«У пошуках надії»

Перший історичний роман Девіда Бейкера «Шлях сліз» розповідав нам про дитячий хрестовий похід і пошуки «духовного» Єрусалиму – Царства Божого. Друга ж книга «У пошуках надії» із серії «Мандри душі» оповідає про життєвий шлях батька героїв попереднього роману, у якого пошук надії поступово перетворюється на виклик середньовічному погляду на людину, віру і честь.

«У пошуках надії», Девід С. Бейкер, Християнське біблійне братство св. апостола Павла, Київ, 2009

Перший історичний роман Девіда Бейкера «Шлях сліз» розповідав нам про дитячий хрестовий похід і пошуки «духовного» Єрусалиму – Царства Божого. Друга ж книга «У пошуках надії» із серії «Мандри душі» оповідає про життєвий шлях батька героїв попереднього роману, у якого пошук надії поступово перетворюється на виклик середньовічному погляду на людину, віру і честь.

«Шлях сліз» охоплював відносно короткий проміжок часу – кілька місяців шляху дитячого хрестового походу. «У пошуках надії» розповідає про життя декількох поколінь довжиною в 38 років. Автор вводить читача у вир подій: дитинство і молодість головного героя Генріха, його доросле життя, поневіряння по Священній Римській імперії; війна; подорож до Риму і зажерливість заради звільнення від гріхів і, нарешті, випадкова зустріч зі своїми синами у складі дитячого хрестового походу (перетин сюжетів з першим романом).

Спочатку складно зрозуміти авторську задумку: навіщо розповідається життя одного з багатьох нещасних людей середньовіччя. Пізніше починаєш розуміти, що зіткнувся не просто з розважальною книгою. Ця книга повинна передати нам дух епохи і пробудити у читача інтерес до медієвістики.

Бейкер майстерно використовує персонаж простого хлопчика, з часом сільського пекаря, щоб показати боротьбу, яка передувала духовному оновленню в Європі XVI століття. Вельми добропорядний житель і совісний християнин Генріх все своє життя терпить утиски, гноблення і образи, сприймаючи це, за повчанням місцевого священика, як кару небесну.

Все своє життя він намагався жити правильно, але, врешті, виявлявся «останнім грішником». Виправляючи «гріхи» минулого, він потрапляв в ще більшу «трясовину осуду». Громадська думка і авторитет так загнали в кут добродушного простолюдина, що Генріх став шукати смертний гріх мало не в кожному своєму вчинку.

Як і в «Шляху сліз» у цьому романі розкривається тема пошуку. Діти шукали Царства Божого, а їхній батько – істину. Вихований у кращих традиціях середньовічної церкви, головний герой книги беззаперечно слухається то свого дядька, то жінку, то парафіяльного священика, при цьому кожен раз принижуючи себе до рівня паразита. Його смирення втрачає всі риси чесноти і перетворюється в дурне раболіпство. І це помічають найкращі друзі Генріха, але тільки не він сам: «Істинне смирення направляє очі вгору, а не вниз. Це дивна таємниця. Ах, мій славний, славний хлопець ... я спрагу, щоб ти підняв обличчя до неба і знову, як дитя, тріумфував посеред квітів і метеликів».

Генріха протягом життя супроводжують його віддані друзі – сусідка Емма, чернець Лукас і лицар-тамплієр Блазій. Немов Божі посланці, вони намагаються допомогти соромливому і скромному серву пізнати справжню істину і не огортати себе домислами, пережитками. «Бійся побожних ханжей. Вони знищать все, до чого торкаються», – радить чернець Лукас. І сам, одночасно, надає приклад правильного християнського послуху і смиренності: «... адже обітницю бідності, послуху і милосердя я давав-то Богу – не абатові, не архиєпископу, ні навіть самому Папі! Я дивлюся на весь світ, як на Його монастир. А, значить, не гріх трохи прогулятися. Мені здається, це саме гідне служіння».

У міру дорослішання Генріха в книзі прослідковується основний конфлікт, який є ідеологічним стрижнем усього роману: протистояння живої віри в Бога і сухої релігії, феодальних порядків і волелюбних поривів. Автор не дарма називає пекаря «простим чоловіком, який понад усе прагнув миру, але, здавалося, постійно знаходився серед чвар і ворожнечі». «Свободу? Ні за що! У наші часи краще триматися в безпеці. Краще бути багатим в безпеці, ніж вільним і бідним», – так міркувала про велике дарування меркантильна дружина, що обрубувала на корені волелюбні прагнення чоловіка.

Наш герой намагається зберегти в собі вроджені чесноти, зокрема, милосердя, співчуття, любов, дружбу, вірність. У тому світі, дружба стає щитом і здоровою альтернативою зрадництву, ненависті, жорстокості, лицемірству і брехні. Ці «отруйні змії» не бажають фізичної смерті людини. Їм «подавай на стіл» його чесноти, щоб перетворити Генріха на подобу свого дядька – жорстокого, цинічного, ганебного деспота. Фактично, їхнє завдання позбавити людину людського обличчя, перетворити з повноцінної особистості на бездушну істоту.

Уже сама назва налаштовує читача разом з героєм на пошук. Розставлені автором ситуації дають шанс подорослішати Генріху і переглянути свої погляди на життя. Військовий похід, який повинен був тривати 40 днів, перетворився на шестирічні поневіряння – зіграв у світоглядній трансформації ключову роль.

Спочатку він був покликаний звільнити нещасного пекаря від гріхів, які ніби призвели до «прокльонів» на його сім'ю. Але звільнення мало зовсім іншу форму: звільнення від забобонів і старої системи поглядів. «Генріх знову став на ноги, гордовито випроставшись. Він все життя провів так, схиляючись і принижуючись перед іншими, догоджаючи, запобігаючи, поступаючись, вірячи, але тільки тоді, коли він вважав поступливість праведної та належної, коли того вимагала справедливість і Устав», – так почалося його звільнення з «старих міхів».

Пошук надії буквально підштовхує пекаря до несхожих на нього вчинків: зрада «своїх» в ім'я вищої цінності – свободи, дарованої кожній людині від народження (тільки не кожна людина про це здогадується): «Одягнені в зброю жеребці пирхали і підводить голову, переступаючи з ноги на ногу. Генріх заплющив очі. Зараз він стояв обличчям до обличчя проти укладу власного життя».

Порив вільного духу спричинив за собою кардинальні зміни у світорозумінні сором'язливого і надмірно покірного християнина, від чого його застерігав добрий товариш: «... Ти дозволив скувати себе безумством, правлячим сім світом, тому що відвернув погляди від істини і відвернув слух від мудрості».

Книга, що оповідає про далекі часи, не менш актуальна для сучасника. Громадські забобони, світоглядні омани, фарисейська релігійність – все це має місце і в сучасних суспільствах, особливо, посттоталітарних.

Через натуральне зображення життя середньовічного німецького села Вілмар, його укладу і побуту, починаєш розуміти справжню силу традиції (в негативному значенні цього слова). Або людина упокорюється з нею, або кидає виклик. Або чоловік ламає її, або вона ламає його.

Сюжет хитро підводить читача до думки про народження в тому світі ще одного «бунтаря», але чи дійсно Генріх звільнився від пут середньовічного «рабства» ми дізнаємося тільки з третьої частини трилогії «Мандри душі».

Презентація книги і зустріч з автором Девідом Бейкером пройде 9 квітня в рамках Київського міжнародного фестивалю християнської книги

Микола Малуха