Іконографія свв. Йоакима та Анни: ікона святих обійм

22 грудня 2016, 18:47 | Зачаття Богородиці святою Анною | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Ніна Поліщук

Як і більшість сюжетів, пов’язаних із дитинством Богородиці, іконографія свв. Йоакима та Анни тісно переплетена з апокрифічним переданням Протоєвангелія від Якова, яке датують приблизно 150 р. – ІІІ століттям. Відповідно до цього тексту батьки Богородиці довго не могли мати дітей. Під час одного з юдейських свят Йоаким, як це належало чоловікам, хотів принести жертву в Єрусалимському храмі, проте йому заборонили, буцімто він не приніс Ізраїлю потомків. Анна, у свою чергу, теж зазнавала презирства з боку інших жінок, оскільки серед юдеїв бездітність вважали прокляттям роду, а тому цуралися таких сімей. Отже, пригноблені, Йоаким подався на 40 днів у пустелю, Анна ж безустанно молилася до Бога вдома, як, зрештою, вона це робила протягом усього подружнього життя. Тут варто зауважити, що майбутні батьки були похилого віку, проте не втрачали надії мати дітей, уповаючи на Господа. Коли ж вони перебували у молитві, то явився кожному окремо посланець Божий. Анні сталося об’явлення в саду, біля дерева з пташиним гніздом, дивлячись на яке, вона просила у Господа дитину. До Йоакима ангел прийшов у пустелі. Власне, така одночасність Божого благословення лягла в основу іконографії так званої «ікони обійм» — ікони «Зустріч при Золотих воротах». Адже, за переданням, як тільки Йоаким і Анна отримали радісну звістку про народження дитини, то поспішили один одному на зустріч і побачилися біля брами міста Єрусалима, де і сталося непорочне зачаття Марії.

Йоаким та Анна у творах Отців Церкви стали прикладом твердої віри і уповання на Господа, тому, відповідно, святих батьків шанували сім’ї, особливо ті, які не мали дітей. Перші окремо посвячені храми Йоакимові та Анні відомі вже з VІ ст. Одна з найбільш відомих давніх церков св. Анни була побудована в Девтероні за імператора Юстиніана І. А вже у 710 р. мощі св. Анни перенесли з Єрусалиму до Константинополя. Від того часу частини мощей матері Богородиці перебували в різних місцях: монастирі Афону, Кіпру, Греції. У 1382 році папа Урбан VІ затвердив почитання св. Анни. Згодом в Апті (Франція) було засноване братство св. Анни, а ще пізніше – папа Климент VІІ дарував відпущення гріхів тим, хто був у паломництві до мощей святої.

У історії почитання св. Анни є одна бувальщина, пов’язана із королевою Франції Анною Австрійською, яка буцімто придбала частицю мощей святої, адже вона довгий час не могла народити спадкоємця для французького престолу. Врешті-решт, Анна Австрійська народила майбутнього короля Людовіка ХІV. Але сьогодні ми більше поговоримо про іконографію батьків Богородиці.

Дереворит, XVII ст.

Загальна іконографія

У єрмініях (книги для іконописців із вказівками щодо зображень святих) написано, що Йоакима зазвичай слід зображати із сивиною в бороді, в охровій сорочці чи хітоні, а зверху – плащ (гіматій) кольору кіноварі (червоно-теракотовий) або лазориту (синій, ближче до блакитного). Анну пишуть як старшу жінку в мафорії кольору кіноварі, з-під якого видно синє або зелене вбрання. Якщо святих зображають із Богородицею, то дитя тримає Анна. Інколи у Богородиці в руках лілія, як символ чистоти. Часом на мафорії Анни можна побачити три зірки, подібно до мафорію Богородиці, - це символ непорочного зачаття Марії.

Існують такі типи іконічних зображень Йоакима та Анни: «Принесення дарів», «Докори Йоакиму», «Моління Йоакима», «Моління Анни», «Благовіщення Йоакиму», «Благовіщення Анні», «Зустріч Йоакима та Анни біля Золотих воріт», «Святе сімейство», «Введення до храму Богородиці», «Успіння Анни» та «Спас з предстоячими Йоакимом та Анною». Зазвичай більшість із цих сцен зображені у клеймах ікони Різдва Богородиці, або введені у зменшеному вигляді в композицію ікони «Зустріч біля Золотих воріт».

Принесення дарів

Типи «Принесення дарів» та «Докори Йоакиму» стосуються апокрифічної сцени, де бездітному батьку не дозволяють скласти жертву в храмі. Ці зображення можуть міститися в розписах храмів цих святих, але в загальній іконографії не дуже поширені. Один з найбільш давніх зразків «Принесення дарів» (близько 1167 р.) збережений у розписі церкви вмч. Георгія у Старій Ладозі. На фресці батьки Богородиці зображені із жертвенними тваринами (Йоаким тримає ягня), яких вони підносять покритими руками до первосвященика.

Відверження дарів

Сцени Благовіщення Йоакиму та Анні можуть зображати парно: Йоаким – біля гори зі здійнятими до неба руками, у верхній частині зображений ангел із відкритим сегментом неба; Анна – у саду, біля дерева з гніздом, в якому сидять пташенята; також на іконі можна побачити відкритий сегмент неба із променем світла. Інколи Благовіщення Анни зображають на одній іконі разом із Благовіщенням Марії, таким чином підкреслюючи богословське значення обидвох подій у історії та сповненні Воплочення.

