Вінкентійки - Сестри милосердя св. Вінкентія де Поль

5 червня 2012, 16:42 | Словник-довідник | 0 |   | Код для блогу |  | 

Згромадження сестер милосердя св. Вінкентія де Поль  (Societas Filiarum Caritatis a S. Vincentio de Paulo, FdC) - rатолицьке жіноче Згромадження, яке діє як в Латинській Церкві так і в Східних Католицьких Церквах. Згромадження зосереджує свою роботу на ділах милосердя найбільш потребуючим у їх фізичній, духовній, а також моральній потербі. Сестри не складають вічних обітів, а тільки щорічні.

Засновником цієї чернечої сім‘ї є святий Вінкентій де Поль. Святий Вінкентій народився у 1580 році в місцевості Пуї, біля міста Дакс на півдні Франції (сьогодні назва містечка в якому народився святий є Сент Вінсент).  Отримавши загальну освіту в місті Дакс, він продовжив навчання в Тулузі, де отримав диплом з теології. У 1600 році Вінкентій був висвячений на священика. З 1608 року душпастирював в Парижі (за деякими даними з 1605-1608 він перебував полоні в піратів) та був капеланом сім‘ї землевласника Філіпа Емануеля де Гонді. Важке становище працівників генерала де Гонді спонукало Вінкентія зайнятись допомогою бідним та знедоленим. Тому у 1617 році Вінкентій де Поль заснував Товариство жінок благодійниць (жіноча Асоціація милосердної допомоги нужденним), які допомагали бідним. А в 1625 році він також заснував за підтримки де Гонді Згромадження лазаристів, при монастирі св. Лазаря. А 24 квітня 1626 року статут лазаристів був затверджений архієпископом Парижа. У 1633 буллою Папи Урбана VIII Salvatoris nostri була затверджена конституція Згромадження лазаристів.

У 1633 році разом із герцогинею Луїзою де Маріяк Вінкентій де Поль заснував Згромадження дочок милосердя. Окрім цього св.. Вінкентій засновував пресемінарії для підготовки молодих священиків, головно в царині морального богослов‘я. Тому особливою заслугою св. Вінкентія є укладання нової системи підготовки священиків. Вінкентій де Поль помер 27 вересня 1660 року. Він був канонізований Католицькою Церквою у 1773 році.

Свята Луїза де Маріяк (1581-1660), позашлюбна донька відомого французького дворянина, виховувалсь при королівському домініканському коледжі у Пуасі. В 1613 році вийшла заміж за Антуана Ле Гра, секретаря королеви Марії Медічі. Згодом важко захворів її чоловік і вона цілковито присвятила себе ділам милосердя доглядаючи його до смерті у 1625 році. Ще у 1624 році Луїза познайомилась з Вікентієм де Полем, який згодом став її духовним наставником. В 1629 році під його керівництвом Луїза де Маріяк почала займатись вихованням дівчат з бідних сімей та благодійністю. А у 1633 році в своєму домі зібрала дівчат з провінції, які бажали служити бідним та нужденним. Так було засноване Згромадження дочок милосердя, якими духовно опікувався Вінкентій де Поль (Для того щоб відрізнити це згромадження від інших католицьких спільнот, які займаються ділами милосердя згодом до назви Згромадження було додане і‘мя його засновника). 25 березня 1642 року перші сестри склали свої однорічні обітниці. Згромадження отримало апробацію архієпископа Парижу у 1955 році.

Луїза де Марійяк була беатифікована у 1920 році, а канонізована у 1934 році. Папа Іван ХХІІІ проголосив св. Луїзу покровителькою всіх, хто присвятив себе християнській громадській праці.

На початку існування Згромадження основна праця полягала в опіці над хворими по домах. Згодом сестри почали працювати над підвищенням освітнього рівня бідних дітей та опікуватись старими людьми. З 1656 року вони працювали як медсестри на полях військових битв через що їх назвали «Ангелами полів битв». Вони також прийняли на себе опіку над каторжниками. Згодом сестри почали працювати в різних медичних закладах, освітніх установах та дитячих садках.  

