• Головна
  • Йосафатки - Згромадження Сестер свщмч. Йосафата...

Йосафатки - Згромадження Сестер свщмч. Йосафата

12.04.2013, 13:57

Йосафатки Згромадження Сестер свщмч. Йосафата (ЗССЙ) – жіноче чернече Згромадження Української Греко-Католицької Церкви, засноване наприкінці XVIII століття.

Згромадження сестер-йосафаток було засноване у 1792 р. о. Тимотеєм Щуровським – монахом Чину Святого Василія Великого, в м. Білій на Підляшші (нині Польща) як ІІІ Василіянський Чин. Проте члени спільноти жили спільним життям та носили монаший одяг.

24 березня 1796 р. холмський єпископ Порфирій Важинський дозволив реєстрацію, і 18 березня 1797 р. Краківське Генеральне правління дозволило публічну діяльність нової спільноти. Першою настоятелькою Згрома­дження була с. Пелагія Катерина Бріль. Правила для сестер уклав отець Тимотей Щуровський на ос­нові правил Чину святого Василія Великого. Обов'язком сестер було дбати про убранство храму, до­глядати за мощами бл. Йосафата Кунцевича, що були тоді вистав­лені у церкві, в м. Білій, для при­людного почитання, та вести апос­тольську працю серед людей.

4 вересня 1797 р. Люблінський округ дозволив сестрам заснувати дівочу школу в м. Парчеві, у якій сестри навчали дівчат молитов, катехизму, німецької мови та жіночих робіт. Через переслідування, а згодом і ліквідацію Греко-Католицької Церкви на Холмщині та Підляшші під владою Російської імперії, у 1863-1875 рр., Згро­мадження поступово перестає існувати на цих теренах. Згромадження відродилось у Галичині за сприянням двох отців: о. Олександра Дикого та о. Івана Жигаля, в с. Кізлові Буського р-ну Львівської обл., у 1911-1914 рр.

У 1911 р., на прохання о. Олек­сандра Дикого, до с. Кізлова на короткий побут приїжджають три дівчини з новозаснованого Товариства св. Йосифа в Жовкві (у майбутньому - Згромадження Сестер Пресвятої Родини). До них долучаються дівчата з навколишніх сіл, які бажали вести монаше життя. 9 листопада 1911 р. сестри з Жовкви переїжджають до Гошева, а ті дівчата, що до них долучилися, залишаються у с. Кізлові. Отець Іван Жигаль, парох с. Кізлова, організував для них будівництво нового будинку. Новоутворене Товариство у Кізлові спочатку називалося – св. Йосифа Обручника. Отця о. Дикого призначено Ординаріятським Комісаром для справ Товариства, а першою настоятелькою стала Марія-Йосафата Завалій.

Отець Іван Жигаль разом з о. Олександром Диким уклали для Згромадження Статут. Цей Статут і пробні Правила Товариства були затверджені в січні 1914 р. церковною владою. Весною 1914 р. Товариство визначає свою харизму і змінює назву на "Товариство св. Йосафата". Метою відродженого в Україні Згромадження Сестер Йосафаток була духовно-просвітницька діяль­ність: ведення дитячих садків, катехизація дітей, молоді та дорослих, роз­повсюдження релігійної літератури та преси, дбання про окрасу церков, а основою його діяльності була повсякчасна молитва за єдність Церков в Україні, за що молився і віддав своє життя св. Йосафат. У 1916 р. Згромадження отримало апостольське благословення від Папи Римського Бенедикта XV, а в липні 1922 р. ­– від Папи Пія ХІ.

До війни сестри провадять активну діяльність. У березні 1914 р. було засновано перший дитячий садок в м. Буську, на Волянах. Цього ж року до Буська переведено і новіціят. Духовним провідником сестер був о. Бучко, а пізніше о. Кінцінгер, редемпторист. Йому допомагав о. Зенон Каленюк, який перевів сестер до Якторова, де хотів створити новіціят, однак сестри за деякий час повернулися до Буська.

У 1924 р. було відкрито дім на Старому Знесінню у Львові, в 1933 р. - по вул. Замковій, 11 - притулок для літніх людей, а у 60-х роках – ще один дім на Старому Знесінню. Також сестри мали свої доми в Стоянові, Стрию, Волиці Деревлянській, Войнилові біля Калуша, Сколе, Либохорі Львівської обл., в Улашківцях та Поточиськах, що на Тернопільщині.

6 вересня 1943 р. митрополит Анд­рей Шептицький затверджує Пра­вила Згромадження св. свщмч. Йосафата, що їх підготували о. Ісидор Луб, ЧСВВ, та о. Іриней Назарко, ЧСВВ. Це дозволило сестрам відкрити канонічний новіціят, а тим, що перебували в монастирі, скласти довічні обіти та усталити своє чернече життя згідно з прави­лами. Ці правила підтвердив Патріарх Йосиф Сліпий у 1975 р. У роки підпілля УГКЦ сестри за­знали переслідувань від радянської влади та втратили більшість своїх осідків. Незважаючи на це, вони допомагали підпільним священи­кам під час нічних відправ Св. Лі­тургій, готували дітей до сповіді та причастя, дорослих – до хрещення, сповіді, подружжя, приводили священиків до хворих людей. Друкували і розповсюджували молитовники і календарі.

З відродженням Української Греко-Католицької Церкви діяльність сестер-йосафаток набирає нових форм. Вони почали активно катехизувати дітей, молодь та дорослих при парохіях, у школах, садочках, підготовляти молоді пари до Тайни подружжя. Допомагали оо. василіянам у проведенні місій, реколекцій, виїжджаючи з ними в міста і села різних областей України, брали участь в літніх таборах для дітей та молоді.

У 1990 р. було розпочато будів­ництво монастиря у м. Львові, а в 1992 р., з благословення Блаженнішого Івана Мирослава Кардинала Любачівського, сестри відкрили новіціят. Починаючи з 1990 р., сестри прово­дять діяльність у м. Золочеві. У серпні 1995 р. сестри поверта­ються на стале проживання та працю в с. Кізлів Буського р-ну Львівської обл.

З лютого 1995 р., на прохання сс. Витанок та пропозицію Владики Василя Медвіта, сестри оселилися в смт. Олеську Буського р-ну, де проводили свою діяльність до 1999 р.

У 1996-2000 рр. сестри проводили місійну працю в с. Улашківцях, Чортківського р-ну, Тернопільської обл., а у 1988-2000 рр. - у м. Луцьку Волинської області.

Сьогодні сестри працюють при церквах та у лікарнях, проводять катехизацію у школах, в сиротинці та при парохіях, ведуть біблійні гуртки. При цьому всю свою діяльність скеровують до основної цілі Згромадження – молитвою, словом, працею та жертвою причи­нитися до єдності Церков.