Салезіани - Згромадження святого Франциска Сальського

9 квітня 2012, 14:12 | Словник-довідник | 0 |   | Код для блогу |  | 

Герб_Салезіянського_Згромадження.jpgСалезіани – чоловіче монаше Згромадження Святого Франциска Сальського, СДБ[1] (Socitetas Sancti Fracisci Salesii, SDB). Католицьке монаше Згромадження Папського права, яке діє як в Латинській Церкві, так і в Східних Католицьких Церквах. Згромадження зосереджує свою увагу на вихованні молоді.

Святий Франциск Сальський жив в XVII столітті. Будучи єпископом Женевським, св. Франциск жив в місті Ансі в Савойї, оскільки Женева булла центром кальвінізму.

Святий багато проповідував серед протестантів, втілюючи в життя постанови Тридентійського собору Католицької Церкви. Наріжним каменем проповіді святого Франциска Сальського була боротьба з гріховними схильностями людини та поєднання людської волі з Божою через покаяння і любов. Результатом любові, за вченням св. Франциска Сальського, є турбота про вбогих, простота та щедрість. Беатифікований у 1661 році, а канонізований у 1665 Папою Олександром VII. У 1877 році проголошений Вчителем Церкви, у 1923 році - покровителем письменників і журналістів. Святий Франциск Сальський заснував жіноче чернече згромадження візитаток (Відвідин Пресвятою Дівою Марією Єлизавети).

Згромадження Святого Франциска Сальського (салезіани) було засноване святим Іоаном Боско. Засновник обрав святого Франциска Сальського, як покровителя новоутвореного згромадження через доброту та ревність у його діяльності задля спасіння людських душ. Тому на гербі салезіан міститься напис: «Da mihi animas coetera tolle» («Душі мені дай, все решта забирай»).

Святий Іван Боско народився  у 1815 році на півночі Італії. В дитинстві пережив смерть батька, сім‘я жила в скрутах, тому з малих років Дон Боско зазнав важкого життя бідних і сиріт. У 20-літньому віці вступив до семінарії та був висвячений у 1841 році на священика та скерований на служіння в місто Турин. Вже з початку свого служіння почав опікуватись безпритульними дітьми та сиротами, яких в той час було доволі багато в місті. Святий Іван Боско почав збирати дітей та підлітків щонеділі в храмі, а також проводити з ними час на природі, влаштовувати їм дозвілля з користю для їхнього всестороннього і найголовніше духовного розвитку. Після 5 років праці Іван Боско заснував першу Ораторію (Oratorium – дім молитви) на окраїні Турина в районі Вальдоко. Багато з безпритульних дітей та сиріт знайшли тут помешкання, а також змогли опановувати різні прості професії, зростати духовно.

Щоб поширити свій приклад праці з молоддю, святий Іван Боско разом із чотирма священиками вирішили заснувати згромадження в честь Франциска Сальського у 1854 році, проте офіційною датою заснування є 18 гудня 1859 року. 23 липня 1864 року Папа Пій ІХ видав decretum laudis (документ який потверджує попереднє визнання Згромадження Папського права), а 1 березня 1868 року салезіани отримали остаточне затвердження - decretum approbationis. Устав Згромадження був затверджений 3 квітня 1874 року. Після офіційного затвердження Згромадження воно почало поширюватись поза межі Італії - в Францію, Іспанію, Англію, Уругвай, Аргентину та Бразилію.

5 серпня 1872 року разом із Марією Домінікою Модзарелло святий Іван Боско заснував жіноче Згромадження салезіанок (Згромадження Дочок Марії – Помічниці християн), яке стало працювати над християнським вихованням дівчат за принципами укладеними святим Іваном Боско. Марія Домініка Модзарелло була проголошена святою у 1951 році.

Св. Іван Боско помер у 1888 році. На той час Згромадження налічувало 773 монахів та 57 монаших домів. 1 квітня 1934 року, в день Воскресіння Господнього, Папа Пій XI, який особисто знав отця Боско, проголосив його святим.

Окрім чоловічого та жіночого салезіанських згромаджень, існує також Асоціація салезіанських співпрацівників (мирян) (ACS), яка була заснована самим Доном Боско. Окрім цієї організації, існують також волонтери св. Дона Боско, Конфедерації випускників салезіансьих закладів та інші. Ці всі організації складають «Салезіанську сім‘ю» - головою якої є генеральний настоятель салезіан. Генеральний настоятель салезіан обирається на генеральній капітулі, в яку входять представники різних спільнот Салезіанської сім‘ї терміном на 6 років.

На початок ІІІ тисячоліття салезіани працювали в 116 країнах світу, налічували більше 20 000 членів та 2 711 домів. Салезіани є третьою за величиною місійною католицькою спільнотою в світі.