Вже у 1652 році спільнота Згромадження доньок милосердя була заснована в Польщі і з цього часу діяльність її поширилась по всій Європі. На момент смерті засновника Згромадження св. Вінкентія де Поля у Франції існувало вже більше сорока чернечих домів Згромадження дочок милосердя. А у 1792 році в Франції вже існувало 426 домів.

У 1837 році о. Янсенс та Марія Мартенес заснували спільноту Згромадження у Бельгії у місті Денсін. Під час свого перебування в Бельгії з працею сестер познайомився митрополит Андрей Шептицький. Зважаючи на те, що він бачив потребу в такому Згромадженні в Галичині митрополит вирішив заснувати східну гілку сестер милосердя. З благословення Папи 25 березня 1922 року митрополит направив на новіціат в Бельгію перших дівчат з України.  А 8 червня 1926 року перші сестри повернулись з Бельгії в Галичину і почали працювати в Станіславові (Івано-Франківську), допомагаючи бідним, сиротам та недужим. Ершою настоятель кою Згромадження в Україні з 1926 по 1970 була бельгійка, сестра Єлисавета Аліція Поппе.  

У 1929 році митрополит Андрей Шептицький запросив сестер милосердя до Львова, де придбав для них будинок. Тут було створено притулок для вбогих дівчат з гірської місцевості, які приїхали в пошуках роботи у Львів. У 1930 році у Львові почали будувати Народну Лічницю, ціллю якої було надання безкоштовної медичної допомоги. Сестри, які мали медичну освіту з того часу працювали в амбулаторії і лічниці. Адміністратором Лічниці була настоятелька Згромадження Елисавета Аліція Поппе.

У 1939 році під час окупації Галичини радянськими військами у сестер було забрано все майно. А в лічниці було утворено лікарню для вищих чинів КПСС та НКВС, а у 1941 році під час німецької окупації було відновлено лічницю і сестри відновили свою роботу. У 1944 році лічницю знову забрали і організували міську лікарню. Проте сестри милосердя і далі продовжували працювати в цій установі. Під час масових арештів греко-католицького духовенства сестри милосердя передавали харчі для репресованих священиків. Так сестра Єфимія Меланія Куцина двічі їздила в в’язницю до Києва до митрополита Йосифа Сліпого. Протягом всього часу переслідувань Згромадження сестер-милосердя не припиняло своєї діяльності.10 грудня 1970 року померла перша настоятелька сестер в Україні бельгійка Єлисавета Аліція Поппе.

Разом із виходом з підпілля УГКЦ Згромадження сестер милосердя святого Вінкентія також відновило свою працю. А у 1992 році було відновлено діяльність лічниці (нині шпиталь ім. Митрополита Андрея Шептицького у Львові).

Харизмою Згромадження є проголошення Євангелія через діла милосердя щодо душі і тіла найбільш потребуючим: убогим та хворим, людям похилого віку. А також педагогічно-виховна з дітьми, молоддю та сиротами, займаються катехизацією.  З 2002 року сестри опікуються хворими у будинку «Добрий самарянин» при головному домі Згромадження. На сьогодні сестри працюють, як  лікарі  і медсестри у шпиталях і  Міжнародному Фонді  „Карітас”, як вчителі християнської етики і катехити у школах і на парафіях, як викладачі вищих учбових закладів (у Львівській консерваторії  ім. М.Лисенка,  у Львівській Духовній  Семінарії  св.  Духа),  працюють  у  Патріаршій  Комісії  УГКЦ у  справах  родини, у  Постуляційному  Бюро  УГКЦ, займаються  юриспруденцією, здійснюють перекладацьку діяльність для видавництва "Свічадо". Сестри мають своъ доми в Львові, Тернополі, Яблунові, реколекційний дім в Яремчі.

Література:

Офіційний сайт Сестер Милосердя Святого Вінкентія

Католическая Энциклопедия.- Москва: Издательство францисканцев, Т1 і Т2, 2002, 2005 . - 973 с., 928 с.

с. Йосафата Дробик "Про історію Згромадження Сестер Милосердя св. Вінкентія" // Радіо "Воскресіння"

Система Orphus
Рейтинг
0
0