„Людяність у безодні пекла”. До дня пам'яті жертв Голокосту
У київському видавництві „Дух і літера” вийшло третє видання книги Жанни Ковби „Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Східної Галичини в роки "Остаточного розв'язання єврейського питання"”, присвяченої темі Голокосту.
„Людяність і жорстокість... Між цими характеристиками людської поведінки — вся історія людства”, — починає свою передмову до видання Леонід Фінберг, директор Інституту юдаїки. Здавен людина нотувала минуле, але що саме? „Імена переможців та переможених, жорстокі вбивства й катування, хитрість і підступність, винаходи зброї, кількість жертв, зразки військового мистецтва... У цій зафіксованій на письмі історичній пам’яті обмаль досвіду людської солідарності і жертовності. Чому?”, — ставить запитання дослідник.
Книга Жанни Ковби частково заповнює цю нішу. Вона побудована на численних архівних матеріалах, спогадах очевидців, матеріалах ЗМІ. Автор намагається осмислити приклади цієї людяності, як і причини жорстокості під час Другої світової війни в Галичині. Дослідниця стверджує, що під час жахливих випробувань людяність не зникла з людських взаємин. Вона не визнає чорно-білих оцінок — реальність містить різні відтінки. „Ця книжка демонструє, що в кожній спільноті є свої кати й свої праведники. Ба більше: чимало людей за різних обставин поводяться по-різному”, — говорить про книгу Л.Фінберг. А сама авторка в передмові до видання говорить, що її праця про тих, хто міг би увійти до категорії „Праведники народів світу”, „коли б не загинули на гітлерівських шибеницях, у концтаборах і в’язницях люди, яких вони прагнули врятувати, і вони самі”. Тому в книзі максимально багато свідчень людей.
Авторка не вдається до поверхневого чи вибіркового підходу до документів, фактів, свідчень, що нерідко зустрічається в інших виданнях, автори яких ставлять собі за ціль або когось виправдати, або безапеляційно засудити. Вона як історик максимально намагається подати передумови, передісторію цих подій, соціальні, політичні та економічні обставини, зрозуміти світогляд українців, поляків та євреїв у Галичині, обставини їх співжиття, рівень взаємовідносин, вплив зовнішніх факторів на це.
Книга складається з п’яти розділів. Перший присвячений етносоціальній ситуації в Галичині у першій половині ХХ ст. У ньому йдеться про вплив на міжнаціональні відносини приходу більшовиків. Другий і третій розділи присвячені подіям німецької окупації, репресіям, їх підтримці та опору. Тут звернено увагу на позицію Греко-Католицької і Римо-Католицької Церков. Четвертий розділ наповнений конкретними розповідями про врятовані життя та тих, хто їх врятував. П’ятий розділ скерований історикам, в ньому йдеться про міфи та стереотипи.
Жанна Ковба сміливо наводить свідчення про приклади взаємної нетерпимості українців, поляків і євреїв. Але чітко аргументує, що це поодинокі приклади, які не можуть свідчити про загальнонаціональні погляди. Набагато більше в книзі є прикладів жертвенної людяності, як українці і поляки допомагали євреям вижити, як потім євреї добивалися, щоби їх спасителі були визнані „праведниками світу”.
Авторка цілеспрямовано руйнує низку стереотипів, які творилися в радянський час і зараз їх намагаються відновити. Зокрема, щодо відносин українців та євреїв. „Я свідома, що чимало читачів, знайомлячись з моєю книгою, дивуватимуться і обурюватимуться. Бо у свідомості одних вкоренилися уявлення про те, що українці, коли і не були тими, хто зініціював німців на нищення євреїв в Україні, то принаймні масово прислуговувались їм і ще до приходу німців, суціль ненавиділи євреїв. (...) Інші читачі будуть дивуватися і обурюватися тому, як могли їхні брати-українці забути все зло, що їм чинила „жидокомунія”, шахрайство і підступність гендлярів, злочини чекістів, і, зраджуючи свій народ, рятувати євреїв”. „Вивчений і проаналізований мною матеріал дозволяє твердити, що і ті, і другі міркують, виходячи з міфів і стереотипів, котрі деякими екстремістськи налаштованими діячами єврейського, українського і польського народів або тими, хто виконує замовлення третьої сторони, культивуються і поширюються”, — пише у своїй книзі Жанна Ковба.
Дослідниця називає „два основні брехливі міфи, які заважають об’єктивно сприймати взаємини між народами в ті важкі часи: українці — чи не ініціатори німецьких злодіянь проти євреїв; євреї — винуватці нищення українців за радянської влади”.
Таким чином, книжка розрахована на широкий спектр читачів — від істориків, дослідників Голокосту до звичайного читача, який хоче знати правду про недавнє минуле. Звичайно, що вона буде корисною для священнослужителів різних релігій, які можуть в цій праці знайти свідчення про святість, людяність. „Ми добре знаємо, що один праведник може врятувати життя людини, а десятки і сотні праведників — надія людства”, — говорить в передмові Леонід Фінберг. — „Згадую слова Адама Міхніка про те, що рятування євреїв місцевим населенням під час Голокосту — це емпіричний доказ існування Бога. Саме про це — пропонована книжка”.
Про це та інші видання, які пропонує видавництво „Дух і літера”, можна довідатися на сайті видавництва.
