Послання Священного Синоду Української Православної Церкви з нагоди 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні
«І буде надбанням істини ? мир,
а правди ? спокій і безпека навіки»
(Іс. 32, 17).
65 років минуло з тих пір, як наш народ отримав перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.
Перемога – це священна пам'ять про ту велику й дорогу ціну, яку заплатило людство за жаданий мир.
Перемога – це велике свято після жахливої біди, це – спомин, який жалем бентежить серце, охоплене скорботою за тих, хто полягли на війні.
Війна принесла смертоносне жниво ? страждання і загибель десятків мільйонів людей, руйнування міст і селищ, знищення пам’яток світової культури та історії, «руїну й недолю, і голод та меч» (див. Іс. 51, 19).
Боротьба з фашизмом згуртувала усі здорові сили людства. На вівтар перемоги було покладено багато жертв. Воїни Радянської Армії та армій країн антигітлерівської коаліції, партизани, підпільники, населення окупованих земель, працівники трудового фронту та тилу не шкодували життя, сил і здоров’я задля святої мети ? наближення «миру та істини» (Єр. 33, 6). В цій боротьбі проявилися найкращі моральні якості людей: жертовність, героїзм, патріотизм, мужність, а перш за все - любов до ближнього.
Подвиг героїв-переможців, що подолали фашизм, житиме у віках. Світ завжди повинен пам’ятати про уроки Другої світової війни, робити усе для запобігання зрощення плевел агресивності, ксенофобії, політичного екстремізму та тоталітаризму.
Пам’ять про гіркі уроки війни важлива ще й тому, що досі не викоренені паростки хибних світоглядних течій, окремі з яких мають розповсюдження у світі. Досі в результаті терористичних акцій гинуть люди. І сьогодні у співвідносинах між країнами порушуються норми міжнародного права та використовується сила. Досі існують авторитарні режими, що плекають агресивні наміри.
Україна під час Великої Вітчизняної війни зазнала величезних втрат, стала ареною запеклих боїв. Голгофою України став Бабин Яр у Києві, де було розстріляно понад 100 тисяч людей різних національностей. Подібні голгофські яри вкрили тоді скорботними зморшками усе лице нашої рідної матінки-землі. Як стукає в серця людства попіл спаленого французького Орадуру, білоруської Хатині, українських Кортелісів так маємо ми пам’ятати і невгасаючий попіл спалених до щенту українських сіл.
В цей день Свята Церква закликає вшанувати пам’ять героїв та жертв війни. Вони щиро виконали заповіт Христа Спасителя: «Немає більшої від тієї любові, як хто покладає душу свою за друзів своїх» (Ін. 15, 13). Вони жертовно поклали своє життя за мир і спокій, своєю кров’ю оросили нашу землю і тим самим показали велич мужнього опору злу і насильству. Піднесемо ж свої молитви за спокій їхніх душ. Нехай Милосердний Христос упокоїть їх в Обителях Отця Небесного.
У дні святкування 65-ї річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні слід особливу увагу приділити ветеранам. Їхні доблесть, патріотизм, бойові і трудові здобутки повинні бути прикладом для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь. Нехай Господь подасть тим із них, хто дожив до цієї славетної дати, здоров’я та благословенне многоліття.
Низький уклін кожному, хто піклується сьогодні про ветеранів, робить їхнє життя щасливішим та світлішим.
Ювілей Перемоги ми зустрічаємо, як і в далекому 1945 році, в святкові пасхальні дні, і від того радість наша набуває великого сакрального змісту. З серцем, сповненим вдячності за «благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого» (1 Тим. 1, 2), ми підносимо до Всевишнього молитву за Україну та за весь світ, що потребують «правди, віри, любові, миру» (2 Тим. 2, 22).
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
Від імені Священного Синоду
Української Православної Церкви -
+ВОЛОДИМИР
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
Джерело: сайт УПЦ
