У березневій “Кані” є рецепти, як віднайти своє місце в житті
Багато людей проживають своє життя, аби якось прожити, не в повноті. Тому й темою березневого номера журналу “Кана” стало питання віднайдення свого покликання. І хоч рівень безробіття в Україні такий, що складно бути перебірливим, але все ж таки варто шукати заняття “по серцю своєму”.
Багато людей проживають своє життя, аби якось прожити, не в повноті. Тому й темою березневого номера журналу “Кана” стало питання віднайдення свого покликання. І хоч рівень безробіття в Україні такий, що складно бути перебірливим, але все ж таки варто шукати заняття “по серцю своєму”.
Що воно таке – те наше покликання, як його віднайти, коли треба ще й гроші заробляти, сім’ю годувати? Саме про це читачам розповідає англієць Кевін Бріджес, який уже близько десяти років проводить тренінги “Джампстарт”, які допомагають людям входити у повноту того, що Бог приготував для них. Також Кевін радить, як подолати страх, який не тільки не дозволяє людині робити те, чого вона прагне, але й не дає їй побачити, до чого вона покликана.
Спорідненість душі і справи, яку людина обирає головним заняттям у своєму житті, робить цю людину щасливою. Така спорідненість формується ще в дитячому віці – у сприятливих умовах і за підтримки батьків. Про це мова в інтерв’ю з психологом Яною Кремінською, яка розмірковує, як батькам розпізнати, до чого має здібності їхня дитина, і як допомогти їм розвинутися.
“Думка про одне-єдине правильне професійне покликання для багатьох є оправданням власної неуспішності”, — ділиться з читачами о. Ростислав Пендюк. Священик каже, що навіть якщо людина в якийсь момент усвідомить, що помилилася з вибором, все одно все можна змінити. Головне – треба мати сміливість до цього, бо Бог приготував для нас не лише варіант “а”.
У березневому числі редакція “Кани” приготувала й цікаве інтерв’ю із сім’єю Мар’яна та Соломії Качмарів, які мали відвагу трьох своїх дітей народжувати вдома, а також відверто говорити на диктофон: “Ми зараз у кризі”. Захопить читачів й розмова з Андрієм Салюком, який має цікаву професію — пам’яткоохоронець, і стоїть на сторожі культурної столиці України.
Цікавинкою номера є і розповідь про єдиний на разі у нашій країні християнський колегіум для дівчат “Знамення”, який діє у Зарваниці. Та репортаж із будинку престарілих, про який авторка не могла говорити інакше, як “будинок болю”.
Окрім того, в “Кані” завжди є інформація про культурні новини та вартісні книги і фільми.
Детальніше про умови придбання журналу “Кана” дивіться на сайті видавництва “Свічадо”.
Про “життя” часопису читайте на сторінці у Фейсбуці.