Благовіщення Богородиці, Благовіщення Анни, пер. пол. XVI ст, Трушевичі

Ікона «Зустріч біля Золотих воріт» є однією з найбільш поширених самостійних ікон Йоакима та Анни у візантійській традиції. Образ цієї емоційної та інтимної зустрічі символізує зачаття Пресвятої Богородиці. Йоаким і Анна зображені у динаміці, на деяких зразках вони стоять в обіймах, щока до щоки, на деяких – поруч. На задньому плані – розбудована архітектура Єрусалима й, власне, вхід до міста. Інколи на іконі можна побачити подружнє ложе.

Йоаким і Анна, золоті ворота. Сучасна ікона

Хоч давніх зразків ікони цього типу в українському малярстві не багато, проте один із найбільш відомих та оригінальних є стінопис апсиди Успенського храму Унівської Свято-Успенської лаври Студитського Уставу. Цей розпис був виконаний майстрами місцевої монастирської іконописної школи. Йоаким і Анна фронтально стоять перед міською брамою, а з їхніх грудей виростають два пагони, які об’єднуються в лілію, де стоїть Марія. Такий образ не тільки підкреслює аскетичність та непорочність зачаття Пресвятої Богородиці, але й підносить на п’єдестал важливий богословський догмат маріології – приснодівство Марії. Ікона «Зустріч біля Золотих воріт» є чи не найбільш інтимною іконою, яка оспівує Таїнство подружжя у його гідній Творцю рисі – народження людини.

"Зустріч біля Золотих воріт" з Софії Київської

Українська традиція

Якщо звернутися до української давньої іконографії, то самостійні зображення святих батьків Богородиці були доволі рідкісними, частіше їх можна зустріти у клеймах ікони Богородиці Одигітрії з похвалою, або в іконі Різдва Богородиці. Розглянемо ікону «Йоакима і Анни» другої половини ХVІ ст. з малярського осередку Самбора.

Йоаким і Анна. Федуско

Святі зображені фронтально як заступники зі жестами моління, довкола них – клейма зі сценами принесення дарів, моління, благовіщення, зустрічі біля міської брами та Різдва Богородиці. Як і характерно для української ікони, клейма розташовані обабіч та внизу, без верхнього ряду. Цікаво зауважити, що батьки Марії стоять на різних поземах: Йоаким – на ґрунті, Анна – на траві з окремо виділеними рослинами. Відповідно, ці деталі викликають алюзію на місця молитви праведників, де кожному окремо сталося об’явлення Господнє. Попри те, що зазвичай Йоакима й Анну прийнято зображати у похилому віці, на цій іконі єдина річ, що вказує на поважний вік – це палиця Йоакима, натомість обличчя радше є відображенням духовного стану святих: обличчя сяють, очі виразно підкреслені збільшеними зіницями, що додають погляду лагідності. Також на двох бічних клеймах біля Анни розміщені сцени Введення Богородиці до храму та Благовіщення Марії.

Цей зразок самбірської школи належить до барокового періоду, на що особливо вказує пишна рельєфна оздоба, виконана наливами по левкасу. Також вражає майстерність автора, який вправно володів технікою «движків» (накладення тонких ліній світла на відкритих ділянках тіла). Завдяки великій кількості світла, що особливо виразно покладене на одязі центральних фігур, на цій іконі можна побачити так зване світло зсередини, чого прагне кожен іконописець.

«Богородиця Одигітрія (Дороговказиця) з похвалою»

Звертаючись до зображень Йоакима та Анни в нижніх клеймах ікони «Богородиця Одигітрія (Дороговказиця) з похвалою», мусимо зауважити, що іконічний рисунок стає набагато спрощеним, а самі зображення частіше погрудні, ніж у повний зріст. Поруч святих батьків стоять два старозавітні пророки – Захарія та Ілля, які передбачали народження Приснодіви Марії. Отже, з цієї когорти цікавим є фрагмент з ікони Богородиці Дороговказиці 1547 р. зі Смільника, яка належить майстру Олексія Горошковичу. Як бачимо, святі зображені у повний зріст із пророцтвом зі Старого Завіту між ними, мафорій Анни прикрашений крапками «по три», які можна трактувати як непорочне зачаття Марії.

Ікона зі Смільника

Дещо спрощеним і схожим за стилем до народної ікони є клеймо з ікони Богородиці Одигітрії з похвалою з Долини, яке теж датують ХVІ століттям. Наочним є перевага червоного кольору, особлива деталь – зірка, яку тримає пророк Ілля і яка, ймовірно, могла б символізувати майбутнє народження Ісуса Христа.

Ікона з Долини

Кардинально відмінним зразком і, водночас, неймовірно унікальним є клеймо ікони Богородиці Одигітрії з похвалою ХVІ ст. зі с. Чертіжного. Це приклад лемківської народної ікони: збільшені голови та руки, мінімум ліній, що додає образам дитячої наївності на простоти.

клеймо ікони Богородиці Одигітрії з похвалою ХVІ ст. зі с. Чертіжного

І хоч може видатися дивним, що більшість іконічних зображень святих батьків, у яких почав сповнюватися задум Божий, не є величними і окремими в іконопочитанні, а тільки – здебільшого зменшені зображення у клеймах, проте в цьому, напевно, теж закладена глибока думка іконографії: найменші, найбільш покірні будуть найближче до Бога; найсмиренніші здатні на найбільшу жертву – довірити свою довгоочікувану дитину Богові, служінню Йому.

Деякі зображення взяті зі сайту «Інтернет-галерея українського іконопису»

Частково використані матеріали статті  Шевченко Э. В. «Иоаким и Анна»

Система Orphus
Рейтинг
0
0