священиків, описує їх побут — «Скошений цвіт». Володимир Барвінський про побут галицького духовенства у ХІХ ст. У статті про систему українських партій Австрійської Галичини багато сказано про явище християнських суспільно-політичних об’єднань.

Останній розділ книжки «Критика» містить відгуки І.Чорновола на різноманітні статті і книжки українських і польських авторів. Зокрема, йдеться про нові дослідження княжої історії Галичини, українсько-польські стосунки, історичну пам’ять тощо.

Придбати «Нариси з історії Галичини» Ігоря Чорновола можна у самого автора або замовити через редакцію РІСУ.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Моніторинг ЗМІ

    Останні коментарі

    • Михаил | 21 жовтня 2017, 04:43

      Вот обязательно поддерживать всякую бесовщину и чертовщину? Смотрите сколько народа собирается на круглый стол, будут заседать, обсуждать, размышлять! А потом удивляемся, почему так плохо живем. Надо

    • Василий Петров | 20 жовтня 2017, 19:24

      Почему же у Денисенко (Филарета) так упорно не хотят знать пословицы: на ВОРЕ и шапка горит???? Только если учесть, что не только у самого Денисенко (Филарета), но и у всей его "паствы",

    • Василий Петров | 20 жовтня 2017, 19:16

      Итак, какая же вина УПЦ МП перед РПЦ и лично Кирилом и какую сакральную жертву принёс Денисенко (Филарет)в борьбе за первенство с УПЦ МП???? На самом деле, механизм уничтожения УПЦ МП был заложен

    • boryspil | 20 жовтня 2017, 16:28

      Якщо мається на увазі той Бог, що створив неба й землю, то треба Бог писати з великої літери. Це елементарно. Якщо ж мається на увазі якийсь інший бог, то про що мова? Не заводьте людей болото. КВП

    • velovs@ukr.net | 20 жовтня 2017, 13:16

      Р. S. А точнее: в голове у этого неадеквата и безумца (доморощенного горе-"политолога") невероятная гремучая смесь из специфически-агрессивной украинофобии и антисемитизма, густо

    Популярні статті місяця