Нариси з історії Галичини: релігійно-суспільний аспект

31 липня 2017, 17:23 | Огляд видань | 0 |   | Код для блогу |  | 

Нариси з історії Галичини: релігійно-суспільний аспектВідомий історик, автор РІСУ, Ігор Чорновол нещодавно видав чергову книжку. До видання, розміром понад 430 сторінок, увійшли науково-публіцистичні статті автора, які друкувалися з 1997 р.  у різних періодичних та наукових виданнях. Представляючи різні аспекти історії Західної України, він значну увагу приділяє релігійно-суспільним процесам.

Книжка «Нариси з історії Галичини» містить 8 розділів. У першому розділі Ігор Чорновол зосереджується на понятті регіональної історії, зокрема, історії Галичини і окремих її районів. Науковець звертає увагу на проблему краєзнавства. «Це єдина дисципліна української історіографії, позбавлена своєї теорії й здебільшого віддалена на відкуп аматорам і дилетантам. Натомість кваліфіковані («захищені») історики передовсім займаються «Центрами», що мимоволі сприяє ототожненню Києва з історією всієї України, Львова — всієї Галичини». Він звертає увагу на політичні наслідки такої уваги до одних регіонів та міст і на брак загальнонаціональної уваги до інших. «Неукраїнські форми національної ідентичності найбільш популярні в регіонах саме на тих територіях, які дуже мало представлені в існуючих наративах історії України — це Південь зі Сходом та Закарпаття. На цій підставі важко уникнути припущення, що слабкість української національної тотожності в названих регіонах … базується саме на слабкому уявленні місця цих регіонів в існуючих загальних наративах та схемах історії України», — цитує автор відомого історика Олександра Галенка. Більше того, південь та схід представлені «ворогами українців та України».

Ігор Чорновол детально аналізує, як до складу нинішньої Галичини увійшли такі сусідні території, як Белзька земля, Поділля, Покуття. Особливо цікавими є екскурси в історію формування певних невеликих регіонів, про деякі з них прийнято говорити як про щось «споконвічне», хоча вони є «творінням» радянського періоду – адміністративні одиниці. Наприклад, нинішні Яворівщина чи Дрогобиччина.

Не менш цікавими є дослідження певних аспектів українсько-польських відносин, у яких важливу роль відігравали священики УГКЦ чи РКЦ. Багато уваги приділено діяльності відомого історика і громадського діяча Володимира Антоновича, промотора українсько-польського порозуміння в Галичині в кінці ХІХ ст.

Ігор Чорновол розповідає про зближення В.Антоновича з о. Валеріяном Калінкою, представником Ордену Божого Воскресіння (Змартвихвстанців), польського католицького згромадження, до якого увійшли як римо-католики, так і греко-католики. Зокрема, змартвихвстанці заснували у Львові інтернат для виховання українських хлопців. Калінка, як і Антонович, прагнув зблизити польських та українців діячів, щоби вони виступили єдиним фронтом проти російської імперської політики. У цьому контексті також розповідається, як москвофільська партія в Галичині (серед очільників якої не бракувало греко-католицького клиру) зривала це порозуміння і доносила на діяльність Антоновича своїм російським меценатам.

Володимир Антонович співпрацював з галицькими істориками і діячами, як о. Стефан Качала, Олександр Барвінський, яких зацікавив розпочати видавати серію історичних праць під назвою «Руська історична бібліотека». Перша книжка з цієї серії — «Коротка історія Руси» (авторство приписували о. Качалі) — викликала обурення і в польських колах, і в російської цензури. В Росії серія була заборонена, а польських діячів обурила об’єктивне зауваження автора, що «наміряючи погубити Русь-Україну, поляки не розуміли, що в дійсности гублять Польщу. Поляченням русинів і нищенням їх самоуправи, копали й собі могилу. І справдилося над ними євангельське слово: “Якою міркою мірите, такою і вам міряти будуть”». До слова, ця серія історичних видань протривала доволі довго і навіть вдалося здобути для неї фінансування австрійського уряду.

Загалом галицькому клиру присвячено багато публікацій І.Чорновола. Він представляє політичну заангажованість священиків, описує їх побут — «Скошений цвіт». Володимир Барвінський про побут галицького духовенства у ХІХ ст. У статті про систему українських партій Австрійської Галичини багато сказано про явище християнських суспільно-політичних об’єднань.

Останній розділ книжки «Критика» містить відгуки І.Чорновола на різноманітні статті і книжки українських і польських авторів. Зокрема, йдеться про нові дослідження княжої історії Галичини, українсько-польські стосунки, історичну пам’ять тощо.

Придбати «Нариси з історії Галичини» Ігоря Чорновола можна у самого автора або замовити через редакцію РІСУ.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • Fr. Valerii | 19 серпня 2017, 19:13

      По-перше Гаврилів не знає, що православні страрообрядці (старовіри) вірять в Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці і також в перемінення хліба і вина в Тіло і Кров Христа після слів Христа, які

    • 13moiseev | 18 серпня 2017, 23:09

      Ну так це ж напевно Церква яка не грає футбол з політиками, тому і вирішили перевірити, воно ж так від минулорічної Хресної Ходи. Та правда усі фейки було розкрито та більшість людей зрозуміли що

    • 13moiseev | 18 серпня 2017, 23:06

      Так каже ніби не підтримувала окупантів. Ця ситуація нагадує мені мультфільм "мауглі" а првозахисниця шакала, таки дуже схожа.

    • 13moiseev | 18 серпня 2017, 22:34

      Фактів і підтвердження немає, тому поки без документів - заяви, лише слова. Очікував якоїсь зміни(факти,докази) в тих статтях які публікує редація.

    • Василий Петров | 18 серпня 2017, 22:31

      Т.о., когда говорим: горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что поедаете домы вдов и лицемерно долго молитесь: за то примете тем большее осуждение, Матфея 23:14, под словами "домы вдов"

    Популярні статті місяця