В Римі салезіани мають Папський Салезіанський Університет (Pontificia Studiorum Universitas Salesiana), який був заснований у 1940 році в Турині. А у 1965 році перенесений до Рима. Університет налічує 7 факультетів: богословський, філософський, канонічного права, педагогіки, християнської і класичної літератури, катехитики і роботи з молоддю та факультет ЗМІ. Салезіанам також належить Богословський Інститут Святого Томи Аквінського в Мессіні (Італія), Богословський Коледж Найсвятішого Серця Ісуса в Шиллонгу (Індія), коледжі в Бангалорі (Інідія), Каракасі (Венесуелла), філії богословського факультета Салезіанського Університету в Іспанії, Ізраїлі, Гватемалі, Бразилії, Мексиці, Конго і на Філіпінах.

Існують також і інші згромадження, які пов‘язують свою харизму зі святим Франциском Сальським, це: Згромадження місіонерів святого Франциска Сальського та Інститут облатів святого Франциска Сальського.

Перші салезіани на українських теренах з‘явились ще наприкінці ХІХ століття. А у 1930 році на прохання нунція в Польщі Франческо Мармаджі, Папа Пій ХІ та генеральний настоятель салезіан о. Філіппов Рінальді погодились на розвиток східної гілки салезіанського згромадження на українських землях в рамках УГКЦ. У 1932 році за ініціативи Митрополита Андрея та єпископа Перемишльського Йосафата (Конциловського) в Італію на навчання і салезіанську формацію було направлено першу групу українських хлопців. Наступні групи поїхали до Італії у 1937, 1938 і 1939 роках.

Однак розвиток української вітки салезіанського Згромадження було призупинено ІІ Світовою війною. Після її завершення жоден український салезіанин не зміг повернутись до України. Проте саме салезіани заснували в Римі Папську Малу семінарію. З її стін вийшло багато ревних душпастирів для українців діаспори. Українські салезіани займались також вихованням української молоді в різних країнах Європи. Одним з ректорів семінарії був о. Степан Чміль, близький соратник Патріарха Йосипа Сліпого. Його у 1977 році Блаженніший Йосип висвятив таємно на єпископа. Хіротонія стала відомою тільки після смерті о. Степана Чміля. Окрім о. Чміля, серед українських салезіан відомими постатями в Українській Греко-Католицькій Церкві є: єпископ-емерит Андрій Сапеляк, його брат Василь Сапеляк та о. Михайло Пришляк.

Повернення українських салезіан в Україну відбулось з початком відродження Української Греко-Католицької Церкви. Сьогодні українські салезіяни східного обряду мають чотири осередки-спільноти у Львові. Влітку салезіани проводять табори "Веселі Канікули", утримують Молодіжний навчальний центр -  де молодь має змогу отримувати спеціальну освіту, Гімназію Блаженного Климентія Шептицького та інші духовно-виховні ініціативи для дітей і молоді. Опікуються "Родинним домом Покрова" для дітей-сиріт, що є при Церкві Покрови Пресвятої Богородиці у Львові.

З вересня 2005 року розпочали свою виховно-душпастирську діяльність в Ужгороді. У 2006 році салезіяни відкрили кандидатський дім у м. Винники біля Львова, для виховання тих хлопців, які бажають вступити до Згромадження. Цього ж року розпочав свою діяльність і Спортивний клуб "Дон Боско. З 2007 року працює Салезіянське видавництво "Дон Боско", яке має на меті виховання-євангелізацію дітей та молоді через засоби масової інформації.

Зріст і поширення салезіянської місії в Україні та необхідність ще кращого поширення і вкорінення харизми Св. Отця Боско в лоні Української Греко-Католицької Церкви спонукали Генерального Настоятеля Салезіянського Згромадження о. Паскуаля Чавеса, який отримав згоду своєї Ради, декретом від 29 березня 2012 року заснувати Провінцію Салезіянського Згромадження УГКЦ Покрова Пресвятої Богородиці. Таким чином усі українські салезіяни греко-католики, які з 2005 року належали до Салезіянської Делегатури УГКЦ, що в свою чергу підпорядковувалась провінційному настоятелю в Москві, отримали повноцінну чернечу структурну одиницю з центром у Львові.

В Україні діють також салезіани латинського обряду.  

 

Література:

Офіційний сайт Салезіян святого Івана Боско, УГКЦ

Католическая Энциклопедия.- Москва: Издательство францисканцев, Т4, 2011. - 1000 с.

The New Catholic Encyclopedia, 2nd Edition Vol. 12. Thomson/Gale ; Washington, D.C. : Catholic University of America, 2003 937p.

 


[1] СДБ – Салезіани Дона Боско

Система Orphus
Рейтинг
0
0